App Store Google Play

Україно-український договір

26.08.2011 07:32

Розпад Союзу та поява незалежної України стали початком створення нової соціально-економічної і політичної реальності.

Однак занадто довго ми жили очікуваннями, а не сьогоденням. Одні чекали, коли всі вулиці Леніна стануть вулицями Шевченка, всі люди заговорять однією мовою та ідеали українства стануть безсумнівно-обов'язковими для кожного, хто живе в Україні.

Хтось чекав, коли відновиться СРСР і все повернеться на свої місця.

Ще хтось зневірився в тому, що майбутнє принесе хоч щось добре, і сподівався дожити життя у спокої.

Як і слід було передбачити, їхні надії не виправдалися, а роки очікування виявилися змарнованим часом.

Проте були й ті, хто швидко зорієнтувався (або, за Андруховичем, дезОРІЄНТувався), і прийняв нові правила гри: не вірили, не сподівалися, не просили. Вони не знали світу, в якому опинилися з волі історії, але не були готові сидіти, склавши руки.

Орди наших діяльних співгромадян виїхали в добровільне рабство на всі чотири боки, подалі від неповороткої "неньки". Інші лягли в могилу, хто з обрізом, хто з ломакою, ділячи спадщину Союзу.

Ті, що вижили у приватизаційній війні всіх проти всіх, очолили державу і списки найбагатших людей країни.

Розглядаючи дійсність крізь оптику своєї кишені, тверезомислячі українці сховалися від сучасності або в інших країнах, або за куленепробивним склом мерседесів.

І ті, хто сподівався, і ті, хто не мав надії, не були готові впоратися з реальністю.

Перебудова і перші роки незалежності давали нам шанс побудувати республіку гідних громадян. Але особиста свобода виявилася непідйомним вантажем. І на спорожніле місце крокуючих у червоних галстуках прийшли нові марширувальними - то в тих же галстуках, то у вишиванках, то з хоругвами.

Ці натовпи, звичайно ж, трохи менші. Їхні шеренги скромніші за радянські маси першотравневих мес. Але не можна не помічати, що їхні лави дедалі більш стрункі, а очі набувають знайомий скляний блиск бездумної покори, і ліві ноги все чіткіше крокують. Чи стануть вони творцями нової соціальної реальності?

Поки відповіді на це запитання немає. Але є час домовитися і зробити цю державу Нашою Республікою.

Залишивши двадцять років після здобуття незалежності позаду, нам час переконатися, що Україна - це безповоротна реальність. Не страшна, не гарна, а така, якою ми її робимо своїми справами, словами, надіями і пам'яттю.

Тікаючи від неї, ми даємо шанс іншим її створити - за своїми ідеалам, без нашої згоди.

Ми даремно витратили двадцять років? Щоб мати право це заперечити, давайте домовлятися про основні правила, які можна покласти в основу нашого спільного життя. Для цього звертаюся із закликом до...

... Оптимістів. Україна для етнічних українців - нездійсненне завдання. Нездійсненне і непотрібне. Не витрачайте життя ще кількох поколінь, аби це зрозуміти. Міф про Мойсея не тільки жорстокий до живих, а й безплідний як "національна ідея" ХІХ століття в глобальному світі століття ХХІ.

Не українство і мова об'єднують громадян, не єдиний підручник з (лже)історії, а загальний двадцятирічний досвід спільного життя і загальна непохитна воля гідно жити в єдиному політичному просторі.

... Песимістів. Незалежна Україна - не історична помилка. Вона всерйоз і надовго. Вона реальна і важлива. У тому числі і для ваших, песимістів, доль. Як би ви не уявляли собі причини розпаду Союзу та виникнення нової держави, просто прийміть реальність у всій її справжності і показній несправедливості і величі, з її потворністю і красою.

... Реалістів. Україна - не ізольована територія ваших виняткових інтересів. Наша країна - частина великого взаємопов'язаного світу. Рейдерство в окремо взятому райцентрі рано чи пізно відгукнеться процесом у непідкупному для вас суді - американському, чи небесному, але завжди Страшному.

... Байдужих. Ваша поза не так надійна, як здається засміченому оку з-під піску. Загальна доля на те й загальна, що вона однаково висмикує й активних, і пасивних через броньовані двері, з неприступного дивана, від неминучої банки теплого пива біля телевізора.

... Мешканців Сходу і Заходу. Не потрібно сподіватися на відновлення минулого, яким би ви його не придумали. Ви знаєте, яким воно було? Будьте спокійні, таким воно вже не буде.

Змиріться з географією та культурою своєї строкатої, різномастої, скроєної Сталіним з Хрущовим країни. Якщо віруєте, з удячністю прийміть те, що дарував Бог. Якщо атеїсти, остаточно погодьтеся з реальністю, даною вам у відчуттях.

... Мешканцям Центру, забороненої Малоросії, Гетьманщини з загубленою грамотою. Друзі, перестаньте соватись між полюсами українського глобуса! Станьте центром для бунтарських Донбасу та Галичини.

Будьте центром для ненажерливої столиці та жебракуючих провінцій. Утримайте нас разом своєю об'єднувальною постійністю і всепоглинаючим суржиком.

... Бідних. Не піддавайтеся жалості до себе і ненависті до успішних. Брати участь у спільній справі для вас дуже складно. Але неучасть призведе до того, що ваші злидні неминуче стануть спадщиною ваших дітей. Вирвіть себе з порочного кола апатії, - крім вас, це нікому зробити! Собі вибачте свою колишню нерозторопність, а іншим - їхній успіх.

... Багатих. Не віддавайтеся чорній магії капіталу, що примушує вас жити для його збільшення, міряти себе та інших у цифрах і будувати стіни між собою і "пролами". Ваші інтереси важливі, але не важливіші за інтереси інших.

Ваша гідність безсумнівна, як і гідність співгромадян, які горбатяться на вас. Ваше майбутнє прекрасне настільки, наскільки воно прийнятне для бідняків. Не сподівайтеся на охоронців і британську візу. Починайте домовлятися з тими, хто не при владі, не в суддівському кріслі і не в списку Форбса. Поділіться успіхом зі своїми менш вдалими сусідами!

Ми всі - українські громадяни, якого б обряду не дотримувалися, яких би богів не шанували, якою б мовою не слухали колискові. За двадцять років ми сильно нашкодили один одному.

Вибирали владу, яка нам не подобалася, але тим, на іншому березі Дніпра, не подобалася ще більше. Наші і без того не занадто гарні міста в мороці нашої ворожнечі приросли потворними кварталами.

Наші села зникають у вигрібних ямах історії.

Наше мовлення повне срамослів'я, душі - невіри, а розуми - дурниць. Наші діти мріють покинути землю предків. Та й предки, здається, хотіли б лягти на інших, неукраїнських цвинтарях.

Досить жити помстою. Досить щовиборів підписувати пакт Манілова-Монте-Крісто. Досить підтверджувати ім'я дрімотних янголів.

Не шукайте історичної справедливості, вчиняючи несправедливість тепер. Попереднім поколінням вже все рівно. Давайте тут і зараз робити життя прийнятнішим і справедливішим.

Не перекладайте своє уявлення про щастя і справедливість на майбутні покоління.

Спробуйте жити гідно зараз, інакше майбутнім ні в кого буде навчитися гідності.

Давайте говорити не від імені та за дорученням. Говорімо від себе. Українська суспільна угода має бути підписана саме мною/Вами.

Уявіть, якими нас побачать онуки й правнуки. Злодіями, які вкрали майбутнє у своїх дітей? Дурнями, які не зуміли домовитися про загальні правила?

Давайте думати. Давайте починати домовлятися. Погодьтеся визнавати гідність та інтереси Іншого Українця - і у всіх нас буде шанс домовитися!

Хочете побачити сорокаріччя незалежності України разом? Укладаймо Наш Договір!

Михайло Мінаков, УП



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...