App Store Google Play

Заява політв’язнів з приводу політичних переслідувань в Запоріжжі

08.02.2011 09:20

Заява політв'язнів по справі «9 березня 2001р»,

з приводу політичних переслідувань і катувань в Запоріжжі,

громадянсько-активної молоді, яка бореться з відродженням тоталітарної ідеології в Україні ненасильницьким шляхом.

В цьому році виповниться 10 років із часу всесвітньо відомих подій 9 березня 2001 р., коли кучмівський антинародний режим спровокував протистояння демонстрантів і міліції в Києві.

На основі тих спровокованих злочинною владою протистоянь було сфабриковано кримінальну справу на деяких учасників опозиційного руху і кинуто за грати майже два десятки молодих людей. Під час фальсифікації кримінальної справи зазнали тортур і знущань не лише обвинувачені у справі «9 березня 2001 р.» і їхні родини, але піддано катуванням у київських райвідділах міліції понад дві сотні активістів, з яких вибивали неправдиві свідчення на лідерів опозиції. Всі, хто не дав обвинувачувальні  свідчення щодо інших, автоматично заносились у «підозрювані» а потім і в «обвинувачені». Зрештою, незважаючи на протести громадськості, політичні в'язні кучмівського режиму отримали від 2 до 5 років ув'язнення. Дехто в процесі мордувань отримав тяжкі захворювання та інвалідність. На даний час троє в'язнів уже померли, двом із них не виповнилося навіть тридцяти. Це стало наслідком нелюдських умов під час перебування за ґратами.

В 2003 році окремою резолюцією ПАРЄ (№ 1346), обвинувачених у справі «9 березня 2001 р.», було визнано політв'язнями. Але, на жаль, за часи т. зв. «помаранчевої» влади чиновники не спромоглися реабілітувати нас в Україні. Також керівництво силових органів «помаранчевої» команди навідріз відмовилось провести внутрішнє детальне розслідування в МВС, щоб виявити й оприлюднити дані про незаконну оперативну діяльність силових структур часів президентства Кучми Л. Д., щодо організації провокації 9 березня 2001 року, а також провокацій проти опозиційно налаштованих студентів у 2004 році напередодні Помаранчевої революції. Відсутність такої люстрації фактично зберегла в МВС, СБУ і судах злочинно-адміністративну, а не правову, систему. При «помаранчевих» злочинними можливостями силовиків влада майже не користувалась, тому громадськість не помітила що цей «монстр» лише дрімає, і чекає нових господарів, які зможуть віддати злочинні накази, що, власне, й відбувається зараз. А ось у судах іще й за помаранчевої влади ми спостерігали «портновщину», яка зберегла адміністративні впливи «медведчуківщини» і зараз об'єднала з олігархічними можливостями впливу на суди донецьких кланів.

Варто зазначити, що саме за часів «помаранчевого» урядування в МВС було створено злочинну систему тотального контролю за національно-патріотичною молоддю. В часи кучмізму, ця преференція належала до підрозділів КДБ-СБУ. А в 2007-2009 рр.; під прикриттям «боротьби» за «суспільну терпимість» всю національно-патріотичну молодь було віднесено до категорії «скінхедів» і взято на жорсткий, хоч і безпідставний, контроль оперативних служб МВС.

Це все дало можливість теперішній злочинній владі, на чолі з двічі судимим за кримінальні злочини українофобом, громадянином В. Ф. Януковичем, вже за декілька днів, після механічного пошкодження пам'ятника злочинцю Й. В. Сталіну, провести незаконні затримання й обшуки сотень представників громадсько-активної молоді, яка стоїть на антитоталітарних позиціях. Патріотичну молодь виловлювали по всій території України, безпідставно затримували на 3-5 діб, мордували і якщо не змогли змусити взяти на себе якусь провину, то випускали. Головною метою таких викрадень було змусити патріотичну молодь взяти на себе відповідальність за підрив ідола Сталіну, адже в суспільстві панує глибоке переконання, що той вибух був організований спецслужбами режиму, аби підставити молодь, яка напередодні пошкодила той бюст фрезою, в безпечний спосіб для життя і здоров'я інших громадян.  Півтора десятка молодих позапартійних людей було заарештовано на два місяці, але вже після 5-10 діб незаконного утримання в райвідділках, без повідомлення рідних про долю та місце перебування викрадених молодих патріотів. Коли громадськість уже дізналась, що викрадену молодь звозять чартерними авіарейсами (!) в Запоріжжя, то слідчі все одно всіляко обмежували доступ до затриманих захисників, найнятих рідними. Деякі з ув'язнених не мають професійного юридичного захисту і по цей день, бо їх, як і В. Лабійчука, катуванням примусили відмовитись від захисту, про що він повідомив в оприлюдненому зверненні до ГПУ. Також уже оприлюднена інформація про нелюдське поводження репресивних органів щодо Анатолія Онуфрійчука, Едуарда Андрющенка та інших політв'язнів у Запоріжжі. Але достеменної інформації про масштаби злочинних репресій у Запоріжжі ми не маємо досі, адже немає ні централізованого громадського штабу на протидію тим репресіям, ані достатньої уваги ЗМІ та опозиційних політичних лідерів. І це - незважаючи на той факт, що молодь, ув'язнена в Запоріжжі, за пошкодження пам'ятника Сталіну фрезою, піддана репресіям суто з ідеологічно-політичних мотивів, без будь-яких ознак інших нібито «злочинів», як в ув'язнених колишніх урядовців, що при владі донецьких кримінальних кланів опинились в опозиційному таборі. Тому молодих людей, ув'язнених за безпечне пошкодження ідола Сталіну в Запоріжжі, можна вважати еталоном в'язнів сумління в сучасній Україні. А ставлення репресивних органів до них під час слідства - тим кліше, на основі якого буде вироблене ставлення цієї антиукраїнської окупаційної влади, до українців і всього українського в Україні. За таких обставин ні про яку демократію і громадське суспільство в Україні не може бути й мови.

На основі вищенаведеного вимагаємо від фракцій БЮТ і НУНС, які декларують опозиційність у ВРУ, негайно:

  1. Створити слідчу комісію ВРУ з приводу репресій і катувань патріотичної, громадсько-активної молоді у Запоріжжі, із залученням до її роботи громадських активістів і ЗМІ, які вже сприяють захисту цих політв'язнів.
  2. Приділити до кожного політв'язня в Запоріжжі 2-3 опозиційних нардепів, на яких має бути покладено відповідальність за повне матеріальне і юридичне забезпечення підшефного політв'язня і його сім'ї. На це в кожного нардепа є щомісячний спецфонд у десятки тисяч гривень.
  3. Офіційно звернутися до всіх країн членів ООН, які засудили злочини сталінізму, аби вони також оприлюднили свою офіційну позицію сучасній владі в Україні, щодо репресій сталінськими методами громадсько-активної молоді, яка чинила ненасильницький спротив відродженню в Україні злочинних тоталітарних ідеологій. 

Якщо ці наші вимоги не будуть виконані найближчими днями, ми вважатимемо, що у ВРУ є лише опозиціонери, яким не вистачило влади, і відсутні депутати-опозиціонери, до яких є справедливим означення «народний».

Від опозиційного уряду на чолі з народним депутатом України Соболєвим вимагаємо негайно:

  1. Створити окрему урядову комісію з приводу репресій в Запоріжжі, до якої мають увійти відповідальні урядовці тіньового кабміну, за контроль діяльності МВС, ГПУ, Міністерства Юстиції, СБУ і Департаменту виконання покарань. А також обов'язково залучити до діяльності цієї комісії громадських активістів і ЗМІ, які вже сприяють всебічному захисту політв'язнів в Запоріжжі.
  2. Звернутися від тіньового уряду до урядів демократичних країн, які засудили злочини сталінізму, щоб вони стали на захист громадсько-активної молоді в Україні, яка піддається переслідуванням та тортурам у Запоріжжі за ненасильницький спротив, спробам відновити в Україні сталінську тоталітарну ідеологію.
  3. На кожному засіданні тіньового уряду заслуховувати представників урядової  комісії (пункт 1.), про заходи, вжиті для захисту політв'язнів в Запоріжжі, і розробку подальших дій протистояння тотальним репресіям.

В разі невиконання наших вимог тіньовим урядом закликаємо вважати, що цей Уряд не є опозиційний, а лише тимчасово позбавлений влади, з її персональними вигодами і  преференціями.

Звернення до міжнародної спільноти і всіх людей доброї волі!

Резолюцією ПАРЄ №1346 нас, політв'язнів справи «9 березня 2001 р.», було визнано політичними в'язнями. Зокрема в ній наголошувалось, що це підтверджено: «...накладенням непропорційних покарань на осіб, які брали участь у політичній демонстрації 9 березня 2001 року». Хочемо звернути Вашу увагу, що навіть за вчинення тих дій, які інкримінуються громадсько-активній молоді в Запоріжжі, українське законодавство передбачає адміністративне покарання у вигляді штрафів, а молодь уже заарештували, перед цим піддавши тортурам, зокрема підвішували на «дибу» та вживали інші фізичні і психологічні незаконні методи тиску на політв'язнів. Також вкрай цинічною є сама преамбула звинувачення, в якій іноземною (російською) мовою зазначається, що молодь діяла з мотивів «явного неуважения к обществу, сопровождаемое особой дерзостью». При цьому  не було взято до уваги, що саме послідовники злочинної ідеології сталінізму якраз діяли з мотивів «явного неуважения к обществу, сопровождаемое особой дерзостью», встановивши без будь-якого дозволу в центрі українського міста пам'ятник Сталіну, головному організатору геноциду українського народу шляхом Голодомору, про що є судовий вирок, ніким у законний спосіб не оскаржений досі. Така поведінка осіб, причетних до встановлення цього пам'ятника, а також до теперішньої влади, яка не демонтувала цей символ сталінського фашизму, має таку ж оцінку, яку мали б ті, якби хтось встановив і не демонтував пам'ятник Адольфу Гітлеру в Ізраїлі.

Тому закликаємо всі міжнародні правозахисні урядові і неурядові організації та всіх людей доброї волі стати на захист політв'язнів у Запоріжжі і жорстко засудити відродження сталінізму в Україні, підтримавши громадських активістів, які ненасильницьким шляхом борються з символами ідеології сталінізму, давно прирівняного у злочинності до нацизму.

Політв'язні кучмівського режиму у справі  «9 березня 2001р»:
Микола Ляхович
Сергій Гальчик
Владислав Мирончук
Володимир Горощук
Григорій Ляхович
Павло Литвиненко
Володимир Павлюк
[email protected]

P.S. Заяву також підписав політв'язень Олег Бойко, але після тиску на нього з боку представників влади, в останню мить відкликав свій підпис побоюючись за свою родину.



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Юрій Фоменко

На узбіччі

Огріньський півострів. Шлях між мостами від Дніпра до Самари. Одні автівки цим шляхом летіли в місто, інші виривались з нього.  Повітряні вихори за ними підіймали опалий лист з землі назустріч па...
Наше суспільство ще не готове для дозволу на вільне володіння автомобілем.Між тим, на руках у людей накопичилася значна кількість автомобілів - як легальних, так і ні (у тому рахунку, завезених із зон...
Історія індустріальних парків в Європі налічує більше ста років. Їх початкова концепція - створення оптимальних умов для роботи промислових підприємств - актуальна до сих пір. В Європі індустріал...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...