App Store Google Play

Синдроматика виходу

03.01.2011 20:09
Зараз, коли я пишу ці рядки, більшість із вас поза всякими сумнівами перебуває в тому ж стані, що і я. Неважко здогадатися, в якому - цей стан зазвичай зоветься похміллям. Новорічні пиятики вже фактично позаду, а різдвяні попереду. Варто скористатися рятівною паузою, поки вона є.

Але як це зробити?

Протягом усього свого дотеперішнього життя я зустрічав лише кількох людей, які навіть після Нового року почувалися свіжими й бадьорими. Усі вони були алкоголіками в зав'язці. Через те, що їм не можна було пити (а декому, у зв'язку з тривалим целібатом, уже й не хотілося), ці люди змогли зберегти ніжне і світле ставлення до алкоголю. Коли наступного дня ви помираєте, кленучи свою вчорашню нерозсудливість, вони годинами можуть розповідати про колишні подвиги - ящики коньяку й горілки, вижлуктані з приводу і без. А ще насміхатися над вашими стражданнями і вигадувати різні байки.

Один такий придумав історію про наш спільний Новий рік у Львові, коли наступного дня мене начебто довелося відпоювати шампанським із корвалолом. Мене рятували цим цілющим трунком (тридцять корвалольних крапель на келих шампанського), а я, не в силах підвестися на ноги, начебто волав: "Народе мій, коли ж ти встанеш з колін?!". Мораль цієї історії: не вірте колишнім. Вони жорстокі люди, лише діючі алкоголіки можуть утримувати баланс добра і зла у цьому світі.

Похмілля є станом особливої емоційної чутливості. У ньому є щось дитяче, беззахисне, оголене. Як пише польський поет Марцін Свєтліцький, "з похмілля я такий ніжний, що готовий розплакатися навіть від реклами". Щоб не плакати від пісень Поплавського, я навіть не дивлюся в бік телевізора.

А російський письменник Ігор Клех зауважує, що похмілля - це "коли все тіло трудиться, немов чадна, закидана сирими дровами піч, і стукотить - наче зрадник - твоє власне, до омерзіння здорове серце". У мене на це стукотіння припасено згаданий уже корвалол. Я знав, я готувався.

Батько мого друга Віктора колись учив нас: "Ви, хлопці, ще молоді, тож знайте, що найкращий вихід із похмілля - це пляшка мінералки, столова ложка меду і лимон". Відтоді я щоразу користуюся цим заповітом - і жодного разу він мені анітрохи не допоміг. Але я все одно в нього вірю - а раптом одного разу спрацює? Не міг же Вікторів батько нас обманювати!

Дехто радить пити багато пепсі-коли (обов'язково пепсі, коки в жодному разі ні, бо буде гірше). Дехто затято пропаґує чай по-калмицькому, а ще дехто - мате. Інші стверджують, що після всього слід наковтатись активованого вугілля. Ще інші - що не після, а до. І не вугілля, а глутаргіну.

Є й такі, котрим понад усе до вподоби, коли клин вибивають клином. На цю тему є приказка, що її я почув колись у Москві: "С утра сто грамм - и весь день свободен".

Існує й така міфологічна версія, що коли п'єш якісний алкоголь, не змішуєш його з жодним іншим і добряче закушуєш, то похмілля назавтра не буде. Натомість мій друг-бармен це розвінчує. Він каже, що жоден напій не буває досконалим у цьому сенсі. І хоч якої б високої він був чистоти, наступного дня все одно буде погано, якщо його перебрати.

А як його не перебрати, коли ось тут і тепер тобі добре і весело, і п'ється чудово, і ти з друзями, себто "собутыльниками" (до речі, як його, це слово, перекласти українською - "однопляшник" чи що?). І коли ще там настане те завтра з його муками та запізнілим каяттям? Стан, про який той же Ігор Клех написав: "О пекло! Я - твоя перемога"?

Утім, як і всі перемоги на цьому світі, вона тимчасова. Як випливає з мого досвіду, похмілля долається лише терпінням і витримкою. Слід перележати, перемучити, перехворіти цей день, навіть погодитися з тим, що він пропав - і ближче до вечора обов'язково попустить, стане легше, навіть без клину, без глутаргіну, без пепсі, вугілля, калмицького чаю, мінералки і меду з лимоном.

Перемога теперішньої влади така ж тимчасова, як і похмілля. Щоправда, нікому з нас не вдасться ані перележати, ані навіть переходити її на ногах, як переходжують легкі форми грипу. У теперішньої влади форма не легка, а важка. Вона, ця влада, чавунна. Україна знову метикує на трьох з Росією та Білоруссю. Суміш достатньо гидка: горілка "Русская" (та, що на метиловому спирті), "Советское шампанское" (вуглекислий газ в алкогольно-хімічному сиропі) і дешевий шмурдяк часів застою. Нічого нового вони для нас не придумали.

Протягом передсвяткових днів найчастіше вживаними в наших новинах словами були "арешт", "затримання" і "допит". Якщо так це все виглядатиме й надалі, то сам собою напрошується висновок: влада спалює мости і забирає в самої себе можливості для перевиховання.

І в цьому випадку без клину вже не обійтися.

ТСН



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Юрій Фоменко

На узбіччі

Огріньський півострів. Шлях між мостами від Дніпра до Самари. Одні автівки цим шляхом летіли в місто, інші виривались з нього.  Повітряні вихори за ними підіймали опалий лист з землі назустріч па...
Наше суспільство ще не готове для дозволу на вільне володіння автомобілем.Між тим, на руках у людей накопичилася значна кількість автомобілів - як легальних, так і ні (у тому рахунку, завезених із зон...
Історія індустріальних парків в Європі налічує більше ста років. Їх початкова концепція - створення оптимальних умов для роботи промислових підприємств - актуальна до сих пір. В Європі індустріал...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...