App Store Google Play

Перша декада століття

03.01.2011 20:14

Т-с-с-с... Прислухайтеся. Чуєте? «Ку-ч-му геть!», «Ю-щен-ко!», «Я-ну-ко-вич!»... Шелестячи кредитними платіжками за емвеефівські мільярди й двокімнатні квартири; знаменами 185 партій; сторінками томів нерозкритої справи Гії Гонгадзе; піарним гіпюром на опікових рубцях Насті Овчар; листівками з порожніми передвиборними обіцянками й реальними сейфовими угодами політиків та бізнесменів, минає перше десятиріччя ХХI століття.

Десятиріччя виходу економіки з пострадянської кризи й удару кризи світової. Десятиріччя, коли брендами маскували жлобство, меценатством - крадійство, а витратами на політтехнологів - біографії 90-х. Десятиріччя злетів, які може дати тільки надія, і падінь із гирями розчарувань у душі. Це було десятиріччя перемог і реваншів, післясмаком яких залишилося запитання: «Ну і?..»

Ураган «Катрін» і розлив нафти в Мексиканській затоці ще раз нагадали нам, хто ми є на цій планеті. До речі, про тарганів. Це десятиріччя остаточно довело рудиментарність уявлень про демократичний вибір. Гроші й професійні технологи здатні представити будь-яку комаху левом, зробивши потрібну проекцію на натовп. Зокрема і з цією обставиною пов'язане усвідомлення кризи західної цивілізації. Влада втрачає довіру в усьому цивілізованому світі, можливо, тому що, завдяки Інтернету, стає більш прозорою. Міфи розмиваються, піраміди валяться, подвійні стандарти вивертаються. Розтин же, зроблений Вікілікс, - лише додаткова характеристика опудала демократії. Перше десятиріччя нового століття гостро поставило фінансові, політичні, екологічні, моральні та соціальні питання. Але відповідей не дало, передаючи естафету наступному десятиріччю. Якими вони будуть, і чи з'являться вчасно, - складно прогнозувати.

Світ змінюється швидко. Чи могли ми десять років тому уявити, що: для відкриття візи нам доведеться здавати відбитки пальців, а щоб потрапити в літак - роззуватися; корова у формальдегіді може коштувати як і Ван Гог; телебачення розважатиме, а інформуватиме - Інтернет; по поверненні на Батьківщину на бориспільській трасі першими тебе зустрінуть білборди Кирила і Кадирова; на президентський вертоліт буде виділено 17 млн. дол., а ЗСУ - фінансовий сухпай на три політних зміни. Які вже тут прогнози?! Тому повернімося до ревізії багажу, з яким входимо у нове десятиріччя.

Самі ми стали багатшими на дві п'ятирічки, мудрішими, обережнішими й старшими. На шкільних зустрічах ми помічаємо зморшки однокласниць, яких не видно на старанно підібраних фотках у «Одноклассниках». Десять років тому нас дратували поради батьків, але надавали впевненості та сил їхні руки. А тепер вони запитують поради в нас... Десять років тому він просив: «Мамо, ну, посидь зі мною. Поговорімо». Але в тебе все справи та справи... Тепер уже ти просиш: «Сину, ну розкажи, що в тебе?.. Хто вона? Що робить? Ну посидь зі мною». І у відповідь: «Потім, мамо. Ніколи». Десять років тому ти казав своїй дочці: «Яка любов у твоєму віці?..» А тепер, дивлячись на її діловитість і цілеспрямованість, із тривогою запитуєш: «Ми з матір'ю внуків дочекаємося чи ні?»

Стало більше зірок на погонах, чиновницький ранг став вищим. Замість одного кіоску кров'ю і потом відкрито пришляховий ресторанчик. Замість комарів у Ворзелі - акули в Червоному морі. Замість шабатури на півкімнати - плазма. Як не крути, а ми багато придбали. І щось втратили... Швидше, просто забули. Багато хто з нас десять років тому вмів давати здачі, а тепер - тільки хабарі. Багато хто хотів змінити світ, а тепер не вірить, що зможе домогтися правди в жеку. Ми виймемо душу з паркетника, столяра й сантехніка, які роблять ремонт у нашій квартирі, ми примусимо їх зробити все так, як треба нам, але ми все ще не можемо зібратися на силах, щоб контролювати кошторис, якість матеріалів і роботи виконробів державних.

- Ох і цуплять! - ми приречено зітхаємо на кухнях і в курилках або анонімно сходимо жовчю в інтернет-форумах. Наше співчуття витрачається на серіали. Наша самоповага вимірюється в речах, які ми можемо собі дозволити, а не у вчинках, які ми забули як робити. Ми все ще чекаємо когось, хто все виправить: доброго царя, чесного виконроба, Піночета, Сталіна, Гавела або Бацьку. І не розуміємо однієї простої речі: якщо ми не змінимося, то нас знову обманять, технологічно спроектувавши на електоральні маси очікуваний образ.

Уїдливе, наждачне життя, постійна боротьба за виживання забирають так багато сил, що для багатьох вибір між простим і правильним навіть не стоїть. Душа просить гарного, гладенького, яскравого. Життя «із ГМО» - ось символ десятиріччя. ГМО-політики, ГМО-капітали, ГМО-кар'єри... Так простіше - без «вічок», черв'ячків, шляхетності, милосердя, сміливості, співчуття, совісті, принципів.

Тільки все ж таки щось найважливіше залишилося незмінним. Наші батьки, підростаючи у світі радянського блату, виховувалися на фразі з фільму «Попелюшка»: «І жодні зв'язки не допоможуть зробити ніжку маленькою, а серце великим». Герой наших дітей Гаррі Поттер навчає їх того ж самого: жодне заклинання не зробить дружбу - міцною, любов - справжньою, не дасть сили на подвиг, якщо ти сам на це не здатен. Цього не купити, не вкрасти. Воно просто є. У кожному з нас. Треба тільки забратися на антресолі душі й дістати найголовніше, що дозволяє бачити себе в дзеркалі молодим. Ми просто вам нагадали про це в переддень свята здійснення бажань.

Дзеркало тижня

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...