App Store Google Play

Межа

03.10.2010 14:04

Межа... Це слово в українській історії має особливий, сакральний зміст. Щоби відстояти свою власність, селянин часто брав косу або вила, але сьогодні йдеться не про умовну позначку, котра розділяє право індивідуального володіння, а про межу людської і національної гідності.

Чи є ця межа в народу, який населяє «територію, котра зараз називається Україною», - саме так і не інакше називає наш рідний край, нашу землю, нашу Батьківщину такий собі Євґєній Коротков, комуністичний трубадур з «Рабочєй газети». «Україна як державний проект і українство як його головний міф створювались в другій половині ХІХ століття імперською канцелярією Франца-Йосифа», - безапеляційно стверджує він, один з діячів партії, котра сьогодні волею обставин входить до правлячої коаліції. Це він про нашу державу, як про «проект», і про нас з вами, як про «міф»...

Підняття тарифів, утиски свободи слова і свободи зібрань, обмеження свободи вибору, репресії проти інакодумців, фальшування історії, наступ на українську мову... Табачник, Азаров, Моґільов, Солдатенко, Хорошковський... Де є та межа, після перейдення якої прокидається наша людська і національна гідність?

Картинка з натури: Один із місцевих «рулєвих» Партії регіонів в Роменському районі на Сумщині (до речі, директор школи!) без погодження включив авторитетну в селі людину до свого партійного списку. У відповідь на її обурення прозвучала фраза: «Ну що ж, на ваше місце у списку знайдеться інший, і на місце роботи також».

«Тепер ми «рєшать» будемо», - цинічно і відверто проголошують ті, хто обіцяв «почути кожного» і створити «країну для людей». От тільки забули додати, що почують лише кожного, хто «стучить», а «люди», згідно їхніх «понятій», це зовсім інша категорія, аніж в розумінні загалу.

То де ж є межа нашому терпінню і інстинкту самозбереження, як нації і як людини? Франкове «Укрита злість, облудлива покірність», - це я ще розумію, це «по нашому», коли на обличчі щира посмішка, а під полою обріз, за халявою заточка, або принаймні в кишені дуля. Але коли добровільно і «самозабвєнно» вишикуються черги, щоби облизати черевик зі страусячої шкіри чи пухку руку з «котлами» за 30 тисяч євро, то це підло і огидно. Але коли дешеві політикани торгують ідеями і принципами, минулим і майбутнім, аби отримати «хоч півдулі, аби під самую пику», то це страшно...

«А братія мовчить собі, витріщивши очі».

Двадцять років тому ми, юні студенти, лягли на холодний граніт київського майдану, котрий тепер називається Майданом Незалежності. «За яку Україну ви тоді голодували?», - часто запитують нас тепер. «Занадто святе це для нас поняття, - відповідаю, - настільки, що декому й бридкими продажними вустами не варто його озвучувати, щоб не забруднити».

А особисто я тоді голодував «проти», і не лише проти комунізму і московства, а насамперед проти національного амебства, безхребетності, безпринципності і гнучкошиєнства.

Я голодував за українців! Бо нащо вона потрібна, така Україна без українців?

Межа.

УІС

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

None conformisme по Дніпрянському.Вілкул мріє проїхати танками по Дніпру, планує звезти тітушню до міста, з метою повторити свій успіх минулого року, коли тітушня з «беркутами» побила атов...
Розчарування – відчуття, що не перестає переслідувати українців з року в рік. Чергове розчарування з присмаком зради відчули і дніпряни. У 2015-му був прилив енергії та віри, впевненості, що нар...
…ще не вмерла козацька сила, ще не згинуло козацтво! Воно розвинеться пишним квітом по землі, воно розіллється широкою повінню по всьому світу й буде жити, буде гріти серце наших дітей, покисто...
Масштаби еміграції з України вражають не тільки нас, а і європейську спільноту. Протягом останніх років для українців бажання виїхати на заробітки стало домінуючою ідеєю. Особливо це помітно серед мол...