App Store Google Play

Межа

03.10.2010 14:04

Межа... Це слово в українській історії має особливий, сакральний зміст. Щоби відстояти свою власність, селянин часто брав косу або вила, але сьогодні йдеться не про умовну позначку, котра розділяє право індивідуального володіння, а про межу людської і національної гідності.

Чи є ця межа в народу, який населяє «територію, котра зараз називається Україною», - саме так і не інакше називає наш рідний край, нашу землю, нашу Батьківщину такий собі Євґєній Коротков, комуністичний трубадур з «Рабочєй газети». «Україна як державний проект і українство як його головний міф створювались в другій половині ХІХ століття імперською канцелярією Франца-Йосифа», - безапеляційно стверджує він, один з діячів партії, котра сьогодні волею обставин входить до правлячої коаліції. Це він про нашу державу, як про «проект», і про нас з вами, як про «міф»...

Підняття тарифів, утиски свободи слова і свободи зібрань, обмеження свободи вибору, репресії проти інакодумців, фальшування історії, наступ на українську мову... Табачник, Азаров, Моґільов, Солдатенко, Хорошковський... Де є та межа, після перейдення якої прокидається наша людська і національна гідність?

Картинка з натури: Один із місцевих «рулєвих» Партії регіонів в Роменському районі на Сумщині (до речі, директор школи!) без погодження включив авторитетну в селі людину до свого партійного списку. У відповідь на її обурення прозвучала фраза: «Ну що ж, на ваше місце у списку знайдеться інший, і на місце роботи також».

«Тепер ми «рєшать» будемо», - цинічно і відверто проголошують ті, хто обіцяв «почути кожного» і створити «країну для людей». От тільки забули додати, що почують лише кожного, хто «стучить», а «люди», згідно їхніх «понятій», це зовсім інша категорія, аніж в розумінні загалу.

То де ж є межа нашому терпінню і інстинкту самозбереження, як нації і як людини? Франкове «Укрита злість, облудлива покірність», - це я ще розумію, це «по нашому», коли на обличчі щира посмішка, а під полою обріз, за халявою заточка, або принаймні в кишені дуля. Але коли добровільно і «самозабвєнно» вишикуються черги, щоби облизати черевик зі страусячої шкіри чи пухку руку з «котлами» за 30 тисяч євро, то це підло і огидно. Але коли дешеві політикани торгують ідеями і принципами, минулим і майбутнім, аби отримати «хоч півдулі, аби під самую пику», то це страшно...

«А братія мовчить собі, витріщивши очі».

Двадцять років тому ми, юні студенти, лягли на холодний граніт київського майдану, котрий тепер називається Майданом Незалежності. «За яку Україну ви тоді голодували?», - часто запитують нас тепер. «Занадто святе це для нас поняття, - відповідаю, - настільки, що декому й бридкими продажними вустами не варто його озвучувати, щоб не забруднити».

А особисто я тоді голодував «проти», і не лише проти комунізму і московства, а насамперед проти національного амебства, безхребетності, безпринципності і гнучкошиєнства.

Я голодував за українців! Бо нащо вона потрібна, така Україна без українців?

Межа.

УІС

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Тимур Желдак

Про кризу виконавців

Якщо БорисФілатич © як називають його деякі опоненти не стане міським головою вдруге, я точно можу сказати, хто в цьому винен. Я не знаю, це «проіскі врагов» чи звичайне нехлюйство, а...
Максим Мірошниченко

Термінатор з Холодного Яру

Якби ми мали якийсь свій Голівуд, то ми б зняли супермегашпіонську драму про ось цього чоловіка. Юрій Горліс-"Горський". Почав служити в українському війську у 1918-го року, долучившись до антигетьман...
Ледь не щодня, читаючи в стрічці новини про ДТП за участю громадського транспорту, я вкотре впевнююся: корупція вбиває! У середньому щодня в автокатастрофах гинуть 16 людей і близько 90 травмуються. Д...
Сумна Дніпровська історія в картинках про абсурдно-цинічну невдячність...Або - "Как причудлива тасуется колода" (с), чи "Самое дорогое на земле - это глупость, потому что за неё дороже всего прих...