App Store Google Play

Чи потрібен Дніпропетровщині собор світового значення?

29.09.2010 15:51
Відома в Україні Свято-Троїцька 9-верха козацька церква, збудована народним майстром Яковом Погрібняком у 1781 році без жодного цвяха(!), сьогодні знаходиться на грані виживання. Кореспондент газети «Ліца» переконався в цьому, побувавши в козацькому храмі та поспілкувавшись з фахівцями.

 

Великий купол храму просідає, а два бокових - вже на 20 градусів відхилилися від центральної осі.

Місцеві мешканці непокояться, говорять, що скоро храм може скластися, як картковий будиночок.

А як повідомили в головному управлінні МНС Дніпропетровської області, куполи храму під час дощу давали сильну течу, і рятівники МНС за допомогою спеціальної техніки визначили місце, через яке вода потрапляла на соборну стелю... Отвір сьогодні заблоковано, але очевидно, що на цьому проблеми храму не вирішено. Свято-Троїцький собор треба терміново рятувати! І без капітальної реконструкції не обійтися, - стверджують фахівці.

«І перше, що треба зробити, - якісну експертизу стану храму. Але фахівців з дерев'яної архітектури (храмового типу) на Дніпропетровщині просто не існує! І це не дивно. Оскільки на сьогоднішній день на Дніпропетровщині залишилося лише дві церкви з дерева: перша - це Свято-Троїцький собор, а друга - теж в Новомосковському районі, в Ново-Михайлівці», - розповідає кандидат в доктори архітектури Олександр Харлан, який у цьому році захистив дисертацію на тему: «Типологічні особливості храмової дерев'яної архітектури Півдня України на прикладі Катеринославської губернії».

За даними Олександра Харлана, свого часу на Дніпропетровщині існувало близько 500 храмів, зроблених з дерева!

 

ДОВІДКА

Згідно з писемними джерелами, рішення про будівництво нового Троїцького храму в паланковому містечку Самарчук (тогочасна назва Новомосковська) було прийняте в 1773 році полковим старшиною Самарської паланки Війська Запорізького Яковом Легкоступом. Ідея залишити по собі пам'ять належить останньому кошовому отаману Січі Калнишевському.

Для будівництва храму було запрошено талановитого зодчого - козака з містечка Нові Водолаги (колишня Харківська губернія) Якима Погрібняка.

2 червня 1775 року було освячене місце і закладено церкву. Місце для храму обрали так, щоб його було добре видно з усіх боків та чітко простежувалась головна роль сакральної споруди в оточуючій забудові.

У 1780 р. були виготовлені і освячені нові іконостаси в бічних притворах, а також розпочато монтаж нового головного іконостасу середнього притвору. З освяченням нового іконостасу головного притвору 18 квітня 1781 року роботи з будівництва храму було завершено.

 

 

Зрубна конструкція собору відзначалася міцністю. Стіни виводилися з невеликим нахилом, перерозподіл ваги до центру споруди забезпечували статичність і жорсткість конструкції.

Як розповів нам голова Національної спілки майстрів України Євген Шевченко, за своєю формою храм нагадував сучасну ракету.

А за словами архітектора Олександра Харлана, завдяки нахилу стін і заломів, у соборі створювався ефект ілюзійного збільшення висоти.

Ще Євген Шевченко говорить, що коли будуть робити реконструкцію, дошки треба оббити вертикально - «тоді він знову буде вивершуватися. В 1888 році духовенство сильно спотворило вигляд храму». «Ніхто не має права змінювати композицію картини, чи не так? Так і в архітектурі: не можна змінювати авторство», - переконаний Голова Національної спілки майстрів України. У 1887 році запорізький храм, збудований в українських традиційних формах, було розібрано з метою побудови нового храму в «канонічному» єпархіальному стилі. І лише наполегливість громади та відомих поміщиків (у різних джерелах згадуються Ностіц та Алєксєєв), що звернулися до Імператорського Археологічного Товариства, дали змогу залучити до роботи народного майстра Пахучого та відновити храм зі збереженням (частково вигляд все ж було змінено) колишнього вигляду.

«Сьогодні людей, які могли б зробити проектний аналіз та реставрацію, можна знайти хіба що на заході країни. Є такі організації, що займаються реставрацією будівель, такі як «Політех» (Київ) та «Реставрація» (Львів). Там на цьому спеціалізуються, оскільки на Заході багато дерев'яних церков», - переконаний Олександр Харлан.

Архітектора дивує, що багато ЗМІ зараз поширюють інформацію, що проект реконструкції храму розроблено. Експерт переконаний: тиражується недостовірна інформація.

«Якісь спеціалісти розробили проект реконструкції храму, говорять, що страждає фундамент, який треба переробляти, і що собор має нахил всередину. Але ж це закономірність дерев'яних церков, вони в свій час спеціально так будувалися - це конструктивний прийом, який не дає собору розпастися!».

На цю ж тему ми повинні були спілкуватися з настоятелем храму отцем Володимиром, але він захворів, і замість нього на питання кореспондента газети «Ліца» відповів зав­госп Свято-Троїцького собору Микола Сєлєдцов.

За його словами, на реставрацію храму потрібно 25 млн грн. Він говорить, що саме на такій сумі наполягає та сама київська комісія. І міськвиконком вже розпочав збір коштів на реставрацію!

Про київську комісію дніпропетровські архітектори нічого не чули. Більше того, нічого не знають про неї і в Києві.

Віктор Вічевський, заслужений архітектор України, фахівець в галузі дерев'яної архітектури, мешкає в Києві, говорить, що в столиці тільки Український науково-дослідницький інститут «Реставрація» займається дерев'яними храмами, але до них з Дніпропетровська не зверталися.

«За останні роки у нас вся реставраційна галузь доведена до повної руйнації. Найвідоміші майстри вже померли. Залишилися майстри зі Львова (але львівська «Реставрація» сьогодні на грані банкрутства) і згадані київські... І якщо так піде далі, років через 5 нам доведеться запрошувати реставраторів з Китаю. Як вишиванки - українські, але вироблені в Китаї - біля Шевченка в Каневі продавали. Отак може бути з реставрацією», - говорить Віктор Вічевський.

Але, здається, на Дніпропетровщині не готові ставити собі такі глобальні питання. Добре було б вирішити питання простіше.

Наприклад: скільки коштів вже зібрано на відбудову собору?

«Про це не знає ніхто, крім міського голови Новомосковська, Віктора Літвіщенка, навіть священик Володимир, мабуть, не знає», - переконує нас завгосп Свято-Троїцького собору Микола Сєлєдцов.

І у нього зовсім не виникає питання: а що, громада міста Новомосковська не має права поцікавитися, скільки грошей уже зібрано?

Координатор громадської організації «ГРАД-Самара» Дмитро Будим неодноразово робив запити на ім'я міського голови Новомосковська, але відповіді - скільки грошей зібрано на храм, - так і не отримав. Напевно, це - військова таємниця.

Але як би там не було, храм, якому письменник Олесь Гончар пророкував довге життя, пам'ятаєте: «Нас не буде, а храм стоятиме», сьогодні, як ніколи, близький до остаточного руйнування! Архітектор Вічевський пропонує звернутися в ЮНЕСКО, в Центр всесвітньої спадщини: «Зараз Україна спільно з Польщею звернулися в ЮНЕСКО і вже 16 українських дерев'яних церков внесли в список все­світньої спадщини ЮНЕСКО. З них 8 церков - це ті, що знаходяться в Карпатах, на території України, а решта 8 церков - це теж українські церкви, але ті, які зараз знаходяться на території Польщі... Але виникає питання: а як же cхід країни, бо на сході є така унікальна пам'ятка, як дерев'яний 9-верхий Собор у Новомосковську? Тож треба проявити ініціативу і виходити на ЮНЕСКО», - переконаний Вічевський.

Тим часом до Собору - пам'ятки світового значення - впритул підібралася стихійна торгівля.

Це нагадало часи «влади совєтів», коли влада намагалася перетворити Храм на склад!

Небайдужі мешканці міста б'ють на сполох.

Жителька Новомосковська Анна Білокрил говорить: «Я не знаю такої країни, де б люди глумилися над самими собою. Торгівля хот-догами, шкарпетками і різним ширпотребом - під стінами національної святині. Кабаки, забігайлівки та кіптява вихлопних газів з автовокзалу...Спочатку - кабаки поряд з храмом. Потім борделі - замість? Та по периметру гральних автоматів дюжини дві не забудьте встановити!»

Небайдужих громадян, як нам здалося, в Новомосковську (та й по всій Україні) немало, люди хочуть допомогти.

Але міська влада Новомосковська, здається, використовує всі можливості, щоб зідрати побільше коштів з громадян: місто прикрашають біг-борди з зображенням мера Віктора Літвіщенка, який просить грошей, щоб врятувати храм, і не рятує його. Два роки тому альпіністи, що підфарбовували стіни Собору, залишили мотузку, прив'язану до одного з куполів. Вона і до сьогодні там висить. Тож можна було б почати з малого - потурбуватися, щоб мотузку нарешті зняли!

А потім просити в Києва 26 млн грн. анонсованих грошей...

Ми вже звикли до того, що в Україні на владу розраховувати не приходиться. Київські фахівці теж наполегливо рекомендують відставити місцеву владу, «нєвєжд», подалі від грошей і передати справу до рук спеціалістів. А громада повинна активніше долучатися до справи збереження святині. Необхідно забезпечити надійний контроль за використанням коштів.

Архітектор Віктор Вічевський говорить: «Храм заслуговує того, щоб до питання його реконструкції підійшли дуже виважено та професійно. «Бо це - наша святиня!»

Архітектори, митці, громадські діячі, просто небайдужі люди: об'єднаймо наші зусилля!

Згадаймо козаків, які хотіли залишити по собі пам'ять та збудували Храм!

Наше завдання - його відновити та передати нащадкам, щоб збулися слова Олеся Гончара: «Нас не буде, а Собор стоятиме».

Захистимо єдиний в Європі дерев'яний 9-верхий храм... Собор душ наших.

 

Віталій НЕПОМНЯЩИЙ, "Лица"



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...
Год назад прошёл тендер на создание концепции развития транспортной сети Днепра и всё мои прогнозы по этому документу сбылись:1) Вероятней всего расчитана она будет на 4-5 лет(как раз под сроки реализ...