App Store Google Play

Не лізь у колоду!

18.09.2010 10:29

У влади чергова проблема. Точніше, не так. У влади до біса чергових проблем. Але є одна, яка просто лізе в очі. А також у вуха. Це критичний брак спікерів. Людей, які були б здатні по-людськи озвучити її позицію з поточних питань, не кажучи вже про стратегічні (якщо вони є).

Минулої п'ятниці країна жахнулася, спостерігаючи за базарною сваркою представників Партії регіонів у програмі «Шустер Live» з лідером опозиції. Бідолаха Савік розраховував розпочати новий телевізійний сезон по-святковому - з красунями «Міс Україна», від яких можна з'їхати з глузду. Отримав наочну демонстрацію культурки правлячої еліти, яка, направду, нічим не відрізняється від попередньої, окрім трьох характеристик:

а) якоїсь кричущо, невротично антиукраїнської позиції;

б) казкового невігластва;

в) позамежного рівня агресивності й побутового хамства.

Усі спроби загартованого в боях Шустера закликати якщо не до порядку, то бодай до елементарної пристойності наштовхнулися на тотальний - ні, не спротив, а нерозуміння. Вони так живуть. Живуть вони так... Герої бенефісу виглядали цілком собою задоволеними. Надто наймолодший і найагресивніший - типовий представник юної зміни регіоналів, секретар Донецької міськради Микола Левченко (особливі прикмети: кандидат історичних наук; вважає, що єдиною державною мовою в Україні має бути російська; улюблений письменник Лєв Толстой, утім, роман «Анна Кареніна» не прочитав, бо він нудний). Такі от комунікатори. А інших, даруйте, немає. Дається взнаки тип селекції.

Весь цей мій слабкодухий інтелігентський лемент не мав би жодного сенсу, якби не поточний момент: фатальне падіння біло-блакитного рейтингу на тлі підготовки до «останнього, вирішального бою» місцевих виборів, покликаних завершити розбудову вертикалі. Коли припустити, що в таборі «донів» є якісь центри прийняття рішень окрім тих, що відповідають за розподіл потоків, для цих нещасних має бути очевидним дефіцит у колоді мінімально презентабельних облич зі слідами розумової роботи на чолі. А це означає, що найближчим часом робитимуться спроби покликати під свої хоругви певну кількість досі не задіяних інтелектуалів.

Найсумніше, що інтелектуали відгукнуться. Ось побачите, ще черга стоятиме. Звісно, мобілізувати яйцеголових - це дещо інше завдання, ніж рекрутувати «тушки» коаліціантів, потрібен підхід. Але чим їх спокусити, це теж питання техніки. Комусь за репутаційні втрати вистачить матеріальної компенсації. Комусь - потішеного марнославства. А комусь - перспективи само­­реалізації. Дивись, тебе досі недооцінювали, тобою нехтували, а ми тобі зараз - крісло, звання, фронт робіт. Хіба ми такого не бачили? Маю на увазі історичні прецеденти: як добровільно і з піснею ставали до більшовицьких лав учорашні герої спротиву, борці за незалежність. Вони виправдовували себе необхідністю служити народові, виконувати місію, насправді ж дуже швидко набирали смаку, ставали номенклатурою й реалізовували свої найгірші якості, включно зі стуканням на ближнього, конкурента за відданістю партії Лєніна - Сталіна. Тож готуймося вітати нових Грушевських, що своїм авторитетом і бородою підтримуватимуть хамський режим.

У такого гіпотетичного сценарію є й зрозуміла мета: позбавити країну альтернативи, заздалегідь нейтралізувати вогнища опору й, за старою більшовицькою методою, замазати всіх. Чмо завжди почувається затишніше, коли знає, що порядних людей не залишилося, а всі навколо - таке саме чмо.

Я завжди боявся чор­но-білої картини світу. Дихотомія свій/чужий буває продуктивною у виняткових випадках. Але існують історичні моменти, коли особистий вибір перестає бути приватною справою. Будь-яка співпраця з новітнім українським режимом, для якого актуальною є знаменита заповідь Ульянова-Лєніна «з усіх мистецтв для нас найважливішим є... цирк», має супроводжуватися відповідною оцінкою з боку притомної частини суспільства. Люди, які йдуть у владу, мають пам'ятати, що ця їхня слабкість не забудеться, як чомусь забулось ентузіастичне вилизування ерогенних зон комуністичної влади членами Спілки радянських письменників. Якщо країна виживе, уникне деградації й демонтажу, всі колаборанти будуть згадані поіменно.

Ну як тут не взяти на озброєння знамените Лєнінське гасло: «Жодної підтримки Тимчасовому уряду!»

УТ



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Зневага

Йшов додому пішки. Якийсь херовий та невдалий день видався. Потім вирішив поїхати у трамваї. Так і швидше і людей поруч буде мало. А в мене ж ще є привілей - УБД. Ця фігня робить мені розкішну насправ...
Водитель-наркоман на нелегальном маршруте. В 10:00 утра.Отвратительней всего в этой ситуации то, что этот маршрут работает уже полтора года. Получил от полиции десятки протоколов, несколько водителей...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...