App Store Google Play

Свобода бізнесу: не просто. Частина 2

17.09.2010 09:44

«Спрощенці» більш корисні, ніж олігархи. Спочатку, коли почув слова шановного бухгалтера-трибуна, з жахом подумав «нє к войнє лі ето?». Та потім, проаналізувавши деякі положення чергового законопроекту від уряду Юлії Тимошенко щодо спрощеної системи оподаткування, на підтримку якого й виступав трибун-бухгалтер, зрозумів, що «внутрішній офшор», а точніше, окремі його представники -«спрощенці», вступили на стежку війни всього лише амбіцій з «зовнішнім» офшором, який і представляють явні і неявні пінчуки, коломойські, кучми, кравчуки й інш. та борються лише за те, щоб офіційно грабувати й нищити неляканих споживачів у таких же масштабах, як й олігархи.

Отже, по-перше, коли ми говоримо про «малий і середній бізнес» на загальних умовах оподаткування, то ми дійсно говоримо про малий і середній бізнес. Але коли ми говоримо про «малий бізнес» на «спрощених» умовах ведення бізнесу, то ми говоримо про бізнес, співрозмірний з бізнесом олігархів! Ніякої війни в не буде, бо бізнесмени розумні і завжди про все між собою домовляться. І це головне для пострадянських людей: «аби не було війни» і місце на кладовищі було безплатно!
По-друге, ніхто не обіцяв годувати дорогою до комунізму, а дорогою до «свободи бізнесу» - годувати безпечним. Потім головний талмудник слов'янської душі Осланд вцілілих старих олігархів і нових олігархів-«спрощенців» научить благодійності й буде благодать. Осланд приймав екзамени в Давосі у олігархів з України. Судячи з дивовижної впливовості в українських питаннях, Осланд більш за все є меценатом під прикриттям «старшого наукового співробітника». Осланд робить вигляд, що не читав В. Плетта. Осланд дав вказівку згорнути Помаранчеву революцію. Саме тому Ксенію Ляпіну, захисницю «бабусь з петрушкою», включили до першої п'ятірки біг-бордів під час виборів. Чим менше виборців, тим легше перемогти?

Влада в країнах неляканих споживачів. Математичним доказом вище сказаного є те, що в різних діючих нормативно-правових документах і в законопроектах, у тому числі Податкового кодексу, не встановлено, яким чином «малий» бізнес «спрощенців» буде обраховувати верхню межу своїх оборотів. Під час численних дебатів законотворців з бізнесменами щодо змін законодавства пропонується встановити для «бабусі з петрушкою, у якої нема грошей на касовий апарат і зарплату бухгалтеру» граничний розмір річного обороту в три...десять мільйонів гривень. Але усі, і депутати і урядовці, дружно уникають теми щодо механізму його визначення. Країна з одних виборів переходить в інші.

Ксенія Ляпіна стверджує, що підприємці чесні. Як писали «зі стелі» до півмільйона чи мільйон за рік, стільки й будуть писати якщо дозволити три чи десять. А от імпортери-спрощенці, контрабандисти й фальсифікатори зможуть розширити офіційну «білу» частину свого сировинного бізнесу на чорному непотребі у десятки разів. Щоб не бути голослівними, наведемо декілька практичних моделей «спрощення» ведення бізнесу для максимізації отримання прибутку без будь-якої відповідальності, а якщо така й трапляється, то випадково.

«Скальп» як модель спрощення. Модель була першою озвучена під час одного з круглих столів у Верховній Раді України. Суть полягає у тому, що якщо «спрощенцю» запропонувати 5000% навару за скальп Ксенії Михайлівни Ляпіної, то він знайде спосіб як його отримати й, завдяки спрощеній системі оподаткування, не понесе кримінальної відповідальності та не поділиться доходами з бюджетом на соціальні потреби.

З Ксенією Михайлівною з позицій бухгалтерського обліку усе просто. Знаходиться дідусь років під «ящик», оформлюється еспедешником (від спрощена підприємницька діяльність - прим. авт.). Новоспечений «бізнесмен» виписує накладну на товар, навіть не бачачи його в очі, під шифром, наприклад, «ск-п КМЛ. Штук - одна. Ціна - 500 000 грн. Знижка - «0». Самовивіз». Все, товар легалізовано на ринку й можна офіційно продавати на благодійному аукціоні мецената-олігарха як «Скальп Ксенії Ляпіної». Коли в кінці року дідусь звітуватиме, то хто згадає чи здогадається. Навіть якщо і знайдуть дідуся - «еспедешника», то що він знатиме? Міліція, тіло? Так це вже про ковбасу.

Лайкові рукавички для євроледі. Це друга модель спрощення ведення бізнесу, коли модні аксесуари роблять з ніжної чарівної шкіри, скажімо, наступної голови Ради підприємців Оксани Продан. Звичайно, тут складніше: треба дотримуватися не тільки обраної технології виготовлення, а і залучити фахівців з підготовкою як у бухгалтера-трибуна, а краще його самого.

На чарівну красуню Оксану Петрівну Продан я дивлюся очима офіцера - відмінника марксистсько-ленінської підготовки й кандидата у члени КПРС. А от бізнесмени, як свідчить поет Володимир Маяковський, дивляться на чарівну красуню Оксану Петрівну за принципом «на скільки баксів виглядає». Методика оцінки залежить від професійної орієнтації бізнесмена. Галантерейник, наприклад, бере стобаксову купюру, в уяві прикладає до ніжного тіла і якби обмірює скільки дециметрів, скільки пар лайкових рукавичок ... Маркс, як Адам і Сміт, оцінюює за скільки можна загнати робоче тіло чи хоча б робочі руки в Туреччині чи в Євросоюзі. І тільки дай їм свободу бізнесу, так зразу їхні хворі фантазії стануть жахливими реаліями для нашої чарівної красуні! Уявляєте, якийсь двічинесудимий достойник так інтелігентно ножичком і виделкою шинкує лангет, а тут йому сують під носа оперативку, що це була Леді Ю, а ніяка не корова! Але нас цим не здивуєш, адже українці - нащадки трипільської культури.

Трипільці теж були «спрощенцями». Цю шокуючи новину приніс мій приятель від академіка Петра Толочка - видатного радянського фальсифікатора історії України-Руси. Академік, твердо стоячи на засадах марксизму-ленінізму стверджував, що Змієві вали, висотою дванадцять метрів й довжиною у сотні кілометрів, «корови намели хвостами». А тут почав доводити, що має незаперечні докази присутності в харчових ланцюгах трипільців їхніх одноплемінників. Криза там, важкі умови ведення бізнесу, економія на сировині та інгредієнтах, проблеми з імпортом й т.п. Змушені були спрощувати умови ведення бізнесу та давати більше свобод підприємцям. Надбання предків у економічній сфері знайшли застосування у розквіт трипільської культури часів першого року Помаранчевої революцій, коли заборонили контролюючим органам перевіряти підприємців без письмового попередження за десять днів. Сьогодні, завдяки науково-технічному прогресу, харчові технології досягли такого рівня, що присутність одноплемінників чи чужинців в харчовому ланцюгу академіку вже не довести.

Отже, невід'ємною частиною перших двох методів ведення бізнесу на «спрощених» умовах є філейна частина. Бухгалтерські аспекти бізнесу залишаються такі ж самі, як і у випадках зі скальпом, лайковими рукавичками чи уже готовою вареною «ковбасою». Питання ветеринарного і санітарного нагляду не виникають, якщо торгівля здійснюється на стихійних ринках. От питання решток буде постійно створювати загрозу криміналізації свободи бізнесу.

Варена ковбаса «Останкінська».
Третя модель «спрощення» - невід'ємна частина перших двох моделей бізнесу для забезпечення замітання слідів і утилізації решток («останків») з отриманням надприбутків.

Практика показує, що при правильній організації бізнесу у відповідності з історично, у глибину трипільської культури сформованими традиціями, і рештки - не проблема. Ось приклад. Українські ветеринари й санітари за належну винагороду якось дали довідку, що двадцять вагонів імпортних курячих кісток з антибіотиками і гормонами у кількості, що унеможливлює їх використання для єврохарчу єврособак і єврокотів, то є двадцять вагонів типу телячої вирізки для вареної ковбаси. З одного боку, у вагонах курячі кістки з митною вартістю менше ніж коштує пісок в Сахарі, а з іншого - у цих же вагонах це ж саме є високоякісними м'ясними продуктами з відповідними європейськими чи вітчизняними сертифікатами якості та безпечності. Міліція, служба безпеки, ветеринари і митники у феномен повірили. Не повірили Асоціація птахівників України та самі птахівники, бо мали закривати бізнес. Тому й був розголос у вузьких колах.

Свобода бізнесу: нема тіла - нема справи. Після так довго очікуваного остаточного скасування обов'язкової сертифікації продуктів харчування, про що мова піде нижче, не буде підстав і можливостей не вірити й внутрішнім постачальникам інгредієнтів для варених ковбас. Головне, довезти рештки до м'ясопереробного комбінату. І нікому не прийде в голову і тому ніхто не буде звіряти ДНК вареної ковбаси з ДНК нардепа чи урядовця. А у міліції усе просто: нема тіла - нема справи. В цьому й полягає іноваційність спрощеної системи оподаткування та бухгалтерського обліку: абсолютна свобода в отриманні прибутку обумовлює новаторство в бізнесі й необхідність створення інноваційних підприємств при державних комітетах з регуляторної політики в рамках співпраці з країнами розвинутої євродемократії.

Наркотрафік. Після підняття межі у класифікації малих підприємств з 0,5 до 10 млн. гривень, можливо більшість м'ясокомбінатів перереєструється з акціонерних товариств на фізичних осіб - підприємців (ФОП) зі спрощеною системою ведення обліку й контролю. Аналогічним чином вже вчинили підприємства з простим технологічним укладом типу автоперевізників чи великих збутових мереж. Це призводить до певних незручностей для неляканих споживачів, але на те й вони ідіоти в нашій країні. Наприклад, гроші за доставку бере один ФОП, доставляє - другий, видає посилку - третій. Тому квитанцію не підшити до бухобліку, бо не ясно за яку послугу взято гроші. Зате, мабуть зручно, якщо доставляти клієнтам білий порошок. Та повернемося до решток.

«Останкіно» - угро-фінське кладовище країни Моксель.
В часи розквіту соціалізму надзвичайною популярністю користувалася варена ковбаса «Останкінська». Дешева варена ковбаса «Останкінська» - це не просто ностальгічний міф епохи розвинутого соціалізму. «Дешевизна» була дорогою ціною за експорт революцій, соціальні експерименти, за свободу ламати долі і народи. «Харчові» міфи були продовженням глибоких масштабних фальсифікацій історії, культури. Одні думали, що бренд «Останкінська» походить від назви московської телевежі. Там жили угро-фінські племена, яких Катерина ІІ почала перелицьовувати у слов'ян. Нищити пам'ятки Київської Русі і указами творити «російський» народ. Угро-фіни, затим московити, не були слов'янами. Ні татаро-монгольскі данники, які всього триста років тому платили за ярлик на князівство кримським Гіреям, ні їх нащадки - зодчі комунізму не їли «дешеву» ковбасу з «останків». Історія російської імперії і дешевизна радянської ковбаси є брехнею з часів Катерини ІІ, як і «свобода бізнесу» та інтерпретація західної демократії від Ляпіною, Кужель та інших гіперактивних «захисниць» бізнесу. Знайдіть в Інтернеті країну Моксель. Почитайте Солоухіна. Знайдіть Архіпелаг ГУЛАГ. А потім зайдіть на чеський чи болгарський базари й побачите, як брешуть оплачені леді. Тільки тоді збагнете ціну брехні.

А сьогодні ленінська карткова система керування країни голодом, яку щиро описав Володимир Солоухін, всюдисуща до глибин підсвідомості. Більшість як мовчки жувала варену ковбасу «Останкінську» під час телепередач з «Останкіно», так і досі звичне жує казна-що під Савіка Шустера...

Щоб не було ніякої плутанини в умах українських громадян, Мінагрополітики у 2004 p. розробило державні стандарти на м'ясну продукцію на заміну стандартів колишнього СРСР на ковбаси сирокопчені та сиров'ялені, ковбаси смажені, ковбаси напівкопчені та ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м'ясні. Та у катеринівському фальшуванні, ленінізмі й «спрощенні» спільні генетичні корені.

А Світовий банк проти?
Особливістю нових стандартів є те, що для унеможливлення фальсифікації традиційного асортименту ковбасних виробів, заборонено присвоювати новим видам «ковбас» традиційні назви, а також використовувати їх назви з додаванням окремих слів, наприклад, «нова», «екстра», «прима», «люкс» тощо. Визначено конкретні показники до сировини і матеріалів, характеристики ковбасних виробів відповідно до їх виду, ґатунку і рецептури. При цьому Мінагромолітики спеціально наголосив для Ради підприємців і Міжнародної фінансової корпорації (МФК), що не обмежується використання якісної імпортної м'ясної сировини. МФК - структура Світового банку, яка зараз скуповує активи збанкрутілих завдяки її консультаціям підприємств. Розробляє проекти українських законів й оплачує «політичний консалтинг». Супротив такого лобіста імпорту у наївних виникала надія, що з введенням нових стандартів батони з фарбованою квасолею чи картоплею та хімічними ароматизаторами не будуть продаватися під виглядом ковбаси ще з 1 липня 2006 р. Але з введенням нових стандартів не були скасовані старі стандарти колишнього Радянського Союзу та технічні умови (ТУ), кількість яких налічується близько 1300, серед яких мабуть є і ТУ на ковбасу з решток «Останкінська».

Квітневі тези. Половинчасті урядові рішення, ідея та словесна обгортка яких часто схожі з текстами рекомендацій МФК, АТП чи ЄБА, призвели до того, що сьогодні основна частина підприємств виготовляє м'ясні продукти згідно ТУ, де до рецептури варених ковбас «вищого сорту» входять свиняча шкіра, м'ясо механічного обвалювання (пастоподібна м'ясна маса з вмістом кісткової тканини), соєве борошно і текстурати - дешева, низькосортна м'ясна сировина, застосування якої раніше діючими ГОСТами для «вищого ґатунку» не дозволялось. Щодо «ковбас» нижчих, «народних» сортів для повноти картини слід нагадати апрельський Пленум Центрального комітету компартії України в 1975 р., коли Володимир Щербицький сказав: «...поголів'я свиней все падає, а поголів'я людей все росте...». У варені «ковбаси» додавали й целюлозу, й «білково-вітамінні концентрати» з нафти, й мінерали-цеоліти... в межах хоч якихось норм. Тепер діючими ТУ передбачена така кількість різних добавок у кілька разів більших кількостях за науково обґрунтовані нормативи, що «честь підприємця» - міф далекого минулого. Водночас, нічого страшного не станеться, якщо в сировину потраплять черевики з шкіри страуса, дамські сумочки з шкіри крокодила, прикраси з перлин чи кістки мамонтів та інші атрибути народних обранців, урядовців і бізнесової еліти країни чи, власне, не філейні частини цієї еліти. Хоча це й призводить до істотного погіршення якості «продукції», що негативно впливає на здоров'я споживачів і, особливо дітей, проте бізнес економить величезні кошти на сировині. Відповідальність за шкоду не передбачена. Ситуація якнайкраще відповідає принципам свободи бізнесу, які відстоює в Україні МФК, бізнесова структура Світового банку.

Тринадцятий раз і знову Рада підприємців. Після дванадцятиразового перенесення наказами Держспоживстандарту терміну набуття чинності нових стандартів, вони вважаються як прийняті, але практично не впроваджені, оскільки на них розповсюджувався «перехідний період». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 р. № 1152 перехідний період одночасної дії нових стандартів та радянських стандартів і різних близько 1300 ТУ, у т.ч. на варені ковбаси «Шахтарська», «Депутатська», «Докторська», «Шкільна» та інші з серії «останкінських», закінчився 1 січня 2010 року. Це викликає велике занепокоєння у представників «малого» бізнесу, особливо у «спрощенців», що населення не зможе поласувати вареною ковбаскою «Ляпінська», «Малобізнесовська», «Олігархоосотанкінська» та іншими вишуканими делікатесами в яких якщо і є м'ясо, то ви вже з назви знаєте яке.

Свобода бізнесу в небезпеці. Найбільше підприємців обурює те, що на виконання положень Закону України від 22.12.2009 р. № 1782 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи» Держспоживстандарт листом від 12.01.2010 р. доручив своїм територіальним органам перевірити зареєстровані ТУ на ковбасні вироби на відповідність вимогам національних стандартів і у разі виявлення невідповідностей призупинити їх дію. Це може призвести до того, що філей й може можна буде реалізовувати на стихійних ринках. А от рештки в «ковбасу» не переробити і кримінальна міліція може «сісти на хвіст» «малому» бізнесу. Хоча як знати. Може урядовцям і вдасться взагалі скасувати обов'язкову сертифікацію продуктів харчування і тоді елітарним споживачам пощастить покуштувати ковбаску «Данилишинська-СБ» з пікантним смаком котону від GIORGIO ARMANI чи CHRISTIAN DIOR...

Український погляд



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Зневага

Йшов додому пішки. Якийсь херовий та невдалий день видався. Потім вирішив поїхати у трамваї. Так і швидше і людей поруч буде мало. А в мене ж ще є привілей - УБД. Ця фігня робить мені розкішну насправ...
Водитель-наркоман на нелегальном маршруте. В 10:00 утра.Отвратительней всего в этой ситуации то, что этот маршрут работает уже полтора года. Получил от полиции десятки протоколов, несколько водителей...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...