App Store Google Play

Собака на сіні

17.09.2010 09:30

Чи може луганський суд вирішити долю дніпропетровського костелу? Виявляється, може, незважаючи на рішення Верховного Суду, за яким будівлю повернули католицькій громаді Дніпропетровська.     

Зараз католики б'ють на сполох. Пам'ятка історії руйнується, бюро технічної інвентаризації документів на право власності не видає. Що далі?    

Зведена у романському стилі, унікальна на теренах Дніпропетровщини архітектурна перлина кінця 19 століття. До будівництва та оздоблення римо-католицького храму доклали руку троє зодчих, хоча побудований він за проектом петербурзького митця Петра Меркулова. Лихої долі костел зазнав за радянських часів: у післявоєнні роки тут була міська бібліотека, а з п'ятдесятого - спортивний комплекс. Аби назавжди стерти з людської пам'яті справжнє призначення будівлі, храм перебудували.       

Валентин Старостін, краєзнавець: «Було лише головний фасад змінено, розібрано тамбур, добудовано колони. Головний фасад було піднято до верху дзвіниць костелу».     

Після здобуття Україною незалежності будівлю повернули католицькій громаді. Проте на цьому перипетії в долі костелу не закінчилися. Наприкінці 90-х обласна рада потай продала культову споруду панамській компанії, а та - американській. Новоспечений господар довів будівлю майже до повного руйнування. Аби повернути святая святих, дніпропетровські католики пройшли і Крим, і Рим.      

Валерій Гмирко, староста римо-католицької парафії Св. Йосипа у Дніпропетровській області: «Розглядав Дніпропетровський господарський суд. Потім апеляція - опоненти пішли в касацію до Вищого господарського суду. Там їм відмовили. Потім вони пішли до Верховного Суду України, і там їм відмовили».      

Верховний Суд остаточно закріпив за католицькою громадою право власності на храм. Проте навіть вищий судовий орган не гарантує виконання закону. Луганський господарський суд, розглядаючи позов американської компанії до свого контрагента (нібито дніпропетровського підприємства - підрядника), наклав арешт на будівлю храму. БТІ не видає правовстановлюючих документів, віряни не мають права відновлювати споруду.     

Сергій Карпенко, адвокат: «У нас все имущественные вопросы исключительно по месту нахождения имущества рассматриваются. Другое дело, что решение может касаться не самого объекта, а договоров между подрядчиками, каких-то боковых договоров, как делается часто, для того чтобы наложить отягощение на объект спора».      

Скільки ще триватиме судова тяганина, парафіяни навіть не припускають. Проте свій скарб - напівзруйнований костел бережуть як зіницю ока. У храмі Святого Йосипа недільна святкова служба - шану Господу прихожани віддають під плачучим небом. Вода - то благословення Боже, каже настоятель храму брат Збігнєв та просить у вищих сил допомоги. Після служби додому підуть не всі. Віряни цілодобово чергують у костелі. Побоюються провокацій та силових атак.      

Брат Збігнєв, настоятель римо-католицького храму Святого Йосипа: «Ось це є графік, на якому можна побачити, в який час, о яких годинах люди чергують. Але є місця вільні, можна приходити».     

На горищі чекає свого часу і дзвін ручної роботи. Коли храм відбудують, він займе гідне місце - на дзвіниці костелу.     

Брат Збігнєв, настоятель римо-католицького храму Святого Йосипа: «Це подарунок з Польщі на 300 років перебування капуцинів нашого ордену на українських землях».     

Католицька громада усе ж вірить у здоровий глузд українського суддівства та має надію, що невдовзі отримає вистраждані правовстановлюючі документи. Однак терпець не вічний. Від свого, кажуть у парафії, не відступлять, а якщо буде потрібно, дійдуть і до Ватикану...

Студія "Акцент-медіа"

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Як нам оздоровити суспільство

Лише активне долучення громадських кіл до життя міста чи держави несе у собі якісь перспективи. Інакше ми приречені на культики капищних жерців, дворових месій чи міських господарників. Бо їх піар-ход...
Останнім часом все більше знецінюється результат вищої освіти в Україні. Після школи абітурієнти складають ЗНО і вступають до вишів, не тому, що бачать себе в тій чи іншій професії, а тому що “т...
Антон МОРОЗ

Fiat justitia et pereat mundus

Ніщо так не загартовує людину, як українські суди. Ви бували колись в українському суді? Чи відчували ви праведні страждання від очікування чергового засідання? Якщо ні, то ви - щаслива людина. Або ж...
Чому ми програємо інформаційну війну країні-агресора? Тому що професійно працюють одиниці, а до рівня пропаганди Росії нам як до Сонця на гвинтокрилі…Без лірикиМене вивів із душевної та професі...