App Store Google Play

Податковий кодекс: слабка, смердюча, сильна?

03.09.2010 10:58

Питання щодо прийняття Податкового кодексу України уже не «хіт сезону». Можна й далі до осені вільно без остраху «контрабасити», а там «дон-вибори» для тих, кого не потруять стоковим непотребом з усього світу. У правлячої братви не вистачило ні інтелекту, щоб зробити адекватним сучасності текст і зміст законопроекту, ні сили духу щоб прийняти хоч такий. А треба було скористатися «кредитом довіри» й через «не можу» приймати у другому парламентському читанні кодекс, бо інакше з феодалізму в соціалізм не перескочити. Голова парламентського комітету Наталія Королевська попередню тезу опустила і правильно донесла до широкого загалу думку того ж експерта, що кодекс написано на технологічній базі минулого століття. Тому треба ще оте безкінечно довге «трішечки» почекати, удосконалити й т.п.

Це «трішечки» тягнеться уже півтора десятиліття. Податкову систему, яка вийшла родом з радянської планової економіки «без експлуататорів», спочатку «вигинали» під створення «економічної еліти», потім - під нищення колгоспів, під інвесторів взагалі й навіть під окремо взятого «інвестора», під вибори і, відповідно, під «бідну бабусю з петрушкою» й тому подібне. Одним закручували гайки, а іншим давали цілі «зони» зі спеціальним економічним режимом не платити податки на імпорт. В Україні виникла багатоукладна економіка, яку творили зиск олігархів, заробітчанські гроші гастарбайтерів, життя в задзеркаллі, головним чином, виробничих та залежних від держбюджету підприємств на загальній системі оподаткування і свобода бізнесу підприємців на спрощеній системі оподаткування та бухгалтерського обліку, які утворили внутрішній офшор для себе. Справа дійшла до того, що податкова інспекція в кожному конкретному випадку давала «листа», який попри його незаконність мав силу закону для підприємства чи підприємця. Після помаранчевої революції податківці мусили були знайти до кожної «економіки» свій безкорисливий підхід, що разом з кризою призвело до величезної дірки в бюджеті й до розуміння необхідності привести податкове законодавство до єдиного стандарту, а бізнес - до однакових умов його ведення. Податківці зібрали до купи декілька досі діючих нормативно-правових актів до єдиного тому, назвали це кодексом і отримали більше п'яти тисяч зауважень на його адресу від зацікавлених сторін.

У підсумку законотворчих потуг податківців шановна пані Королевська з одного боку, біло-голубий професор Михайло Чечетов з другого боку, Міжнародний Валютний Фонд з третього боку та усі економічні конкуренти й просто недруги України з усіх інших мислимих боків мають одностайну позицію - перенести прийняття податкового кодексу на якусь майбутню осінь. Й позиція ця вкрай цікава і для Європи, бо експортне орієнтованій Німеччині в принципі не потрібно буде зі зброєю в руках захищати свої зовнішні ринки, а імпортне орієнтована Україна стане, як казав директор фонду Конрада Аденауера пан Ланге, «вільною територією». Країні з низькою якістю життя личить спрощення, - стверджує Віктор Єрофеєв, кажучи про Росію. В Україні, як це не дико звучить, завдяки «спрощеній системі оподаткування та бухгалтерського обліку» можна з захисниці «бабусь з петрушкою» нардепки Ксенії Ляпіної зробити варену ковбасу й вільно продати на чи біля базару без кримінальних наслідків. Нема тіла - нема справи. Нема документів - нема відповідальності.

Чому потрібно було терміново приймати навіть такий недосконалий податковий кодекс?

Нам байдуже до проблем і боргів урядів. Але як жити в країні, де відсутня документарне підтверджена ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ по всій вертикалі буття за безпеку товарів і якість послуг чи то для громадянина і споживача, чи то влади і в торгівлі, чи то в економіці і суспільстві? Та то є високі слова. Обивателю слід зрозуміти просте: після скасування обов'язкової сертифікації продуктів харчування за умови відсутності жорсткого контролю виробників і постачальників, матимемо смердючу Україну і сморід може скоро стати трупним. Владі з цим мабуть треба було кінчати через Євро-2012: ресторатори не встигнуть збагнути, що тепер тільки вони крайні.

І от тепер, навздогін до Податкового кодексу пустили на котре коло законопроект щодо реєстраторів розрахункових операцій - скорочено РРО, які в народі називають ще касовими апаратами. Попри дивовижно державницьку позицію Михайла Бродського з Держкомпідприємництва, до сонму захисників «бідних бабусь з петрушкою на Лексусах» долучилися і Леонід Козаченко, і Сергій Тігіпко. Та якщо сумління Леоніда Козаченка можна якось виправдати його новим статусом голови Ради підприємців, то позиція останнього високопосадового урядовця більш ніж «не така як у всіх» членів уряду Миколи Яновича Азарова.

Податковий кодекс є інструментом для досягнення цілей бюджетного кодексу країни. Навіть торговцю, який зліз з дерева торгувати бананами, це вже зрозуміло. Бо після десятиліття «свободи бізнесу» майже чотирьом мільйонам базарних торговців враз захотілося мати хоча б якусь пенсію, належні медичні та освітні послуги для себе і членів своїх сімей. А ці суспільні блага бувають тільки в бюджеті країни. Завдяки кучмівській «спрощеній системі оподаткування», псевдо-електоральний псевдо-малий бізнес з 1998 р. фактично не сплачував внесків і податків до відповідних фондів бюджету. Тепер на дворі в парі з політичним популізмом фінансова криза. Олігархи дають гроші тільки на виборну агітацію агітаторам й не дають грошей на пенсії тим, хто голосує. А ті, хто чесно намагався сплачувати податки за загальною системою оподаткування, вже не хочуть чи не можуть платити за себе й того, хто жив і заробляв тільки для себе.

Технічною базою найнижчого фізичного рівня виконання податкового кодексу є касові апарати. Саме за допомогою них визначаються обсяги реалізації продукції в торгівлі, усуваються економічні стимули для контрабанди, торгівлі фальсифікатом, контрафактом і небезпечною для життя й здоров'я продукцією. Торговцю бананами зрозуміло, що без касового апарату і податковий кодекс, і бюджетний кодекс, і соціальні програми уряду й навіть питання повернення позик Міжнародному Валютному Фонду перетворюється в таку собі «фата моргану», в фікцію. Через касовий апарат може зникнути корупція як масове і всеохоплююче явище малого бізнесу влади. І усі страхіття перевірками азаровського податкового кодексу розбиваються об касовий апарат, якщо підприємець чесно працює «по-білому»: нехай податківець бере й гризе його, шматок розумної пластмаси, доки апарат «не дасть на лапу»... Ясно, що не дасть, що кінець поборам контролерів і корупції на низах...

Мабуть саме тому Наталія Королевська каже, що питання застосування касових апаратів повинно регулюватися спеціальним окремим законом, а не податковим кодексом. А Сергій Тігіпко каже, що питання застосування касових апаратів повинно регулюватися податковим кодексом, а не спеціальним окремим законом. Інші захисники малого бізнесу кажуть, що перш ніж розширювати сфери застосування касових апаратів, слід вивчити досвід усіх країн за останні тисячу років і провести глибоке аналітичне дослідження доцільності для нашої країни...

Днями в Кабінеті Міністрів України лідер «нової», якщо можна так сказати, політичної сили провів оту нараду щодо урядового законопроекту про зміни до закону про РРО і умив руки. Нехай законотворці дійсно введуть в закон про реєстратори розрахункових операцій поняття «електронна стрічка», бо «малому» бізнесу обтяжливо три роки зберігати рулони копій чеків. Особливо обтяжливо, коли «малий бізнес» - то є великі торгові мережі та торгово-розважальні центри з багатомільйонними оборотами за день, тиждень, місяць... А от переводити «спрощенців» на РРО, які за масштабами і обсягами готівки в обороті уже сильніші за олігархів, знову не на часі. В слабкій країні влада слабка на гроші.

Вочевидь, що влада слабка. Причина банальна: відсутня формалізація власності. Податковий кодекс - то лише інструмент зміцнення інституту власності та, безперечно, і влади. Завдяки податковому кодексу на власника накладається легальне право легально сплачувати податки на легальні надбання. Позалегальні бізнесмени в політиці то є слабкі політики, бо їхній позалегальний бізнес є ахіллесовою п'ятою в політичних цілях інших бізнесменів-політиків. Щоб вирватися з цього кола потрібна сила й мужність, а не вигода. Та вигода робить таку еліту слабкою у всьому і вона ніколи не збудує сильну Україну, бо через сморід корупції не видно легальності вигоди. Байдуже, що один із них сьогодні відповідальних за економічний блок уряду і знає, що Україну спіткала найглибша економічна криза саме через слабкість влади і внутрішнього ринку, через технологічну й інформаційну відсталість торгівлі. Дивлячись в їхні прозорі як скло очі, може здатися, що головне для них - це вигода від інвестицій в електоральні очікування. Та насправді не «бідна бабуся з петрушкою» і платники податків, а власники хмельницьких та одеських ринків контрабандного непотребу є спонсорами на виборах «нових» політичних сил і визначають закони життя суспільства, слабкість і сморід в сильній Україні.

УІС



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...