App Store Google Play

Історія (на)падіння

02.09.2010 10:45
По всій Україні пронеслися новини, що 15 серпня невідомі напали на дніпропетровського журналіста Юрія Михайловича. А вже наступного дня ці повідомлення доповнилися інформацією з міліції про те, що випадок навряд чи пов'язаний із професійною діяльністю потерпілого. Більш того, у повідомленнях ідеться про, м'яко кажучи, непристойну поведінку Михайловича, який називає себе членом комітету Незалежної медіа-профспілки і головою організації «Свобода слова». Виявилося, що ця особа просто таки притягує до себе неоднозначні історії.

Країна має знати своїх «героїв»

Юрій Михайлович - автор і ведучий щотижневої програми «Аргументи за і проти» на Дніпропетровському державному телеканалі, на яку для дискусії запрошувалися місцеві політики. Ім'я телеведучого пролунало на всю країну 12 серпня, коли редактор Всеукраїнської газети «Правдошукач» Юрій Шеляженко повідомив у своєму блозі на Телекритиці про тривожний дзвінок від Михайловича. Судячи з викладеного запису телефонної розмови, той був у стані «афекту»: кричав, що його хочуть вбити, говорив багато, але по суті - мало, рясно лаявся.

Після такої передісторії та ще й на тлі загальної боротьби за свободу слова журналісти доволі активно підхопили повідомлення про побиття Михайловича. Випадок трапився 15 серпня біля клубу «Бартоломео» в Дніпропетровську. Звістка моментально розлетілася головними інтернет-порталами країни. Щоправда, всю картину пригоди відтворили тільки зі слів Михайловича: він заявляв, що напад пов'язаний з його професійною діяльністю, що били підготовлені люди, що йому сильно ушкодили ногу, і він ще півгодини не міг підвестися.

Наступного дня відкрилася друга сторона медалі. Прес-служба ГУМВС у Дніпропетровській області доповнила інформацію про подію. Судячи із тексту повідомлення, Михайлович добряче набрався у барі (випив літр горілки та віскі), неадекватно поводився, чіплявся до відвічувачів. Охоронці бачили, як він сам виходив із клубу близько 5:30 ранку. А далі все як у кіно: впав, отямився - гіпс. Тільки замість гіпсу - забій грудної клітини. Охоронці розповідали, що підбігли на крик. За півсотні метрів від клубу на землі лежав Михайлович, окрім нього поблизу нікого не помітили. А коли відвели потерпілого до закладу, аби викликати швидку, він розповів про зухвалий напад на нього двох невідомих, один з яких сильно вдарив його в груди.

Ні про ушкоджену ногу, ні про півгодини, проведені на землі, не йдеться. Все відбувалося швидко. Годі й казати, що 50 метрів - це непогана видимість, така відстань долається бігом за лічені секунди. Тож кривдників Михайловича, якщо вони не примарні, охоронці мали б помітити: чи то чиєсь накивання п'ятами, чи то машину, що від'їжджає... Але нічого такого.

Цікаво, що у коментарях під новинами про напад мало хто співчував Михайловичу. Громадськість більше тішилася, що, мовляв, «нагорода» нарешті знайшла свого героя.

Звідки ноги ростуть

16 липня журналістка обласної державної ТРК Ганна (з етичних міркувань не називаємо прізвища) подала заяву до прокуратури та обласного уравління МВС. У документі вона детально описала свої скарги на Юрія Михайловича, який ще донедавна з'являвся в ефірі Дніпропетровського державного в ролі ведучого програми «Аргументи за і проти». Дівчина попросила у правоохоронців захисту від Михайловича, повідомила, що він погрожував їй та її родині, пошкодив її особисті речі і документи, та нагородив розтяжінням зв'язок руки. Ганна і Юрій проживали разом. Але таке ставлення з боку «коханого» змусило дівчину втекти через вікно вночі, бо навіть ключів від «гніздечка» вона не мала.

Все це здавалося б типовими особистими розборками, якби у заяві Ганни не згадувалися імена відомих у Дніпропетровську політиків, і низка пікантних подій пов'язаних з іменем Михайловича.

Професійний кривдник

Михайлович зарекомендував себе як чоловік пристрасний. Судячи із заяви Ганни, під його гарячу руку потрапила не лише вона. Щонайменше у неї є ще одна колега: і за професією, і по нещастю.

Ганна написала що їй відомо про побиття Михайловичем іншої журналістки, яка працює у команді відомого дніпропетровського політика. «Дніпрограду» зазначена особа цей факт коментувала неохоче і повідомила, що претензій до свого колишнього - себто Михайловича - не має.

Позиція «попередньої жертви» цілком зрозуміла: позбувшись неприємностей в особі тридцяти восьмирічного дон жуана, вона не хоче про це згадувати. «Вона мені каже, що він знайде собі іншу, а від мене відчепиться. Радить не здіймати зайвого галасу», - розповідає Аня.

Не треба бути нострадамусом, щоби передбачити, до чого може призвести така егоїстичність, і з якою швидкістю поповнюватимуться лави принижених та побитих коханок-журналісток.

Аня на власному прикладі зрозуміла, що Михайлович - той ще тип. Він хороший психолог, може легко входити у довіру, і встановлювати психологічний контроль над людиною. Разом із тим дівчина відзначає і неврівноваженість Юрія: «Він легко заводиться, а вже за декілька хвилин поводиться так, наче нічого й не сталося». Ганна неодноразово стикалася із ледь не маніакальною одержимістю Михайловича. Мовляв, він вигадує про якісь змови проти нього, починає в них вірити сам і переконувати інших. Така поведінка змусила дівчину засумніватися у психічному здоров'ї Михайловича, про що вона відзначила у заяві.

Заплутані стосунки із законом

У січні 2010 року Юрій Михайлович засвітився у історії зі зґвалтуванням та побиттям дівчини за викликом.

Правоохоронці підтверджують, що цей інцидент - не вигадка. Мовляв, Михайлович та двоє його колег, випиваючи, викликали на квартиру дівчину для інтим-розваг. Після того, як вона втішила одного з товаришів, до неї зайшов Михайлович. Він повів себе не по-джентельменськи: вимагав задовольнити і його чоловічі потреби, тільки безкоштовно. Дівчина відмовила, і Юрій практично зґвалтував її, застосувавши силу, та для переконливості пригрозивши травматичним пістолетом. На додачу панянка опинилася у полоні - її не випускали із квартири.

Завершилася вакханалія вибитими дверима та затриманням молодиків. Згідно з оперативною інформацією, під час затримання у Михайловича знайшли посвідчення позаштатного помічника народного депутата від ПР Олександра Вілкула. Чинний губернатор на той момент очолював Дніпропетровський обласний виборчий штаб Януковича.

І доля посміхнулася шукачам пригод. Покарання їм вдалося уникнути: скривджена повія забрала свою заяву (або її про це «попросили»), а міліціянти отримали винагороду у суммі 700 долларів за сумлінно зам'яту справу (принаймні про це повідомляють джерела).

Людина-невидимка

До Дніпропетровська Юрій Михайлович потрапив через Київ, а ще раніше працював у рідному Кіровограді. Подив викликає не стільки кар'єрний ріст у зворотньому напрямку (з Києва у Дніпропетровськ, а не навпаки), скільки тотальна секретність історії працевлаштування Михайловича.

Його поява на каналі припадає на час гендиректорства Віктора Ожогіна. Але Віктор Іванович не зміг згадати, хто такий Михайлович: «Я не знаю такої людини. Про кого ви мене питаєте?» - здивувався він. На спробу назвати Михайловича співробітником каналу Ожогін відреагував блискавично - зауважив, що такої особи у штатному розкладі не було.

Під час телефонної розмови із теперішнім генеральним директором Дніпропетровського державного Валентином Чанглі, з'ясувалося, що дійсно і програма, і Михайлович були внесені до тематичного плану каналу, але офіційно працевлаштованим Юрій не був.

Хоча Михайлович і не значився у списку працівників, він відзначався в ефірі. Щотижня він вів майже годинну передачу, у якій світилися не останні представники дніпропетровського бомонду. Та й сам Михайлович - чоловік видний, треба постаратися, щоб не помітити такого у кадрі.

Тож навряд чи у Віктора Ожогіна проблеми з пам'яттю. Валентин Чанглі прокоментував поведінку свого попередника: «Звісно, прізвище цією людини [Михайловича] йому знайоме. Коли він каже, що не знає його, то, цілком можливо, що він дійсно не знає, чим живе ця людина. Мабуть, у самого Віктор Івановича, немає ніякого інтересу згадувати цю людину. З яких причин - мені не відомо, але переконаний, що вони є».

Політична дезорієнтація

Забудькуватість Віктора Ожогіна доводить, що він не з власної ініціативи прихистив Михайловича. Його поява на обласному ТБ відбулася в жовтні 2009 року, в той час, коли всі кадрові питання на каналі вирішували БЮТівці. Зокрема вказують на знайомство Михайловича із нардепом Михайлом Соколовим.

В той же час сам Михайлович неодноразово вихвалявся своїм статусом екс-помічника екс-депутата Верховної Ради від ПР Олександра Вілкула. Відомо, що таке посвідчення йому дійсно видавали.

Отже маємо ставленика «біло-сердечних» із ксивою «біло-блакитних», який, бідолашний, розривався на два табори. Він догоджав і ПР, і БЮТ одночасно. Авантюра викрилася не відразу. Але тепер, коли все стало на свої місця, ні «регіонали», ні «тимошенківці» не визнають Михайловича за свого, навіть у минулому часі.

Вигадник на всі вуха

У заяві, яка стала приводом для розслідування, Ганна зазначила, що на її намір звертатися до правоохоронців по допомогу Михайлович вихвалявся зв'язками із відомими у Дніпропетровську політиками: головою обласної «Батьківщини» Антоніною Ульяхіною, губернатором Олександром Вілкулом, депутатом міськради Загідом Красновим, замголовою облради Вікторією Шиловою.

Ми спобували з'ясувати, у яких стосунках дійсно перебуває Юрій Михайлович із зазначеними особами.

У прес-службі обласного осередку «Батьківщини», очолюваному пані Ульяхіною, повідомили, що із Михайловичем співпрацювали тільки як із автором передачі «Аргументи за і проти». «Він нас запрошував на свою програму. Представники БЮТ і партії «Батьківщина» неодноразово брали в ній участь» - повідомив прес-секретар Сергій Довгаль. На запитання про якусь іншу співпрацю він відповів: «Тільки запрошення на програму, а що ще може бути?».

Що ще може бути ми спробували з'ясувати у вищезгаданого народного депутата від БЮТ Михайла Соколова. «Не можу збагнути про кого мова. Я в обличчя знаю багатьох людей, але ви мені зараз прізвище та ім'я назвали - я не можу зрозуміти про кого йдеться» - наполягав Соколов. Завжди відкритий для спілкування із пресою нардеп поспішив завершити розмову, аргументуючи, що не спілкується із незнайоми йому людьми.

Вікторія Шилова вважає, що її прізвище значиться у документі із метою політичної провокації. Вона повідомила, що із Михайловичем знайома тільки як із ведучим програми на обласному телеканалі, у якій колись брала участь. «Чесно кажучи, навіть в обличчя його погано пам'ятаю. Ведучий, та й ведучий. Я сама була ведучою, у моїх програмах брали участь тисячі людей. І мені навіть на думку не спадало прикриватися їхніми іменами», - зазначає Вікторія Шилова.

Керівник прес-служби «Громадської сили» Оксана Каратаєвська повідомила, що «ніякого Михайловича в команді Загіда Краснова не було, немає зараз і бути не може, тим більше з такою паскудною репутацією, яка зазначена у заяві [Ганни]».

Найбільш красномовними були в Партії Регіонів: там ніяк не прокоментували, чи має якесь відношення до організації Юрій Михайлович. Та з неофіційних джерел відомо, що «регіони» подали на анулювання посвідчення помічника народного депутата, яке належало нашому герою.

Схоже, у Михайловича синдром нав'язливої думки, або ж звичайнісінька манія величі, якщо він переконаний що віпи від дніпропетровської політики кинуться грудьми на абразуру аби захистити свого «закадичного друга і товариша».

Ситуація під контролем?

Заяву Ганни розглянули у Дніпропетровському міському управлінні МВС. Дівчині у письмовій формі повідомили про завершення дослідчої перевірки, яка не виявила складу злочину у діях Юрія Михайловича по відношенню до неї.

У тексті, підписаному заступником головного міліціонера міста Віталієм Телеником, значиться що з Михайловичем провели профілактичну бесіду із попередженнями. А за Ганною залишили право в зазначений термін оскаржувати постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, а також звертатися до суду з метою відшкодування нанесеної їй моральної та матеріальної шкоди.

Крапки над «і»

Не склалося у товариша Михайловича ні з підтримкою колег, ні з покровителями, ні з роботою. Валентин Чанглі повідомив, що рішенням редакційної ради, яка збиралася 30 липня, Михайловича відсторонили від програми «Аргументи за і проти» через зірваний ним тематитчний план. Відомо, що до рішення додані ще кілька доповідних, зі скаргами на невиконання Михайловичем його обов'язків. Ледь не увесь липень він не з'являвся на роботі та не відповідав на телефонні дзвінки. Службова перевірка, проведена на каналі, ще раз довела, що Михайлович не значиться у штаті. Збіг обставин допоміг керівникам каналу позбавитися від проблемного працівника.

Не поспішають захищати «скривдженого колегу» і в обласній організації Спілки журналістів. Її голова Світлана Зарайська зазначила, що скоріше надаватиме всесторонню допомогу Ганні, якщо дівчина знову потерпатиме від палкої уваги Михайловича.

У кожному місті ходять оповідки про міських божевільних, шалених науковців або ж одіозних активістів. А Дніпропропетровськом тепер ширитимуться легенди про такого собі Михайловича: «побитого» журналіста, скривдженого ґвалтівника і покинутого напризоляще гуру дешевих понтів.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Побачити все на власні очі

21-го листопада я дуже відносно цікавився студентським Майданом. До 30 листопада. І не підтримував дії радикальних груп на Грушевського. Поки сам не вирішив побачити усе на власні очі.Зараз я не підтр...
Ярема ГАЛАЙДА

Уроки Пунічних воєн

Друга Пунічна війна. Ганібал розбив римлян при Требії та Тразименському озері. У цих битвах він вирізав майже 60 000(!!!) римлян та їхніх союзників.А потім нова перемога канфагенян: Канни! За 6 (!!!)...
Тимур Желдак

Про кризу виконавців

Якщо БорисФілатич © як називають його деякі опоненти не стане міським головою вдруге, я точно можу сказати, хто в цьому винен. Я не знаю, це «проіскі врагов» чи звичайне нехлюйство, а...
Максим Мірошниченко

Термінатор з Холодного Яру

Якби ми мали якийсь свій Голівуд, то ми б зняли супермегашпіонську драму про ось цього чоловіка. Юрій Горліс-"Горський". Почав служити в українському війську у 1918-го року, долучившись до антигетьман...