App Store Google Play

19 років незалежності: влада стала абсолютно незалежною від думки народу

01.09.2010 07:30

24 серпня в усіх регіонах нашої країни широко відзначали 19-у річницю української незалежності. І справді 19 років тому український народ сказав тверде «так» створенню вільної незалежної самостійної і унітарної держави. Проте давайте спробуємо розібратися, що таке справжня незалежність і яким чином громадяни України можуть впливати на долю своєї країни.

На мій погляд, незалежність держави - поняття глибше, ніж просто дата в календарі, покладання вінків і трибунні пафосні розмови. Це, напевно, філософія існування держави, філософія буття суспільства і моральне сприйняття життя кожною людиною.

Переконаний, що незалежність держави - це не лише територія, прапор, герб і національна валюта. Думається, що передусім незалежність країни визначається сукупною незалежністю наших громадян, для яких головними критеріями життя в сучасній державі мають стати моральність, духовність, дотримання громадянських прав і свобод. Особливо слова і свободи щодо права відстоювати людську гідність.

Але саме ці фундаментальні свободи й зневажаються нинішньою владою, що загрузла в корупції і безвідповідальності, уседозволеності і безкарності. Тобто головна відмінна риса незалежності по-українськи - це те, що влада непідзвітна своїм громадянам. Упевнений, що саме тому це свято не стало всенародним, а номенклатурно-провладним.

Смію стверджувати, що саме влада стала абсолютно незалежною від думки свого народу, який, у свою чергу, вимушений плазувати, раболіпствувати, принижуватися, просити, кланятися, платити. І все заради того, щоб вижити в умовах нашої залежності від них.

Держава сьогодні в особі влади грає зі своїми «підданими» в гру без правил, у якій нам відводиться роль мовчазних декорацій. Для незгодних і здатних мислити і аналізувати, таких, що мають людську гідність і прагнуть бути громадянами, держава утримує (власне, ми утримуємо) величезний і різношерстий апарат пригнічення наших свобод у вигляді всіляких контролюючих (а часто каральних) т.з. правоохоронних (які часто нехтують правами) й інших інструментів, покликаних захистити ЇХНЮ незалежність від НАС і підкреслити нашу повну і беззастережну залежність від них.

Варто простежити хронологію останніх рішень влади, аби переконатися в тому, що демократичні принципи сучасних європейських держав в Україні поки що не прижилися, і основного носія влади, тобто народ, просто ігнорують.

Згадайте створення парламентської коаліції, або "тушкопад". Абсолютно очевидно, що таке «переформатування» нашого нібито вільного волевиявлення на парламентських виборах-2007 не додає громадянам незалежної України усвідомлення власної значущості й відчуття своїх прав і свобод. Упевнений, що деградація найвищого законодавчого органу 46-мільйонної (поки що!) держави не додає Україні визнання й пошани.

Далі. Презентований нам Податковий кодекс від «нових, молодих реформаторів», який у народі, точніше в підприємницьких колах, прозвали «податковою інквізицією», покликаний перетворити більш як 4 мільйонів українців на слухняних і покірливих овечок, для яких податковий інспектор стає вершителем долі. «Карати не можна милувати»... І кому ставлять ВОНИ. Залежно від міри нашої до них пошани. Не думаю, що таким чином ми посилюємо в собі самосвідомість як вільних і незалежних громадян демократичної незалежної держави. Древні казали: свобода раба вимірюється довжиною ланцюга... У нашому випадку це ланцюг у вигляді кодексів, правил, постанов, заборон та інших механізмів, спрямованих на забезпечення ЇХНЬОЇ незалежності і повної свободи дій.

А були ще й «харківські угоди», що безпосередньо позбавляють нас частки державної незалежності, і прийняті вночі (чому?) основи української політики - зовнішньої і внутрішньої, - які ще більш обмежують нашу свободу й незалежність, перетворюючи Україну й українців із суб`єкта політичного міжнародного процесу в об`єкт геополітичних ігрищ.

Варто додати до цього переліку дій влади, спрямованих на обмеження наших свобод, останні "реформаторські" ноу-хау. Маю на увазі закон про місцеві вибори... Приголомшливий цинізм, правовий нігілізм і витончена форма наруги над основними правами громадянина України... Правом обирати.

Вибори начебто відбудуться, але вибору нам не дають, тому що не всі зможуть вийти на старт, а вже кому дійти до фінішу, хочуть вирішувати ВОНИ. На жаль, знову без нашої участі. А ми мовчимо, погоджуючись на цю ганебну роль слухача ЇХНІХ «вільних і безцензурних» ЗМІ, покликаних довести нас до стану повної приреченості й нездатності мислити.

Щоправда, іноді в нас настає просвітлення, і ми готові замислитися над усіма цими процесами, поміркувати над долею і нашою роллю в їхньому святі життя. Тоді нам вимикають світло, підвищують ціни на газ і тарифи на житлово-комунальні послуги, а також ціни на хліб, корвалол, а ще й пенсійний вік збільшують. Щоб не думали багато про державну незалежність і людські свободи. А дбали лишень про одне: як вижити в таких умовах...

19 років незалежності України ознаменовані передусім тим, що влада і суспільство живуть у паралельних світах, які не перетинаються. Але ми пройдемо і цей шлях і обов`язково здолаємо ті негативні тенденції, які спостерігаються сьогодні в українському суспільстві. Неодмінно настане момент, коли кожен із нас зможе гордо сказати: «Я вільний, незалежний громадянин вільної, незалежної України».

УНІАН



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Зневага

Йшов додому пішки. Якийсь херовий та невдалий день видався. Потім вирішив поїхати у трамваї. Так і швидше і людей поруч буде мало. А в мене ж ще є привілей - УБД. Ця фігня робить мені розкішну насправ...
Водитель-наркоман на нелегальном маршруте. В 10:00 утра.Отвратительней всего в этой ситуации то, что этот маршрут работает уже полтора года. Получил от полиции десятки протоколов, несколько водителей...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...