App Store Google Play

"Проститутка ты моя, проституточка!.."

24.06.2010 14:33
Мені здається, що нема такого державного мужа, у тому числі й депутата, який би не грішив графоманією. Пишуть усі, тільки не всі признаються. А будь-який письменник, що став депутатом за якимись незвіданими законами раптом перетворюється теж на графомана і починає клепати примітивні римованки. Недавно ми зі слів Івана Драча довідалися, що і сам Янукович пописує. Ахметова, ясна річ, вихідна.

Тому нічого дивного у тому, що й депутат Юрій Болдирєв, який ошелешив усіх нас своїми історичними відкриттями теж шпарить вірші.

Ще наприкінці 2006 року член Комітету ВР з питань культури і духовності Болдирєв під час виступу на Всесвітньому конгресі співвітчизників у Санкт-Петербурзі запропонував переселити до Сибіру й Приморського краю Росії мешканців Житомирської та Волинської областей. Причина була поважна: "Ці люди вже сто років тому показали свою ефективність у освоєнні сибірських і далекосхідних просторів. А якщо російські й колишні українські вихідці там не плодяться, а плодяться виключно китайці, то в України за Сіверським Дінцем виникне абсолютно інший географічний сусід! Там виникне Піднебесна Імперія".

Одне слово - спасай Росію!

У програмі "Бальшая палітіка" Болдирєв заявив, що питанням анафеми Мазепі він займається давно і що там немає жодної політики, а піддали Мазепу анафемі за... інцест. Бо, бачте, він звабив свою похресницю Мотрю, а це смертний гріх.

Вкотре я не можу надивуватися тій цікавій ситуації, що Кисельов на програму, де порушуються питання історії, запрошує тільки журналістів, а не істориків. Так ніхто й не зумів пояснити Болдирєву, що його спіч - це маячня сивої кобили. Депутат твердить, що займався цим питанням і чимало перечитав, але це брехня, бо не треба аж так багато читати, а досить зазирнути в Інтернет, де опубліковано повний текст анафеми і нема там ані слова про інцест, а є ось що: "Сломал веру и верность на крестном целовании обещанную и утвержденную. И аки вторый Иуда предатель, отвержеся Христа Господня и благочестивыя державы Благочестивейшаго Государя царя и великаго князя Петра Алексиевича, всея великия и малыя и белыя России самодержца".

Але дивуватися побрехенькам Болдирєва зайве, цей чоловік віддавна себе асоціює лише з Росією, хизується своїм російським патріотизмом і дотримується поглядів Путіна, якого славить і возносить. Питається: що він робить в українському парламенті?

Я думаю те, що йому підкажуть з Центру. Ось і вигадка про інцест, яка відразу зацікавила бульварну пресу, вигулькнула не просто так, а щоб черговий раз опустити Мазепу в очах простолюду. Жодного інцесту, ясна річ, не було, бо стосунки Мотрі і Мазепи обмежувалися листуванням. А в кожному такому листі було більше поезії, аніж у всіх стіхах Болдирєва разом узятих.

Ось кілька цитат:

"Моє сердечне кохання! Прошу і вельми прошу, зволь зі мною побачитися для усної розмови; коли мене любиш, не забувай же, коли не любиш, не споминай же; згадай свої слова, що любить обіцяла, на що мені і рученьку біленькую дала...

Щасливішиї мої письма, що в рученьках твоїх бувають, аніж мої біднії очі, що тебе не оглядают".

Цитую також і для тих, хто любить молоти, що до Котляревського українською ніхто не писав.

Мотря і Мазепа кохали одне одного, але кохання це було платонічним. Коли Мотря втекла до Мазепи, гетьман її тут таки повернув батькам. Згодом вона вийшла заміж, а її чоловік був вірним сподвижником гетьмана і за те був засланий на Сибір.

Але повернемось до Болдирєва. Після того, як він позбиткувався над Мазепою, наш "історик" взявся за Галичину: "Имея в своем составе Галицию, Украина будет пребывать в перманентном политическом кризисе и никогда не состоится как полноценное государство... Отсоединив Лифляндию, Россия смогла обрести стабильность, преодолеть последствия пакта Молотова-Риббентропа. До тех пор, пока те территории, которые были захвачены кровавым диктатором Сталиным у европейцев, будут оставаться в составе нашей страны - я думаю, эта болтанка будет продовжаться".

Тобто Галичину Болдирєв мріє ампутувати. Правда, з цими ідеями він запізнився років на п'ятнадцять, бо за час Незалежності кордони проросійськи налаштованої України пересунулися значно далі на Схід від Збруча. І зараз становлять межі колишньої Речі Посполитої.

Я дивуюся, що з вуст президента ще досі не прозвучало реакції на усі ці висловлювання Болдирєва. СБУ, яке опинилося в руках "напомаженной лічності", теж зайнята чимось іншим - вигадує все нові і нові фантазійні теракти проти президента.

А ми тим часом приглянемося пильніше до віршомазії Болдирєва. Напевно, неабияким скандалом було б у будь-якій цивілізованій державі, якби виявилося, що їхній депутат, мало того, що пише вірші не державною мовою, мало того, що пише неграмотно, то ще й славить на кожному кроці тільки сусідню країну і її народ. Ось вірш "Русь моя":

Непонятная никому,

Только русскому человеку,

Отдана лишь ему одному,

Чтоб остаться его на веке (?).

 

Процветай, моя Русь, и держись,

От нападок завистливых панов,

Как бы впредь ни ломала нас жизнь,

Я любить тебя меньше не стану.

Або ось іще:

Ах, Россия, Мать Родная,

Вечно мучаешься ты,

Нет, спокойствия не знаешь,

А стабильность - лишь мечты.

 

Нет тебе, наверно, счастья,

Ты привыкла выживать.

Только тихо. На те, здрасьте,

Получите, вашу мать.

В "Разговоре по-русски" Болдирєв знову ж таки переймається лише проблемами Росії:

Посидим, за жизнь поговорим.

Что за разговор без рюмки водки?

Слышал, Мир Россию очернил,

Понапрасну рвут ребята глотки.

Болдирєв чутливо тримає носа за вітром з Кремля. Тому й не дивно, що він гнівно засуджує агресію Грузії, проливає крокодилячі сльози над руїнами Цхінвалі і бачить, що "Помощь несли лишь России солдаты", а наприкінці цього гнівного вірша маємо такі проникливі поетичні рядки:

Светлая память всем павшим народам,

Только проклятия лживым уродам.

Навіть пишучи про Вєлікую Атєчєствєнную, він бачить лише героїзм російського солдата:

Один к одному построены в ряд,

Души погибших русских солдат.

Этих парней ничего не берёт,

Они только ждут команды: "Вперёд!"

Они твёрдо знают за что полегли,

За честное имя Русской Земли...

Вдумайтесь: це пише народний депутат України! Та й чого дивуватися? В совєтську епоху ми тільки й чули про "русскоє чудо" та "русскую удаль" русского ж таки солдата.

Та при всій своїй великій любові до всього "русского" цей гм... поет так ніколи й не зумів опанувати, як слід, радной рєчі, не вивчив граматики і розділові знаки ліпить, як дідько на душу поклав.

Та й серцем Болдирєв віддавна не з Україною. Його манить рідне місто Вороніж, йому він присвячує цілі цикли віршів: "Люблю тебя, Воронеж, мой... Всегда ты в сердце будешь мой". А як депутат вбиває свій вільний від державних турбот час, провідавши рідне місто, можна довідатися з такого вірша:

Выйду я на проспект вечерком,

Добреду до Кольцовского сквера,

Посижу у фонтана с пивком,

Сзади голос: "Какого, бля, хера!"

Обернусь посмотрю на бомжей,

Недопитую делять (!) бутылку,

Не дадут отдохнуть:"На! Допей!"

В горле ком, словно сунули вилку.

Поднимусь и пойду к "Спартаку",

Погоняю шары на бильярде.

Позитив весь в такую кугу

Завели нехорошие дяди.

Матюки для поета Болдирєва - звичне діло. Матюкам він навіть вірша присвятив:

Пускай простит меня цензура,

Без мата нам никак нельзя.

Такая русская натура,

Мы говорим на нём, друзья.

Слова просты и всем понятны,

В унынье, радости, беде,

Пусть слуху не всегда приятны,

Здесь дело вкуса, как в еде.

Пише Болдирєв і пісні, а теми бере з власного життя. Теми глибокі, достойні народного обранця:

Наша встреча вряд ли тянет на романтику,

Только сразу ко мне в сердце залегла,

Имя царское, по-русским меркам, Катенька,

Почему-то для работы ты взяла.

ПРИПЕВ:

Проститутка, ты, моя, проституточка,

Не на час зайду, зайду на минуточку,

Я скажу тебе два слова, что люблю,

Да, и, слушай, брось профессию свою.

 

Ты не сразу мне взаимностью ответила,

Говорила: "Чувств не будет никогда".

Но тебя после работы как-то встретил я,

Пригласил в кино, и ты сказала: "Да".

Чувства вспыхнули, живём мы припеваючи,

Дом, семья, работа радуют наш глаз,

И ты часто вспоминаешь, как играючи,

От опасной жизни уличной я спас.

Ось на які подвиги може піти товариш Болдирєв, рятуючи блудну душу. Шкода тільки, що його власна душа перебуває у суцільних потемках:

В бреду, в хмелю,

Себя корю.

Ищу покой,

Пока живой...

Идти вперёд,

Где весь народ,

Где вся страна

Одета на.

Хочу и жду,

В хмелю, в бреду.

Невідомо чи вдасться вибратися Болдирєву з того похмілля і "брєда", в які він занурився. Тому не дивно, що в не часті хвилини тверезості автор замислюється:

Подумай, прежде чем нальёшь ещё:

"Что может сделать алькоголя (!) грамм?"

Остановись, пока не горячо,

Путь в этой жизни выбираешь только сам.

Товариші депутати! Не наливайте більше Болдирєву, бо думки, висловлені з бодуна, зашкалюють.

ТСН

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Суддю-сепаратиста з Криму на посаді не відновлено!Чергова судійська зрада не відбулася! Але, на жаль, це ще не перемога..Пам'ятаєте "вибухове" затримання відвертого сепаратиста, а за суміцниством судд...
Анастасія ГОРЯЧА

До Дня Збройних сил України

Сьогодні країна відзначає День Збройних сил України. На п’ятому році війни гостро відчувається необхідність віддати шану Героям, які врятували незалежність нашої країни у 2014 році і продовжують...
Про такі випадки складають легенди. Сам я подібного ніколи не бачив, але Древні з нашого депо розповідали, що трапляється це приблизно один раз на 30 років.Я їхав за маршрутом № 19, нічого не передвіщ...
На жаль, ми ще не здатні усвідомити усього масштабу агресивних дій Росії проти України. І навіть на Азовському та Чорному морі. Це через своє "сухопутне" мислення. Ось перед вами усі об'єкти, захоплен...