App Store Google Play

Чорно-білі стереотипи українців

13.06.2010 07:34

Чи часто вам доводиться замислюватись, чому люди схильні розфарбовувати життя у чорно-білі кольори? І потім день за днем проживати ніби у старому телевізорі, де на невеличкому екрані з поганеньким звуком крутять примітивний фільм? Повторюють затерті фрази, мислять шаблонно, копіюють один одного, скаржаться на своє життя, заздрять сусідам, шукають ворогів... Більшість наших громадян є заручниками уявного світуі все своє життя за написаним кимось сценарієм грають ролі, які самі ж для себе і обирають з-поміж усього різноманіття персонажів. Як же смішно інколи виглядають люди, які вірять, що в реальності зло обов'язково абсолютне, а добро - безмежне, вороги - тупі, а герої - хоробрі, ми - правильні, інші - ні.

Бажання бути відповідним очікуванням
та стереотипам обмежує людину.

Берт Гай «Яма»

А можливо, вам знайомі затерті фрази на кшталт: «У владі сидять лише негідники» або щось на зразок: «Наш начальник - рідкісна тупиця»? Чи, може, вам пощастило трохи більше і ви згорда промовляєте фразу: «Всі мої підлеглі - ліниві нездари»? Як би там не було, але ми маємо справу із однобоким сприйняттям реальності. (Це дуже схоже на переконання маленької дитини, яка роздивляється місяць і вважає, що це небесне тіло є точно таким, яким вона його бачить, - плоским та світлим.) Хтось намагається таким чином пояснити власний (часто - негативний) досвід, однак є і ті, хто самостійно або цілими групами розповсюджує інформацію, далеку від істини. Причому, як правило, не зі злим умислом, а просто беручи на віру сумнівні висновки. В таких випадках ми зіштовхуємося з сакраментальними фразами типу: «У Західній Україні куди не плюнь - зрадники-бандерівці, які стріляли в спину нашим батькам і дідам» або «У Східній Україні куди не глянь - всюди москалі-запроданці»...

Доволі часто доводиться чути від людей скарги на те, що їх втомила улюблена процедура наших політиків - поливання один одного брудом. Але зупинити цей процес можна, лише переглянувши власні, часто дуже схожі, дії. А для цього необхідно зрозуміти, чому в народі домінують безглузді та далекі від істини переконання і хто використовує це у власних цілях.

Мова йде про стереотипи.

Деякі дослідники наголошують, що стереотип - це психологічна захисна реакція організму людини на постійний інформаційний вплив навколишнього середовища. Тобто його головна функція полягає у захисті психіки людини від інформаційного перевантаження, яке спричинене потужним інформаційним тиском. Людська психіка просто вмикає захисні механізми. Цей процес подібний до створення аудіофайлу у форматі mр3 зі шматочків інших форматів. За таких умов не варто сприймати стереотип як суто негативне явище, оскільки він всього-на-всього захищає мозок від перенавантаження.

Однак є й інша точка зору, згідно з якою стереотип - це певна думка, що звучить при першій згадці якогось процесу або явища і яку людина сприймає як достовірну, навіть не завдаючи собі клопоту перевірити її правдивість. Таке трактування стереотипу мимоволі змушує сприймати його в негативному ключі.

Сучасна російська енциклопедія Кирила і Мефодія визначає стереотип як схематичний, стандартизований образ соціального явища або об'єкта, що склався під впливом соціальних умов та попереднього досвіду. Зверніть увагу: у визначенні згадується стандартизація, яка означає процес встановлення і застосування певних стандартів. Безумовно, за кожним з них знаходиться власний творець або творці. Якщо говорити про інформаційний простір, то стандартизація проводиться з метою спрощення цієї самої інформації заради полегшення подальшого використання або ж... для маніпуляції тими, на кого спрямовані вищезгадані стандарти. Часто в деталях можна зрозуміти цілісне. Тож, позбавляючись деталей, ми ризикуємо «виплеснути з водою і дитину».

Безумовно, стереотипи як частина нашого життя мають двояке значення. Адже, з одного боку, вони виступають інструментами маніпуляції в руках їхніх творців, з іншого - допомагають людині отримати певні орієнтири в житті. Тож не можна критикувати саме явище стереотипів. Натомість варто більш критично ставитися до певних, доволі поширених сьогодні інформаційних штампів. Особливо тоді, коли на екранах телевізорів, на хвилях радіостанцій, на сторінках жовтої (і не дуже жовтої) преси, в просторах Інтернету з'являється інформація, яка привертає до себе увагу, провокує та породжує масу деструктивних суперечок.

В наш час інформаційних технологій є маса способів для вдалої маніпуляції людьми. Однак давньоримські гасла «Хліба та видовищ!» і «Розділяй та володарюй!» залишаються основними правилами маніпуляторів. І стереотип у даній ситуації виступає як доступний інструмент.

Найбільш ефективний спосіб перевірити інформацію є водночас і найпростішим: варто лише правильно поставити собі низку запитань на кшталт: «Кому це вигідно?», «Для чого це потрібно?», «Чому саме так?» Сучасний інформаційний простір дозволяє перевірити практично будь-яке твердження - варто лише бути озброєним необхідною методологією. Саме тому дещо дивує той факт, що значна кількість затертих міфів та забобонів, які вже не мають ніякого сенсу, продовжують жити у нашому суспільстві. Маніпулятори лише вміло змішують дійсні факти із цілком вигаданими, щоб ми отримали відповідний матеріал - не до кінця правдивий і не до кінця хибний. Якщо він сприймається як істина в останній інстанції, мета маніпулятора досягнута.

Практично щодня кожен із нас зіштовхується з різноманітними стереотипами - безпечними (які не несуть за собою руйнівних наслідків) і відверто деструктивними (які приховують між окремими правдивими елементами відверту дезінформацію). В якості ілюстрації можна взяти стереотипи, які доволі часто доводиться чути на вулицях, у розмовах, по телебаченню. Наприклад: «На Донбасі всі працюють». Сперечатись, що це неправда, не можна. Однак таке твердження породжує висновок, ніби решта регіонів не працює або ставиться до роботи із меншою повагою. Вищезгадана фраза не має у своїй основі уточнення, без якого її зміст спотворюється, і в процесі передачі стає стереотипом. В такому випадку треба говорити саме про те, що більшість населення Донбасу працює на підприємствах зі шкідливими та важкими умовами праці, не забуваючи, що в інших областях люди також працюють. Особливо це стосується регіонів, де значне місце посідає сільськогосподарське виробництво. Варто пам'ятати хоча б той факт, що на великих промислових об'єктах є зміни, оплачувані відпустки, можливість за профспілкові гроші відвідувати оздоровчі санаторії. У селян таких переваг немає. Вищенаведений стереотип закладає несправедливий погляд на працю: нібито є більш важливі і менш важливі спеціальності. Також не можна не згадати і той факт, що промислові міста Донбасу є моноструктурними - увесь населений пункт та його життя будується довкола одного підприємства. У випадку, якщо підприємство закривається, населення стає безробітним. А це, як відомо, породжує криміногенну ситуацію в регіоні. Ні для кого не буде секретом те, що на закритих і необладнаних шахтах Луганської та Донецької областей, ризикуючи власним життям, працюють сотні шахтарів.

Ще один стереотип стосується мови. Так, у свідомості значної частини населення вкоренилось стійке переконання, що українська використовується виключно на заході, а російська - на сході країни. В цьому стереотипі, як і в попередньому, є тільки частина правди. Традиційно українці ставляться із повагою до будь-якої мови. Проте жителі півдня та сходу глибоко переконані, що за використання російської мови на заході країни можна поплатитися, як мінімум, власним здоров'ям. Для того щоб позбутися цього стереотипу, варто побувати хоча б раз у найбільших туристичних центрах Західної України - ставлення до російської мови там цілком адекватне. З іншого боку, українці західних областей часто побоюються спілкуватися українською на вулицях Донецька, Дніпропетровська, Запоріжжя через страх осуду. Значною мірою цей страх вже подоланий у центральній частині України, а найбільш характерним прикладом може служити місто Київ. Жителі столиці демонструють поважне ставлення до обох мов, тож у ситуації, коли зустрічаються представники різних регіонів, цей стереотип руйнується просто на очах.

Наступний, більш характерний для західних областей штамп приблизно озвучити можна так: «На сході України живуть сепаратисти та запроданці, далекі від розуміння того, що таке Україна». Цей стереотип має досить довгу історію, однак активізував його славнозвісний з'їзд у Северодонецьку 2004 року, внаслідок якого наша держава опинилася на межі розколу. Цю інформацію декілька місяців поспіль розповсюджували всі телеканали України, в результаті чого у жителів західних і центральних областей склалось враження, що на сході тільки те й роблять, що переймаються питанням від'єднання частини держави. Однак об'єктивні факти свідчать про інше. Проведене напередодні святкування Дня Незалежності в 2009 році Центром ім. Разумкова соціологічне опитування свідчить, що кількість людей, які підтримують існування самостійної України, на заході становить 85,9%, у центрі - 51,2%, на сході - 41,1% і на півдні - 36,0. Ці цифри необхідно зіставити із відсотком осіб, які висловились проти державної незалежності: на заході таких - 3,9%, в центрі - 24,6%, на сході - 34,9% і на півдні - 31,7%. Цілком очевидно, що людей, які свідомо підтримують існування власної держави, більше, ніж противників. А суперечки з приводу любові до власної землі абсолютно недоречні. Нове покоління українців, народжених у 1980-х - першій половині 1990-х, вже має власні думки стосовно майбутнього держави. Це підтверджує їхня активна громадська та політична діяльність.

Україна є найбільшою державою Європи. Ми маємо значний потенціал, здатний перетворити країну на одного із найвпливовіших гравців на карті Європи. Однак для здійснення прориву суспільна думка, подібно до психіки окремо взятої людини, мусить бути врівноважена та консолідована. Важливим є розуміння того, що всі ми є частиною єдиної нації. Будь-який внутрішній розбрат для держави є практично тим самим, що і роздвоєння особистості для людини. Ворожнеча між своїми подібна до психічного захворювання.

Між іншим, досить цікавим може бути той факт, що чорно-біле сприйняття світу більш характерне для підлітків. Радикалізація поглядів людини напряму пов'язана із її фізіологією. Наша держава в чомусь схожа на підлітка, який кидається в крайнощі, часто суперечить сам собі та конфліктує з оточуючими. Це є нормальний, хоча і не дуже приємний процес генезису нації та держави. Багато що в ньому залежить від загального рівня освіти та духовності людей. І поки наші політики та політтехнологи займаються перетягуванням канату, нам - громадянам самостійної держави варто навчитися керувати собою, своїми думками, викриваючи факти маніпулювання нашою свідомістю.

Насамкінець хочеться звернутися до кожного читача, до кожного громадянина: давайте разом позбудемось ще одного шкідливого стереотипу - відчуття нашої малозначущості. І хоча він періодично нав'язується суспільству «зверху», насправді сьогодні від нас з вами залежить дуже багато.

«Експедиція XXI»



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Історія індустріальних парків в Європі налічує більше ста років. Їх початкова концепція - створення оптимальних умов для роботи промислових підприємств - актуальна до сих пір. В Європі індустріал...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...
Кривий Ріг найбільше з міст України, котре не є обласним центром. Населення міста - 637 550 мешканців, а бюджет понад 5 мільярдів гривень. Однак у виконавчому комітеті Кривого Рогу немає жодного...
Ігор КУЛІКОВСЬКИЙ

Мир дому твоему

Вчора відкрився 91-й сезон "Дніпропетровського Академічного Театру драми і комедії".Традиційно - "Мир дому твоему".І від тих бійців (та бійчинь)) АТО, добровольців та польових медиків, їх супутників,...