App Store Google Play

Осінь патріарха

04.06.2010 09:44

Феномен влади - одна з найбільших інтриг людської природи. Вино й цикута, отрута й еліксир, магніт й сокира. Що в ній такого, що заради неї жертвують особистим щастям, стосунками, а подекуди свободою? Дослідженням цієї загадки переймалися не лише генії - від Вільяма Шекспіра з «Макбетом» до Ґабріеля Ґарсіа Маркеса з «Осінню Патріарха», - а й прості журналісти.

Нинішня українська влада, уособлена чинним президентом, - загадка подвійна. Навіщо Янукович уперто дерся вгору, що він збирався робити на вершині, - це завдання для вправного психолога не через масштаб особистості, а якраз через його невідповідність масштабу держави, що простерлася біля ніг патріарха.

Історичний досвід підказує, що в президенти йдуть із кількох мотивів:

а) змінити обличчя країни, вплинути на хід історії, зарезервувати місце в шкільному підручнику;

b) забезпечити матеріально себе й нащадків завдяки безконтрольному доступу до годівниці;

c) потішити марнославство, погрітися у світлі прожекторів, відчути кайф від панування натовпом, насолодитися підлабузництвом підлеглих.

Перший варіант доведеться відразу відкинути: жодних стратегій у Віктора Федоровича не спостерігається ані на найближчий час, ані на перспективу. Другий, так би мовити, «африканський» сценарій теж не виглядає переконливим: усе, що здатна нафантазувати психічно нормальна людина, він уже має - від Межигір'я до страусячих черевиків. Залишається третє: ірраціональна, безконтр­­­ольна жага щось довести всім і собі самому, взяти реванш за переляк п'ятирічної давнини. І що? Ну, довів. Що далі?

Він справді, схоже, не знає, що робити з країною, за яку опинився відповідальним унаслідок примхи долі. Ні, я не жартую: президентові сьогодні не позаздриш. Він не може не відчувати, хай навіть підсвідомо, всіеї фальші свого становища. Бо минуле нікуди не подінеш. Я не про кримінальне минуле, годі вже вправді на цю тему, а про попередній виробничий досвід, який є визначальним для менеджера будь-якої ланки. Леонід Кучма був директором військового підприємства, пов'язаного з сотнями суміжників. Країною він керував, немов заводом-гігантом, рахуючись із обставинами, але виходячи з одного святого для виробничника міркування: план понад усе! Віктор Янукович був директором обласної автобази: це величезний, ледве контрольований ресурс, успішність якого визначається не лише фактичними показниками, а й здатністю маніпулювати цифрами й, що в цьому випадку головне, повною залежністю від начальства, яке погодиться чи не погодиться вважати тебе ударником праці.

Замолоду я кілька разів випадково потрапляв на так звані партгоспактиви й мав нагоду насолоджуватися виставою, як бувалі директори об'єднань та начальники управлінь ніяковіли перед якимось заввідділом ЦК. Видовище, гідне пера Маркеса: щойно він був такий великий, грізний, на весь голос матюкався, а зараз сидить тихенько, ховаючи очі від начальства й потайки ковтає валідол... У тім-то й річ, що люди, заряджені на покору перед начальством, автоматично не можуть без начальства обійтися. Вони підсвідомо й, можливо, мимоволі шукають того, кому можуть підкоритися - особливо, якщо немає ґрунту під ногами.

Серйозний дефект нової влади в тому, що вона не почувається до кінця легітимною, бо знає, що не представляє всієї країни. Вона й країни як такої не відчуває, в кращому разі мріє перетворити її на одну велику Донецьку область, розуміючи, що це неможливо. В цьому ж, власне, й драматизм моменту: після здачі Росії всього, що можна здати, раптом виявляється - Янукович уже нікому не потрібен. Новому кремлівському начальству не потрібен, бо тепер усе, що воно забажає, візьме й так, нікуди та Україна не дінеться (тому й затялася влада з розподілом колишнього майна СРСР, щоби трохи замазати відчуття суцільної капітуляції). Олігархам не потрібен, бо мінімум, на який вони розраховували (дешевий російський газ), уже отримали, а більше (дешевий туркменський газ) він забезпечити не в змозі. Заходу, який так легко здав східноєвропейський рубіж оборони, геть не потрібен навіть після відмови від збагаченого урану. Українцям? Про половину їх ми й так усе розуміємо, що ж до тих 49 відсотків, які повірили в покращення життя вже сьогодні, то вони швиденько розтануть, а решта, що залишиться... Після підвищення акцизів на тютюн, бензин, алкоголь неминучий наступний крок - подорожчання горілки, а для президента з такою електоральною базою це крах.

Цікаво, на що здатен патріарх, під яким хитається крісло?

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Зрозумілість

Можливо, єдиний мотив, який може мобілізувати широкі кола виборців, який буде сприйматися як прогресивний та новий. Не легалайз, не легалізація проституції, гендерна політика і т.д.Поясню. У 2015-16 р...
У нас небезпідставно прийнято вважати, що українська влада використовує ситуацію з війною у внутрішніх політичних іграх, в тому числі і в узурпацію.Гомо політикус в усі часи було важко втриматися від...
Суддю-сепаратиста з Криму на посаді не відновлено!Чергова судійська зрада не відбулася! Але, на жаль, це ще не перемога..Пам'ятаєте "вибухове" затримання відвертого сепаратиста, а за суміцниством судд...
Анастасія ГОРЯЧА

До Дня Збройних сил України

Сьогодні країна відзначає День Збройних сил України. На п’ятому році війни гостро відчувається необхідність віддати шану Героям, які врятували незалежність нашої країни у 2014 році і продовжують...