App Store Google Play

Хто такий Святослав Олійник?

14.05.2010 12:28

Як і очікувалося, достатньо неоднозначна позиція Святослава Олійника, висвітлена нашим виданням у інтерв'ю з ним, викликала певну реакцію як у самому Дніпропетровську, так і за його межами. До Вашої уваги - відгук члена Національної спілки журналістів України Олексія Мазура. Як і в самому інтерв'ю - стилістика й лексика авторські.

БЮТівець проголосував за РЧФ в Криму, бо боїться, що замість росіян на їхній базі з'являться... американці. А ще він вважає, що "харківський пакт" Януковича-Мєдвєдєва поліпшить фінансовий стан... фермерських господарств районів, за територією яких він закріплений як депутат, а тому повністю виправдовує політичні поступки заради економічного зиску - так Святослав Олійник пояснив свою мотивацію в голосуванні 27 квітня.

З матеріалу, розміщеного Дніпроградом, зокрема можна довідатися про те, що позиція депутата стосовно РЧФ була озвучена ним ще у жовтні минулого року в інтерв'ю російській газеті "Комерсант" . Політик акцентує, що не є прихильником того, "коли якісь не до кінця зрозумілі ідеологічні питання завдають конкретну шкоду реальним секторам нашого життя".

Отже, національні інтереси країни, її територіальна цілісність, що підривається угодами по РЧФ, для народного обранця, як випливає з інтерв'ю, є "не до кінця зрозумілими ідеологічними питаннями". Вся ж небезпека російського сепаратизму в Криму та відчайдушна, запекло-агресивна антиукраїнська діяльність підтримуваних Москвою українофобських організацій, з точки зору депутата Верховної Ради - історична закономірність, яку слід сприймати за даність і проти якої даремно виступати.

Ніякої небезпеки від Росії він не помічає, вважаючи ці загрози перебільшеними і натомість - боїться міфічної американської бази, можливість появи якої в Севастополі сам собі навіяв.

Навіть якщо уявляти неможливе, то з'явись ці "кляті Янки" (до речі, чи може хтось назвати бодай одну більш-менш логічну причину, за якою це б було їм потрібно і вигідно, враховуючи геополітичні та військові фактори?), вони б ні за що не осідали б в Криму, не залишалися б тут після служби і в жодному разі не вели б антиукраїнської діяльності, проголошуючи Севастополь містом "американської слави" та закликаючи його приєднати до США разом зі всім півостровом.

Тобто їхня присутність не стала б настільки дестабілізуючим для української держави фактором, якою завжди була і є російська присутність.

Навряд чи б так сильно ризикували городяни і несанкціонованим перевезенням бойових ракет по вулицям міста, а також випадковими обстрілами мирних жителів, як це неодноразово траплялося з РЧФ.

Хоча... зачекайте, про що це я? Чи є взагалі бодай найменший смисл фантазувати на тему, лише вдумайтесь, можливості появи в Севастополі... американської бази? Чи не в самої Наталії Михайлівни, лідерки ПСПУ, підхопив Олійник цю політичну "вітрянку"? Яким чином та наскільки тісно він міг з нею контактувати, щоб підхопити таку заразу?

Ще один прояв політичної "вітрянки" Святослава Олійника - закиди Ющенку в проамериканській політиці. А як тоді оцінювати Януковича з його урановою ініціативою, якою він розчулив Барака Обаму на саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні? Навіть такий "проамериканський" президент як Віктор Андрійович за всі роки свого правління не зробив подібної люб'язності Америці, на яку відважився Віктор Федорович у перші ж дні перебування в статусі глави держави. А все тому, що Ющенко мислив в першу чергу саме українськими національними інтересами. І саме їх мав понад усе, а не чиїсь інші, зокрема американські чи російські.

Дивно, що Олійник не скористався під час інтерв'ю нагодою вчергове дорікнути Президенту Ющенку занадто частим підняттям теми Голодомору, як це депутат полюбляв частенько робити в ефірі ток-шоу на центральних каналах.

Свого часу Олійник разом зі своїм напарником Валерієм Писаренком та поводирем Андрієм Портновим дружно закидали Ющенку альянс з Януковичем проти Тимошенко, викриваючи підступні задуми ворогів Юлії Володимирівни. Одначе, виявляється, не таким страшним вийшов Віктор Федорович, як його малювали. Принаймні, достатньо милим, щоб головному юристу Блоку зміняти на нього саму Леді Ю. В такому політичному кульбіті свого шефа Олійник теж не побачив нічого такого. Сказав, що все в порядку, все нормально, немов так і повинно було статися.

І взагалі щось якось підозріло давно не чути від Святослава Олійника навіть слова доброго на адресу Юлії Володимирівни... А яким же соловейком він був до виборів, як гарно і без кінця щебетав.

Не менш оригінальним виглядає і ставлення Святослава Олійника до УПА - він шанує Повстанську Армію не як учасницю національно-визвольних змагань, не як героїчний символ жертовної боротьби за незалежність і яскравий приклад української військової звитяги, а толерує повстанців настільки, "наскільки з повагою ставиться сьогодні до тих людей, які цінують пам'ять своїх предків".

Причому відповідь дається в контексті згадки про наявність в Україні людей різного етнічного походження, зокрема "російського, які свого часу були переселені. Так само, як предки багатьох наших інших співвітчизників свого часу жили в Австро-Угорській імперії та Речі Посполитій. Цілком природно, що люди не хочуть забувати свого історичного походження, і до цього потрібно мати повагу".

Яка суть ховається за цим формулюванням і чи є в ньому взагалі якийсь смисл? Виходить, що Святослав Олійник поважає упівців... лише як предків тих, що живуть на Західній Україні? Він "шанує" УПА абсолютно безвідносно до того, з ким і за що вона боролася, тобто не зважає на ідеологічну складову і суть явища.

Так само можна поважати будь-яких жителів на будь-яких територіях світу. Але хіба в тому шана УПА?

Окрема тема - грузинська, яку злегка зачіпає Олійник. В його словах чітко простежується логіка, за якою не варто бути вже настільки незалежною країною, нескоримою і непоступливою Росії, бо за це можна гірко поплатитися. Тож Грузія, за Олійником, сама винувата, бо, слід розуміти, догралася.

Це теж досить показово, бо така ж сама психологія і схема взаємин застосовується ним і до українсько-російських відносин. Його послухати, то виходить, що найбільш вигідною для будь-яких країн у відносинах з Росією позицією є плазування на колінах. І якщо випадає можливість здавати політичний інтерес заради нехай навіть і удавано-примарного економічного зиску, то треба негайно користуватися нагодою. Звідки ж в українського депутата таке раболєпіє перед "старшим" братом? Де він цього набрався? Чи не на факультеті психології Санкт-Петербурзького державного університету, де він минулого року здобув другу вищу освіту?

І як слід розуміти його безапеляційне твердження, що Грузія втратила можливості для сталого розвитку. Чому це? Звідки така інформація? На чому ґрунтується? Чи в розумінні Олійника "без Росії" це і значить апріорі "без перспектив"? Так він Олійник чи Олейников?

Протягом інтерв'ю депутату було поставлене пряме запитання: "... Щоб повернутися і закінчити з 27 квітня. То Ви самі голосували, чи ні?

- Скажімо так: я свідомо віддав свій голос в тих умовах, в яких можливо було це зробити в тій ситуації".

В перекладі на українську це значить, що Олійник визнав, що він свідомо проголосував за пролонгацію РЧФ не персонально, як того вимагає закон, а в інший спосіб.

Це значить, що випускник юридичного факультету Дніпропетровського державного університету, який отримав диплом фахівця за спеціальністю "правознавство", колишній заступник прокурора Дніпропетровська, народний депутат України від БЮТ, голова підкомітету з питань кримінально-процесуального законодавства Комітету ВРУ з питань правосуддя, юрист і адвокат Святослав Олійник визнав, що свідомо пішов на порушення Закону, бо не голосував особисто, як належить.

Чи таке брутальне порушення Конституції для депутата з юридичною освітою - нічого не варта дрібниця? Якщо такий правовий нігілізм сповідує законник Олійник, то чого ж вимагати від інших його колег по парламенту - секретарок, масажисток, водіїв, спортсменів, представників криміналітету? Що можна казати про них, якщо порушує закон той, хто за фахом і покликанням має стояти на його варті.

Ще одна цікава деталь. Чи не обмовився Святослав Олійник у фразі, що "У будь-якому разі, одразу після завершення президентських виборів подібна угода була б укладена. Вона могла би відрізнятися умовами, терміном перебування, але по суті була б аналогічною. Будь-який президент після Ющенка (який відкрито відстоював американські інтереси) пішов би на подібну угоду, тільки різниця могла бути в тому, що це могло би видаватися за "велику перемогу в дружніх стосунках з РФ", а іншому варіанті це видається за "зраду і здачу національних інтересів"?

Чи не означає це визнання того, що підписання такого договору виношувала, (а в БЮТі про це знали) і Юлія Тимошенко, одночасно запевняючи на публіці, зокрема під час зустрічей з виборцями на Західній Україні, що вона проти пролонгації терміну перебування РЧФ в Криму? Слова про "велику перемогу" - саме з її арсеналу. Бо так само вона характеризувала свої газові домовленості від 19 січня 2009 року.

Отже, підсумовуючи: з наведеного матеріалу дізнаємося, що депутат Олійник "коаліцію тушканчиків" - схвалює; вердикт КС з цього приводу вважає цілком законним; перехід Андрія Портнова на службу до Януковича - підтримує; свою картку для персонального волевиявлення у ВР в порушення Конституції - віддає; за зрадницький до України "харківський пакт" Януковича-Мєдвєдєва, нехай і в незаконний, неприродний спосіб - голосує, акцентуючи на тому, що це його свідома позиція і давнє переконання.

Цілий "джентльменській набір". Так з ким же ми маємо справу в особі Святослава Олійника: з добродієм чи пройдисвітом? Законником чи авантюристом? З патріотом чи ворогом України? Здається, відповіді на поставлені питання - цілком очевидні.

Таким є внесок дніпропетровського БЮТу в зраду національних інтересів України, про яку тепер вже з імпровізованих трибун на вуличних мітингах говорить сама Юлія Тимошенко. Оце так підібрала кАманду... Перед тим як претендувати на роль провідниці української опозиції, їй би спочатку в своїх лавах порядок навести, розібратися кого ж таки ВОНА ачолює, яких цінних кадрів об'єднала навколо себе.

Громадський портал "За Україну!"

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Наслідки Першої Світової для України оформилися у конкретний факт та конкретну дату 14-го листопада 1918-го року.У цей день гетьман Павло Скоропадський видав грамоту про воз'єднання на федеративних на...
Юрій Фоменко

Птаха війни

Птаха війни. Вона над моєю хатою в Діброві літає на схід і повертається на Кодак.    В уяві, замість звуку її двигуна я чую стогін поранених, голоси лікарів і тиху молитву піл...
 Не дивлячись на певний застій українського кінематографу в “нульових” роках, сьогодні чи не щотижня на екрани кінотеатрів виходять нові вітчизняні стрічки, які без сумніву виводять н...
Марія СОЛОМОНОВА

Чергове шкільне отруєння

Дніпро. Чергове шкільне отруєння. І з вчорашнього дня жодного коментарію з боку відповідного департаменту міськради.Минулого разу, коли було масове отруєння дітей 62-ї школи, мер міста принаймні напри...