App Store Google Play

Через коліно

21.04.2010 11:02

Виставка Волинська різанина: польські та єврейські жертви ОУН-УПА, яка відбулася наприкінці минулого тижня у столичному Українському домі, скажімо так, здивувала багатьох. Такого безпрецедентного антиукраїнського випаду не допускала навіть радянська влада, що негативно ставилася до національних проявів. Відвідувач, який погано знає історію і не дуже обізнаний у тонкощах політичної ситуації, виходячи з представленого матеріалу міг зробити тільки один висновок: українці - вкрай жорстокі люди. А Організація українських націоналістів (ОУН) та Українська повстанська армія (УПА) - взагалі купка кровожерливих монстрів.

Зовні все це подавалося під приводом відновлення історичної правди, і організатори виставки анонсували її як глибоко наукову, обіцяли надати фотокопії оригінальних фотографій і документів із державних польських архівів і приватних колекцій (понад 4 тис. з 20 тис. зібраних). Все виглядало спробою ідеологів виставки одразу і остаточно розібратися з українським питанням.

Ініціаторами проведення заходу виступав лідер громадського руху російськомовної України, народний депутат і один із чільних представників Партії регіонів Вадим Колесніченко, і маргінальне польське Товариство увічнення пам'яті жертв злочинів українських націоналістів.

У результаті трагічний період українсько-польського військового протистояння подано однобічно. Не надано ні один архівний документ, жодного документального доказу! Під фотографіями, невідомо звідки взятими, невідомо ким, коли і в зв'язку з чим зробленими, фантазія організаторів, необтяжена почуттям відповідальності, написала такі підписи, що нікому мало не здасться. Особливо, звичайно, тим, хто зараховує себе до українців. При цьому про жертви конфлікту з українського боку - ні слова.

Але пану Колесніченку цих жертв здалося мало. Він вирішив роз'ятрити почуття і пам'ять, поколупатися у ранах, що ледь зажили. Власне, а навіщо? Я, як не намагався, не міг знайти хоча б одного розумного пояснення.

Добре, це може бути тупувата провокація не дуже розумної і не дуже порядної людини, яка не тільки не поважає свою країну, свій народ, але і себе в тому числі. На це можна було не звертати уваги, як радять не звертати уваги на значення заходу відповідальні представники польського посольства, які знають ціну "достовірності і науковості" згаданої виставки одного з польських праворадикальних рухів.

Справді, не дуже розумних людей достатньо, щоб розумні не втрачали пильності. Але нині не дуже розумних політичних провокаторів захищає влада. Такого міліцейського щита - співробітників МВС у повному озброєнні, - як біля Українського дому 8 квітня, ніколи не було навіть на урядових заходах. І з журналістами, громадськими діячами так по-хамськи вже давно ніхто не поводився. Крихкою виявилася українська демократія.

Втім, розводити церемонії зі своїм народом нова влада в принципі не збирається. Прикладом чого може стати призначення Дмитра Табачника міністром освіти.

Ну не любить Дмитро Володимирович цю країну, особливо аборигенів, і особливо, як він каже, "свідомітів" (тобто людей, які свідомо відчувають себе українцями), і це почуття не в силах ні від кого приховати.

Французькі журналісти стверджують, що якщо б у Франції міністром освіти призначили франкофоба - наступного дня не працював би жоден університет. А коли французькі студенти виходять на вулиці - нікому мало не здасться. І не один ректор не посміє піти проти волі своїх студентів.

У нас теж відбулися студентські демонстрації протесту. Їх розрізнений гул заглушив досить стрункий хор ректорів, який виступив на захист нового міністра освіти.

У Табачника, до речі, є для ректорів непоганий подарунок: при ньому вузи знову матимуть право проводити один іспит при вступі до навчального закладу. Годівниця знову відкрита! Хай живе непереможна корупція і ті, хто з нею обіцяв всіляко боротися!

Не радійте, пане колишній міністре Іване Вакарчуку, своїм перетворенням! Ваші, може, і не ідеальні, але демократичні і справедливі реформи відкинуто одним помахом руки всесильного Табачника.

Не любить новий голова Міносвіти і українську мову, тому користується нею при крайній необхідності. Тому й вирішує, що зовнішнє тестування, яке він поки залишає (хоча погрожував накрити), проводитимуть мовою за вибором школяра. Тобто найчастіше російською. Значить, українську в найближчому майбутньому знати буде необов'язково. Хоча навіть Росія, з її федеральним устроєм, зробила все для того, щоб мати єдину мову зовнішнього тестування - природно, російську.

Чи зауважує новий Президент, який намагається зараз вести досить збалансовану політику, що його команда грубими провокативними діями підточує гілку, на якій він сидить? Зрозуміло, що у Віктора Федоровича немає ніяких сентиментів щодо українського національного відродження. Але ж зовсім не обов'язково на початку президентської кар'єри наживати собі скільки ворогів. Або він, за прикладом президента Леоніда Кучми, теж збирається всіх через коліно? Але з таким початком доброго фіналу не отримаєш, чи не так?

Корреспондент



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...