App Store Google Play

Маски скинуто, довірливі можуть порюмсати

16.03.2010 10:55
Коли півроку тому на нашому сайті з'явилася перша публікація про повітряну кульку під назвою "кандидат у президенти Сергій Тігіпко", що опиралася на сумнівний ресурс місцевого представництва, ми отримали вагон негативу й маленький возик лайки. Ознакою великого розуму серед моїх знайомих стало підтримувати "третю силу", читати і цитувати напам'ять обрані глави улюбленого лідера, перелічувати його бізнесові досягнення та запльовувати усіх, хто не розуміє "глибини патріотизму" Сергія Леонідовича.

Здавалося б, маріонетковий характер кандидата, його кон'юнктурність і "всеїдність" кидалася у вічі. За словами відомого політолога Андрія Золотарьова, від самого початку своєї енергійної та потужної виборчої кампанії Тігіпко справляв враження "опудала орла" замість реального птаха. Вивірена, технологічна й агресивна рекламна компанія просування бренду Тігіпка не переконувала, що за брендом існує хоч якийсь зміст - лише одна видима оболонка.

Натомість лави прихильників "чемпіона з армреслінгу" дедалі зростали. Особливо вражаючою популярність Тігіпка виглядала на Дніпропетровщині, де "бронзовий призер" президентських перегонів - 2010 набрав місцями майже стільки ж, а подекуди - навіть більше, ніж майбутній президент Віктор Янукович. 3,2 мільйони голосів громадян, що прийшли на вибори - такий результат зібрав Сергій Леонідович з електоральних полів України. При середній вартості виборчої кампанії у 1000 гривень за голос (за сукупними витратами кандидатів), Тігіпко отримав від громадян умовні 3,2 мільярди гривень, які спробував якомога простіше й швидше конвертувати, чи то, як говорять справжні банкіри, капіталізувати.

Коли вибори скінчилися, але ситуація залишалася непевною, Сергій Леонідович випустив в ефір одразу кілька заяв, одна сильніша від іншої. Наприкінці січня в інтерв'ю Українській правді він майже маніакально проголошував бажання вести переговори з майбутнім президентом лише публічно і прозоро. Один з висловів заслуговує на цитату: "Я можу сказати, що будуть абсолютно прозорі, публічні домовленості. Тому що в цьому зацікавлений перш за все я. Це мої гарантії". Що означає слово "гарантії", досвідчений банкір та страхувальник Тігіпко має знати, як ніхто інший.

Позиція "бронзового призера" залишалася непохитною майже два місяці, і це не дивно, адже з подачі регіоналів електоральний доробок Тігіпка був фактично знецінений перенесенням на невідомий термін місцевих виборів. Тож не дивно, що шостого березня Сергій Леонідович на телеканалі ТВi засуджував дії вже Президента Януковича щодо створення коаліції: "На мій погляд, це буде колосальна помилка і Януковича, якщо він підпише цей закон, і більшості, і Партії регіонів, якщо вони підуть на це. Тому що це пряме порушення Конституції, в якій чітко написано, що більшість у парламенті створюють фракції і стоїть крапка. Ні одна чесна людина не підтримає таку владу... Це такий же метод, який використовують сьогодні рейдери в Україні. Спочатку зайдемо, а після цього звертайтесь до Конституційного суду... Якщо це буде, я вважаю, що буде дуже така велика консолідація демократичних сил і проти Януковича і проти Партії регіонів і проти такої більшості. Ні одна порядна людина з ними співпрацювати не буде".

А коли ведучий Віталій Портников уточнив, чи піде Тігіпко в уряд, який буде створений такою коаліцією, той переконливо заявив: "Ніколи! Ніколи! Інакше я б не поважав тих людей, які за мене голосували - більше трьох мільйонів двохсот тисяч людей. Я би вважав, що я просто зрадив їм".

Тепер можна посипати голову попелом - вигуків про "зраду" та "відступництво" буде вдосталь. Але чи варто щось там таке образливе вигукувати на адресу "сильної руки"? Самі ж його прихильники неодноразово відзначали майже геніальний комерційний талант Сергія Леонідовича. Насправді все просто: комерсант Тігіпко переміг політика Тігіпка.

На думку Андрія Золотарьова, Сергій Тігіпко був вигідний олігархам, зокрема дніпропетровським, як людина, з якою можна "домовлятися", і водночас - небезпечний для Януковича та його команди. Адже неважко передбачити, що в разі найменших невдалих дій уряду, країна може вибухнути буревієм народної непокори. Саме цей рух, що здатен знищити всю звичну політичну еліту, міг би очолити співзасновник Приватбанку. Але не судилося.

Як подейкують у Києві, каменем спотикання стала "сильна сторона" "сильного лідера" - банк. Той самий, який він продав іноземцям, і той самий, який наразі вимагає негайного порятунку: закордонні партнери не зрозуміли "ведення бізнесу по-українські", і спробували вивести свої активи. Тож, говорять самі регіонали, Сергій Леонідович повівся не на гарну назву посади, а на конкретні матеріальні обставини.

Ваш автор Тігіпка не підтримував, більш того, в жодному разі не був у захваті ані від його виборчої кампанії, ані від людей, яких Сергій Леонідович призначив представляти себе у нашому місті. Але й мені, людині, яка втомилася від президентів - "дітей Кучми", водночас і смішно слухати виправдання Тігіпка щодо своїх мотивів, і прикро від безнадії - ще один "молодий і амбітний" виявився "звичайним і передбачуваним". Тепер замість реформування економіки Тігіпку доведеться пояснювати, що він робить у оточенні Цушків, Табачників та Азарових.

Результатом "рішучого кроку у владу", точніше до "Кабміна інкасаторів", як його називають в кулуарах Верховної Ради, політолог Андрій Золотарьов прогнозує майже повну втрату електоральної підтримки Сергія Тігіпка як "третьої сили". Більш того, й до будь-яких представників чи "членів команди" Сергія Леонідовича виборці будуть тепер приглядатися набагато прискіпливіше.

Найбільш прикро від такого "падіння кумира" має бути одній людині, якій так не щастить останнім часом - Загіду Краснову. Він чи не першим вирушив у нелегкий і тривалий бій за крісло мера Дніпропетровська ще у травні минулого року. Рік поспіль лідер "Громадської сили" сипав вкраденими з бюджету мільйонами, аби "уквітчати" місто своїми обличчями та логотипами своєї політичної (поки що, правда, громадської) сили. Він витримав важезну боротьбу, відтіснивши від управління виборчими штабами мало не по всій області довірених людей Сергія Тігіпка, проводячи вибори власними кадрами (і відповідно власним коштом). Аж на тобі - спочатку регіонали з новоствореною коаліцією скасували місцеві вибори, на які так розраховував Загід Геннадійович, а тепер ще й фактична "вітрина" виборчого блоку свого імені Сергій Тігіпко втратив щонайменше третину свого рейтингу буквально за добу. І не відомо, коли ще розпочнуться ті вибори, а залишаючись в уряді Азарова, Тігіпко в очах своїх виборців лише втратить.

Тож плакала мрія Краснова привести до міськради одразу дві фракції, набиті "вірними нукерами" - свою "Громадську силу" та Блок Тігіпка, намісником якого у Дніпропетровську Загід Геннадійович себе давно і впевнено вважає.

Є підозра, що сам Сергій Леонідович при цьому не загубиться, і поховавши свій власний бренд, спливе "новим обличчям" Партії Регіонів. Ідея не настільки й примарна, враховуючи, що тепер Тігіпко знову не "чужий", а "повернувся в родину".



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...