App Store Google Play

Люди неглибокі бачать у моїх текстах тільки секс, наркотики і стьоб

02.03.2010 17:21

Ірена Карпа - один із дуже неоднозначних українських публічних персонажів. Карпу часто критикують за надмірну публічність - весілля з письменником Антоном Фідляндом перетворилось на вечірку для фанатів, а в листопаді всі обговорювали її несподіване для широкого загалу весілля з американським багатієм Норманом Полом Хенсеном.

Але крім того Карпа ще й письменниця і співачка, телеведуча і мандрівниця, кулінар-аматор і професійний філолог, яку так часто звинувачують у тому, що тексти наповнені всуціль "матюками, сексом і стьобом".

Справжній лабіринт облич. "Українська Правда. Життя" вдалася до вже звичної нитки Аріадни. 33 літери і 33 приводи поговорити про різне. 

А

Анди 

Прекрасні гори. Не знаю, хто на першому місці для мене - вони чи Гімалаї. 

Це ті гори, де наче твій дім, де ти ясно відчуваєш, ким був у минулому житті. Коли я була в Перу, зрозуміла, відчула, що була інківським баригою, купцем, який привозив усякий крам. Я відчула, як сильно на мене чекали жінки, яким я привозив скельця, брязкальця, косметику... 

Дуже хочу знову в Анди, але треба чекати сезону влітку 

Ти ходиш туди в походи? Наплечники, бєрци? 

Тільки не в бєрцах - вони дуже вбивають ноги. У мене є спеціальне ортопедичне взуття, яке не промокає. 

Але в Андах дорого, особливо порівняно з Непалом - щось 400 доларів 5-денний трек. Треба шукати якісь нички. 

Взагалі я хочу почати з Болівії, пройти Перу і аж до Бразилії. 

Не страшно? 

Ні. Я активно лажу по горах уже років 12. Це моя стихія, на відміну від моря. Я на морі можу витримати максимум 3 дні. В Крим взагалі не їжджу, бо там ти за великі гроші живеш у курятнику з жадібною наглядачкою, що кричить, коли ти не закрив хвіртку чи не прикрутив воду - і весь час чути телевізор. 

Б

Боже 

Цей вигук найчастіше вживає моя бабця в Черкасах: "Ой, Бооооже" 

Це має для мене полісемантичну міру, бо бабця це вживає і коли бідкається, і з хорошого приводу. 

В

Вибори 

Я не волевиявилась - тоді була не в Києві, була на зйомках у "Мосфільмі". 

Хоча все одно... Як сказав один дядя-водій, ці вибори були все одно що вибір у магазині між двома моделями машин - одна без керма, інша без гальм.

Якби я голосувала, я би голосувала проти всіх. Але таких людей було замало - хоча ж поки що не йшлося про те, щоб взяти в руки вила і піти на таку собі party. 

Буде гірше, хоча я політику ніколи не сприймала серйозно. 

Тепер доведеться... 

Дуже смішно, що за волевиявленням 7 областей має тепер ганьбитися ціла Україна. Останні роки було оце ні риба, ні м'ясо - ніби демократія... Але демократія, має досягатися як не кров'ю, то потом, інакше її просто не цінують, бо все, що легко приходить - легко йде. 

Раптом що - ти готова взяти вила в руки і воювати, садовити пана на палю? 

Запросто! Тільки якби ще той пан був - а то чергове одоробало якесь... Пана хоч на палю було б приємно брати.

Г

Гроші 

У мене з грошима нормальні приязні стосунки. Я ставлюсь до них з повагою, складаю їх у різних місцях вдома, іноді забуваю, що вони там є. Це білочка, що ховає горішки від жадності.

Гроші для мене - це мірило. Я завжди думаю, куди квиток я можу купити за таку-то суму. В дитинстві це мірялося шоколадками, зараз це міряється подорожами.

Ти відчуваєш, що розбагатіла? 

В порівнянні зі студентськими роками - так. Тепер у мене є хоч якісь свої гроші, а тоді я жила на гроші тата і мами, і це страшно.

Я не відчуваю, що розбагатіла. Я просто завжди знаходжусь у стані бажання робити все за своєю потребою. Тобто я і надалі не буду платити за зірочки на фасаді готелю - хіба лиш мені затьмариться в голові. Я люблю демократичні місця - можу спокійно жити в хатці за 3 бакси, якщо там хороша природа. 

Я люблю купувати спогади - цими спогадами я багатію. Чим більше назбираю такого досвіду - тим стану багатша. 

Д

Де свобода? 

Свобода в голові і серці, в самій людині. Якщо захочеш - завжди досягнеш. Ти сам собі встановлюєш внутрішнього цензора, який тобі каже, що "Вот так харошиє успєшниє женсчіни паступают, а так нє паступают". Або не каже. 

Свобода в тому, що ти відкидаєш нав'язувані кимось моделі. Звичайно можна орієнтуватися на авторитети, але ж ними не може бути мас-медія. 

Е

Енергія

Щось дуже потрібне, це важко втримати. Це не слово з галузі езотерики, а те, чого часто не вистачає фізично.

Де черпаєш енергію? 

В горах - там це зробити найпростіше. Якщо ні - то якісь дихальні практики. Я взагалі після повернення з гір набагато краще співаю. А от зараз у місті охрипла.

Є

Єгова 

Старозавітній бог, мстивий, несправедливий, інфантильний... Якби не прийшов Ісус Христос і не побудував цю мораль - жили б ми далі в дуже дивному світі. Багато людей досі живуть тією ветхозавітною свідомістю. 

Часто злишся? 

Часто. 

Що може вивести з себе? 

Людська тупість і страх, такий хохляцький страх, бажання всім сподобатись і підлизати чужу сраку.

Такі людці реально можуть прокидати когось справжнього, щоб самім ситуативно виглядати чистесенькими. А потім дивлять тобі в очі і вибачаються. І мені огидно: скотино, ну хай зробив, то перестань ще й вибачатися, ти ж все одно таке зробиш ще не раз. 

Ти продовжуєш взаємини з такими людьми? 

Ні. Стираюся з мого кола спілкування геть настільки, наскільки це можливо. Бо інакше ти просто псуєш собі карму. 

Обманеш мене раз - shame on you, fool me twice - shame on me. 

Ж

Життя 

Як справжній буддист я хотіла б досягнути повного звільнення - це життя кожним днем, осмислення кожного моменту.

Але зараз це не виходить, бо починаю постійно думати на 2 кроки вперед. Коли думаєш про те, що буде в шостій годині - пропускаєш те, що йде о третій.

Мети досягнути мені допомагає творчість - я найкраще себе почуваю, коли творю.

Але страшна річ: чим більше років проходить, чим старшаю - тим менше задоволення отримую від того, що зробила. Це раніше було: напишеш якусь фігню і думаєш: "ой як геніально".

Це трохи лякає. Хоча інші кажуть, що це нормально. Але треба хоч від чогось отримувати задоволення - тож найбільше задоволення я отримую від готування і поїдання їжі.

То може наступним кроком буде відкриття ресторану від Ірени Карпи? 

Ні, я люблю готувати для близьких мені людей, для тих, кого я знаю і хочу бачити. 

А раптом прийде якась тьотка, яка почне кричати, що забагато перцю... Я ж не втримаюсь і розіб'ю їй тарілку об голову, а ресторан закриють, і мене теж... 

З

Зіна 

У нас у під'їзді жила тьотя Зіна, в неї була дочка Аліна, яка розказувала нам якісь страшні ужасні речі про статеве дозрівання. Щось типу: в 11 років всі дівчата починають пісяти кров'ю. Тобто, ніби всім дівчатам мають у 11 років відбити нирки. 

А ще ми під балконом кричали "Тьотя Зіна, де Аліна?" 

Не страшно було дорослішати після таких історій? 

Не страшно, бо Аліна була на чотири роки старша, а ще була Наташа - на 3 роки старша. Тобто так чи інакше вони все те пройшли - і ми бачили, що залишилися живі й веселі.

У них уже були цицьки - тому за ними завжди бігали хлопці і ловили їх за цицьки. 

І

Ідеал, зразок для наслідування 

Це Гемінгвей. Він ідеал життєвого стилю, такий життєлюб... Коли читаєш його тексти, є відчуття абсолютної сучасності. Всі ці історії шлюбів, розлучень, скандалів і замирень, всі ці подорожі. 

Гемінгвей - це ще й мохіто... 

Теж люблю мохіто. Перед тим, як тут замовити чай, думала про те, щоб замовити мохіто. Я подорожувала по Ернестових слідах... Там, правда, багато туристів ходить.

Котів теж любиш? 

Ні, я люблю собак. Котів я поважаю, але на відстані. 

Я їх не розумію, для мене вони занадто підступні істоти. Те, що вони сцють тобі у капці з любові - цього я ніколи не зрозумію своїм собаколюбним розумом.

Ї

Їжа 

Я страшна ненажера. Я дуже багато їм. І люблю готувати. Мене навчив бойфренд-фінн, з яким у мене тривали 6 років стосунки на відстані.

Зараз я навіть курси кулінарні іноді проводжу - це курси "Кругозір". 

Правда, що дорога до серця чоловіка - через шлунок? 

Ну, от в Антона всі баби були без рук і цим пишалися. Я йому готувала, він це жер і казав "як у ресторані" - в його устах це комплімент. Хоча я готую краще, ніж у більшості ресторанів, і порцію я більшу накладаю. 

І для чоловіків, і для жінок, яких люблю, я готую, і взагалі намагаюся принести максимум гедонізму в життя. 

Розкажи улюблений рецепт. 

Курка-карі з рисом та палак-паніром.

Головний принцип - спочатку все миємо й нарізаємо, а тільки потім починаємо готувати. Готуємо все на сильному вогні та весь час мішаємо. Не пересмажуємо й не переварюємо.

Спершу готуємо басматі з бананом. Треба відварити рис басматі, а як буде майже готовий та практично вже без води, додати мілко подрібнений стиглий банан, перемішати, поварити ще трохи й зняти з вогню. 

Потім - курка-карі.

На розпечену сковорідку з високими бортиками (в ідеалі - все це тре готувати у воці) ллємо оливової олії, кидаємо у рівних пропорціях мілко подрібнені часник, імбир, перець-чилі та смажимо, помішуючи, 2 хвилини.

Додаємо дрібно порізану цибулю, посипаємо карі, солимо та смажимо ще 3-5 хвилин, весь час мішаємо. Зі сковорідки виймаємо смажену суміш та в ту ж саму олію кидаємо куряче філе різане, обсмажуємо трохи, додаємо капусту брокколі чи спаржеву квасолю, ллємо соєвий соус, різаний різнокольоровий болгарський перець, додаємо коричневий цукор, регулярно перемішуємо.

Ллємо кокосове молоко, як покипить трохи, то вливаємо сік лимону, додаємо суміш зі смаженого чилі, імбиру, часнику та цибулі. Можна посипати смаженими горіхами кеш'ю та свіжою м'ятою. Знімаємо з вогню.

Щоб зробити палак-панір. У розпечену оливову олію кидаємо трохи подрібненого часнику та перцю-чилі, смажимо 1 хвилину. Вкидаємо різаний кубиками сир Адигейський, заморожений шпинат, перемішуємо й смажимо під кришкою 5 хвилин, додаємо соєвий соус, сік лимону, знімаємо з вогню.

На велику красиву таріль викладаємо рис, на рис згори - палак панір, поруч курку з підливкою та прикрашаємо листям салату. Або все подаємо окремо у піалах. Їмо паличками, руками чи виделками. Обережно - не проковтніть язика від задоволення. 

И

'икавка 

Це коли в тебе така гикавка, що навіть літеру "г" заковтуєш. 

Й

Йогурт 

Найбільше люблю солений, з кмином і кінзою.

А ще дуже смішно якось один фотограф у мене питав, чим можна намастити дівчину для сексуальних ігор. А я йому порадила йогуртом чи шоколадом - головне не мастити медом, бо буде дуже липко. 

Він так подумав, подумав і сказав якось: "Мда, мьйод у меня іщьо гдє-то остался". Ось ціна моєї поради. 

К

Qarpa 

Це назва нашого гурту. Ми вже дуже довго готуємо англомовний проект, нових пісень є штук 40 - цього вистачить на подвійний альбом. Порядній групі цього б вистачило до пенсії.

А ще у нас був акустичний концерт - по-моєму, там люди вперше ясно почули нашу мелодику, яку ми завжди маскували складними ритмами і аранжуванням. Такі виступи дуже приємні - публіка гарно прийняла навіть нові пісні, а не тільки хіти. Ми той концерт записали - зараз зводимо, скоро буде реліз. 

Дуже дивно, що акустичний концерт усім сподобався, хоча репетиції проходили короткі і технологічні - наприклад, з барабанщиком репетирували по скайпу. 

Л

Література 

"Добло і Зло" - то була моя остання спроба зробити щось у жанрі квазі-автобіографії.

Тепер мене цікавлять неподібні до мене персонажі - це новий експеримент. Хочу знайти якусь бунтарську складову в душі зацофаної податками людини.

Кожна людина має право на свободу, на свою одиницю мрії. Хочу вивести людину з рутини. 

То ти вже написала ту книжку? 

Вона в процесі - є чернетки. Можна зробити так, щоб вона вийшла до Форуму, а можна і не поспішати. Я собі можу таку розкіш дозволити - в мене немає драконівських контрактів - 5 романів на рік. 

Дуже часто в рецензія лунає думка, що Карпа - це письменниця одноденка... тебе це ображає? 

Веселить. Вже 10 років повторюють цю мантру... Таке пишуть зазвичай люди з творчими амбіціями, які теж щось написали, але їх не читають. 

Люди неглибокі бачать у моїх текстах тільки секс, наркотики і стьоб. Хоча перших двох речей найбільше у будь-якій стрічці новин, а третьої - у дзеркалі. Люди, які читають глибше, розуміють, що мої книжки про те, що цінність життя полягає в можливості робити помилки і виправляти їх. 

Мені важливий ефект звільнення від схеми "покірливе телятко", який хоч на 1 день справить на читача моя книжка. Мені наплювати, чи з'явлюсь я в програмі літератури для старшого шкільного віку.

Тобто ти не мрієш про вічну славу? 

Навіщо? Ти нічого не забираєш з собою в могилу. Живе тільки слід, який твої тексти залишають у чиїйсь душі, і живе він стільки, скільки живе та душа. А слава - то ефемерніша річ. Подивись, скільки було письменників, сліди по яких з часом стерлися. А деяких навпаки починають розуміти лише згодом, бо вони колись випередили свій час. 

Ти думаєш, твої тексти ще "гратимуть" в майбутньому? 

Важко сказати. Я не можу передбачити, як розвинеться майбутнє літератури. Ніхто не зна, що буде попереду - і це дуже гарно... 

Ти ж філолог за фахом! 

Я не хочу бути професійним філологом, коли йдеться про мою творчість - інакше я б не змогла ані сторінки написати.

В моїх текстах є багато такого, що характеризує час. Тобто, коли їх будуть передруковувати, доведеться робити зноску і пояснювати, хто така Таїсія Повалій чи "Океан Ельзи", бо люди через багато років того не знатимуть. 

А може, і мене не знатимуть, не перевидаватимуть. 

М

Мода 

Можу дозволити купити собі Louis Vuitton, але краще поїду в Латинську Америку.

Мені подобається фраза Ірини Хакамади про те, що чоловік повинен мати декілька речей, хай п'ять, але дуже дорогих і якісних, щоб було видно статус, а в жінки має бути мільйон речей, хай з секонда, хай з бутіка - важливо тільки, щоб як слід на ній сиділо. 

Я з цим згодна. Насправді ніхто з нормальних людей на бренди не дивиться - ніхто, окрім рогулів, не смикає за виворот, щоб подивитися етикетку. У нас немає таких модних критиків, які здатні з відстані 100 метрів зробити простріл і визначити авторство всіх речей, що на тобі.

Мене одного разу не пустили на власний концерт. Я тоді вдягла плаття дешеве, за 15 євро з якогось демократичного магазину, і кеди Lacoste. Мене не пустили через кеди. А поруч купа тьолок заходили в стразах з пляшкового скла. 

В Україні чимало людей, які щиро вірять, що все те золото, що блищить. Я не хочу бути на них подібною. Якщо на мені дорога річ - цього не буде помітно. Я просто сама знатиму, що вона якісна.

Ти за модою стежиш? 

Не стежу, але часто передчуваю. Мені мама може щось пошити за моїм ескізом, а за декілька місяців виявляється, що це тренд. Я десь на 2 роки передбачила тренд з черепами - мої кеди з Джакарти за 6 баксів були хіт сезону. 

Мода мене цікавить як мистецтво. Діорівський силует - мій улюблений, це ідеальна жіночність, це красиво. Я люблю красиві речі. 

Н

Нанотехнології Росії 

Це повний bullshit, а вони цим постійно хваляться. Мені смішно думати про якусь російську інновацію - подивіться лише на "Ладу" чи "Волгу". Це такий вічний анекдот, як русскій рок. 

О

Катя Осадча 

Вона найкраща і об'єктивна з гламурних телеведучих. Це зірка, яка підтверджує зірковий статус зірок. 

Ви дружите? 

Ні, я просто поважаю її та продукт, який робить вона та її команда. 

Ти взагалі телевізор дивишся? 

Ні, лише коли в гостях у батьків. Залізаю до них у ліжко і дивлюся з ними телевізор. Вони мені розказують, хто кого десь убив... Ми п'ємо, їмо і дивимось телевізор - ось такий домашній затишок. 

П

Сашко Положинський 

Найбільш авторитетний для мене український громадський діяч. Якби він балотувався в президенти, я б за нього проголосувала. Його потенціал значно ширший за те, чим він наразі займається. 

Положинський - це харизма і розум, а його альбом з Гуляйгородом - один з найкращих українських мистецьких творів. 

От його навіть коментувати щось не дуже запрошують, бо бояться, що він занадто розумний. Таке воно, наше телебачення - їм треба лялечок і дурачків, щоби широкий загал відчував себе розумнішим за більшість цих героїв . 

А широкий загал справді тупий? 

Зовсім ні. Дуже огидно, що його таким вважають програмні директори телекомпаній і радіо. Вони собі уявили якогось соборного лоха, який платить за все, що йому втюхують. Така собі тварина, що має трохи грошей і готова їх віддати. Насправді широкого загалу, як такого, не існує. Його намагаються створити, вбивши природну різницю між людьми. 

Р

Роман Скрипін 

Відважний український журналіст, який запросив мене на програму. 

Це круто, коли люди в такому молодому віці ризикують робити щось нове. Чим більше таких людей буде - тим буде краще. Вони не дають себе заангажувати. 

А в сучасній Україні взагалі можливо бути незаангажованим? 

Можливо. Це особистий вибір кожного. Ти вибираєш, чи хочеш мати круту машину, чи чисту совість і карму.

Часто кажуть, що продаються з потрухами заради дітей. Ці спекуляції на дітях - найогидніше, що є. 

У нас взагалі дуже мирні люди. На жаль. А нам треба побільше воїнів, які не бояться казати правду і поранити "нєжниє жирниє чувства" якихось виродків. 

С

Сало 

Те, чого не хочеться в Україні. А коли ти в Гімалаях і третій тиждень їси тільки картоплю каррі, рис і макарони - то за сало чи ковбасу готовий убити, уявляєш собі бабусин борщ, а з ним - хліб, часник і сало. 

Дуже люблю сало в лісі, підсмажене. Вдома не їм - готую якусь легшу їжу. А в гостях жеру, об'їдаю друзів. 

Т 

Теоретизування 

Те, чим часто люблять займатися в Україні політики, митці. А нам давно треба до практики переходити. 

Я пам'ятаю з університетських часів - теорії, які в дівчаток у голові з 1 курсу, до хлопчиків часто доходять лише на 5-му. Часто модель поведінки п'ятикурсників з магістратури повторюється в поведінці дорослих людей.

Люди люблять розпускати бла-бла і демагогію. 

У мене є дві подруги, які закінчили у Франції школу політичних наук. Вони з мріями поверталися сюди, бо знали, як який закон переписати, щоб усе почало працювати. А їм показали великий жирний fuck і сказали "Всьо занято. Валіть назад у свою Францію". 

Виходу немає? 

Є. Терор. Вихід може бути тільки різкий.

Ющенко провтикав можливість посадити тих, кого він обіцяв посадити. Це його найбільше підісрало в очах тих, хто за нього голосував. Я не кажу, що треба всіх різати на шматочки, але принаймні започатковувати кримінальні справи і доводити їх до суду... перед цим його реформувавши.

Це було б дуже профілактично. В Америці це колись зробив Рузвельт, а спротив він мав більший, і суспільство в них тоді було корумповане, як наше тепер. 

У

Україна 

Болюче питання всього мого життя. Я жила на Західній Україні, де мене називали "москалька", бо моя мама з Черкащини, а в Черкасах називали "бандерівка, западенка".

Тим не менш, у мене немає роздвоєння особистості. Я прекрасно себе почуваю в будь-якому куточку України попри всі культурні розбіжності.

Це єдина нація, я в це вірю. Тим, що я роблю, намагаюся зробити внесок в посилення нашої культурної ідентичності. І все життя, подорожуючи світами, пояснюю іноземцям, що це за країна, де ця країна. 

Треба штрафувати покидьків, які оголошують в Україні рейс російською мовою або пишуть "Kiev" замість " Kyiv", хоча це прийнята ООН транскрипція. Це навіть болісніше за мене сприймає мій чоловік. 

А ти вже звикла? 

До цього неможливо звикнути - це як гівном у лице. 

Одного разу в Сан-Франциско працівниця аеропорту запитала, що це за країна, хіба це не частина Росії. При тому, що сама вона кореянка. Мій чоловік тоді відколов: запитав її, чи Корея досі частина Японії.

Тим не менш, я думаю, що все буде нормально. Років через 15-20 всі говоритимуть українською просто з відчуття гордості за свій народ. 

Ф

Фанати, фани 

В мене мало тупого обожнювання, нема таких дєвочек-пісечок, фанаток, які побачили звізду по тєлєку і навєкі закохалися. Таке було хіба в часи мого партнерства з Дімою Корсом. 

Люди, які слухають нашу музику - це здебільшого прихильники, симпатики, поціновувачі. З кимось з них мені не страшно було б поїхати в далеку подорож, залізти високо в гори, сидіти біля багаття в лісі.

Як ставишся до негативної критики? 

До аргументованої - нормально. І до тієї, що з відчаю пишуть якісь злидні - теж. 

Коли була молоденька, я дуже плакала і переживала, бо не розуміла, за що мене так не люблять: є ж купа інших книжок; не любиш мої тексти - не читай. Зараз я про себе взагалі не читаю, максимум Юка (Юка Гаврилова - агент Ірени Карпи - І.С.) щось переповість.

Я вступаю в полеміку лише з людьми, які конструктивно критикують. 

Х

Ха-ха-ха! 

Сміх - це класна медитативна практика. В буддистів це практика звільнення. 

В дитинстві був у нас у церкві отець Олександр, який у проповідях дуже живо представляв тобі горіння в пеклі за ті страшні гріхи, які ти чиниш у 11 років. Я жодного разу не бачила, як він сміявся. А потім прийшов отець Никанор, дуже мудрий і веселий. Його любили всі люди.

Що тебе може розсмішити? 

Людські історії. І моя собака. 

Маєш улюблений анекдот? 

Біжить собака пустелею і сам собі каже: "Якщо ще хвилин п'ять не буде дерева, я всцюся".

Ц

Цеце 

Про неї я мало що знаю, але вона мене лякає менше, ніж муха манго. Муха манго розвивається в квіточці манго, а потім відкладає личинку в куточку людського ока, і її черв'як потім плаває в тебе перед оком. 

Ч

Че Гевара 

Це лідер, якого нам не вистачає в Україні. Я кажу не як буддист, і не як пацифіст, але є моменти в історії, коли радикальні методи необхідні.

Ш

Шахи. 

Граю все життя як повний дебіл позбавлений логіки. Тепер у мене є компанія - мій телефон. Там є гра - шахи. Коли сиджу і нудьгую, граю в неї. Там є кнопка "undo", тому я можу повертатися і переробляти хід. 

Хто зазвичай кого поборює? 

Телефон мене! Я ніколи в житті не вигравала в комп'ютера. 

<

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Побачити все на власні очі

21-го листопада я дуже відносно цікавився студентським Майданом. До 30 листопада. І не підтримував дії радикальних груп на Грушевського. Поки сам не вирішив побачити усе на власні очі.Зараз я не підтр...
Ярема ГАЛАЙДА

Уроки Пунічних воєн

Друга Пунічна війна. Ганібал розбив римлян при Требії та Тразименському озері. У цих битвах він вирізав майже 60 000(!!!) римлян та їхніх союзників.А потім нова перемога канфагенян: Канни! За 6 (!!!)...
Тимур Желдак

Про кризу виконавців

Якщо БорисФілатич © як називають його деякі опоненти не стане міським головою вдруге, я точно можу сказати, хто в цьому винен. Я не знаю, це «проіскі врагов» чи звичайне нехлюйство, а...
Максим Мірошниченко

Термінатор з Холодного Яру

Якби ми мали якийсь свій Голівуд, то ми б зняли супермегашпіонську драму про ось цього чоловіка. Юрій Горліс-"Горський". Почав служити в українському війську у 1918-го року, долучившись до антигетьман...