App Store Google Play

Беззахисні захисники

20.02.2010 13:22

Напередодні Дня захисника Вітчизни хотілося б нагадати: в Україні все ще є Збройні сили, в яких усе ще служать військовослужбовці, котрі терпляче чекають, що можновладці повернуться до них усе ж таки обличчям і хоч якось спробують вирішити проблему житла в армії. А в тому, що ця проблема досягла загрозливого масштабу державного рівня, не сумнівається ніхто, оскільки майже кожен четвертий військовий - безхатько.

Спробую висвітлити деякі управлінські рішення, які ухвалювалися під «патронатом» поки ще чинного Верховного головнокомандувача.

ордер

Всьому описаному передувала грандіозна подія: Україна здобула право на проведення Євро-2012. Природно, небайдужий до футболу Віктор Ющенко видає в жовтні 2007 року указ №1005, яким зобов'язує Кабінет міністрів на умовах адекватної компенсації передати Одесі, Дніпропетровську і Львову три об'єкти, що перебувають у користуванні військового відомства. Словосполучення «адекватна компенсація» у проекті указу, підготовленому Іваном Васюником, не було, на цьому наполіг Анатолій Гриценко, тодішній міністр оборони, який не погоджувався віддавати військове майно «за так», навіть під прапором Євро-2012. Не дискутуватиму з приводу конституційних повноважень, які дозволяють президенту видавати такі документи. Дозволю собі тільки описати, що вийшло в результаті реалізації «благих» намірів, і тільки щодо одного об'єкта - військового містечка №34 у місті Дніпропетровську.

До виходу у світ жовтневого указу президента представники групи «Приват» оббивали пороги Міноборони, безуспішно намагаючись отримати це містечко у свою власність безплатно, але тодішнє керівництво військового відомства, намагаючись забезпечити житлом військових у Дніпропетровську, наполягало на сплаті групою «Приват» грошової компенсації на основі незалежної експертної оцінки вартості військового містечка. На той момент ринкова вартість цих фондів була еквівалентна ціні приблизно 80 квартир.

Порівняно з вартістю грандіозного стадіону, споруджуваного керівником футбольного клубу «Дніпро» Ігорем Коломойським, людиною аж ніяк не бідною, такі витрати здаються смішними. Тим більше що парковка, створена на відведеній Коломойському землі Міноборони, відчутно капіталізувала об'єкт. лист

Але багата людина тому й багата, що вміє заощаджувати, у даному разі - перекладати свою витратну частину на чужі плечі... А саме - на міськраду. 28 листопада 2007 року Дніпропетровська міська рада ухвалює рішення про надання відповідної компенсації військовому відомству за передачу у власність територіальної громади майнового комплексу військового містечка №34 на вулиці Короленка для організації підготовки до футбольного чемпіонату Європи 2012 року.

Куліченко

З приходом у грудні 2007 року в Міноборони «дніпропетровської команди» на чолі з Юрієм Єхануровим вибудовується чудова схема самої компенсації, у результаті реалізації якої «вовки будуть ситі однозначно», а інтересів «овець» упритул ніхто не побачить.

 

У січні 2008 року уряд Тимошенко також видає розпорядження із символічним номером 200 «Про передачу майнового комплексу військового містечка №34 у місті Дніпропетровську». Не хотілося б пов'язувати цей номер із «вантажем 200», але вийшло саме так.

Остаточно суть схеми прояснює лист від 18 квітня 2008 року №6/9-70 дніпропетровського міського голови Івана Куличенка, в якому вказується, що Дніпропетровська міськрада гарантує передачу 80 квартир у житловому будинку на вулиці Мандриківській, 127, військовослужбовцям Дніпропетровського гарнізону як компенсацію за передачу місту військового містечка №34.

Так! Ви все правильно зрозуміли! Військовим запропонували під заселення непридатний будинок! Тим, хто забув, - нагадаю: у середині жовтня 2007 року в Дніпропетровську в житловому будинку на вулиці Мандриківській, 127, стався вибух побутового газу, у результаті якого загинули люди, а сам будинок був сильно пошкоджений і один із під'їздів повністю зруйнований. До Міністерства оборони цей будинок не мав жодного стосунку.

На момент рішення Дніпропетровської міськради цей зруйнований будинок навіть не перебував у комунальній власності Дніпропетровська. Не було також вирішено питання про майнові права колишніх мешканців. По суті, дніпропетровське начальство гарантувало передачу Міноборони того, що місту не належало, та й на сьогодні не належить. От уже й справді «адекватна компенсація»!

Цікаво, чи знав уряд про те, що як компенсацію Міноборони міськрада запропонує 80 квартир у будинку, зруйнованому вибухом газу? Чи була ця обставина зазначена в рішенні Дніпропетровської міськради №20/25 від 28 листопада 2007 року? А найголовніше - до чого тут міська рада, якщо територія військового містечка перебуватиме в складі спортивного комплексу, що належить приватним особам, які роблять на утриманні футбольного клубу дохідний бізнес.

Залишимо осторонь питання «адекватності компенсації», а от із приводу адекватності осіб, які ухвалювали це рішення, можна звертатися у відповідну лікувальну установу.

І навіть не це головне!

Ще до передачі містечка розмір компенсації військовим передбачався за результатами проведення незалежної експертної оцінки планованого для передачі військового майна і справді був установлений в обсязі, який дорівнює вартості 80 квартир. А от як проведено оцінку зруйнованого вибухом будинку - це запитання, яке треба поставити тодішньому главі оборонного відомства Юрію Єханурову та його заступникові - куратору цих питань Надії Дєєвій, котрі на всю країну обіцяли 2008 року побудувати військовим вісім тисяч квартир.

Хотілося б бодай одним оком поглянути на акт незалежної експертної оцінки зруйнованого будинку, оскільки, гадаю, ці фонди, що підлягають знесенню, не можуть коштувати майже нічого. Мабуть, вартість руїн було визначено за витратами на їх відновлення? Але тоді зруйнований будинок може конкурувати за ціною з найелітнішим житлом у центрі нашої столиці: адже треба розчистити майданчик, вивезти залишки будівлі, побудувати нову...

Можна тільки співчувати військовим, коли їм пропонують подібні «квартири». Може, це і є ноу-хау Юрія Івановича, будівельника за професією, - організувати забезпечення військовиків квартирами в зруйнованих будинках. Чи, можливо, хтось думає, що екс-губернатор Дніпропетровщини не знав, про який будинок ідеться?

Дінпропетровська ОДА

Із відставкою Юрія Єханурова бюрократичний «геноцид» військовослужбовців з боку високих чиновників Дніпропетровщини не закінчився. Так, перший заступник керівника Дніпропетровської облдержадміністрації С.Кроль у листопаді 2009 року у своєму листі інформує Міноборони про те, що передача квартир у зруйнованому вибухом будинку відкладається, оскільки у ВАТ «Дніпрогаз» відсутні кошти на його ремонт, а крім того колишні мешканці не відмовилися від права власності на свої колишні квартири, і це питання розглядатиметься в суді першої інстанції. А за першою інстанцією піде друга, а далі - рік за роком. Цікаво, а ці квартири між військовими черговиками вже розподілили?

Те, що команда Юрія Єханурова грішить приписками щодо кількості заселеного військовими житла, не було секретом ні для президентського секретаріату, ні для ГоловКРУ - в актах перевірок це фіксувалося. Дивувалися тільки військові, котрим неодноразово видавали переписані ордери на одні й ті самі квартири, підганяючи статистику щодо забезпечення житлом під потрібні показники.

Втім, краще із забезпеченням житлом і після цього не стало. З іншої причини - уряд Тимошенко в бюджеті на житло військовим виділяв «нуль гривень» за загальним фондом (який мав наповнюватися державою) і записував міфічні цифри з багатьма нулями за так званим спецфондом (який у повному обсязі не наповнювався ніколи, за всіх прем'єрів). Такий самий принцип зафіксовано і в проекті бюджету-2010. І не тільки для армії - «нулі» за загальним фондом на житло проставили для всіх силових структур. Посилалися на кризу. Але от минулої середи прем'єр оголосила, що криза в Україні закінчилася. Схоже, після її закінчення офіцерам почнуть видавати ордери на «черепашки» і землянки.

Дзеркало тижня



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...
Год назад прошёл тендер на создание концепции развития транспортной сети Днепра и всё мои прогнозы по этому документу сбылись:1) Вероятней всего расчитана она будет на 4-5 лет(как раз под сроки реализ...
Дмитро Томчук

В ожидании "халявы"

Есть у меня знакомый народный депутат из Днепра. До того, как стать нардепом, он был бизнесменом. Человек небедный. И , как многие люди этого круга, привыкший считать деньги до копейки. Это старая бух...