App Store Google Play

Чи є життя після Януковича?

10.02.2010 15:19

Перемога антигероя-2004 на президентських виборах-2010 породила багато песимізму серед його опонентів. Та чи варто панікувати або збирати речі на виїзд в тепліші краї?

Автор особисто дуже критично оцінює перспективи України з цим президентом, але, втім, це - перехідний час. Є кілька основних вимірів, в яких правління Януковича несе виклики для України.

Перш за все, це питання демократії як встановлених "правил гри" в суспільстві.

Образно кажучи, це зводиться до відповіді на питання "Чи Ющенко - лох, тому, що не запресував "донецьких" в опозиції, не відібрав їхні активи, не повбивав і не посадив по тюрмах?"

Якщо примітивна логіка-2004, бажання символічного реваншу і помсти і надалі присутня у головах "регіоналів", то слід очікувати безперспективної боротьби з поганими наслідками для держави. Якщо ж ні - тоді вони мають шанс стати частиною українського політичного циклу, аналогічно до їхнього перебування при владі в 2006-му і відставки в 2007-му.

Менше 50% сумарних голосів підтримки, інша роль президента і значна опозиція не дасть Януковичу тих можливостей для узурпації, які він мав у 2004-му. Втім, на даний момент відсутність якісної альтернативи (а не просто "меншого зла") грає йому на руку.

Сьогоднішня ситуація - шанс для "помаранчевого" активу повернути собі тонус для боротьби за нормальну Україну, а то надто багато було після Революції розслабленості і надії на "дядю" при владі.

Нам треба чітко сказати світові: чутки про смерть Майдану перебільшені, він просто ще не встиг дати свого плоду. Для цього треба мати трохи терпіння і послідовно працювати.

Другий вимір - гуманітарний. Чи захоче Янукович і його команда переглядати гуманітарні пріоритети епохи Ющенка?

Чи подіють вони відповідно до рекомендацій російського МЗС в цій сфері, чи приречуть себе на добровільний секонд-хенд стосовно Кремля - а чи все-таки виявлять повагу до переконань своїх опонентів і усвідомлять, що тільки будучи гуманітарно повноцінними, можна бути повноцінними політично?

Очевидно, що чогось кращого, аніж шизофренічний підхід Кучми, навряд чи годі чекати, проте "Україна-не Росія" - кращий підхід, аніж "Україна - частина спільної (російської) історії".

І тут постає питання якісних гуманітарних альтернатив Міші Кругу, Яну Табачнику і північно-східному "великому брату": якщо ми будемо зрозуміліші, цікавіші, успішніші - принаймні теперішні позиції можна буде зберегти.

Третій вимір - зовнішньополітичний. Чи справді такими вже орієнтованим на Захід є донбаські олігархи - чи вони схожі на арабських шейхів, котрі можуть купувати французькі замки і голандські суперяхти, тримати гроші в швейцарських банках, вчити дітей в найдорожчих британських школах і університетах, їздити на німецьких лімузинах і носити італійські костюми, але залишатися тими ж феодалами?

Чи усвідомлюють вони, що висока якість життя в цих країнах - це наслідок особистої свободи, вільної економіки і демократичної політики? Чи розуміють вони, що після ЄЕП ЄС уже неможливий - а чи цей європростір їм чужий і, навпаки, шкідливий для їх соціально і екологічно безвідповідального бізнесу?

Чи вони хоча б відчувають, що доки війська іншої держави є на їх території, то повного суверенітету їм не бачити?

Очевидно, що до Януковича, котрий пройшов неприйнятну для звичайного європейського політика "школу життя", ставлення буде "за французьким алфавітом" - відтак, міжнародний вектор його діяльності буде серйозно урізаний.

Єдиний напрямок, котрий може ефективніше розвиватися - економічний, відтак, політична євроінтеграція за цього президента нам не світить.

Втім, не слід вважати, що прихід Віктора Федоровича на президентство назавжди закриє нам євроінтеграційну перспективу, хоча б тому, що в цілому ЄС сам не такий вже й білий і пухнастий.

Сільвіо Берлусконі, великий "друг Путіна" - італійський гібрид Януковича і Ахметова, людина, котру неодноразово звинувачували у корупції і пов'язували з мафією. Це він - ініціатор одіозного закону про недоторканість прем'єр-міністра, котрий його фракція в парламенті пропхала якраз перед судами проти дона Сільвіо. Він контролює одночасно і державні, і приватні телеканали.

Інші приклади з недавньої європейської політики - не такі кричущі, але теж досить промовисті. Вбивство лідера голландських крайніх правих Піма Фортайна за день до виборів в Нідерландах, чи входження в коаліцію неофашистів Гайдера в Австрії - такого в Україні ще не було.

Корупційний скандал навколо Гельмута Коля щодо "чорної каси" християнських демократів струснув усю Європу, а за Жаком Шираком довго тягнувся шлейф найкорумпованішого мера Парижу. Крім того, на території ЄС є ще ЕТА та ІРА, аналогів котрих в Україні просто не існує.

Тому демонізація України на цьому фоні виглядає якщо не політичним замовленням її противників, то принаймні сліпотою західних журналістів, котрі готові принести зміст у жертву драматургії сюжету.

Основною зовнішньою інтригою є питання "наскільки сильно потрапить Україна в зону впливу РФ", і чи варто сприймати Україну тільки як маргінес двосторонніх стосунків з Росією, чи вона таки є суб'єктом у міжнародній політиці.

Те, що можемо зробити ми - це знаходити друзів України, показувати власним прикладом, що європейська Україна існує і буде розвиватися.

Четвертий вимір - економічний. "Азаровщина" повинна стати терміном, котрий є самодостатнім словом у світових мовах (так само, як "спутнік" і "темник").

Практика агресивного гноблення малого і середнього бізнесу з одночасним паразитуванням олігархії на державних дотаціях і хованням податків в оффшорах цілком вірогідно знову стане нашою реальністю вже зовсім завтра.

І це - сигнал для тих підприємців, котрі не хочуть знову жити в 2004-му: або буде сила, що захищатиме їхні інтереси, або їх поокремо порозчавлюють.

П'ятий вимір - моральний. Саме моральна недостатність нового лідера - основна загроза для нашої держави: корупція і несамодостатність родом саме звідси.

Питання в тому, чи буде нова альтернатива сама достатньо моральною, визначить її конкурентноздатність за наступних 5 років.

Для того, щоб після Януковича ми мали нормальну владу, потрібні чітка ідея нової України, і люди, котрі можуть її здійснити - від місцевих депутатів, голів сільрад і райдержадміністрацій до директорів департаментів, міністрів і, врешті-решт, нового лідера, достойного бути президентом вільної незалежної європейської України.

Остап КРИВДИК, для УП

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Ярема ГАЛАЙДА

Уроки Пунічних воєн

Друга Пунічна війна. Ганібал розбив римлян при Требії та Тразименському озері. У цих битвах він вирізав майже 60 000(!!!) римлян та їхніх союзників.А потім нова перемога канфагенян: Канни! За 6 (!!!)...
Тимур Желдак

Про кризу виконавців

Якщо БорисФілатич © як називають його деякі опоненти не стане міським головою вдруге, я точно можу сказати, хто в цьому винен. Я не знаю, це «проіскі врагов» чи звичайне нехлюйство, а...
Максим Мірошниченко

Термінатор з Холодного Яру

Якби ми мали якийсь свій Голівуд, то ми б зняли супермегашпіонську драму про ось цього чоловіка. Юрій Горліс-"Горський". Почав служити в українському війську у 1918-го року, долучившись до антигетьман...
Ледь не щодня, читаючи в стрічці новини про ДТП за участю громадського транспорту, я вкотре впевнююся: корупція вбиває! У середньому щодня в автокатастрофах гинуть 16 людей і близько 90 травмуються. Д...