App Store Google Play

Вибір є? – Є!

05.02.2010 17:41
"Бог з неба поглянув на
синів людських, щоб

побачити: чи є хто розумний,

що шукає Бога?"

(Пс.52.3)

Якісь закордонні специ говорять, що за рівнем політичної свободи ми - серед розвинутих країн світу. Правда, за рівнем свободи економічної - десь 162-му. Політично начебто вільні, а економічно - раби. Хіба таке може бути?

Ось на носі вибори - прояв демократії. Йди, українцю, голосуй, обирай собі щастя! Йде, як вільний громадянин; і, чим ближче до дня голосування, тим гірше самопочуття: емоції вирують, думки плутаються, щастя не світить, а вдалині темніє таке, що не хочеться й бачити. Рабством воно зветься. Новітнім. Вражим.

***

Вибори українців ділять на матеріалістів та ідеалістів, на патріотів і їхню протилежність. Одні радіють антинаціонально, бо є підстави: все йде нормально, "помаранчеві програли", Ющенко не президент... "Народ честно сделал свой выбор, определив бесспорных участников второго тура" (Віктор Медведчук).

Інші радіють індивідуально, бо пройшов у другий тур той(та), за кого голосували у першому. У них є шанс задовольнити своє власне хотіння президента.

Одні - сумують індивідуально, бо все не так: Ющенко (Тігіпко, Яценюк, "перший непрохідний", тощо) не президент, а ті двоє, що "прохідні", їм не до вподоби.

Інші - сумують національно, бо є підстави: вибору майже не було 17 січня, немає його зовсім і 7 лютого. Кого не оберуть українці - їм буде гірше, ніж було.

"Запитання - бути чи не бути Україні при тому чи іншому виборі - ось, що не дає спати старим і жити молодим у галицьких містечках. Вже і так, й інакше перелопачуються ті самі аргументи, а результат незадовільний". (Возняк).

Те саме питання турбує людей у київський "масивах", подніпрянських селах, а ще - на Волині, Поділлі, Сіверщині, Донеччині, Херсонщині, Криму, тощо. Біда та й годі.

Стій, вільний українцю, навіщо вибори? - Як навіщо, щоб обрати президента країни. А навіщо він, цей президент? - Як навіщо, щоб керувати країною. - А для чого керувати, з якою метою? - Не знаю, у всіх країнах для чогось керують...

То для чого ж наші кандидати у президенти пнуться у владу? Для чого ми їм владу віддаємо у день виборів? Ці питання висіли в українському повітрі без відповіді вже двадцять років. Тепер, слава Богу, відповіді прояснюються.

"Наші кандидати" свої справжні цілі походу за владою ховають від виборців. Науково ховають у своїх програмах, замулюють маніпулятивними технологіями. По-українськи кажучи - бісівськи хитро брешуть.

Виборці намагаються в їхній полові з макухою знайти щось таке, що їм подобається. І чимало знаходять. Гачка, за допомогою якого ці пройди ведуть виборця до кабіни для голосування, з усіма наступними бідами для нього, його родини і країни.

Сумно бачити на такому "гачку" героїв, поетів, академіків, які мали б провіювати "програми" і відокремлювати полову від зерен, правду від брехні і роз'яснювати людям. На жаль, вони самі блукають, а деякі геть себе загубили в полі зла, стали його часткою.

У цьому ясно проявляється головна проблема сьогоднішнього українського суспільства: сектор національної творчої меншини, національного і державного проводу в суспільстві практично пустий. Не зайнятий.

Громадяни, відчуваючи вагомість виборів для їхньої долі, дослухаються голосу правди. А натомість - виборча какофонія. Чистого голосу їхнього прото-проводу майже не чути. Армія без командуючого і штабу.

Гурт без ватажка. Вовки удають з себе "вожаків" чи то "лідерів". А куплені ними вівці підказують іншим, який з цих "вожаків" кращий(а).

Народ виглядає появу своїх лідерів. У цьому суть історичного моменту. А вибори - не останні. Навіть - у поточному році.

Бійся неправди. Не бійся будь-якої правди

"Немає за кого голосувати, - кажуть жінки на білоцерківському ринку. Ми їм (кандидатам) не віримо. Вони брешуть".

"Як ви гадаєте, при якому вашому виборі - Януковича чи Тимошенко - лукавий задоволено хихотітиме?" - запитує радіослухач політологів у прямому ефірі.

Очевидно, що буде радіти в обох випадках. Радітиме такому вибору і тим виборцям, що потрапили у його тенета. Миколу Гоголя б сюди!

До вибору свого кандидата можна підійти з позиції почуттів: подобається, не подобається кандидат(ка). Віддатись цим навіяним почуттям і бути їм вірним. Вибрати свого(ю). Як сон в місячну ніч: "Любов така - полюбиш і віслюка".

Але сон розуму породжує потвор. Тож розбудимо розум і спробуємо раціонально підійти до вибору. Розумному громадянину розкриється, що у кандидатів є якісь позитиви і негативи. І чим більше бідолаха буде думати, порівнювати, чим глибше всілякі дрібниці та нюанси (економічні, фінансові, політичні, культурні, а особливо кримінальні) життя кандидатів він буде аналізувати, тим темніше з вибором.

Біс, що сидить в деталях, скаламутить йому розум і вибір. Може, віддатися почуттям? - виникає у нього думка. Все попливло перед очима в бідолахи. І розум не дає надійної опори для справжнього вибору. Бо вибір меншого лиха - не вибір.

Зло поняття абсолютне. Зло є зло, хоч і менше. А вибір - між добром і злом.

Є інший варіант. Для популярних осіб є підхід з позиції особистої вигоди. У відомого співака запитали на передвиборчій телевізійній тусовці: крім серця, що ще змушує вас співати за вашого кандидата? Той зам`явся... Співачка з іншого табору агітує: "Якщо ми хочемо бути багатими (?!), ми оберемо "Х!".

Відомий академік-філософ умовляє нас обов'язково зробити раціональний вибір, агітуючи за "У".

А деякі і без власної меркантильної зацікавленості тонуть у цих інтелектуально-чуттєвих тенетах.

"Ці вибори - це битва за Україну!" - патетично вигукує важкий політолог.

"Відмова від участі у виборах, то є відмова від участі у долі України", - патріотично стогне інший, борсаючись у раціональній площині глухого кута. Об'ємне бачення, яке включає і небесно-духовну вертикаль, а не лише площину тухлого політичного болота, вони "мудро" відкидають.

Це земна, а не небесна справа, - кажуть, забуваючи про те, що небо і земля, поєднується через нас, людей.

"Якщо ви не підете голосувати, або не підтримаєте жодного кандидата, ви проголосуєте за "Х", - роз'яснює третій раціоналіст.

Начебто всі розумні - доценти з кандидатами, а то і академіками, але спільної логічної позиції дійти не можуть. Бо істини у них немає. Бо "всякий, хто від істини, слухається голосу Мого" (Ін. 18.37). А чийого голосу вони дослухаються? - Отого, гоголівського хвостатого персонажа, що хихотить над їхньою "розумною" сваркою? У кожного з них своя "правда", тобто брехня. Сліпі ведуть сліпих.

Є ще один вибір - моральний, духовний. Це коли до почуттів та розуму при формуванні ставлення до кандидатів додається ще й совість.

Не лише людина має почуття, бо і тварини їх мають. Не лише вона розраховує, бо і комп'ютер в шахи майстерно грає, та й пес обирає по-своєму. Людина, якщо вона людина, розрізняє добро і зло, - це крім того, що має вона і розум, і почуття. І цей вибір, вибір в моральній вертикалі, у людини є завжди. І він головний.

А розум, почуття і воля мають підпорядковуватися цьому головному вибору. Тоді людина зберігає лице. І нація - теж, через свій провід, що так діє.

Чи приймає твоє серце вибір між Х і У? Моє - ні. Чому? Воно не хоче радувати отого, що хихотить. Воно хоче дати радість Тому, Хто каже: "Без Мене не можете робити нічого" (Ін.15.5). Воно не обирає жодного з кандидатів, які брешуть, як бісові діти.

Налаштування на прийняття зла, хай і меншого, на прийняття брехні, є прийняттям ворога роду людського в серце своє. Йому поклоніння. Так ми обираємо собі горе вже двадцять років. У 1991. У 1994. У 1999. У 2010. Так ми відвертаємося від нашого Творця, демонструємо недовіру до Нього.

- До чого тут Бог? Це ж земне питання, це ж політика, це сфера володіння князя тутешнього, - аргументують усупереч академіки-філософи. І поети. - Це питання релігії, не політики, - відповів і політолог на згадане вище запитання радіослухача про те, якому нашому вибору зрадіє лукавий.

У голові цього чоловіка, цього політолога дух, духовність відділені від людини. Політика відділена від духовності, хоч роблять її - люди. Власне Бог у його свідомості вигнаний з людини і з усієї Землі. Він сам звільняється від Бога. Але при чому тут Україна? - спитаю його я.

Не переконують мене нецікаві, дрібнопрагматичні, вузькораціональні аргументи за Х чи У, бо агітують за аморальний вибір. Навіть залякування небезпекою для незалежності України не примусить мене пхатися в обійми лукавого, в яких тішаться ці агітатори, навіть не здогадуючись, чиї вони слуги.

Сліпці! Україна існує за волею Бога, в Якого ви не вірите ще за компартійною звичкою і Якому ви невірні. Він будує її. Свою. Поки що в душах і серцях наших. Справжню Україну Він може творити не інакше, як тільки через нас. При нашому наверненні до добра і нашому відверненні від зла і брехні.

Бо з людьми, чиї серця вибирають зло, які невірні і неправдиві, є та Україна, в якій ми зараз живемо і страждаємо. А з людьми, серця яких зорієнтовані на Небо, буде Його Україна. Якщо їх буде достатньо у Нього. Чесних. Розумних. Вольових. Добрих.

Ось позиція, що була засвідчена в 40-ві роки ХХ століття одним з новомучеників Катакомбної православної Церкви, переслідуваної комуністами: "Тим, що прагнуть царства Божого і правди Його, дається християнська Держава, а тим, що прагнуть іншого - Совєти".

Прагнучи "іншого", голосуючи за Х чи У - отримаємо Совєти найгірших ґатунків, тільки в різній упаковці. А не голосуючи за них - збираємося (духом, силами) наближати кращу добу України.

***

7 лютого буде вибір між добром і злом, правдою і брехнею. Як завжди. Вибір між вірою і невірою - у Бога, в Його Україну і в себе, зорієнтованого на добро. Твій вибір.

При такому виборі і буде поставати з Божою допомогою і зусиллями нашого розуму, нашої волі й нашої праці справжня, щаслива і добра Україна. Тож вір. Думай. Дій. По-Божому. Відвернись від ворога-супостата. Змінись. Вибір є. Справжній. Це твій шлях. І шлях України, з якого прозрівається Україна Шевченка:

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,

І буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

P.S.

Запитання: пан Сугоняко, Ви вважаєте гідною позицією піти і поставити хрестики навпроти "Не підтримую жодного кандидата"? Та вона ж нічим не відрізняється від "позиції" бомжа, який просто чхати хотів на ці вибори, який їх ігнорує. Ваша позиція - це ж фактично "позиція" противсіха ! Результат від Ваших ідейних дій і безідейних дій - однаковий.

Відповідь: той, хто не йде голосувати з розчарування чи з байдужості, не є справжнім громадянином своєї країни. Він поза політикою. "Ідіотес" - у античних греків.

Той, хто йде і свідомо голосує - громадянин. Якщо він не вірить жодному кандидату, або знає, що вони не гідні цієї посади, він йде і чесно голосує проти обох. Тим самим він, і такі як він, демонструють своє бажання мати іншу, кращу, достойнішу людину на цій посаді.

Вони демонструють запит на зміну влади. Це якоюсь мірою ідеалісти. Вони розмежовують себе і наявну владу. А "прагматик", не довіряючи ні Х, ні У і знаючи, що вони обоє не спроможні "сторожити отару", все ж голосує за когось з них. Тим самим обманює себе і споріднюється зі своїм обранцем.

Що робиш, - питає філософ одного робітника, що тягає важке каміння на будівництві. - Ти що, не бачиш, - люто відповідає той, - вкалую. Інший такий же робітник на це питання відповів з проясненими очима: "Храм будую!".

Така от відмінність позицій. Одна позиція - це тільки земне. Інша - це небесне і земне разом. Вона - цілісність особистості, її духовне Воскресіння.

УП

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Селище офіціно перетворюється в мікрорайон міста Дніпро.Історія селища починаєя в часи Другої світової віни. Повітряні сили німецької армії будують тут летовише і інфраструктуру навколо нього - метале...
Дана новина попалася на очі випадково – через моніторинг новин по Дніпру. Від Дніпра тут якщо чесно лише аеропорт, але сама новина – просто пісня. В тому сенсі, що є наглядною ілюстрацією...
Ігор КУЛІКОВСЬКИЙ

В одній країні...

В одній країні керівник республіки пішов в замєс з міністром МВС. (опускаючи терміни "псевдо", "помилка", "404")Хтось казав про різність ідеологій і глобальні політичні мотиви. Хтось казав про "руку о...
Максим Мірошниченко

Не лише початок, але й поворот

21 листопада - це не тільки початок Революції Гідності. У цей день у 1920-му році уряд УНР перейшов польський кордон і назавжди втратив територію. 12-тисячне військо та урядовці вірили у те, що продов...