App Store Google Play

На уклін до Костя Гордієнка

16.12.2009 17:58

Нещодавно козаки Нікопольської громадської організації «Затопська Січ», глибоко шануючи і схиляючись перед своїми славними попередниками, відвідали Кам'янську Січ , щоб достойно відзначити її 300-ліття і пом'янути славного кошового отамана Костя Гордієнка.

Як відомо, ця легендарна особистість за думкою багатьох істориків, поряд з Іваном Сірком був одним з найвидатніших кошових отаманів запорозьких січей. Так Володимир Антонович писав: «На початку 18 століття був ще видатний отаман - це Кость Гордієнко, сучасник гетьмана Мазепи. Він один серед усієї старшини найближче узяв до серця і зрозумів автономні забаги Мазепи. Він бачив, що гетьман бажає дати Україні самостійність, пригорнувся до нього, до самого кінця підтримував його із усім Запорізьким військом. Тоді, як українські козаки і посполиті покинули Мазепу, одне Запоріжжя лишилося йому вірним»

Рік народження його, як і більшості наших героїв, невідомо, бо самовіддано, зі знанням своєї справи, потоптались по нашій історії різної масті вороги і свої перевертні, але відома батьківщина кошового - Полтавщина. Відомо також і те , що навчався він у Києво-Могилянській академії, яку не закінчив, бо надто вже багато напастей звалилося у той час на Україну, а найбільше - московська окупація, яка допекла навіть запорозьке козацтво, що за Д.І. Яворницьким до кінця 17 століття завжди було лояльним щодо північного сусіда. На початку 1702 року був обраний кошовим отаманом Старої (Чортомлицької) Січі. Ось як характеризує його той же Д.І. Яворницький: «Був на Запоріжжі кошовий отаман Кость Гордієнко, страшний ненависник Москви. Але він дуже відверто діяв. Гордієнко був людиною передовою за переконаннями - гарячий патріот і щирий народник. Проте не любив і Польщі. Ідеали Гордієнка були такі: для Запоріжжя він хотів виключити всяке втручання з боку Москви у внутрішні справи коша і так чи інакше втримати за військом козацькі права і вільності, а в Малоросії він бажав бачити народне козацьке правління, але без участі місцевого панства і зайшлого боярства!» І в іншому місці: « Кошовий отаман - Кость Гордієнко фанатично ненавидів все, що йшло від Москви і московського царя». Саме це спонукало його до ворожих відносин з зовнішньо вірнопідданим Москви гетьманом І. Мазепою, аж до його вікопомного звернення до народу: «Ми стоїмо тепер, братіє, між двома проваллями, готовими нас пожерти...» (цар Петро І і король Карл ХІІ, отже ілюзій не було, але Карл був далеко, а Петро - ось він - поряд і потім шведський король був-таки Європою).

Кость Гордієнко знав, що поставлено на кін, і тому свідомо віддав все своє життя боротьбі за волю України, ніколи не йдучи на компроміси з її ворогами, навіть з частиною своїх побратимів - козаків.

Петро I боявся січовиків. Спочатку був пряник. За «послушаніє» він у 1709 році послав війську царське «жалованіє» «на каждый курень 1500 золотых украинских (була така валюта) на каждый год сверх прежнего годового жалования», а також 500 червінців для кошового і 12000 для курінних. Не купив. Надто вже впікся в козацькі душі разом зі своєю окупаційною адміністрацією. І тоді... Батурин був тільки першим, а за ним, „спускаючись по Дніпру полковник Яковлєв... напав на містечко Келеберду. Там стояв нічого не підозрюючи запорозький табір, на нього й наскочили ще одні «брати»- донські козаки, і, порубавши немалу кількість запоріжців, саме містечко спалили. Від Келеберди полковник Яковлєв дійшов до Переволочни. Запорожці, які мали значно менші сили відбивались від московських військ з великою впертістю, майже всі полягли, бо в полон потрапили тільки 12 поранених. Озлоблення московітів було таким великим, що вони побили жінок, дітей і старих, спалили всі млини на ріках, всі будівлі в містечку, всі човни, які стояли на Дніпрі біля переправи. Далі були Старі і Нові Кодаки, які були також спалені дотла (Д.І. Яворницький). Полковник йшов на Січ, він мав завдання знищити ненависне кубло «замерзеного воровства»

1709 рік. Травень. Стара (Чортомлицька) Січ. Оскільки основна маса козаків пішла з Костем Гордієнком, на допомогу гетьману І.Мазепі, а новообраний кошовий отаман Петро Сорочинський перебував у Криму, маючи на увазі заручитися допомогою татар у боротьбі з московським військом, то вона залишилась і без необхідної кількості захисників, і без обраного керівництва. І не взяти б ніколи Яковлєву Січі (це був нагадуємо травень, вода в Дніпрі досягла найбільшого рівня і вона опинилась на острові за межами гарматного і рушничного вогню), якби не перекинчик Гнат Галаган з компанійським полком і російськими драгунами. І все ж, не помогли б ні компанійці, ні драгуни, але найстрашнішим виявилось слово. Вдалось - таки Гнату брехливими обіцянками спочатку внести сум'яття в запорозькі голови, а потім і схилити їх до здачі зброї. Помста окупантів була страшною. Січ, зимівники навколо були спалені, 156 отаманів, козаків було страчено, причому багатьох з них повішено на плотах і пущено за течією Дніпра. Ось документ того часу мовою оригіналу: „Учинилося у нас на Сиче то, что по Галагановой и московской присяге, товариству нашему голову лупили, шею на плахах лупили, вешали и иныя тиранские смерти задавали, и делали то, чего и в поганстве, за древних мучителей не водилось: мертвых из гробов многих (в тому числі вперше й Сірка) не только козаков, но и ченцов откапывали, головы им отсекали, шкуры лупили и вешали» (за Д.І. Яворницьким).

Галагана щедро нагородили. За „верныя службы свои» получив більше Іуди - нагороджений селом Боровицею й іншими селами в Чигиринському полку та селом Вереміївкою, а зверх того їздив до самого Санкт- Петербурга „за несколькими сотенями рублев денег». Ось так. Але, щоб жила нація, була сильнішою, мужнішою, жорстокішою ми повинні памятати на тільки своїх героїв, але й своїх зрадників.

А що ж Кость Гордієнко? Після поразки під Полтавою шведських військ він забезпечив їх переправу під Переволочною ( ми памятаємо,що полковник Яковлєв спалив там все, що могло горіти). Спочатку фактично врятував, а потім супроводжував гетьмана І.Мазепу до Бендер, брав участь у його похованні й обранні нового гетьмана П. Орлика. І найголовніше (ось де згодилося навчання у Києво-Могилянській академіії) - він один з творців славнозвісної Конституції П. Орлика 1710 року. І її демократичність йшла не від нового гетьмана ( соціальне походження його і упередження не ті), а саме від Костя Гордієнко з військом Запорізьким тому її доцільніше було б назвати „ Конституція П.Орлика й К. Гордієнка 1710р.". і не пішов він з П. Орликом під захист до Турції, під захист мурів її фортець, а залишився на Україні, на крайньому порубіжжі з турецькими землями, будучи одним із засновників Кам'янської Січі у 1709 році, яку московські і свої яничари на чолі з гетьманом І.Скоропадським зруйнували у 1711 році. Тому нескорені запорожці відійшли далі - в Олешки, з тим, щоб уже в 1728 році повернутися назад.

Ось на це святе місце, пройшовши символічно скорботний шлях від Старої до Кам'янської Січі, і прибула делегація від козаків Затопської Січі. Зараз на північному боці Січі частково зберігся досить великий козацький цвинтар, на якому до наших часів уцілів ( це символічно) лише могутній вапняковий хрест на могилі Костя Гордієнко і фрагмент, за яким був відновлений хрест ще одному з отаманів Василю Єрофеїву. Херсонські козаки установили біля цих хрестів монумент К. Гордієнку , місцева влада до 300-річчя Січі зробила часткову її реставрацію, поновивши вали, установивши сторожову вежу і щоглу з величезним державним прапором. Саме тут козаки справили молебень по К. Гордієнку та В. Єрофеїву, всім козакам Січі, згадали, „незлим, тихим словом" про їхні подвиги і подвижництво, про їх незламність і ненависть до окупантів, закликали юне крило Січі у всьому наслідувати славних предків. Далі було проведено змагання зі стрільби, малі козацькі ігри, молоді козаки показали свою вправність у єдиноборствах. Що вразило то це - величезна енергетика цих місць. Її відчув кожен з нас, як відчув і духовне єднання з нашими славетними предками.

Слава Україні! Героям слава! Слава Костю Гордієнко!

Фоторепортаж про подію

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Чому ми програємо інформаційну війну країні-агресора? Тому що професійно працюють одиниці, а до рівня пропаганди Росії нам як до Сонця на гвинтокрилі…Без лірикиМене вивів із душевної та професі...
Вихідними пройшов гучний фестиваль блогерів. Подія незвична, проводиться тільки у Дніпрі. Розпіарена, розрекламована - здається не було такої людини в місті, яка не знала, що до нас приїхали блогери....
ФейсБог - це не тільки світила політології, а ще й медицини!- Рік від року адепти і противники (навіть, поважні лікарі) не можуть дійти згоди щодо щеплення - у ХХІ столітті!- Смертність від комаря (ма...
Зайшов нині у воєнторг, - не скажу який, - прикупить підсумок під магазини. Обрав такий, щоб не дуже дорогий і підходящий, підходжу до каси. Хлопці-продавці впізнали мене:- Доброго дня, Наче ж, в...