App Store Google Play

Проблеми інвалідів владу Дніпропетровщини не турбують

03.12.2009 09:39
Кожного року у грудні на передодні Міжнародного Дня інвалідів у ЗМІ порушують тему, яку журналісти зазвичай оминають увагою - тему життя і побуту тих людей, яким не пощастило в житті: з тих або інших причин вони стали інвалідами. Ні для кого не є секретом, що стрімкість життя та егоцентризм сучасного суспільства не залишають нам часу замислитись про те, що відбувається поруч. Про те, як хтось поруч страждає. Але виявляється, що проблеми інвалідів не обходять не лише пересічних обивателів, але й частина тих, хто має опікуватись цими проблемами. Зокрема, в Дніпропетровську не всі установа, куди мали б звертатися інваліди для вирішення своїх питань - починаючи від лікарень і закінчуючи соцзабезами та закладами культури - не обладнані пандусами.

Про проблеми, сучасний стан, перспективи поліпшення життя інвалідів та про багато іншого - в інтерв'ю з заступником керуючого Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - Георгієм Рябцевим.

Пане Георгію, чим займається Ваша організація?

Необхідно зазначати, статистика свідчить про щорічне  зростання кількості інвалідів в загальній структурі населення нашої держави.

Саме для фінансування державних соціальних програм,  для  підтримки  і захисту інвалідів було створено Фонд соціального захисту інвалідів. Головними завданнями Фонду є: здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю нормативу робочих місць для працевлаштування  інвалідів, установленого Законом України "Про основи  соціальної  захищеності  інвалідів в Україні"; фінансування заходів щодо соціального захисту інвалідів.

Тож ви маєте фінансування?

За невиконння нормативу робочих місць для працевлаштування  інвалідів, установленого Законом України "Про основи  соціальної  захищеності  інвалідів в Україні" підприємства, установи та організації сплачують до Фонду адміністративно-господарські санкції які є дохідною частиною державного бюджету України і використовуються для здійснення трудової, соціальної та інших видів реабілітації інвалідів, зокрема: 

  • надання підприємствам та організаціям цільових позик на створення додаткових робочих місць для працевлаштування інвалідів;
  • надання безповоротної фінансової допомоги підприємствам громадських організацій інвалідів на переоснащення виробництва та створення на робому місці інваліда належних санітарно-гігієнічних, виробничих і технічних умов;
  • наданя підприємствам, установам організаціям дотацій на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, які зареєстровані у державній службі зайнятості як безробітні;
  • оплату навчання непрацюючим інвалідам;
  • забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами;
  • придбання реабілітаційного обладнання для відділень та центрів реабілітації інвалідів, будинків та шкіл інтернатів;
  • фінасування заходів фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів;
  • здійснення передплати інвалідам переодичних видань.

Які є головні проблеми інвалідів Дніпропетровщини? Невже дійсно відсутність пандусів?

Наприклад, в Дніпропетровській області в системі соціального захисту існує 16 будинків-інтернатів для інвалідів переважна їх більшість розташовані в сільській місцевості. Така соціальна політика бере свій початок ще з радянських часів: грубо кажучи, інваліди мають бути поза очима і не заважати жити пролетаріату. І коли країна Рад зникла, а Україна почала будувати нове життя, ситуація чомусь не змінилась. Тож інваліди залишились з тією ж думкою, що вони нікому не потрібні, що їх не люблять, що вони мають дуже мало прав.

От і виходить, що від самого раннього віку у інвалідів складається враження, що вони не є повноправними членами нашого суспільства. І коли підлітку виповнюється 18 років, у більшості інвалідів на жаль не виникає проблема вибору майбутньої професії, а оформляється пенсія у зв'язку з інвалідністю. Людина змушена животіти на цю мізерну пенсію протягом всього свого життя.  Лише одиниці знаходять у собі сили отримати освіту та спеціальність, боротися за свої права, створити свою родину та почуватися потрібним суспільству.

На мою думку найголовніша проблема інвалідів в нашій країні застаріла система соціального захисту інвалідів. Як найшвидше необхідно розпочати впровадження позитивного досвіду реабілітації інвалідів європейських країн. Я вважаю, що розпочати  необхідно зі створення мережі реабілітаційних установ у великих містах та обласних центрах, де проживає переважна більшість інвалідів та налагодити координацію та спільні дій у вже існуючих реабілітаційних закладах. Так як проблеми інвалідів мають багатогранний характер їх вирішення залежить від різних відомств. Найбільше проблем покликані вирішити установи: охорона здоров`я, освіти, соціального захисту.

Для ефективного і комплексного вирішення проблем інвалідів на базі вже існуючих закладів охорона здоров`я, освіти, соціального захисту необхідно створити спеціалізовані установи (центри або відділення реабілітації інвалідів). Обладнати їх необхідним обладнанням, фахівцями та методичними посібниками. Ці спеціалізовані заклади повинні створити мережу у всіх адміністративно-територіальних одиницях - основу здійснення постійної реабілітації інвалідів за місцем їх проживання та охоплювати переважну більшість інвалідів. Крім того, необхідно створити науково обґрунтовану модель взаємодії всіх закладів задіяних в системі реабілітації інвалідів. На рівні великих міст та областей необхідно створити координаційну структуру, яка б здійснювала контроль та методичну роботу з вищезазначеною мережею закладів реабілітації.    

За умови створення системи закладів реабілітації інвалідів, де інваліди зможуть починаючи з раннього дитинства отримати  фізичну, психологічну, соціальну та трудову реабілітацію у них з'явиться набагато більше шансів відчути себе повноцінними членами суспільства. 

Але коли реабілітаційних установ не вистачає, що може допомогти інвалідам соціалізувати? Мати можливість вибору про який Ви говорили?

Найголовніше, що повинні зрозуміти інваліди - вони є повноправними членами суспільства і повинні вимагати нормального до себе ставлення, вони повинні мати активну життєву позицію. Не потрібно соромиться звертатися за роз'яснення або консультаціями до державних органів та місцевого самоврядування, краще в письмовій формі.

За чотири роки які я працюю у відділенні Фонду кількість звернень інвалідів зменшилась у декілька разів. Більшість інвалідів займають пасивну позицію: вони вважають, що хтось інший вирішить за них їх проблеми. Це не зовсім так, вони мають підштовхувати суспільство і чиновників до більш активних дій.

Було б добре, якби інваліди, особливо молоді, об'єднувалися в громадські організації та пробували спільно вирішувати свої проблеми дотримуючись народної приказки: „Гуртом і батька легше бити".

Крім того, від громадських організацій інвалідів можна подавати проекти проведення реабілітаційних заходів для інвалідів тим більше, що з бюджетів різних рівнів на ці цілі виділяються кошти.

Поясніть, це у нас на Дніпропетровщині так все погано, чи прояв "зверхнього" ставлення до тих, хто слабкіший і не може "вирвати" своїх прав є загальноприйнятим у суспільстві?

Безумовно, в цілому ситуація з соціальним захистом інвалідів та їх реабілітацією в області не гірша, ніж в цілому по Україні. Але, є окремі проблеми, які не вирішуються роками.

Наприклад, декілька років тому в області розпочато створення відділень реабілітації дітей-інвалідів при територіальних центрах соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян та інвалідів. Це гарний приклад взаємодії органів місцевої та державної влади. Одною з кращих в цьому питанні є ситуація у м. Дніпродзержинськ, так з трьох районів міста у Дніпровському та Баглійському районах міста створено гарні відділення реабілітації. Місцева влада знайшла приміщення, відремонтувала їх, оплачує працю спеціалістів, а наша організація придбала для цих відділень реабілітаційне обладнання.

Є позитивні приклади роботи в Саксаганському районі м.Кривого Рогу, м. Новомосковську.

Нажаль невтішна ситуація у Дніпропетровську. На вісім районів міста створено одне відділення реабілітації для дітей-інвалідів в Ленінському районі.

Найгірше, що у переважні більшості міст та районів області таких відділень до сьогодні не створено і перспектив, що вони запрацюють найближчим часом не має.

Також давня проблема яку необхідно вирішувати -  створення потужного багатопрофільного центру реабілітації інвалідів в обласному центрі.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є реорганізація одного зі ПТУ яке розташоване на території міста. Тобто здійснити його перепрофілювання, реконструкцію, закупівлю реабілітаційного обладнання, підбір необхідних фахівців тощо.

То хто ж винен у тому, що маємо таку сумну ситуацію?

Шукати відьом це невдячна справа.  Як я зазначав на початку нашої розмови необхідно системно змінювати соціальну політику на всіх рівнях влади орієнтуючись на європейський досвід та здійснювати ефективну кадрову політику. Крім того, я вважаю, необхідно більше коштів залишати в регіони, зараз надмірно централізована система фінансування бюджетних програм і левова частка коштів залишається у розпорядженні центральних органів виконавчої влади.

Проілюструю ситуацію на прикладі нашого Фонду. Кожного року обласне відділення Фонд забезпечують надходження коштів до державного бюджету України. Дніпропетровське обласне відділення за дев'ять місяців 2009 р. зібрало 13 млн. грн. адміністративно-господарських санкцій. Всі кошти направляються до дирекції Фонду, яка здійснює подальший розподіл цих коштів. В результаті у 2009 р. Дніпропетровська область з 13 зібраних отримала 3 млн. грн. для реалізації програм соціально-трудової реабілітації інвалідів.

Але за відсутність в містах та районах відділень реабілітації дітей-інвалідів в першу чергу винні місцеві органи влади. Немає розуміння актуальності цих проблем у їх керівників.

Тобто влада "закриває на інвалідів очі", чи може вуха?

Можна сказати, що проблеми інвалідів влада все ж таки вирішує, але в обсягу недостатньому для забезпечення нормального життя інвалідів.  

От, скажімо, нещодавно прес-служба Дніпропетровської міської ради оголосила про початок реалізації проекту "Соціальне таксі". За задумом місцевої влади, інваліди-візочники можуть викликати мікроавтобус обладнаний підйомником та за його допомогою дістатися до погрібного місця в мерах міста. Декілька місяців тому проект стартував, втім... вже за декілька тижнів машина зламалась, вона була вже дуже старенька. Хоча, свого часу відділення Фонду закуповувало нові мікроавтобуси і місту пропонувалось отримати один з них, однак тоді ніхто не відгукнувся. До речі, зараз вони звернулися - похопились. Але чому не раніше?

Інший приклад, у Дніпропетровську діють програми соціального захисту інвалідів та ветеранів: „Ветеран" та „Турбота". Згідно цих програм левова частина коштів витрачається переважно на ветеранів та інвалідів Великої Вітчизняної війни (оздоровлення, подарунки до свят, одноразова матеріальна допомога тощо) при тому, що справжніх учасників тієї Війни практично не залишилось. Будемо відверті є категорія людей яка „примазалася" до справжніх героїв і не повинна користуватися жодною допомогою.

Але в суспільстві є стійкий стереотип, що про ветеранів потрібно піклуватись і в результаті кошти витрачаються неефективно без врахування елементарних принципів соціальної справедливості. Вважаю, що місцевій владі вже давно потрібно змінити пріоритети фінансування програм соціального захисту інвалідів і більшу частину коштів в першу чергу спрямовувати на потреби дітей-інвалідів, в тому числі на створення відділень та центрів реабілітації інвалідів.

 Найважливішим є допомогти тим, чиє майбутнє ще можна змінити.

Якою Ви бачите подальшу роботу Фонду  у нашому місті?

Перше, що необхідно усвідомити - це те, що доки ми не будемо звертати увагу на закони, ми не рушимо з місця. На жаль, дуже часто закони, що приймаються в Києві, не завжди виконуються на місцях. За таких обставин не має значення, наскільки Закон вдалий і прогресивний. Він втрачає будь-яку свою вагу, якщо окремі його пункти нівелюють або ігнорують у регіонах. Це проблема не тільки соціальної сфери.

Крім того, частина законів мають декларативний характер і не підкріплені механізмами їх реалізації та фінансовими ресурсами.

Що ж стосується безпосередньо роботи Фонду, то головне, з моєї точки зору, - не зупинятися. У Дніпропетровську є багато невирішених питань, зокрема спеціально оснащеного для інвалідів міського транспорту, створення нових реабілітаційних закладів, забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів  житлового та громадського призначення. Тисячі інвалідів й досі залишаються без роботи.

У нас є приклади світової практики, на які варто рівнятися. Ну, а завдання максимум  - самим стати таким прикладом.

 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Антон МОРОЗ

Fiat justitia et pereat mundus

Ніщо так не загартовує людину, як українські суди. Ви бували колись в українському суді? Чи відчували ви праведні страждання від очікування чергового засідання? Якщо ні, то ви - щаслива людина. Або ж...
Чому ми програємо інформаційну війну країні-агресора? Тому що професійно працюють одиниці, а до рівня пропаганди Росії нам як до Сонця на гвинтокрилі…Без лірикиМене вивів із душевної та професі...
Вихідними пройшов гучний фестиваль блогерів. Подія незвична, проводиться тільки у Дніпрі. Розпіарена, розрекламована - здається не було такої людини в місті, яка не знала, що до нас приїхали блогери....
ФейсБог - це не тільки світила політології, а ще й медицини!- Рік від року адепти і противники (навіть, поважні лікарі) не можуть дійти згоди щодо щеплення - у ХХІ столітті!- Смертність від комаря (ма...