App Store Google Play

Кужель: Так добре мені працювалося лише за Тігіпка і Кучми

14.09.2009 14:51

Багато експертів стверджують, що «економічні кризи» в Україні - явище перманентне. Розбурхують вони нашу державу від самих 90-х років. Проте це «економічне лоскотання» настільки несподіване для молодої «дівчини»-України, що стає приводом для нових нестримних сліз. Виходить, що до свого «повноліття» наша держава не навчилася не тільки боротися, але і уникати «криз».

Про те, як закінчиться для України криза, яка стартувала у 2008 році, кого в українській політиці називають «двома блондинками» і про «каблукову» солідарність жінок, розповіла кореспондентові ForUm'у голова Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва Олександра Кужель.

- Олександро Володимирівно, нещодавно весь світ відзначав Всесвітній День краси. Не секрет, що Ви - велика модниця. Порадьте жінкам, як навіть під час кризи тримати удар і гарно виглядати?

- Я не модниця, але добре виглядати люблю. Чесно кажучи, не стежу за модними тенденціями і лише від невістки дізнаюся, що зараз, наприклад, золото носять зі сріблом.

Секрет жіночої краси простий: завжди потрібно пам'ятати заповідь Божу: «Полюби іншого так, як самого себе». Почати потрібно з останньої фрази - любити саму себе! Скажу навіть більше: непривабливих жінок не існує. Якщо перефразувати відому чоловічу приказку, то на наших жінок багато горілки не потрібно.

Я не розумію, коли жінка виправдовує свій неохайний вигляд тим, що вона не встигає за собою стежити, або тим, що втомилася. Учора я лягла спати під годину ночі, а встала о п'ятій, тому що о сьомій ранку у мене був прямий ефір. Поки я бігала по будинку, прасувала одяг, готувала собі каву, я зробила маску для обличчя. Доглядати за собою не так складно, як багато хто думає.

А що стосується зовнішнього вигляду, то тут не обов'язково надягати дороге вбрання або прикраси. Я все життя носила на пальці золоте колечко з діамантом, а у вухах - біжутерію. І ніхто ніколи не міг зрозуміти, що із цього справжнє, а що підробка. Правда, бували і забавні випадки, коли вся країна обговорювала мій годинник, нібито від Franck Muller, насправді зроблений у Китаї.

- Чи не змагаєтеся Ви у вбранні з представницями прекрасної статі у владі? З тією ж Юлією Володимирівною?

- Боже! У нас з Юлією Володимирівною точно немає суперництва: стилі абсолютно різні. Але, звичайно, я як жінка її оцінюю. Дивлюся на неї і думаю: «Сьогодні вона дуже гарна» або, навпаки, стомлена, застуджена. Або думаю: «Бідолаха! Як вона стоїть на таких каблуках?!» І відразу ж співчуваю їй, тому що сама, як дурепа, ходжу на високих підборах цілий день, мріючи перевзутися.

Мені завжди приємно дивитися на Ганну Герман, Наташу Королівську, Лєночку Бондаренко, Раїсу Богатирьову. В українській політиці багато милих, приємних жінок. Дуже страждаю, коли жінка погано виглядає. Навіть не соромлюся підійти до неї і порекомендувати хороший недорогий магазин одягу. Звичайно, не всі це розуміють і багато хто ображається.

І ще одне. Знаєте, що жінка робить у будь-якому уряді? Вона підтягує усіх під себе. Коли я прийшла у Комітет після Єханурова, він сказав, що при мені жінки почали краще одягатися. Сталося це не тому, що я їх примушувала, просто їм було приємно ходити на роботу, де шефиня завжди добре виглядає. Те ж саме стосується Тимошенко. Її стиль підтягує не тільки жінок. Чоловіки теж хочуть виглядати краще.

- Олександро Володимирівно, як Вам працюється у команді Тимошенко. Стало легше?

- Ви знаєте, така підтримка, яку я відчуваю зараз, була у мене тільки тоді, коли Тігіпко був віце-прем'єром, а Кучма - Президентом. Вони удвох безпосередньо мене дуже підтримували. У той час я провела свої найкращі рішення. Зараз за 8 місяців роботи у новій команді мені вдалося випустити 60 документів і підготувати ще 27. Жодне міністерство не може похвалитися такою результативністю.

- Не секрет, що особистий чинник у роботі важливий. Як у Вас складаються стосунки з самою Юлією Володимирівною?

- Ми з нею часто ходимо парочкою, і Тимошенко називає нас «дві блондинки». У цьому відношенні все гаразд.

Але є речі, у яких вона зі мною не погоджується, а я не погоджуюся з нею. Тимошенко відповідає зараз за збирання податків, наповнення бюджету, за пенсіонерів і бюджетників. Я відповідаю за підприємців. Тому зрозуміло, що у деяких питаннях ми не завжди одна одну чуємо. Але, принаймні, нам ніколи не кажуть «ні». Спочатку розбираються у тому, що ми пропонуємо.

Не один раз було і таке, що прем'єр пропускала фундаментальні документи без узгодження. Вона говорила: «Я підпишу його без усіх інших підписів», тому що розуміла, що цим документом щось урізується комусь, забираються платні послуги, і ми його століттями не узгодимо.

- В останню неділю Україна відзначала ще одне свято - День підприємця. Хочемо Вас привітати і заразом дізнатися, що стало за останні 10 років з підприємництвом у нашій державі? Чи є що святкувати?

- Цей день для мене вдвічі важливий, тому що саме я запропонувала зробити його святом. Тоді мало хто вірив у те, що Президент підтримає цю ідею. Але я пояснила йому суть свята, і він погодився. День підприємця - це привід для того, щоб центральні і місцеві органи влади пригадали, завдяки кому вони працюють, і хоч раз на рік подивилися в очі підприємцям, які платять податки. Це також привід для того, щоб нагородити кращих у своїй справі і провести виставки, на яких наші бізнесмени мають можливість представити свою продукцію, а чиновники - оформити на неї держзамовлення. Крім того, колективам і сім'ям підприємців важливо знати, що їх працю цінують.

- Що стало з підприємництвом за останні 10 років?

- А ви самі подивіться на українські міста і території між ними. З'явилися ресторани, заправки, готелі. Міста приведені до ладу не міськими властями, а бізнесом! Мене всі лають за мій єдиний податок, автором якого я є. Але я пишаюся ним. Хай підприємці щось недоплатили за 11 років існування цього податку до бюджету, але заощаджені гроші вони не вивезли з України, а вклали у розвиток нашої держави.

- Чи витримають наші підприємства економічне потрясіння?

- Я сподіваюся, що так. Але є низка питань, які не дають мені спокою. Річ у тім, що зараз бізнес у тяжкому стані. Все, що він відклав якимось «жирком» у попередні роки, за останні 11 місяців встиг витратити. Адже за цей час жодної копійки ні великий, ні маленький підприємець не отримав у вигляді кредитування. При цьому бізнесмени платять людям зарплати, платять податки до бюджету, але зазнають збитків. Поясню чому. За всіма законами економіки, оборотних коштів у підприємства не більше 30%. Якщо немає кредитування, наступає страшне для будь-якого бізнесмена явище - «точка неповернення». Це коли після реалізації певної кількості продукції, чистий прибуток не дає вам можливості виготовити таку ж кількість продукції. Саме це і відбувається зараз з більшістю підприємств. Наслідок такого явища - дійсне банкрутство.

Другий момент, який я не можу подолати, це проблеми місцевого самоврядування. За ці роки ми забули, що місцева влада - це люди, які служать суспільству. Місцеві органи влади вважають себе королями на своїй території, а ми з вами для них - «бидло». Такого немає в жодній демократичній країні.

Є ще і дрібні проблеми. Наприклад, Податковий Кодекс, який потрібно приймати відразу ж після виборів і залишати його на десять років. Потрібно запровадити нормальну систему адміністрування податків. Це все треба робити, але не в ключі перманентних виборів. Є ще одна тенденція, яка сильно мене занепокоїла: намір Стельмаха продавати валюту тільки тим, хто запропонує за неї більше. Це абсурд! Адже ви ж розумієте, що покупці валюти відразу повинні будуть закласти у її вартість ризики. Зараз ситуація нагнітається, і ходять чутки, що долар коштуватиме 15 гривень. Звичайно, покупці валюти вкладатимуть цей курс у ціну. А хто це оплачуватиме? Ми з вами!

 

Можу вас запевнити, що в Україні не було б такої глибокої кризи, якби Національний банк прийшов до тями і видав антикризову програму щодо банків. Ми ж на сьогоднішній день 74 мільярди гривень пустили на рефінансування банків. Ні копійки із цих грошей не пішло в економіку. Ви не знайдете жодного підприємця, який кредитується. 74 мільярди просто вивезли закордон, піднявши нам з вами курс, знищивши наших громадян, які взяли валютні кредити. Я вважаю, що це злочин. Повинна бути створена серйозна комісія, проведено розслідування і вжиті заходи.

- НБУ збирається скасувати доларові кредити. Як це позначиться на підприємствах і на простих українцях?

- Позначиться погано. Кредити взагалі не можна буде взяти. Я постійно зустрічаюся з банкірами, і всі вони в один голос заявляють, що кредитувати не будуть. Більше того, банками до кінця цього року кредитування не передбачене. Якщо цього року не будуть створені умови для мікрокредитування бізнесу, я не знаю, що ми робитимемо.

- Але якщо все так погано, як виглядатиме український ринок через 5-10 років?

- Знову-таки сподіваюся, що ми виплутаємося. А для цього треба зробити одне: відразу ж після січня 2010 року потрібно на п'ять років заборонити всі вибори в країні. Потім провести необхідні реформи, інакше ми доживемося до того, що будь-яка людина за гроші зможе відібрати у нас квартиру, будинок або машину. Потрібно провести адміністративну і податкову реформи. Тоді нам не соромно буде залишити країну своїм дітям.

- А що Ви думаєте з приводу ідеї підняти заробітні плати і пенсії?

- Це страшна безвідповідальність! Ми самі розуміємо, що 600 гривень - дуже мало для того, щоб прожити, але спробуйте знайти хоч би одного бізнесмена, який платить своєму співробітникові такі гроші? Реальні зарплати у всіх вищі. Тому у парламенті йдеться тільки про підняття заробітної плати бюджетникам. Тобто це додаткове навантаження на бюджет. А де додаткові джерела його фінансування? Якщо ми зараз надрукуємо гроші, роздамо їх людям, потім відразу можна лізти у петлю! В Україні повторяться купони і зарплати по мільйону.

- Не так давно уряд запропонував громадянам, які втратили роботу, не ставати на облік у центрі зайнятості, а реєструватися приватними підприємцями. Натомість обіцяють пільги. Така пропозиція доречна?

- Згідно з цим законопроектом, малий бізнес не може наймати на роботу людей, і тому може нічого не платити, крім 200 гривень до Пенсійного фонду. Я не вірю, що такий закон приймуть у парламенті, адже ви ж чудово розумієте, що на сьогоднішній день бізнесмени не зможуть змусити людей працювати без зарплати.

- Одним із головних своїх завдань Ви поставили боротьбу з корупцією. Є перші результати, чи корупція в Україні, як багатоглавий змій: одну голову відрубаєш, виросте дві?

- Багатоглавий змій - це не корупція, а адміністративні послуги. А корупція - це скелет, який навіть у труні не перегниває. І цьому скелету потрібно не голову рубати, а переламати хребет.

Непрямі методи оподаткування - те, що б'є по скелету. Коли людина бере хабар і не може його витратити, він втрачає свою цінність. Погодьтеся, якщо у тебе лежить 100 тисяч доларів, а ти не можеш на них щось купити, це трагедія. От так зараз відбувається закордоном. Усі жахливо бояться брати хабарі, тому що можуть втратити робоче місце, а витратити сам хабар не мають можливості. Так само робити треба і в Україні. Все решта - косметичні кроки.

Але хочу сказати, що успіхи у боротьбі з корупцією є вже зараз. З того часу, як був створений «Єдиний дозвільний центр», рівень корупції зменшився на 50%. Я вважаю, що це дуже серйозно.

- І наприкінці, чи варто Україні чекати на другу хвилю кризи? Чи буде вона такою страшною, як перша?

- Якщо не буде терміново ухвалене рішення щодо регулювання діяльності Нацбанку, то друга хвиля кризи буде. І буде вона важчою, ніж перша. Свої гроші люди забрали із банківської системи, а без грошей ми повернемося знову до бартеру, папірців.

Перша хвиля кризи була нестрашна. Навіть бізнес каже, що ми якось її пережили. Потерпіли тільки люди, які взяли доларові кредити. Тоді я пропонувала ризик зростання курсу валюти розділити на трьох: одну гривню сплатив би позичальник, другу - держава, третю - взяв у збиток банк. Держава потім дала б цьому банку рефінансування. Дуже шкода, що цього не зробив ні парламент, ні Президент.

Страшне інше: НБУ не дав нам сигнал, що буде далі. Я точно знаю, що 21 банк готується до банкрутства. А там лежать рахунки підприємств і гроші людей. Нещодавно збанкрутував один із банків. У одного державного інституту пропало у цьому банку 800 тисяч гривень - це зарплата усіх співробітників за 8 місяців. НБУ забрав у цього банку ліцензію, попередньо давши йому 500 мільйонів гривень рефінансування. А зараз на рахунку у нього немає і двохсот тисяч. Усе вкрали і закрили банк. За таке, вибачте, будь ласка, треба вішати на Майдані.



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Наше суспільство ще не готове для дозволу на вільне володіння автомобілем.Між тим, на руках у людей накопичилася значна кількість автомобілів - як легальних, так і ні (у тому рахунку, завезених із зон...
Історія індустріальних парків в Європі налічує більше ста років. Їх початкова концепція - створення оптимальних умов для роботи промислових підприємств - актуальна до сих пір. В Європі індустріал...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...
Кривий Ріг найбільше з міст України, котре не є обласним центром. Населення міста - 637 550 мешканців, а бюджет понад 5 мільярдів гривень. Однак у виконавчому комітеті Кривого Рогу немає жодного...