App Store Google Play

Кужель: Так добре мені працювалося лише за Тігіпка і Кучми

14.09.2009 14:51

Багато експертів стверджують, що «економічні кризи» в Україні - явище перманентне. Розбурхують вони нашу державу від самих 90-х років. Проте це «економічне лоскотання» настільки несподіване для молодої «дівчини»-України, що стає приводом для нових нестримних сліз. Виходить, що до свого «повноліття» наша держава не навчилася не тільки боротися, але і уникати «криз».

Про те, як закінчиться для України криза, яка стартувала у 2008 році, кого в українській політиці називають «двома блондинками» і про «каблукову» солідарність жінок, розповіла кореспондентові ForUm'у голова Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва Олександра Кужель.

- Олександро Володимирівно, нещодавно весь світ відзначав Всесвітній День краси. Не секрет, що Ви - велика модниця. Порадьте жінкам, як навіть під час кризи тримати удар і гарно виглядати?

- Я не модниця, але добре виглядати люблю. Чесно кажучи, не стежу за модними тенденціями і лише від невістки дізнаюся, що зараз, наприклад, золото носять зі сріблом.

Секрет жіночої краси простий: завжди потрібно пам'ятати заповідь Божу: «Полюби іншого так, як самого себе». Почати потрібно з останньої фрази - любити саму себе! Скажу навіть більше: непривабливих жінок не існує. Якщо перефразувати відому чоловічу приказку, то на наших жінок багато горілки не потрібно.

Я не розумію, коли жінка виправдовує свій неохайний вигляд тим, що вона не встигає за собою стежити, або тим, що втомилася. Учора я лягла спати під годину ночі, а встала о п'ятій, тому що о сьомій ранку у мене був прямий ефір. Поки я бігала по будинку, прасувала одяг, готувала собі каву, я зробила маску для обличчя. Доглядати за собою не так складно, як багато хто думає.

А що стосується зовнішнього вигляду, то тут не обов'язково надягати дороге вбрання або прикраси. Я все життя носила на пальці золоте колечко з діамантом, а у вухах - біжутерію. І ніхто ніколи не міг зрозуміти, що із цього справжнє, а що підробка. Правда, бували і забавні випадки, коли вся країна обговорювала мій годинник, нібито від Franck Muller, насправді зроблений у Китаї.

- Чи не змагаєтеся Ви у вбранні з представницями прекрасної статі у владі? З тією ж Юлією Володимирівною?

- Боже! У нас з Юлією Володимирівною точно немає суперництва: стилі абсолютно різні. Але, звичайно, я як жінка її оцінюю. Дивлюся на неї і думаю: «Сьогодні вона дуже гарна» або, навпаки, стомлена, застуджена. Або думаю: «Бідолаха! Як вона стоїть на таких каблуках?!» І відразу ж співчуваю їй, тому що сама, як дурепа, ходжу на високих підборах цілий день, мріючи перевзутися.

Мені завжди приємно дивитися на Ганну Герман, Наташу Королівську, Лєночку Бондаренко, Раїсу Богатирьову. В українській політиці багато милих, приємних жінок. Дуже страждаю, коли жінка погано виглядає. Навіть не соромлюся підійти до неї і порекомендувати хороший недорогий магазин одягу. Звичайно, не всі це розуміють і багато хто ображається.

І ще одне. Знаєте, що жінка робить у будь-якому уряді? Вона підтягує усіх під себе. Коли я прийшла у Комітет після Єханурова, він сказав, що при мені жінки почали краще одягатися. Сталося це не тому, що я їх примушувала, просто їм було приємно ходити на роботу, де шефиня завжди добре виглядає. Те ж саме стосується Тимошенко. Її стиль підтягує не тільки жінок. Чоловіки теж хочуть виглядати краще.

- Олександро Володимирівно, як Вам працюється у команді Тимошенко. Стало легше?

- Ви знаєте, така підтримка, яку я відчуваю зараз, була у мене тільки тоді, коли Тігіпко був віце-прем'єром, а Кучма - Президентом. Вони удвох безпосередньо мене дуже підтримували. У той час я провела свої найкращі рішення. Зараз за 8 місяців роботи у новій команді мені вдалося випустити 60 документів і підготувати ще 27. Жодне міністерство не може похвалитися такою результативністю.

- Не секрет, що особистий чинник у роботі важливий. Як у Вас складаються стосунки з самою Юлією Володимирівною?

- Ми з нею часто ходимо парочкою, і Тимошенко називає нас «дві блондинки». У цьому відношенні все гаразд.

Але є речі, у яких вона зі мною не погоджується, а я не погоджуюся з нею. Тимошенко відповідає зараз за збирання податків, наповнення бюджету, за пенсіонерів і бюджетників. Я відповідаю за підприємців. Тому зрозуміло, що у деяких питаннях ми не завжди одна одну чуємо. Але, принаймні, нам ніколи не кажуть «ні». Спочатку розбираються у тому, що ми пропонуємо.

Не один раз було і таке, що прем'єр пропускала фундаментальні документи без узгодження. Вона говорила: «Я підпишу його без усіх інших підписів», тому що розуміла, що цим документом щось урізується комусь, забираються платні послуги, і ми його століттями не узгодимо.

- В останню неділю Україна відзначала ще одне свято - День підприємця. Хочемо Вас привітати і заразом дізнатися, що стало за останні 10 років з підприємництвом у нашій державі? Чи є що святкувати?

- Цей день для мене вдвічі важливий, тому що саме я запропонувала зробити його святом. Тоді мало хто вірив у те, що Президент підтримає цю ідею. Але я пояснила йому суть свята, і він погодився. День підприємця - це привід для того, щоб центральні і місцеві органи влади пригадали, завдяки кому вони працюють, і хоч раз на рік подивилися в очі підприємцям, які платять податки. Це також привід для того, щоб нагородити кращих у своїй справі і провести виставки, на яких наші бізнесмени мають можливість представити свою продукцію, а чиновники - оформити на неї держзамовлення. Крім того, колективам і сім'ям підприємців важливо знати, що їх працю цінують.

- Що стало з підприємництвом за останні 10 років?

- А ви самі подивіться на українські міста і території між ними. З'явилися ресторани, заправки, готелі. Міста приведені до ладу не міськими властями, а бізнесом! Мене всі лають за мій єдиний податок, автором якого я є. Але я пишаюся ним. Хай підприємці щось недоплатили за 11 років існування цього податку до бюджету, але заощаджені гроші вони не вивезли з України, а вклали у розвиток нашої держави.

- Чи витримають наші підприємства економічне потрясіння?

- Я сподіваюся, що так. Але є низка питань, які не дають мені спокою. Річ у тім, що зараз бізнес у тяжкому стані. Все, що він відклав якимось «жирком» у попередні роки, за останні 11 місяців встиг витратити. Адже за цей час жодної копійки ні великий, ні маленький підприємець не отримав у вигляді кредитування. При цьому бізнесмени платять людям зарплати, платять податки до бюджету, але зазнають збитків. Поясню чому. За всіма законами економіки, оборотних коштів у підприємства не більше 30%. Якщо немає кредитування, наступає страшне для будь-якого бізнесмена явище - «точка неповернення». Це коли після реалізації певної кількості продукції, чистий прибуток не дає вам можливості виготовити таку ж кількість продукції. Саме це і відбувається зараз з більшістю підприємств. Наслідок такого явища - дійсне банкрутство.

Другий момент, який я не можу подолати, це проблеми місцевого самоврядування. За ці роки ми забули, що місцева влада - це люди, які служать суспільству. Місцеві органи влади вважають себе королями на своїй території, а ми з вами для них - «бидло». Такого немає в жодній демократичній країні.

Є ще і дрібні проблеми. Наприклад, Податковий Кодекс, який потрібно приймати відразу ж після виборів і залишати його на десять років. Потрібно запровадити нормальну систему адміністрування податків. Це все треба робити, але не в ключі перманентних виборів. Є ще одна тенденція, яка сильно мене занепокоїла: намір Стельмаха продавати валюту тільки тим, хто запропонує за неї більше. Це абсурд! Адже ви ж розумієте, що покупці валюти відразу повинні будуть закласти у її вартість ризики. Зараз ситуація нагнітається, і ходять чутки, що долар коштуватиме 15 гривень. Звичайно, покупці валюти вкладатимуть цей курс у ціну. А хто це оплачуватиме? Ми з вами!

 

Можу вас запевнити, що в Україні не було б такої глибокої кризи, якби Національний банк прийшов до тями і видав антикризову програму щодо банків. Ми ж на сьогоднішній день 74 мільярди гривень пустили на рефінансування банків. Ні копійки із цих грошей не пішло в економіку. Ви не знайдете жодного підприємця, який кредитується. 74 мільярди просто вивезли закордон, піднявши нам з вами курс, знищивши наших громадян, які взяли валютні кредити. Я вважаю, що це злочин. Повинна бути створена серйозна комісія, проведено розслідування і вжиті заходи.

- НБУ збирається скасувати доларові кредити. Як це позначиться на підприємствах і на простих українцях?

- Позначиться погано. Кредити взагалі не можна буде взяти. Я постійно зустрічаюся з банкірами, і всі вони в один голос заявляють, що кредитувати не будуть. Більше того, банками до кінця цього року кредитування не передбачене. Якщо цього року не будуть створені умови для мікрокредитування бізнесу, я не знаю, що ми робитимемо.

- Але якщо все так погано, як виглядатиме український ринок через 5-10 років?

- Знову-таки сподіваюся, що ми виплутаємося. А для цього треба зробити одне: відразу ж після січня 2010 року потрібно на п'ять років заборонити всі вибори в країні. Потім провести необхідні реформи, інакше ми доживемося до того, що будь-яка людина за гроші зможе відібрати у нас квартиру, будинок або машину. Потрібно провести адміністративну і податкову реформи. Тоді нам не соромно буде залишити країну своїм дітям.

- А що Ви думаєте з приводу ідеї підняти заробітні плати і пенсії?

- Це страшна безвідповідальність! Ми самі розуміємо, що 600 гривень - дуже мало для того, щоб прожити, але спробуйте знайти хоч би одного бізнесмена, який платить своєму співробітникові такі гроші? Реальні зарплати у всіх вищі. Тому у парламенті йдеться тільки про підняття заробітної плати бюджетникам. Тобто це додаткове навантаження на бюджет. А де додаткові джерела його фінансування? Якщо ми зараз надрукуємо гроші, роздамо їх людям, потім відразу можна лізти у петлю! В Україні повторяться купони і зарплати по мільйону.

- Не так давно уряд запропонував громадянам, які втратили роботу, не ставати на облік у центрі зайнятості, а реєструватися приватними підприємцями. Натомість обіцяють пільги. Така пропозиція доречна?

- Згідно з цим законопроектом, малий бізнес не може наймати на роботу людей, і тому може нічого не платити, крім 200 гривень до Пенсійного фонду. Я не вірю, що такий закон приймуть у парламенті, адже ви ж чудово розумієте, що на сьогоднішній день бізнесмени не зможуть змусити людей працювати без зарплати.

- Одним із головних своїх завдань Ви поставили боротьбу з корупцією. Є перші результати, чи корупція в Україні, як багатоглавий змій: одну голову відрубаєш, виросте дві?

- Багатоглавий змій - це не корупція, а адміністративні послуги. А корупція - це скелет, який навіть у труні не перегниває. І цьому скелету потрібно не голову рубати, а переламати хребет.

Непрямі методи оподаткування - те, що б'є по скелету. Коли людина бере хабар і не може його витратити, він втрачає свою цінність. Погодьтеся, якщо у тебе лежить 100 тисяч доларів, а ти не можеш на них щось купити, це трагедія. От так зараз відбувається закордоном. Усі жахливо бояться брати хабарі, тому що можуть втратити робоче місце, а витратити сам хабар не мають можливості. Так само робити треба і в Україні. Все решта - косметичні кроки.

Але хочу сказати, що успіхи у боротьбі з корупцією є вже зараз. З того часу, як був створений «Єдиний дозвільний центр», рівень корупції зменшився на 50%. Я вважаю, що це дуже серйозно.

- І наприкінці, чи варто Україні чекати на другу хвилю кризи? Чи буде вона такою страшною, як перша?

- Якщо не буде терміново ухвалене рішення щодо регулювання діяльності Нацбанку, то друга хвиля кризи буде. І буде вона важчою, ніж перша. Свої гроші люди забрали із банківської системи, а без грошей ми повернемося знову до бартеру, папірців.

Перша хвиля кризи була нестрашна. Навіть бізнес каже, що ми якось її пережили. Потерпіли тільки люди, які взяли доларові кредити. Тоді я пропонувала ризик зростання курсу валюти розділити на трьох: одну гривню сплатив би позичальник, другу - держава, третю - взяв у збиток банк. Держава потім дала б цьому банку рефінансування. Дуже шкода, що цього не зробив ні парламент, ні Президент.

Страшне інше: НБУ не дав нам сигнал, що буде далі. Я точно знаю, що 21 банк готується до банкрутства. А там лежать рахунки підприємств і гроші людей. Нещодавно збанкрутував один із банків. У одного державного інституту пропало у цьому банку 800 тисяч гривень - це зарплата усіх співробітників за 8 місяців. НБУ забрав у цього банку ліцензію, попередньо давши йому 500 мільйонів гривень рефінансування. А зараз на рахунку у нього немає і двохсот тисяч. Усе вкрали і закрили банк. За таке, вибачте, будь ласка, треба вішати на Майдані.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...