App Store Google Play

Чи візьмуться нові за старе - двомовність?

08.09.2009 10:39

Напередодні виборів попри не менш важливу тему економічної кризи знов стала актуальною проблема двомовності. Двомовність в нашій країні - це явище, яке вже багато років (чи навіть десятиріч) викликає навколо себе безліч суперечок, а інколи навіть і конфліктів. Вона вже встигла набити оскомину своєю жахаючою стабільністю всупереч загальноприйнятій думці, що стабільність - це зовсім непогано. Так, але не в цьому разі! Існуюча в Україні "проблема двомовності" є однією з самих болючих і разом з тим найбільш значущих у нашій новітній історії. Цілий вузол протиріч, пов'язаних з цим питанням, заважають не тільки нормальному розвитку українсько-російських взаємовідносин, але й суттєво ускладнюють внутрішню політичну та соціальну ситуацію у державі.

Питання двомовності не тільки актуальне, а й досить складне. Адже дійсно - хто ж з опонентів правий: російськомовні мешканці сходу та півдня, які постійно намагаються довести, що російську мову пригнічують та не дають їй права на вільне існування, чи все ж таки ті люди, які вважають, що на даному етапі розвитку української держави саме її національна мова знаходиться у занепаді та які вимагають відродження саме української культури та українських традицій?

Політики, які своїми діями намагаються загострити україно-російські відносини на догоду особистим амбіціям, активно спекулюють проблемою української та російської мови. Ще одним приводом спекуляцій для них стала ситуація, що виникла нещодавно між МЗС Росії та МЗС України, пов'язана із загостренням існуючого латентний конфлікт. Офіційний представник Міністерства закордонних справ РФ Андрій Нестеренко звинуватив Україну в «дерусифікації, форсованому перекладі освітнього та інформаційного простору та судово-адміністративної сфери країни повністю на українську мову». «Влада України, - заявив він під час брифінгу у Москві, - навмисно намагається видалити російську мову з суспільного життя країни».

Крім цього, у заяві, яка була оприлюднена на офіційному сайті МЗС Росії зазначено: «До числа противників російської мови приєдналися і українські парламентарі від «Блоку Юлії Тимошенко», які до цього моменту «дотримувалися пристойності». Але особливо не дають спокою російській мові влада деяких західних регіонів України. «Закручення гайок» по відношенню до російської мови зачіпає тут не тільки традиційну сферу офіційного спілкування, але й побутову...», - вважають в Росії.

МЗС України вже спростувало звинувачення російської сторони, керуючись у першу чергу тим, що «помилки» такого роду з боку російського керівництва є нічим іншим, аніж спробою дезінформувати світову суспільну думку та заявити про так зване право Росії втручатися у внутрішні справи України. «Цілком зрозуміло, що незалежна держава повинна користуватись своєю державною мовою на власній території. І подібні заяви сприймаються як спроба штучно створити напруження між двома народами, протиставляючи українців та росіян, які проживають на одній території...», - говориться у заяві Міністерства закордонних справ України.

Отже, проблема мови в Україні, яку штучно створюють, не тільки не згасає, але й постійно підкріплюється. Особливо з боку сусідньої держави і тих політиків, які в Україні заслуговують на назву «п'ята колона».

«Це елементи зовнішньої політики», - зазначив під час зустрічі з Літньою школою журналістики в редакції газети «День» громадський діяч Євген Марчук, висловивши свою думку, що заява РФ щодо пригнічення прав російськомовного населення в Україні є спробою відволікти увагу від незадовільного забезпечення прав етнічних українців, які мешкають на території Росії. «Чому за кордоном на відміну від нашої країни вільне володіння декількома мовами є нормою? У Швейцарії, наприклад, я став свідком, як жінка-касир з чотирма різномовними клієнтами абсолютно вільно спілкувалась чотирма мовами! Хіба це не приклад для наслідування?» - додав він.

Аналізуючи нинішній стан української культури, слід зазначити, що наша рідна культура потребує постійної уваги та дбайливого ставлення до себе. Звичайно ж, не можна сказати, що вона знаходиться у занедбаному стані, але все-таки, останнім часом гостро відчувається зниження якості українського культурного продукту.

Візьмемо, наприклад, до уваги українське телебачення. Хоча більшість каналів останнім часом перейшла на транслювання новин національною мовою, друга їх частина все одно залишається російськомовною. Про пресу і казати не варто, переважна кількість печатних видань виходить саме російською. Не зовсім в позитивному стані знаходиться і видавництво творів українських авторів. Як, наприклад, часто вам на очі потрапляють книги сучасних українських прозаїків? Питання! Висновок очевидний: нашу культуру треба підіймати на новий рівень, аби зовсім її не втратити.

Треба не допустити, щоб підростаюче покоління забуло свою рідну мову. Тому, інколи слід забувати про власні амбіції та у першу чергу піклуватись про культурну спадщину рідної тобі країни. Духовне та культурне відродження повинно стати одним з необхідних елементів на шляху до справжньої, а не псевдодемократичної, сильної та розвиненої держави.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...