App Store Google Play

Місцеве самоврядування, сміття та гази

02.09.2009 10:45

Знову ми чуємо гарні новини про вдосконалення міської «комуналки». Знову не з нашого міста. У Миколаєві стартував проект з утилізації біогазу на полігоні твердих побутових відходів. 12 серпня між Миколаївським міськвиконкомом і компаніями «Asuka Green Investment (Японія) і Polska Green Envestment (Польща) був підписаний трьохсторонній договір про партнерство в спільному проекті з утилізації біогазу на полігоні твердих побутових відходів. Результатом цього партнерства повинне стати упорядковане за європейськими стандартами міське звалище.

Зараз виконується перший етап проекту, в рамках якого проводиться дослідження на предмет визначення пропорції метану в біогазі, і який займе 2-3 місяці. Якщо дослідження виявить достатню кількість метану в біогазі, буде підписано інвестиційний договір про реалізацію проекту спільної дії, результатом якого і повинна стати рекультивація полігону ТПО. За умов успішної реалізації проекту місто отримає інвестиції у розмірі 1,5 млн. євро. Його фінансування беруть на себе польська і японська сторони: по 50 % кожна.

В цій ситуації найдивнішим елементом виглядає мотивація іноземних партнерів. Колись ми вважали, що іноземці зацікавлені в наших звалищах виключно через можливість переробки наших відходів і отримання біогазу, теплової та електричної енергії, інших корисних вторинних ресурсів. Така мотивація зберігається і про неї ми вже згадували раніше (посилання на статтю «Не «Євро - 2012» єдиним ...»). Проте ситуація в Миколаєві в цю логіку дій не вписується. Головною причиною зацікавлення звалищем в цій ситуації є ... Кіотський протокол.

Здавалося б, яке відношення мають наші звалища до Кіотського протоколу, а наші органи місцевого самоврядування до міжнародних договорів? Як виявляється - можуть мати не тільки певне опосередковане відношення, але й цілком конкретну вигоду. 

Нагадаємо що Україна, Японія і Польща входять до числа країн, які підписали і ратифікували Кіотський протокол, згідно якому наша країна зобов'язалася зберегти об'єми викидів парникових газів на рівні 1990 року, а Японія і Польща - зменшити їх емісію. Якщо Україна зі своїм завдання впоралася і навіть перевиконала його, що дозволяє державі продавали щороку частину квот, які нам поки що не потрібні, то для Японії і Польщі їх зобов'язання є занадто важкими. Виконати їх ці країни не можуть, через що зазнають штрафних санкцій.

В цьому випадку Кіотський протокол передбачає різні механізми виходу з ситуації, і не тільки міждержавну торгівлю квотами на викиди, чим успішно займається Україна, але також і втілення в життя спільних проектів, спрямованих на зниження викидів в тих країнах, де вартість компенсуючих заходів є нижчою.

Тобто, якщо японці перевищують свої ліміти на викиди, то вони можуть намагатися зменшити їх або в Японії, або в будь-якій іншій країні. Якщо вони своїм коштом досягають зменшення на певний об'єм шкідливих викидів в Уганді, Уругваї чи Україні, взагалі в будь-якій країні, то їх ліміти саме на цей об'єм збільшуються. Зрозуміло чому було запропоновано таких механізм. Мета Кіотського протоколу - зменшити кількість шкідливих викидів в цілому світі. Не так важливо де це досягається, головне кінцевий результат та загальна участь. В Японії й так зроблено багато для охорони екології, тому щоб зменшити об'єми викидів парникових газів припустимо на одну тонну, слід витратити  припустимо мільйон доларів, в Україні ж на той же самий витрачений мільйон можна досягти набагато кращих результатів, тобто зменшити викиди більше ніж на тонну. Тому розвиненим індустріальним країнам вигідно зменшувати об'єми викидів в країнах які для цього вільних фінансових ресурсів чи технологічних можливостей не мають і готові йти на партнерство.

Звалище в Миколаєві є джерелом викидів в атмосферу метану, який шкодить озоновому шару значно сильніше за вуглекислий газ. Польща і Японія облаштовуючи його забезпечують сучасне обладнання та цикл переробки відходів. В результаті викиди припиняються і перетворюються на виробництво біогазу. Таким чином, вигоду отримують всі. Миколаїв - безпечне звалище. Польща і Японія - додаткові квоти на викид парникових газів.

Залишається лише два питання - хто є ініціатором такого партнерства в Миколаєві - міська влада чи іноземні партнери, і чому ми не на їх місці? В Дніпропетровську і області що - не вистачає звалищ? За викидами метану та вуглекислого газу ми вже точно дамо фору не тільки Миколаєву, а й більшості регіонів України та світу. Ми могли б здорово допомогти японцям і решті зацікавлених з їх лімітами, а одночасно і власній екологічній ситуації допомогли. Але чогось не вистачає - чи то політичної чи то ініціативності керівників. Чи то просто бажання працювати.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

92-роки тому Катеринослав перейменували у Дніпропетровськ. Звісно, не було ніяких референдумів/громадських слухань/можливості подати альтернативну петицію.Теоретично і зараз у місті живуть люди, які н...
Юрій Фоменко

Божі пензлики

У Бога є велика стара торба. Наскільки стара, що геть зношена і в латках. А у тій торбі: гачки, пензлі, гребінці, веретена, сита, сопілочки, граматки, вуздечки, тронки…   І ходить він з то...
Багато чую останнім часом про геройство, мотивованість та крутість, як необхідні якості для солдата. Скажу чесно: фігня це все, як на мене.Герої затикають подвигами чужі або ж свої помилки.Найкраще пр...
Всі журналісти у Дніпрі знають, що я завжди відкритий для співпраці. Незважаючи у владі я, або ні. І жодного разу я не пошкодував про співпрацю. Бо завжди витримувались ази журналістської етики. Тобто...