App Store Google Play

Еволюція людини продовжується. Діти майбутнього

30.08.2009 13:25

Учені стверджують: процес еволюції людини не припинився! Людство поступово видозмінюється. Міняється зовнішній вигляд, фізіологічні параметри тіла, стає тоншим скелет, збільшується об'єм головного мозку. Але найшвидшими темпами йде процес психічної еволюції - це видно неозброєним оком. Варто тільки придивитися до сучасних дітей, відразу стає зрозуміло: вони зовсім не такі, як ми.

Чим же вони відрізняються від нас, що в них особливого, і як правильно нам з ними спілкуватися, ми вирішили дізнатися у психолога центру сімейної психотерапії Тетяни Дмитрівни Артеменко.

- Чим відрізняються сучасні діти від тих, які були 20 років тому?

- Зараз діти більш мобільні, легше адаптуються до нового, швидше сприймають і обробляють пласти інформації. Але вони, на відміну від дітей минулого покоління, освоюють оточуючий світ більшою мірою за допомогою пасивного засвоєння інформації: за допомогою комп'ютера, телевізора, мобільного телефону, часто проводячи біля телевізора і комп'ютера від 3 до 8 годин на день.

Як каже Задорнов: «Молодь у нас хороша, тільки файли пустуваті». Звичайно, файли пустуваті не у всіх. Але часто молодь сприймає багато інформації, не знаючи, як її застосовувати.

Звичайно, переважна кількість батьків прагнуть максимально розвинути інтелект дитини. У наш час вже не рідкість, коли дитина в 3-4 роки вміє читати, рахувати і навіть писати. При цьому втрачається ігровий момент навчання. А для дитини у 2-6 років провідним видом діяльності є гра. В такому віці саме через неї пізнається оточуючий світ. Інакше знання отримуються більшою мірою механічно, і тоді страждає емоційний розвиток особи.

Зараз якраз зростає покоління дітей, батьки яких були вимушені активно займатися бізнесом, внаслідок чого діти були надані самі собі або няням. В якості компенсації якихось емоційних відносин батьки частіше за все пропонували «відкупного»: іграшки, солодощі, поїздки. За таких стосунків з рідними людьми діти навчаються будувати взаємовідносини за принципом: «ти - мені, я - тобі». При цьому втрачається здатність отримувати задоволення від пізнання оточуючого світу в усьому його розмаїтті. В той час як уміння будувати відносини в сім'ї, бути відкритим, щиро цікавитися один одним, вирішувати конфлікти - це суттєва частина цього світу і, мабуть, навіть більш важлива, ніж читання і письмо.

Зараз школа пропонує багато екскурсійних поїздок. Коли говориш про це з дітьми, виявляється, що домінуюча мотивація участі в поїздках - це пропуск навчальних занять. Украй рідко діти хочуть поїхати на екскурсію саме через можливість побувати в цікавих місцях, щось дізнатися.

- Може, система освіти теж «винна» у змінах в дитячій поведінці?

- Зміни в системі освіти дуже вплинули на те, що допитливість дітей знижується. На уроках часто буває нецікаво. У мене син - школяр. Так дітям на уроках літератури і історії в 5-6 класах пропонують складати тести. Тобто школярів не вчать аналізувати текст з погляду літературної цінності, не вчать співпереживати героям. Натомість учні повинні складати тести з 15-20 пунктів, які не мають жодного сенсу. Ну, наприклад: «Куди прийшла царівна, коли звільнилася з полону?». І варіанти: в лісову хатинку, в палац, ну і так далі. Як результат - діти втрачають інтерес до отримання знань. По-моєму, школярів, особливо молодших, треба не стільки завантажувати інформацією, скільки зацікавлювати самим процесом пізнання.

- На думку деяких психологів, сучасні діти перестали бути „чомучками". Для них найважливіше питання - «навіщо?». Чому так відбулося, і що це означає?

- Вік „чомучок" наступає десь у 4 роки. Питання «чому?» є діагностичним. Якщо дитина задає це питання, значить, вона перейшла на інший рівень розвитку мислення. У неї формується здатність встановлювати причинно-наслідкові зв'язки у подіях навколишнього світу. Якщо дитина обмежується питанням «навіщо?» - це свідчить про те, що вона взаємодіє зі світом на більш примітивному рівні. Це не значить, що вона буде інтелектуально недорозвиненою. Але з такої дитини навряд чи виросте дослідник, людина, яка докопуватиметься до суті речей.

Питання «навіщо?» несе в собі споживацький аспект: я зроблю те, що ви просите, якщо щось за це одержу. У батьків зараз теж розвинена система заохочення-покарання: зробиш - куплю, не зробиш - не куплю. Таке ж ставлення виникає і до школи, до отримання знань: вивчу, якщо мені за це потім щось куплять. Дитина не розуміє, що знання потрібні їй самій - щоб розвиватися, одержати в майбутньому цікаву професію.

Зараз ЗМІ активно пропонують молоді безтурботну модель поведінки, коли всі веселяться, шумно гуляють, п'ють пиво, палять. При цьому вони абсолютно ігнорують той момент, що в житті доводиться переживати труднощі. Звичайно, є переконані позитивісти, які вважають, що по життю треба завжди йти з посмішкою, не звертати уваги на неприємності. Але насправді людина повинна переживати різні відчуття. Адже якщо тривалий час вона живе на піку позитивних емоцій, то потім маятник неминуче гойднеться у бік глибокої депресії, яку їй важко буде подолати, тому що немає досвіду подібних переживань.

Багато батьків прагнуть гасити негативні емоції дітей: не дають їм можливості поплакати, щоб відволікти від переживань, купують солодощі, іграшки. Дитина на підсвідомому рівні запам'ятовує, що негативних емоцій бути не повинно. А вони ж то все одно є! В результаті виникають проблеми психосоматичного характеру, тобто негативні емоції починають виявлятися через захворювання внутрішніх органів. Розвиваються астма, головні болі, порушення травлення, знижується імунітет. Пізніше з'являються проблеми у школі, конфлікти з батьками, депресії. Так, може бути, що дитині усього 10 років, а у неї вже діагностується стійке зниження настрою з переходом у депресію. Зараз школярі часто страждають від порушень сну.

- Буває, вдома дитина добра і чуйна, а в школі не може порозумітися з однолітками і вчителями. Це наслідок неправильного виховання?

- Батьки ростять дитину, як тепличну рослину. Створюють всі умови для того, щоб їй було добре. А коли дитина потрапляє в соціум, оточуючі не завжди готові підтримувати комфортну для неї обстановку собі у збиток. А дитина не розуміє, як це, вона звикла, що дорослі роблять все, щоб вона не переживала.

Діти вчаться опановувати свої почуття у 3-5 років. Десь у 3 роки наступає перша велика криза в житті людини. Малюку важко справитися з бурею власних почуттів. Терпіння і гнучкість у поведінці дорослих демонструють дитині досвід контролю над власними емоціями, не доводячи їх до руйнівних. В цей час краще не загострювати конфлікти, не провокувати неприємності. Дітям потрібно надавати можливість і поплакати, і погорювати, і позлитися. Батьки повинні брати участь у переживаннях дитини, демонструвати розуміння, але дитячі емоції не повинні управляти поведінкою дорослих. Наприклад, дитині не дають цукерку перед їжею. Вона плаче. Тоді мати або батько можуть сказати їй: «Ти незадоволений, ти ображений на мене. Тобі хочеться кричати і плакати, тому що я не даю тобі цукерку. Але спочатку треба з'їсти суп, тільки тоді ти одержиш цукерку». Тобто батьки дають можливість дитині зрозуміти, що відбувається з її почуттями, але при цьому не знімають обмежень, які встановили. Дитина бачить, що дорослі її розуміють, але при цьому встановлюють межі поведінки. Тоді у маленької людини зберігається відчуття безпеки. Вона розуміє правила взаємодії і дотримується їх. Діти набагато легше сприймають обмеження і заборони, якщо у родині панують теплі і довірчі стосунки.

Часто буває так, що батьки приходять з роботи втомлені або після сварки з начальником, але не вважають потрібним ділитися з дитиною своїми неприємностями. Та ж, нічого не підозрюючи, вимагає до себе уваги, як завжди. І в якийсь момент батько або мати можуть зірватися, накричати на дитину. Це сприймається останньою як заперечення себе. Батькам треба поводитися більш відкрито. Прийшовши додому, скажіть: «Знаєш, ти мене не чіпай півгодини, я так втомився», або «Я посварився з начальником. Ти дай мені півгодини відпочити, а потім ми зможемо поговорити». Це формує в дитині відповідальність, здатність розуміти почуття іншої людини.

- Сучасні діти освоюють мобільні телефони і комп'ютер з раннього дитинства. Дорослим часто таке знання техніки навіть не снилося. Чому дітям так легко розбиратися в техніці?

- Такий техногенний зсув в їхньому пізнавальному процесі знову-таки пов'язаний із пасивним освоєнням інформації. Воно дуже захоплює і не потребує жодних вольових зусиль. Зараз мобільні телефони для дітей - символ певного статусу. Для дорослих цю роль часто відіграють автомобілі. Дитина дуже страждає від усвідомлення, що його мобільний гірше, ніж у когось іншого. Коли діти зайняті комп'ютерними іграми або мобільним телефоном, вони втрачають інтерес до інших сфер життя. Вони не одержують повноцінного емоційного спілкування. Але комп'ютерні ігри і мобілки - це частина їхнього життя, заборонити їх не можна. Але захоплення технікою повинне бути в межах розумного. Натомість потрібно пропонувати живе спілкування, рухомі ігри.

- Зараз заговорили про те, що нове покоління - це особливі діти - індиго. Вони відрізняються від інших людей кольором аури. Дітям індиго приписують безліч унікальних якостей, починаючи від високого рівня інтелекту і закінчуючи телепатичними здібностями. Що наука думає із цього приводу?

- Вважається, що це діти з особливим сприйняттям світу. Вони підключені до інформаційного поля Всесвіту, і тому у них зовсім інше відношення до знань. В деяких країнах таких дітей досліджують на державному рівні. Існує припущення, що це покоління, якому призначено врятувати людство, відродити духовність. Але я таких дітей не бачила, хоча було б цікаво.

Дуже часто якийсь прояв дитини, відмінний від загальноприйнятих норм, батьки сприймають як ознаку того, що їхня дитина - індиго. Це можуть бути елементи аутизму і зниження інтелекту різного рівня, але батькам набагато спокійніше і простіше бачити в своїй дитині індиго, ніж усвідомити, що вона в чомусь неповноцінна. При цьому вони втрачають можливість звернутися до фахівця для своєчасного вирішення проблем.

- Надмірну психічну і моторну активність лікарі називають гіперактивністю і вважають відхиленням від норми психіки. Деякі ж вважають це ознакою причетності до нового покоління - індиго. Як би там не було, кількість гіперактивних дітей зараз різко збільшилася. Чим можна це пояснити?

- В першу чергу це пов'язують з не зовсім адекватним лікуванням дітей на ранніх етапах життя. Дуже часто до нас з проблемою надмірної активності звертаються діти, яким у ранньому віці без необхідності призначали заспокійливі або, навпаки, стимулюючі препарати. Іноді лікарі кажуть батькам: «Робіть усе, щоб дитина не плакала». Ну і батьки докладають всі можливі зусилля, балують дитину. Відповідно, межі поведінки у дитини не встановлюються, вона робить все, що хоче. Страждає розвиток вольових навиків. Так з'являється гіпердинамічна поведінка. При певних виховних заходах до настання шкільного віку ця проблема може бути вирішена. Хоча діти, у яких сильно виражена гіперактивність, потребують медикаментозного лікування. Якщо ж до початку навчання у школі проблема не буде вирішена, то надалі це може провокувати інші труднощі.

- Я читала, що кожні 5 років коефіцієнт інтелекту IQ збільшується на одиницю. Якби наші бабусі-дідусі зараз стали маленькими, то в порівнянні з сучасними дітьми виглядали б відсталими?

- Ні, не думаю. Просто зараз збільшився об'єм інформації, яку засвоюють діти. Але це у жодному разі не свідчить про відсталість наших предків. Я б сказала, що наші предки були навіть в чомусь більш розвинені. Вони більш гармонійно вписувалися в оточуючий світ, краще за нас розуміли природу.

А взагалі інтелект - одиниця умовна, яка зараз оцінюється за тим, яким об'ємом знань володіє людина. Шкали інтелекту, які використовуються при цьому, не завжди відображають норму. Дитина може вписуватися в норму інтелекту, але не набирати при цьому відповідну кількість балів за інтелектуальними шкалами.

- Що головне потрібне врахувати при вихованні дітей?

- Я вважаю, головне - це давати дитині можливість розвиватися. А який напрям діяльності їй ближче, вона обере сама. На жаль, часто батьки хочуть реалізувати в дитині свої нездійснені мрії. Не помічаючи, що у тієї зовсім інші інтереси...

Найбільше, що можуть зробити батьки для своїх дітей, - це любити їх, опікуватися і щиро цікавитися ними, прагнути зрозуміти. А ще для дитини дуже важливо, щоб її батьки почувалися щасливими.

Експедиція ХХІ

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...