App Store Google Play

Свобода Інтернет-хамства

20.08.2009 13:51

Законопроекти про регламентування веб-спілкування сьогодні ще можна сміливо відносити до науково-фантастичної літератури, і процвітанню цієї свободи реально нічого не загрожує. Вона, однак, загрозу в собі несе - і чималу.

Віднедавна до клубу країн, у яких повним ходом іде дискусія щодо необхідності запровадження цензури в Інтернеті, долучилася Польща. Членський внесок наші західні сусіди сплатили справді оригінальним чином: місцева волейбольна зірка, Дорота Шьвєнєвіч, вирішила завершити свої виступи за збірну, прочитавши коментарі про себе в Інтернеті. На одному з порталів читач назвав її «старою бабою зі зморшками і целюлітом і бридкою засмагою з солярії».

За неперевіреною версією поляків, це - перший випадок, коли спортсмен завершує свою кар'єру через читацькі коментарі на веб-сайтах. На хвилі цієї версії польські публіцисти висунули іще одну (схоже, не більш перевірену ними самими) - буцім за рівнем хамства в Інтернеті Польща - попереду планети усієї. Навколо цих двох версій вони розгорнули у тому ж самому Інтернеті повномасштабну і дуже рейтингову дискусію.

З нашої української хати друга із версій виглядає трохи самовпевненою, адже і користувачі наших рідних спортивних і політичних сайтів старанно наповнюють хамством коментарі до новин та статей.

Те, що ми ще не дочекалися своєї Дороти Шьвєнєвіч, яка дала б привід про цю проблему активно говорити, не означає, що вона у нас стоїть менш гостро. І потреба говорити про неї давно уже назріла.

Онлайн-стадіони

Де коментарі в українському веб-світі найбрудніші, очевидно і без копіткого збору статистики - звичайно ж, на спортивних порталах. Найпопулярніший український футбольний портал чи не з самого початку свого існування бив усі мислимі рекорди за об'ємом фекально-сексуальної тематики у читацьких «каментах». І певною мірою це навіть нормально.

Нікуди подітися від того, що такий футбольний інтернет-ресурс - це, фактично, онлайн-стадіон, відкритий для усіх бажаючих 24 години на добу.

Відповідно, поводить себе публіка там абсолютно так само, як і на стадіоні реальному - хіба що насіння в коментарях не можна лузати, бо поки ніхто не додумався до такої віртуальної послуги. А усе решта є в повному обсязі, у тому числі і обов'язкові для стадіонів гучні розмірковування про сексуальну орієнтацію арбітрів, спортсменів і вболівальників чужих команд.

Тут одразу можна сказати й коротке слово на захист інтернет-хамства - принаймні, на такого типу сайтах. Стадіон віддавна є місцем, де вболівальники можуть не лише отримати необхідну порцію видовища, адреналіну і відчуття єдності з собі подібними, але й дати вихід негативу і агресії. Для повноцінного психічного життя більшості людей «темний бік особистості» також мусить отримати свою, бодай обмежену розумом, волю.

Однак на цьому коротке захисне слово можна й закінчити, бо отого обмеження розумом якраз і не відбувається.

Теоретично корисний для окремо взятої психіки викид негативу читачі полюбляють перетворювати на поливання своїм внутрішнім брудом усіх навколо, дозволяючи собі особисті образи, які можуть тільки зашкодити.

Нехай спілкування в Інтернеті і залишається здебільшого анонімним, віртуальне хамство спрямоване на реальних людей, і деякі з них можуть виявитися до нього аж надміру вразливими. Приклад: минулого року у США через образи в Інтернеті повісилась дівчина. Користувачі, в яких хамство б'є через край і спонтанно виливається у коментар, навряд чи задумуються, які наслідки може принести такий фонтан.

Хвора агора

Глобальніші теми можна підіймати, говорячи про коментарі на українських суспільно-політичних порталах. Хоч тут вже йде мова не про онлайн-стадіон, а радше про онлайн-агору, за рівнем хамства в «каментах» вони частенько не дуже-то й поступаються спортивним ресурсам.

Однак у випадку суспільно-політичних сайтів захисне слово для їхніх спортивних аналогів не проходить.

Форуми і коментарі на них задумані не стільки для спонтанного викиду фекально-сексуальних емоцій, скільки для обговорення людьми важливих суспільних і державних речей. Фактично, йдеться про вільний простір для загальної суспільної дискусії, про який свого часу і мріяти не могли теоретики демократії.

Прийнято вважати, що хамів у суспільстві - завжди меншість, а адекватних і врівноважених людей - більшість. Тим не менше, в українському Інтернеті, коли справа доходить до коментування новин і статей на суспільно-політичну тематику, саме хами (почасти - свої власні, почасти - заїжджі) беруть кермо дискусії у свої руки. Це помітно навіть на тих інтернет-ресурсах, на яких коментарі користувачів проходять хоча б якусь модерацію.

Звичайно, треба враховувати те, що у нашій політиці сьогодні присутній і серйозний «спортивний» елемент, коли вболівання за улюбленого політика мало чим відрізняється від вболівання за улюблену футбольну команду. Ясна річ, що коментарі дають можливість людям на увесь світ, а не тільки на свою власну кухню, висловити прямим текстом, що вони думають про наших політиків - і не дивно, що підібрати цензурні висловлювання тут буває нелегко. Не треба забувати і про «замовні» коментарі.

Та навіть якщо враховувати це все і дійти до висновку, що засилля відверто хамських коментарів просто відображає сьогоднішній стан українського суспільства, бруду буде аж занадто багато. Щонайгірше - бруду заради бруду, хамства заради хамства.

Адже у більшості випадків хамський коментар спрямований або на вболівальників і гравців чужої політичної команди, або на автора, і не має нічого спільного з темою публікації.

Водночас суспільно-політичний розділ Інтернету - це все ж-таки не «великий відстійник», а місце, в якому має відбуватися реальна суспільна дискусія з найважливіших для самого суспільства питань. Вже сьогодні така українська дискусія прогнила хамством наскрізь, і в даному випадку винувата не якась абстрактна держава, не політики, а самі користувачі. На ґрунті такої свободи слова нічого здорового вирости не зможе і надалі.

Цензурувати не можна дозволити

На цю проблему, на жаль, в Україні воліють не зважати. Зокрема, українські політики, можливо, занадто сильно відірвані від буденної віртуальної реальності, аби звертати на неї увагу, або ж їм просто вигідно, аби суспільне обговорення важливих питань залишалося саме на такому рівні, на якому є зараз.

Кретинізованим суспільством маніпулювати простіше.

У той же час інтернет-хамство, особливо там, де суспільство мало б розвиватися, а не дегенерувати - проблема набагато важливіша, аніж «аморальність» фільму «Бруно» чи «Камеді Клабу». Шукати її вирішення потрібно вже зараз, поки не стало занадто пізно.

Очевидно, що це вирішення не може бути простим, бо найпростіші методи тут не допоможуть. Тотальна модерація форумів та коментарів може лише призвести до того, що «свобода слова» у віртуальному просторі перетвориться на пустий звук. Автоматична перевірка повідомлень на нецензурні слова, з іншого боку, вже стигла довести свою повну неефективність.

Насправді рішення може бути лише комплексним, і повинне бути спрямоване насамперед на виховання самих користувачів Інтернету, а не на примітивну репресію. Тут усе в першу чергу залежатиме не тільки від керівників українських суспільно-політичних порталів, але й від самих користувачів. Саме вони-бо є і будуть рушійною силою суспільної дискусії в Інтернеті - дискусії, яка, хотілось би вірити, усе ще має в Україні шанс бути здоровою і корисною.

Данило МОКРИК, Форпост

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...