App Store Google Play

Слава Україні! Іванові Сіркові слава!

14.08.2009 11:07

На превеликий жаль, жодна з наших „демократичних" місцевих газет не подала обєктивного огляду подій, які відбулися під час молебню за нашим славним кошовим отаманом Іваном Сірком. Все спотворено лукавими журналістами на догоду чи то владі, чи то господарям мас-медіа, чи то масовому читачу, який на свою біду, навіть не відаючи того, є просто споживачем локшини спочатку радянського виробництва, а потім начебто своєї не своєї, як писав Т.Шевченко „на нашій - не своїй землі". Тому, щоб їм не було дивно наступного року („как так, ведь атаманы решили"), ми пропонуємо свій погляд на події, оскільки думка більшості (читайте „Репортер", де був на цю тему репортаж), особливо тих людей, які брали активну участь в організації і проведенні свята, не прозвучала в жодному репортажі.

По - перше, доводимо до відома читачів, що левова частка організації свята (крім, звичайно, районної державної адміністрації, яка в цьому році зробила, мабуть, стільки, скільки за попередні 18 років свого існування) належить козакам, які пішли, а не тим, хто в кращих традиціях комуністичної доби, організували коло, де рішуче засудили „розкольників", майже постановили "исключить их атаманов из казачества" и "просто не приглашать подобных людей на праздник". (Див. газету „Венал-Візит" № 39 від 6 серпня 2009 року). Панове, хіба це рівень „козацького кола"? Ми не лікарі-психіатри і тому не будемо ставити діагноз. Цікаво, що навіть у комуністичні часи, людей, яких хотіли покарати, принаймні запрошували на дійство. Тому результат такого кола - нуль. Ми на своїй Богом даній землі і ніяке „коло" не може нам заборонити приходити до святої могили.

Ми пішли й іншого рішення бути не могло. І справа навіть не в Київському патріархаті, не в мовному питанні, (хоча вони є для нас найважливішими), бо тому, хто є нашими братами-козаками, ніхто не забороняв і не заборонятиме говорити російською мовою. Серед нас багато росіян, білорусів, які щиро сприйняли українську національну ідею і так же вірно служать їй, бо є часткою нашого народу. Кращою! Справа в учасниках ганебного кола, яке відбулося біля святої могили.

Питання до журналістів „демократичних" газет. Де вони бачили скільки генералів, обвішаних якимось цяцянками, на одному квадратному метрі? Можна подумати, що вони, принаймні, взяли три Берліна і визволили одну Прагу. Та Бог з ними, чим би дитя не бавилось. Але ж їм потрібна неукраїнська Україна, без помісної церкви, без української мови, без гордості за свою історію, та просто без народу, а з „населением", які б їм „кричали ура и в воздух чепчики бросали". Приклади? Безліч! Найменший, але найбільш характерний. Один отаман „Координаційної Ради козацтва Нікопольського краю", заступник Верховного отамана „Всеукраїнського гетьманського козацтва", академік „ Міжнародної академії козацтва, генерал-полковник ще, мабуть, і досі гордо ходить зі значком Петра Першого. І це після знищення Петром І Батурина, руйнування Чортомлицької січі, осквернення її церкви, могил козаків і самого І.Д. Сірка! Ось такі очільники, ось такі „козаки".

Але це так, маленька деталь. Питання нищення українства у них стоїть глобально. Щоб раз і назавжди. Якась заступник отамана з міжнародних відносин Запорозького козацького округу Світлана Писаренко (коли це в козацтві жінки були???) на колі заявила (мовою оригіналу): „Підписан універсал про проведення статтею в Конституцію поняття козацтва, як народу"(Див. газету „Проспект Трубников" №32). Ось так. Ні більше і ні менше. Не буде, панове читачі, у нас уже українців як нації, як народу. Будуть якісь абстрактні козаки без роду і племені, на чолі звичайно ж зрозуміло з ким. Коли це народ, то, мабуть, вони вигадають козацьку мову, козацьку церкву, а прийде час, то ще й територію будуть вимагати. А як же! Вони ж - народ! Що може бути у нас з ними спільного? Хто вносить розкол? Хочемо сказати шановній громаді, що ми зробимо все, щоб увесь цей накип генералів, полковників та інших „воєнначальників" зник з лав козацтва, як роса на сонці. Це бур`ян, який виполоти нелегко, але для рясних сходів необхідно.

Та все ж свято вдалося! З кожним роком воно проходить все краще і краще. Все більше однодумців, палких патріотів України, людей не байдужих до долі Батьківщини збирається біля могили батька. Хто може виплескати Дніпро, хто може не дати птаху літати? Хто може заборонити народу право на святе паломництво? Хай спробують ті, хто залишився, ті, хто не оголив чола і відвернувся від хреста під час проведення святодійства.

По - друге, заявляємо:

1. Ми є, і завжди будемо Українським козацтвом, а не московським з їхньою пародією на Українську церкву, і ніхто не завадить нам бути такими на нашій, Богом нам даній землі. Український народ для нас понад усе і перед усім. Тільки йому, його мові, його традиціям і звичаям ми служимо і будемо захищати навіть ціною свого життя.

2. Розвіюючи спекуляції „демократичної" преси, говоримо про те, що ми любимо великий російський народ, а також всі народи, які живуть на своїй землі, глибоко поважаємо їх мови, традиції, звичаї. Ми готові захищати нашу і їхню свободу, як свою, коли це не дай Бог доведеться.

3. Генерали без війська, полковники без полків, сотники без сотень, представлені на колі, є авантюристами, які прикриваються високими словами про служіння народу, а насправді виступають за неукраїнську, порвану на регіони Україну, і служать не їй, а своїй власній кишені і марнославству. Ці люди принижують честь і гідність справжніх офіцерів армії, флоту, органів внутрішніх справ, які за кожну, навіть маленьку зірку, віддавали частину свого життя, здоров`я, вірно служачи своєму народу.

4. Козацтво мало до 1685 року свою власну Київську метрополію, яку потім підступно купили за соболі в Константинопольського патріарха московська влада і її духовенство. Ми живемо у самостійній державі, ми вільні козаки Українського козацтва і тому прагнемо повернення прав Української помісної церкви.

Наступного року ми прийдемо, ми обов'язково прийдемо на святу могилу! Зі своєю вірою, зі своєю правдою, зі своїми священиками, зі своєю любов`ю до України, її народу! І прости, Боже, засліплених, одурманених „генералами" козаків.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...