App Store Google Play

Віктор Бронюк: «Хотілося б побачити — який він, комунізм?»

23.02.2009 16:06

ГУРТ «ТІК». На сьогодні - один із найпопулярніших у народі колективів. Їх пісні «Олені» та «Вчителька» - лідери неформальних хіт-парадів. Усього в гурті - семеро сміливців. І, уявіть, у кожного вища педагогічна освіта. Їх музичний напрям дехто визначає як «сільський панк». Не дивно, що і в селах їх уже оцінили. Лідер гурту - Віктор Бронюк - зізнався «ДТ», що «ТІК» має найрізноманітніші варіації смислової транскрипції. Від «Тверезість і культура» - до «Трамвайне депо імені Кіркорова». Отож сядемо на одній із трамвайних зупинок із фронтменом гурту і погомонимо за життя.

- Цього місяця ваш гурт виїхав у Всеукраїн­ський «тиХИЙ» тур. Хочете охопити аж 40 українських міст... Не страшно? Адже у всіх криза, а у вас - тур...

- Знаєте, ми недавно приїхали з Білорусі. Й мене здивувала одна річ-там ніхто не говорить про кризу! Навпаки - всі говорять, як із неї вийти.

І справді - вихід знаходиться!.. В нашій же країні свідомість людей спрямована на негатив. І замість того, щоб щось конкретне робити, всі тільки язиками наліво-направо патякають. Так і хочеться сказати: щось робімо... Ось ми, наприклад, вирішили замість того, щоб сидіти й розказувати, «як погано живеться», - поїхати в тур. Насправді ніхто з нас на тому турі не сколотить якийсь шалений капітал. Адже квитки будуть доступні, все базуватиметься на самоокупності. Хочеться поїхати й підвищити людям настрій, тому що їх заляпали вже цією політикою з голови до п'ят. Ми ж хлопці роботящі! Можемо давати по два-три концерти в день.

- А чому ваш тур називається «тиХИМ»?

- Це однойменна назва нашого другого альбому. До того ж нам не хочеться зчиняти багато зайвого галасу. Тихенько поїдемо, поспіваємо... Тихо їхати, але гучно співати.

- Свій хіт «Олені» ви виконали спільно з білоруським гуртом «Ляпіс Трубєцкой»... Як, власне, працювалося з цим колективом?

- Нормально. У нас склалися теплі дружні стосунки. «Ляпіс...» - група з цікавою історією. Незважаючи на це, у них немає пихатості. У нас і тепер хороші, дружні стосунки з «Ляпісом...». До того ж ми працюємо у схожих напрямах.

- Яка ще команда могла б створити з вами достойний ансамбль?

- Не люблю підкреслювати, що, мовляв, з тим би заспівав, а з іншим - ні. О, зачекайте... Заспівав би з Сергієм Звєрєвим! Він говорив про нас у своїй програмі «Зверский взгляд». І дуже обурювався: мовляв, як таке взагалі може бути, - я тут перукар, по три-чотири рази на день ходжу в перукарню, виходжу на сцену весь із себе... А ось він - це я, - людина, в котрої волосся повипадало, лізе на сцену. Одне слово, розкритикував і наш стиль, і мою зачіску. Виходить, що тоді він нас трошки «пропіарив». Тоді мені багато знайомих телефонували й запитували, мовляв, чому це він на тебе такого наговорив? А я їм спокійно відповідав: та годі вам, просто в людини така позиція, і він собі на цьому робить імідж.

- Видно, ви не дуже переймаєтеся критикою...

- Та я від того не схудну!

- Інколи деякі журналісти кажуть: «З Віктора Бронюка не зліпиш секс-символа україн­ської естради...».

- Ой, зараз що хочуть те й пишуть. Гламур існує сам по собі, а я - сам по собі. Мені від того ні холодно ні жарко. Уявіть, люди складають рейтинги: і чомусь записали мене в двадцятку «найсильніших» людей поряд із Тимо­шенко, Черновецьким, Гошею Куценко... Вважаю, що у нас взагалі немає кому «ліпити»...

У нас взагалі останнім часом усі стали професіоналами в якій-завгодно галузі. Наприклад, «найсильніші» політики - це таксисти. Сідаєш у машину, а він, замість того, щоб їхати й везти пасажира, - розказує, як «вивезти країну з кризи». А те, що він порушив разів п'ять правила дорожнього руху, - то пусте! Але ж якщо ти все знаєш, то кидай таксі та йди керуй державою. І так у всьому - кожен намагається бути професіоналом у тій діяльності, в якій він некомпетентний.

- Як ви ставитеся до модного нині гламуру?

- Наразі вже з'явилася інша тенденція, - «антигламур» став поширеніший, аніж гламур. Гламур - це як совість: його ніхто не бачив, але всі говорять. Немає якогось особливого визначення гламуру. Вважається, що чим менше в тебе художнього й естетичного смаку, то тим більше ти гламурний. Гламур нікому не заважає жити? Так! Може, комусь і заважає, але я не заморочуюсь... Та й наш гурт не вирізняється ні гламурем, ні епатажем. Насправді нашій музиці притаманні щирість, справжність і органічність. Це не для нас - гіпюрові труси чи рожевий колір. Адже діти боятимуться!

- Чи можна визначити вашу, так би мовити, цільову аудиторію? Адже ви неодноразово наголошували, що ви «хлопці з села». Яким бачите свого слухача?

- До нас на концерти не приходять гопніки у спортивних костюмах. А приходять люди, котрі звикли думати головою. Це можуть бути студенти, депутати, бізнес-еліта. У віковому плані теж діапазон дуже широкий. Наприклад, 2 січня у Львові в театрі імені Марії Заньковецької в нас було два концерти - о 17-й та о 20-й годині. Можна було побачити сивочолого дідуся у вишиванці, а біля нього - купу онуків із оленячими ріжками, що підкреслюють солідарність із нами. Часто буває, що приходять молоді батьки з півторарічними дітками. Діти завжди на концертах танцюють біля сцени. Причому від початку пісні до самого її закінчення.

Це та аудиторія, яку неможливо обманути. Діти сприймають деякі речі такими, якими вони є: якщо подобається - то подобається, якщо ні - то ні. Це свідчить про те, що в нашій музиці немає агресії, вона позитивна.

- А як сільська аудиторія реагує на ваші пісні? Звучать вони, наприклад, у клубах?

- Нормально реагує. Знаю, що і в тракторах слухають «ТІК». Музика пішла в народ. А що стосується клубів, то є села з такими клубами, що ого-го! Взагалі ми не пихаті, у нас немає особливих обмежень, - якщо нас запрошують, то їдемо. Можемо співати на Дні лісника, в київському клубі, на дні народження депутата. Не перебираємо!

- А як ставитеся до продюсер­ської школи в Україні? Зокрема до проектів Юрія Нікітіна- «Армія», «Нікіта» і т.д.?

- Шоу-бізнес в Україні розвивається, стає більш організованим. Уже вимальовується якась стилізована форма. Адже в кожному бізнесі хтось робить ставку на якість, а хтось - на кількість.

- А як «Фабрику зірок» сприй­маєте?

- Вважаю, що дітей просто використовують. Уявіть стан людини, яку два чи три місяці показують на телебаченні, ліплять-ліплять із неї зірку, а потім закінчується проект - і все, її викидають на вулицю. І ця людина не може зрозуміти, що сталося, чому ще вчора вона була потрібна, на неї працювало стільки людей, а сьогодні - все? Тому вони потім і ріжуть собі вени. Твердять, що «жизнь не удалась». Я бував у павільйонах, де знімається «Фабрика...». Там сама атмосфера не дуже здорова, трохи гнітюча, всюди дзеркала. Це зле, коли людина постійно має перед очима своє дзеркальне відображення. Мало того, що відбирається енергія, то ще й відбуваються не дуже здорові процеси з психікою, адже перебувати весь час у замкненому просторі - дуже важко. Я вважаю, що ті продюсери просто не мають права ламати на свій копил цих дітей.

- Не хотіли б виступити на Євробаченні від України в нинішньому році?

- Нинішнього року заявки не подавали. Хоча й думали над цим питанням. Але якщо вже їхати на Євробачення, то тільки з однією метою - перемогти. А просто так, аби потусуватися, засвітитися - немає бажання.

- Всі учасники вашого гурту мають вищу педагогічну освіту, на сцені ж у вас образи «пацанів» - із сьогоденними турботами, переживаннями та надіями.

- Це не образи. Ми такі є.

- Справді? Отже, ви не граєте, не вдаєте, не створюєте образ?

- А задля чого? Не бачу в цьому сенсу. Так, бувають певні ситуації, коли людей ламають. У тих-таки шоу-проектах у виконавця особистість роздвоюється. Рано чи пізно настане момент, коли ці дві особистості перет­нуться і одна одну муситиме знищити. Це закони природи й сильна психологічна боротьба. Тому, якщо мені нормально і я добре почуваюся у своєму природному образі, - навіщо шукати, винаходити велосипед? А стосовно іміджу... так ми вдягаємо те, що нам не заважає стрибати, співати, танцювати.

- Яку найнесподіванішу версію розшифровки вашого гурту «ТІК» чули ви самі?

- Багато різних інтерпретацій - «Теща испугалась Кикабидзе» або «Трамвайне депо імені Кіркорова». Я, знову ж таки, - не заморочуюся тим. Навіщо заморочуватися речами, які того не варті? Це найпристойніше слово з трьох букв.

- У своїй анкеті ви написали, що ваша мета - «почути й побачити гармонію Всесвіту та дожити до комунізму». Отож ви електорат компартії?

- Я народився в Ра­дянсь­кому Союзі. І всі говорили про майбутнє покоління людей, яке житиме при комунізмі. І цей комунізм необхідно будувати! Отож, хотілося б побачити, який він - комунізм. А інший бік цього - це те, що я не прихильник конфліктів, грубих, аморальних речей. Усе має бути гармонійно. Адже коли між людьми пануватимуть взаємодовіра і взаємоповага, - тоді все сприйматиметься по-іншому. Зникнуть дурні ситуації, і життя буде набагато кращим!

- Швидкість, із якою рінгтони з вашими новими піснями залунали з мобільників, - прямий доказ того, що нова українська музика існує. Ви щось спеціально робите для свого піару?

- Працюємо! Щодня не покладаючи рук. Працюємо по 25 годин на добу. Працюємо всією коман­дою. Робота в гурті має бути комплексною, лише тоді можна чекати результатів. Інакше немає сенсу працювати взагалі. Вийде як за Руданським: «Те, що зверху відірву, те внизу доточу». Шоу-бізнес належить до звичайного бізнесу, в якому діють ті ж самі закони, що і в інших його видах. Отже, є шоу, а є бізнес. І якщо ти хочеш, щоб продукт, а в нашому випадку - це музика, просувався на ринку, то він має бути якісним, досконалим, доступним, справжнім - без ГМО та інших добавок. Питання лише в тому, щоб було бажання. Питання, як і в будь-якій роботі, - наскільки сам ти готовий цій роботі віддатися. Якщо над будь-якою роботою людина працює системно, - результат буде. Вода камінь точить.

ДТ



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...