App Store Google Play

Віктор Бронюк: «Хотілося б побачити — який він, комунізм?»

23.02.2009 16:06

ГУРТ «ТІК». На сьогодні - один із найпопулярніших у народі колективів. Їх пісні «Олені» та «Вчителька» - лідери неформальних хіт-парадів. Усього в гурті - семеро сміливців. І, уявіть, у кожного вища педагогічна освіта. Їх музичний напрям дехто визначає як «сільський панк». Не дивно, що і в селах їх уже оцінили. Лідер гурту - Віктор Бронюк - зізнався «ДТ», що «ТІК» має найрізноманітніші варіації смислової транскрипції. Від «Тверезість і культура» - до «Трамвайне депо імені Кіркорова». Отож сядемо на одній із трамвайних зупинок із фронтменом гурту і погомонимо за життя.

- Цього місяця ваш гурт виїхав у Всеукраїн­ський «тиХИЙ» тур. Хочете охопити аж 40 українських міст... Не страшно? Адже у всіх криза, а у вас - тур...

- Знаєте, ми недавно приїхали з Білорусі. Й мене здивувала одна річ-там ніхто не говорить про кризу! Навпаки - всі говорять, як із неї вийти.

І справді - вихід знаходиться!.. В нашій же країні свідомість людей спрямована на негатив. І замість того, щоб щось конкретне робити, всі тільки язиками наліво-направо патякають. Так і хочеться сказати: щось робімо... Ось ми, наприклад, вирішили замість того, щоб сидіти й розказувати, «як погано живеться», - поїхати в тур. Насправді ніхто з нас на тому турі не сколотить якийсь шалений капітал. Адже квитки будуть доступні, все базуватиметься на самоокупності. Хочеться поїхати й підвищити людям настрій, тому що їх заляпали вже цією політикою з голови до п'ят. Ми ж хлопці роботящі! Можемо давати по два-три концерти в день.

- А чому ваш тур називається «тиХИМ»?

- Це однойменна назва нашого другого альбому. До того ж нам не хочеться зчиняти багато зайвого галасу. Тихенько поїдемо, поспіваємо... Тихо їхати, але гучно співати.

- Свій хіт «Олені» ви виконали спільно з білоруським гуртом «Ляпіс Трубєцкой»... Як, власне, працювалося з цим колективом?

- Нормально. У нас склалися теплі дружні стосунки. «Ляпіс...» - група з цікавою історією. Незважаючи на це, у них немає пихатості. У нас і тепер хороші, дружні стосунки з «Ляпісом...». До того ж ми працюємо у схожих напрямах.

- Яка ще команда могла б створити з вами достойний ансамбль?

- Не люблю підкреслювати, що, мовляв, з тим би заспівав, а з іншим - ні. О, зачекайте... Заспівав би з Сергієм Звєрєвим! Він говорив про нас у своїй програмі «Зверский взгляд». І дуже обурювався: мовляв, як таке взагалі може бути, - я тут перукар, по три-чотири рази на день ходжу в перукарню, виходжу на сцену весь із себе... А ось він - це я, - людина, в котрої волосся повипадало, лізе на сцену. Одне слово, розкритикував і наш стиль, і мою зачіску. Виходить, що тоді він нас трошки «пропіарив». Тоді мені багато знайомих телефонували й запитували, мовляв, чому це він на тебе такого наговорив? А я їм спокійно відповідав: та годі вам, просто в людини така позиція, і він собі на цьому робить імідж.

- Видно, ви не дуже переймаєтеся критикою...

- Та я від того не схудну!

- Інколи деякі журналісти кажуть: «З Віктора Бронюка не зліпиш секс-символа україн­ської естради...».

- Ой, зараз що хочуть те й пишуть. Гламур існує сам по собі, а я - сам по собі. Мені від того ні холодно ні жарко. Уявіть, люди складають рейтинги: і чомусь записали мене в двадцятку «найсильніших» людей поряд із Тимо­шенко, Черновецьким, Гошею Куценко... Вважаю, що у нас взагалі немає кому «ліпити»...

У нас взагалі останнім часом усі стали професіоналами в якій-завгодно галузі. Наприклад, «найсильніші» політики - це таксисти. Сідаєш у машину, а він, замість того, щоб їхати й везти пасажира, - розказує, як «вивезти країну з кризи». А те, що він порушив разів п'ять правила дорожнього руху, - то пусте! Але ж якщо ти все знаєш, то кидай таксі та йди керуй державою. І так у всьому - кожен намагається бути професіоналом у тій діяльності, в якій він некомпетентний.

- Як ви ставитеся до модного нині гламуру?

- Наразі вже з'явилася інша тенденція, - «антигламур» став поширеніший, аніж гламур. Гламур - це як совість: його ніхто не бачив, але всі говорять. Немає якогось особливого визначення гламуру. Вважається, що чим менше в тебе художнього й естетичного смаку, то тим більше ти гламурний. Гламур нікому не заважає жити? Так! Може, комусь і заважає, але я не заморочуюсь... Та й наш гурт не вирізняється ні гламурем, ні епатажем. Насправді нашій музиці притаманні щирість, справжність і органічність. Це не для нас - гіпюрові труси чи рожевий колір. Адже діти боятимуться!

- Чи можна визначити вашу, так би мовити, цільову аудиторію? Адже ви неодноразово наголошували, що ви «хлопці з села». Яким бачите свого слухача?

- До нас на концерти не приходять гопніки у спортивних костюмах. А приходять люди, котрі звикли думати головою. Це можуть бути студенти, депутати, бізнес-еліта. У віковому плані теж діапазон дуже широкий. Наприклад, 2 січня у Львові в театрі імені Марії Заньковецької в нас було два концерти - о 17-й та о 20-й годині. Можна було побачити сивочолого дідуся у вишиванці, а біля нього - купу онуків із оленячими ріжками, що підкреслюють солідарність із нами. Часто буває, що приходять молоді батьки з півторарічними дітками. Діти завжди на концертах танцюють біля сцени. Причому від початку пісні до самого її закінчення.

Це та аудиторія, яку неможливо обманути. Діти сприймають деякі речі такими, якими вони є: якщо подобається - то подобається, якщо ні - то ні. Це свідчить про те, що в нашій музиці немає агресії, вона позитивна.

- А як сільська аудиторія реагує на ваші пісні? Звучать вони, наприклад, у клубах?

- Нормально реагує. Знаю, що і в тракторах слухають «ТІК». Музика пішла в народ. А що стосується клубів, то є села з такими клубами, що ого-го! Взагалі ми не пихаті, у нас немає особливих обмежень, - якщо нас запрошують, то їдемо. Можемо співати на Дні лісника, в київському клубі, на дні народження депутата. Не перебираємо!

- А як ставитеся до продюсер­ської школи в Україні? Зокрема до проектів Юрія Нікітіна- «Армія», «Нікіта» і т.д.?

- Шоу-бізнес в Україні розвивається, стає більш організованим. Уже вимальовується якась стилізована форма. Адже в кожному бізнесі хтось робить ставку на якість, а хтось - на кількість.

- А як «Фабрику зірок» сприй­маєте?

- Вважаю, що дітей просто використовують. Уявіть стан людини, яку два чи три місяці показують на телебаченні, ліплять-ліплять із неї зірку, а потім закінчується проект - і все, її викидають на вулицю. І ця людина не може зрозуміти, що сталося, чому ще вчора вона була потрібна, на неї працювало стільки людей, а сьогодні - все? Тому вони потім і ріжуть собі вени. Твердять, що «жизнь не удалась». Я бував у павільйонах, де знімається «Фабрика...». Там сама атмосфера не дуже здорова, трохи гнітюча, всюди дзеркала. Це зле, коли людина постійно має перед очима своє дзеркальне відображення. Мало того, що відбирається енергія, то ще й відбуваються не дуже здорові процеси з психікою, адже перебувати весь час у замкненому просторі - дуже важко. Я вважаю, що ті продюсери просто не мають права ламати на свій копил цих дітей.

- Не хотіли б виступити на Євробаченні від України в нинішньому році?

- Нинішнього року заявки не подавали. Хоча й думали над цим питанням. Але якщо вже їхати на Євробачення, то тільки з однією метою - перемогти. А просто так, аби потусуватися, засвітитися - немає бажання.

- Всі учасники вашого гурту мають вищу педагогічну освіту, на сцені ж у вас образи «пацанів» - із сьогоденними турботами, переживаннями та надіями.

- Це не образи. Ми такі є.

- Справді? Отже, ви не граєте, не вдаєте, не створюєте образ?

- А задля чого? Не бачу в цьому сенсу. Так, бувають певні ситуації, коли людей ламають. У тих-таки шоу-проектах у виконавця особистість роздвоюється. Рано чи пізно настане момент, коли ці дві особистості перет­нуться і одна одну муситиме знищити. Це закони природи й сильна психологічна боротьба. Тому, якщо мені нормально і я добре почуваюся у своєму природному образі, - навіщо шукати, винаходити велосипед? А стосовно іміджу... так ми вдягаємо те, що нам не заважає стрибати, співати, танцювати.

- Яку найнесподіванішу версію розшифровки вашого гурту «ТІК» чули ви самі?

- Багато різних інтерпретацій - «Теща испугалась Кикабидзе» або «Трамвайне депо імені Кіркорова». Я, знову ж таки, - не заморочуюся тим. Навіщо заморочуватися речами, які того не варті? Це найпристойніше слово з трьох букв.

- У своїй анкеті ви написали, що ваша мета - «почути й побачити гармонію Всесвіту та дожити до комунізму». Отож ви електорат компартії?

- Я народився в Ра­дянсь­кому Союзі. І всі говорили про майбутнє покоління людей, яке житиме при комунізмі. І цей комунізм необхідно будувати! Отож, хотілося б побачити, який він - комунізм. А інший бік цього - це те, що я не прихильник конфліктів, грубих, аморальних речей. Усе має бути гармонійно. Адже коли між людьми пануватимуть взаємодовіра і взаємоповага, - тоді все сприйматиметься по-іншому. Зникнуть дурні ситуації, і життя буде набагато кращим!

- Швидкість, із якою рінгтони з вашими новими піснями залунали з мобільників, - прямий доказ того, що нова українська музика існує. Ви щось спеціально робите для свого піару?

- Працюємо! Щодня не покладаючи рук. Працюємо по 25 годин на добу. Працюємо всією коман­дою. Робота в гурті має бути комплексною, лише тоді можна чекати результатів. Інакше немає сенсу працювати взагалі. Вийде як за Руданським: «Те, що зверху відірву, те внизу доточу». Шоу-бізнес належить до звичайного бізнесу, в якому діють ті ж самі закони, що і в інших його видах. Отже, є шоу, а є бізнес. І якщо ти хочеш, щоб продукт, а в нашому випадку - це музика, просувався на ринку, то він має бути якісним, досконалим, доступним, справжнім - без ГМО та інших добавок. Питання лише в тому, щоб було бажання. Питання, як і в будь-якій роботі, - наскільки сам ти готовий цій роботі віддатися. Якщо над будь-якою роботою людина працює системно, - результат буде. Вода камінь точить.

ДТ

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Шпіль Солсберійського собору

Приходить до нас, у Mediaprostir поважного віку чоловік. Каже, що хоче провести захід на багато людей на два дні. Показуємо йому приміщення, чекаємо від нього більш детальної інформації. Під...
Анастасія ГОРЯЧА

Про Укрзалізницю хороше?

Сумнозвісне ПАТ Укрзалізниця не завжди надає погані послуги. Потяг непопулярного напрямку Київ – Маріуполь оснащений такими бажаними функціями, яких українці чекають вже багато років і на відсут...
Люди вже давно на межі. Колись давно це вже було. І сталася революція. Кривава.Але зараз люди змінилися. Вони чекають щось нового. Того, що стане силою, яка втілить їхні мрії про сильну і успішну Укра...
Анастасія ГОРЯЧА

З Днем народження, Дніпро!

А в Дніпрі нічого не змінюється.  Попри обіцянки міської влади почистити і привести до ладу ливневі колектори, після першого ж дощу цієї осені місто знову по коліна у болоті. І стосується не тіль...