App Store Google Play

Каша Сальцова: “Я вже все спробувала. І мені подобається так, як тепер”

19.02.2009 11:30

ГРУПА «КРИХІТКА ЦАХЕС». Лідерка цієї групи часто вводить в оману прихильників варіаціями свого сценічного імені - Саша Кольцова або ж Каша Сальцова... Здається, їй самій більше подобається все-таки другий варіант. Сьогодні «Крихітка» - вважайте, культовий гурт, кумир студентської аудиторії (зокрема). В композиціях групи знаходять стилістику пост-панку, тріп-хопу, гранджу, бріт-попу, а також елементи поп-прийомів. Ін­коли називають - «альтернативною поп-музикою». Сама Саша-Ка­ша народилася в Росії, в семирічному віці опинилася в Києві. Хоча вона й росіянка, та вважає україн­ську - своєю другою рідною мовою.

- Зараз на студії ви ретельно працюєте над новим аудіопроектом...

- Це не аудіопроект, це альбом. 13 пісень. Альбом матиме назву «Рецепт». Я від нього вже дуже втомилась і чекаю не дочекаюся, коли він переселиться в голови людей з моєї, а я займусь новими піснями та проектами.

- Скільки зараз у вашому арсеналі кліпів?

- «Вменеємен», «На першому місці», «Ангела, як я», «Де­таль», «Монета», «Восени для ТНМК» та два нових, яких ще ніхто не бачив, - «Щось на зразок» і «ВМНК». Я співачка, а не акторка, тому не дуже люблю зніматися: по-перше, це перебування у гримі по 12-14 годин, по-друге, не завжди природні ролі, тому в останніх кліпах я не граю нічого такого, а просто роблю в кад­рі те, що добре вмію робити, - співаю. Оскільки з появою кліпу музика починає сприйматись інакше, то ставлюся до цього як до необхідного зла: не завжди настрій, який ми вкладаємо в музику, передається у відео на 100%. Люблю, коли всі діють за продуманим планом і є вдосталь техніки для імпровізації. Якщо у нас із режисером немає принципових суперечностей і він точно знає, що робить, або я просто йому довіряю, - він може робити що хоче. Я втручатимуся тільки у «кричущі» моменти. Наприк­лад, позитивний досвід роботи у нас зі студією «ФілмТостер», Сергієм Познанським, Ігорем і Сашею Стеколенками та Андрієм Толошним, який зняв останніх два кліпи, хоча я все ще думаю, що знімати мене знизу - погана ідеяJ. Зазвичай, коли люди мають бачення і є професіоналами, з ними легко працювати.

- А які з ваших пісень мають найбільш несподівані історії створення?

- В історіях написання пісень, як і в історіях зачаття дітей, - краще не оприлюднювати подробиць, це все-таки закритий процес.

- Чи можете сказати про себе «Я - індивідуалістка»?

- Ми й так усі унікальні, який сенс додатково це підкреслювати? Я вірю в те, що роблю, і бачу в цьому сенс. Якщо ви не бачите сенсу в тому, чому присвятили життя й енергію, рано чи пізно вас навідає розчарування і доведеться знайомитися з собою наново. Хоч би ким ви себе вважали.

- Зараз у пресі можна знайти багато повідомлень про те, що гурт «Крихітка Цахес» закликає українців подбати про навколишнє середовище. І навіть на сайті можна замовити вашу оригінальну екологічно-безпечну сумку з написом «Торба - природі». Хто генератор ідеї? На реальні результати сподіваєтесь?

- Хочу, щоб кожен українець ходив до супермаркету із власною торбинкою або з пакетом і не брав нового кулька на касі. Хоча б завдяки цьо­му ми менше дихатимемо спаленим пластиком. До речі, про подробиці еко-кампанії «Торба -природі» можна прочитати на нашому сайті www. torbanature.org.

- Ви неодноразово називали український шоу-бізнес «болотом». Невже все так занедбано? Кого тоді можна назвати «куликом» серед такого болота?

- Музика як бізнес з'являється тоді, коли народ перестає виживати й починає розважатися. Тому Україні ще далеко до фінансових оборотів шоу-бізнесу Швеції, наприклад. І ні для кого не секрет, що шоу-бізнес в Україні перебуває у легкому стані підміни понять. Тобто тут зірками вважаються ті, кого часто показують на ТБ (навіть якщо їхні диски не продаються). Поп-музикою часто вважаються проекти, створені для потреб корпоративного ринку. Рок-музикою - все, що стоїть поруч зі шкіряною курткою та дісторшном на гітарі. Форматом - те, що вже схвалили й покрутили інші. Продюсерами називають не людей, які можуть розкрити артиста, знайти новий саунд і цілісний образ, а пробивних дядь, котрі куплять пісню, заплатять за ефір і організують корпоратив на Новий рік. Це стандартний комплекс меншовартості в молодій країні, закоплексованість, консервативність.

80% музичних журналістів і тих, хто веде рубрику «Культура», взагалі не розбираються в музиці й не цікавляться нею. Нам по 50 разів у всіх куточках країни ставлять абсолютно однакові запитання, відповіді на які в асортименті є в Інтернеті. Журналісти, що пишуть про музику, не відрізняють Franz Ferdinand від Fall Out Boy, електроклеш від ембіент, не знають, хто отримав Grammy за найкращу пісню, не в курсі, хто найкраще продається в Україні. 80% ведучих на ТБ і радіо не можуть правильно вимовити імен виконавців і назв їхніх пісень. Я можу на пальцях однієї руки перелічити тих, хто пише грамотні музичні рецензії. Тобто інституту музичної журналістики в нас ще немає.

Що стосується музикантів, є кілька хороших поп-артистів, є купа сірих вторинних бізнес-проектів.

Є люди, котрі займаються музикою просто тому, що вона - їхній поклик. Деякі з них роблять це добре й публічно. З тих, кого знаю особисто, це «Бумбокс», «Естети­ки», «ОЕ», «ВВ», «Димна Суміш», «Люк», «С.К.А.Й», «І друг мій грузовік», Карпа, Катя Чілі, ще зо два десятки імен.

У «шоу-бізнесі» завжди було, є і буде безліч випадкових людей, котрі жодним чином не причетні до музики й творчості, і навіть виконавці - посередні. Правда, дуже тішить, що слухач - назвемо це словом «народ» - на таких артистів і не ходить. Єдиний показник справжності артиста - це аудиторія, яка готова прийти на концерт. А доки країна змінюється, треба просто спокійно робити улюблену справу й писати пісні.

- Що, крім власних записів, слухаєте у вільний час?

- Last.fm радіо. Нові британські та американські групи. Джаз.

- Ваш стиль життя, як пишуть деякі ЗМІ, «без алкоголю, тютюну, наркотиків, випадкових сексуальних партнерів». До того ж ви вегетаріанка. А що стало відправною точкою саме такого «кредо»?

- Ніяке це не кредо! Просто я вже все спробувала. І мені подобається так, як зараз.

- Чи позначилася нинішня криза конкретно на гастролях вашої команди?

- Не дуже. Ми не були зав'язані на корпоративних концертах. Набагато більше нам зашкодила діяльність компанії, що продавала наші диски, яка зняла наш кліп з ефіру перед останнім туром.

- Чи не хочеться інколи комусь «пожалітися», що на двох наших центральних каналах - «Інтері» та «1+1» - ви з'являєтеся набагато рідше, ніж деякі інші музиканти?

- Мені подобається бути «непомітною» в житті. Я радію, що ніхто не чіпляється до мене на вулиці. Єдине місце, де мені потрібна увага, - сцена. А для цього не обов'язково продавати задешево свою приватність, обговорювати якість майонезу або кататися на ковзанах перед камерою. Отож це я відмовляюся від нецікавих мені ефірівJ.

- Не так давно багато музикантів нарікали, що важко потрапити в ефір і дорого коштує розмістити кліп. У вас є зараз такі проблеми?

- Ні. Все чесно - ми не платимо. Тому нас і крутять трішки, під настрій, вночі, без гарантій. Усе-таки ми - хороший приклад україномовного продукту, яким потрібно заповнювати ефір на 50%, за що Нацраді ще раз спасибі. Ось, наприклад, коли в країні жалоба, то наш кліп «Монета» є в ефірі...

- До речі, а який середній бюджет кліпу для гурту «Крихітка Цахес»?

- У сенсі - скільки ми платимо? Перший кліп коштував 150 баксів, останній - кілька тисяч. Якщо є хороша ідея, можна зняти недорого і вийде класно. Нам далеко до бюджетів «Ремонту води», звичайно - поки що. Хочеться з Майклом Каннінгемом, Палмьєрі або Семюелем Бейером попрацювати... Але це, мабуть, поки що мрія.

- Чи є у вас той локомотив, що допомагає рухатися вперед?

- Локомотивом є оптимізм і віра у світлий бік сили. Моє бажання та відсутність сумнівів у тому, що я роблю свою справу. Все решта якось так складається. Але інколи мені бракує людей, котрі могли б мене оберігати від стресів, пов'язаних із просуванням музики та вирішенням матеріальних питань.

- Як ви гадаєте, нинішня популярна музика може якось віддзеркалювати нинішні громадянські настрої в суспільстві? Як це було, приміром, у період «фатальних» 80-х, коли процвітали «Аліса», «ДДТ», БГ?

- У фатальні 80-ті я ходила в садочок. В'язнем сум­ління аж ніяк не була. А вищеназвані групи мене ніколи не цікавили. Я дівчина. Я пишу на теми, які для мене більш органічні. А весь цей соціальний тестостерон - незадоволеність суспільством, критика несправедливого соціуму, саркастичні закиди політикам - є, наприклад, у текстах «Тартаку», «ТНМК», «Толу», більшості «важких» груп та панк-груп і т д. Коли симпатичні мужики з цинізмом і знанням життя на обличчі розповідають про все це, мужньо та обурено жестикулюють, - якось органічніше виглядає. Громадська лірика? Спасибі, я пас!

- А доводилося інколи звертатися по допомогу до якихось політичних сил, щоб вирішити питання з черговим концертом чи туром?

- Ні. Але якщо покличуть у політичний тур - обов'язково поїдемо, за подвійний гонорар. Треба ж повертати собі податки.

- А є серед українських політпостатей персонажі, яким ви щиро хотіли б присвятити якусь композицію?

- Більшості з них я би присвятила пісню під назвою, наприклад, «Отримав мандат - сів у тюрму». Або - «Що ж ви такі жадібні олігархічні маріонетки?». Але не пишу соціальної лірики, я вже казала...

Та й вони всі теж поки що не справжні політики, а так - бізнес-проекти для чужих корпоративних інтересів.

ДТ



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Усього півроку існує Царичанська об’єднана територіальна громада, до якої увійшли чотири сільські ради або 23 села району, проте за цей короткий проміжок часу на території, яку вона займає,...
В городе появился новый департамент с очень интересным названием - по вопросам энергоэффективных технологий и инициатив Днепровского городского совета.Ознакомиться с его положением можно здесь - http:...
Юрій Фоменко

Знакова зустріч

 Інколи трапляються зустрічі, котрі важко усвідомити і оцінити.  Вони раптові і неочікувані. В житті я мав декілька випадкових зустрічей, котрим не можу дати пояснення. Хто це був, як це ста...
Юрій Фоменко

Щастя

Шлях з Кодака понад Дніпром, повз острова Кодачок до Лоц-Кам’янки.  Назустріч мені рухаються два велосипедиста. Ще  далеко щоб їх детально розгледіти, але в їх рухові є відчуття чогось...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Странная страна

Странная страна... Поколение выросшее в 90-х, по сути своей - ещё дети. Часть этих детей сложила головы на войне, часть - похоронила друзей которые были ещё с песочницы, часть отвоевала и навсегд...
Дніпро. Кам’яний хрест на Соборній площі. Біля нього поховано чотирнадцять січових стрільців.1918-1919 рік. Коли вони гинули за Україну, то хтось ділив владу.  А хтось, щоб урвати влади, до...