App Store Google Play

Хливнюк: “Можна співати про ніжне кохання — і бути жорстким циніком”

15.02.2009 17:51

ГУРТ «БУМБОКС». Самоорганізувалися 2004 року. Вже через півроку вийшов їхній перший альбом «Меломанія» (запис тривав «усього» 19 годин). Лідер гурту - вокаліст і автор усіх текстів - Андрій Хливнюк, уродженець Черкас. Він навряд чи сподівався, що вже на початку 2008 року з легкої руки радіо­станції «Максимум» (там ротувалася їхня піс­ня «Вахтерам») у Москві почнеться справжній бум навколо «Бумбок­су»: клуб за клубом упродовж півроку. Потім надійшла пропозиція від солідної компанії «Моноліт». Найпопулярніші пісні - «Супер-пупер», «E-mail», «Бобик», «Вахтерам». Дискографія - «Меломанія», «Family Бізнес», «III».

- Андрію, а звідки, власне, прийшла така назва - «Бумбокс»?

- Ми гурт із хіп-хоповою основою. Це популярний стиль 80-х. До того ж саме слово означає касетний програвач. Бумбокс - певний атрибут. Не просто аксесуар, а знакова штука. Цей магнітофон, до речі, багато в чому змінив молодь 80-90-х.

- Кажуть, ви великий цинік за натурою.

- Трохи є. А музиканти всі циніки. Професія накладає свій відбиток. Музикантський цинізм у тому, що увесь час бачиш свято і справжні обличчя людей. Якщо для нас, музикантів, це буденність, то для звичайних людей - ні. Від цього й цинізм - нічого більше.

- Але ж і вашій поезії притаманний вірус цинізму.

- Можна співати про ніжне кохання і бути при цьому жорст­ким циніком. Щоб написати пісню, щосекундне потрібно відкинути. Тому й нерозумно судити про людей за їхніми піснями. Наприклад, Чарлі Паркер, великий джазовий саксофоніст, був героїновим наркоманом. А той-таки Моцарт - великий музикант - помер у злиднях і пияцтві.

...Кожна з наших пісень - окрема історія! Наприклад, ситуація: дівчина переходить вулицю, а я в цей час сиджу за кермом і чекаю, коли вона перейде. І з'являється пісня. Не обов'язково для створення пісні потрібна якась велика любов. Є жартівливі, соціальні пісні, у котрих свої історії. Це як квінтесенція думок із приводу того, що відбувається зараз.

- Чи існує, на ваш погляд, якась універсальна формула хіта?

- Сім сюжетів завжди були універсальними. Плюс золотий переріз. Часи не змінюються. Змінюється лише антураж. Пісні про кохання популярні завжди. Як і соціальні. А рецепт хіта в кожного свій. Головне, в якому настрої ця людина перебуває.

І, до речі, часто хітами стають саме ті пісні, на які музикант не робив ставки. Людей не змусиш співати й слухати певні композиції. Це неконтрольований процес.

- Із вітчизняних виконавців когось виділяєте?

- А раптом я когось із тих, хто мені подобається, зараз не назву, і він образиться? Мені подобаються пісні Мозгового. Деякі пісні Софії Михайлівни теж подобаються.

- Ну так, корпоративна етика. До речі, а як вас помітили московські імпресаріо?

- Вони послухали пісні по радіо - і помітили. Ми зрозуміли, що це їм цікаво. Так потрапили на радіостанції. Ніколи не платили за ротацію. І розсилки по різних радіостанціях нічого не давали - не ставили в ефір!

- У вас є як україномовний, так і російськомовний матеріал. Для вас самих що органічніше?

- У Росії - це російськомовні (у мене їх усього лише п'ять). Але зараз, хоч як дивно, у Росії на першому місці на радіо «Максимум» україномовна пісня «Наодинці». І вона тримається в чарті вже досить довго. Зараз відбувається переосмислення творчості. Намагаюся донести до людей: цікаві не лише пісні про кохання, не лише на «понятном языке»... Адже ми теж слухаємо пісні іноземних артистів. І в цьому немає ніякого ура-патріотизму чи, навпаки, неприйняття.

- Чому в кожному з ваших альбомів тільки по 11 треків?

- Нічого сакрального! Гурт дійшов думки, що це оптимальне число. Як слухач я стомлюся від 17-20 пісень навіть найулюбленішого свого виконавця. Все одно кортить змінити емоцію. 45 хвилин будь-якої інформації - це оптимальний час для сприйняття. Всі альбоми в mp3-форматі - неприйнятна для мене позиція!

- У піратів уже є mp3 (з вашими піснями). Якось боретеся?

- Знаходжу їх і вбиваю відра­зу! Ну а як із цим можна боротися? Цього ж не можна уникнути. Адже перша людина, котра купила платівку, може спокійно викласти її в Інтернеті де завгодно. Потрібне розуміння, що інтелектуальна власність існує! Гадаю, це прийде і в Україну.

- А коли прийде - ви одразу й отримаєте звання «народного України»...

- Ну, перепрошую, крім примарних матеріальних благ, це звання нічого доброго не несе. Та й самі блага, на жаль, не завжди щось добре приносять. Ну... мамі, можливо, приємно буде, що її син народний артист. А що іще? Це ж не самоціль. Якби я хотів стати «народним», робив би для цього якісь кроки. А так - що? Висіти на дошці пошани або щоб удома був диплом? У мене й так є диплом за навчання, за перемогу в конкурсах «Перлини сезону», «Пісня року», ще якісь... Цілком достатньо. Рано чи пізно вони все одно пожовкнуть. Та вже й так жовкнуть. І доведеться їх винести на горище.

- Як усе-таки ви самі визначаєте власний стиль?

- Для мене це не має значення. Це в будь-якому разі мікс. Найбільше - ритм-енд-блюз. Зрозуміло, що це популярна музика. Але, знову ж таки, дивлячись за якими критеріями судити.

- І все ж таки чимало ваших шанувальників запитують: «Бумбокс» - попса чи «непопса»?

- Тільки нашим країнам властиве поняття «кон'юнктурна музика». Попса - це те, що всі зна­ють і що лунає з кожної радіо­станції. Якщо так, то «Бумбокс» тепер попса! Але наша музика була від початку цілковитою альтернативою. Просто гурт стали активно крутити. Ми змінилися при цьому? Ні! Помінялися пісні? Ні! Ну, може, менше стало юнацького максималізму в треках? Це - так. Але ж не означає, що ми стали попсою. Як раніше була хіп-хопова основа й акустична гітара і вокал, так і є. Нічого особливо не змінилося.

- Андрію, а пригадайте «свої університети»? З чого все починалося?

- Навчався в Черкаському коледжі (він називається Модель­ний центр, але нічого спільного з модельним бізнесом не має). Там опановував професію графічного дизайнера. Звідти почерпнув знання з історії мистецтв, творчі ази. Величезне спасибі Вікторові Андрійовичу Афоніну, одному з тих, завдяки кому я тут сиджу. Він багато дав мені в плані розуміння композиції, стилістики тощо. Потім навчався в Черкаському держуніверситеті імені Б.Хмельницького - на романо-германській філології.

- Потрапивши на популярні російські радіостанції, ви, певно, зіткнулися з проявами клановості в цьому бізнесі?

- Та мені взагалі не доводилося зустрічатися в Росії з шоу-бізнесом! Це заслужені люди, дай їм боже здоров'я! Особисто я з ними не знайомий і тому судити про них не можу. Зрозуміло, що конкуренція існує. Але я в цьому теж участі не беру. Можливо, моя музика, але не я. Це як лист, який ти написав, відправив, і він пішов якомусь адресатові. А що він по дорозі робить і де він перебуває - ми не знаємо. Намагаюся вникати в це доти, доки мені цікаво. Не хочу впускати в себе надтонкощі чужої роботи - навіщо?

- Часто вашу команду запрошують на корпоративи?

- Запрошують. Але ми рідко граємо на них. Фактично не граємо. Корпоративи - дуже мала частка наших виступів. Граємо концерти... От і зараз я тільки на два дні в Києві, а потім довго тут не буду. Я не люблю чужих днів народження, весіль. І взагалі посада «весільного генерала» чи подарунка - байдуже кому - це не моє. Хочеться, щоб люди концентрувалися не на мені, а на моїй творчості. І ще мені цікаво бути основною стравою, а не десертом.

Щойно ми повернулися з Красноярського краю. Тепер-от їдемо в Курськ і ще-ще-ще - Росія, Прибалтика, Білорусь, Казахстан, Киргизія, Україна.

Адже криза впливає тільки на корпоративних артистів і на ті міста, в яких усе населення прив'язане до зупинених заводів. Зрозуміло, що в такому місті концерт нерозумно робити. А якщо він і відбудеться, то буде безплатним майданним виступом. А з іншого боку - ну криза? То що ж тепер - не грати? Не слухати музики? Не жити? Є безліч можливостей - наприклад, знизити ціну. Наші гонорари не були високими й до кризи, ми ніколи не були супердорогим гуртом, якщо порівнювати «ешелон».

- Який найбільш незвичний «фокус» від ваших шанувальниць запам'ятався?

- Недавно по дурості в інтерв'ю одному російському телеканалу, котрий обіцяв запіпікати на цьому місці, назвав свій мобільний телефон. Насправді це був телефон концертного директора гурту. І телекомпанія додумалася пустити в ефір інтерв'ю як є. Ми сиділи в ресторані після концерту, і відразу телефон просто «крякнув»... Посипалася небачена кількість дзвінків - гори есемесок абсолютно різного характеру!

- Чимало представників нашого шоу-бізнесу намагалися поєднати творчу кар'єру з політикою. Вам цікава така історія?

- Я знаю, як це робиться. Всім зичу кращого, але до політики ставлюся дуже насторожено. Адже немає людей ідеальних, усі люди з м'яса.

ДТ



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...