App Store Google Play

Хочеш змінити країну? Почни з себе!

03.02.2009 08:23

Замість маніфесту громадянського суспільства та стратегії дій громадської організації ГРАД

Алергія суспільства на корумповану, байдужу до потреб громадян владу та прісно-кволу однояйцеву з нею опозицію останнім часом набула хронічного характеру. Приховане стало явним, очевидне ріже в очах - ми не маємо національної еліти, наш політичний клас - це зібрання амбітних властолюбців, рвачів і маніпуляторів, яке не здатне рухати країну вперед, не здатне адекватно реагувати на виклики сьогодення, останнім з яких стала фінансово-економічна криза. Партії перетворилися на закриті акціонерні товариства, а прості партійці - на обслуговуючий персонал власників контрольного пакету акцій. Здійснювати зв'язок суспільства і влади немає кому, виконувати функції опозиції - теж. Євроінтегратори і антинатовці, москвофоби і американоненависники неодноразово викриті як політичні актори-невдахи та ідеологічні імітатори. Маски зірвано, вчорашні політичні кумири, лідери мега-партій і мега-блоків, поіменованих на їхню же честь, повалені й лежать у поросі власних розтрощених рейтингів. Або, немов ті павуки у рімейку популярного колись шоу «За склом», продовжують з останніх сил дожирати один одного на очах мільйонів людей, які давно не приховують своєї огиди до цього видовища.

Але бажання перемін, нових сил, особистостей і нової політики приходить на зміну розчаруванню, апатії та зневірі аж надто повільно. Більшість виборців, попри стійке переконання що «всі політики сво...», попри небажання наступати на старі граблі, вкотре готові безсило розвести руками, приречено поплентатись на дільниці і поставити хрестика навпроти прізвища зненавидженого політика чи його політичної сили. Хоча, з більшим задоволенням, поставили би жирний хрест на кар'єрі цього політика і перспективах його політичної сили. Але поки що робитимуть як робитимуть. Бо вважають, що в них немає вибору, бо старі політики погані, а нових нема, бо нові мало чим відрізняються від старих - і далі по колу. Є й такі, хто рятується втечею від реальності, усувається від вибору, ігнорує і політиків, і всілякі їхні вибори, наївно сподіваючись побудувати свій маленький комфортний світок, ізольований від негараздів чужого зовнішнього світу лицемірства та несправедливості. І перші - «реалісти-непротивленці», і другі - «романтики-ізоляціоністи», будучи вкрай незадоволені тим, як «слуги народу» запрягають і поганяють своїм господарем, так чи інакше тягнуть накинене їм ярмо і підтримують порочне статус-кво у стосунках влади і суспільства.

Абсурдна, недо-революційна ситуація, коли верхи класично не можуть, але дуже хочуть, а низи одночасно не хочуть, не можуть і не знають чого хотіти. І що з цим робити? Я не пропоную створювати революційні гуртки бомбістів-максималістів і терористів-експропріаторів, палити чиновничо-олігархічні мерседеси і пачками відстрілювати корупціонерів, нищачи ненависну політичну дійсність, а з нею громадянський мир, рештки державних інститутів, а також кредитний автотранспорт представників пресловутого середнього класу. Я не пропоную спати на цвяхах, їсти сире м'ясо, копати криївки та штудіювати класиків марксизму чи інтегрального націоналізму, гартуючи тіло та дух для боротьби, хтозна на коли відстроченої у майбутньому. Я не пропоную «косить і забивать» чи «розслабитися і отримувати задоволення».

Я пропоную почати з простого. Спочатку слід щиро визнати, що наше суспільство хворе - на цинізм, зневіру, байдужість, неповагу до ближнього, сріблолюбство, заздрість, брехню та гіпертрофований егоцентризм. Хабарництво, корупція, наплювацьке ставлення до народу, хамство та побутове свинство, якими просякнута українська влада - це пряме відображення хвороб і виразок суспільства, ледь-ледь збільшене оптикою вітчизняних мас-медіа. Маємо визнати, як би неприємно це не було, що клоуни, дегенерати і брехуни прийшли в НАШУ політику із НАШОГО суспільства. Ми маємо, кожен на своєму рівні, розділити з цими політиками і їхніми партійними цирками бодай частку відповідальності за те, що живемо в неправовій, недемократичній, антисоціальній та антинародній державі. Тільки так і не інакше ми зможемо зробити перший крок до того, щоби взяти відповідальність за свою країну, своє місто, своє життя, тільки так ми можемо їх змінити. Ми - це, звісно, все суспільство, але передусім - його найактивніша, найсвідоміша і найпідприємливіша частина, самостійна від влади та олігархів, здатна до самоорганізації, боротьби за свої права, здатна сформулювати нові цілі, цінності та пріоритети для країни і, врешті-решт, заступити собою збанкрутілу політичну верхівку. Ми обирали цю псевдовладу та в пику їй підтримували цю псевдоопозицію. Ми грали за їхніми правилами і не пропонували своїх. Ми маємо це змінити.

Це не означає, що сьогодні українці мають перетворитися на унтер-офіцерську вдову, яка сама себе висікла і перекласти на себе всю провину за стан справ у країні. Самобичування, аскеза і відхід у політичний скит не вирішать наших проблем. Нам, громадянам, треба навчитися поважати себе і любити ближнього, нам треба навчитися відкривати один одному серця і простягати руку допомоги. Нам самим треба стати моральнішими, чеснішими, добрішими, принциповішими та дієвішими. Нам треба навчитися об'єднуватися та довіряти друг другу, бути солідарними громадянами. Усвідомлення свободи через відповідальність, перетворення особи на особистість, мешканця на громадянина, ходока до влади на співзасновника держави - ось необхідна нам усім революція духу і свідомості й ключовий поворотний пункт розвитку країни.

Наступний крок - це ефективна самоорганізація, єднання небайдужих громадян поза партіями і блоками, поза кланами та закамуфльованими під громадські організації бізнес-проектами - імітантами громадської активності. Бо доки ми роз'єднані - ми лише об'єкт їхніх маніпуляцій, біомаса і перегній для олігархії, диктатури чи охлократії. Нам же потрібно стати фактом і фактором суспільного розвитку. Необхідне гуртування у громадські організації та інші первинні інститути громадянського суспільства - будинкові й територіальні комітети, ініціативні групи, клуби, асоціації, профспілки. Таке об'єднання має відбуватися знизу - від людини до людини, від справи до справи. Почавши з себе і своєї родини, ми маємо продовжити гармонізацію і впорядкування нашого життя у своєму будинку, на своїй вулиці, мікрорайоні, у своєму селищі чи місті. Ми повинні об'єднатися довкола вирішення проблем наших територіальних громад - комунальних, екологічних, бюджетних, містобудівних. І цей процес вже повним постмайданним ходом йде на місцевому рівні.

Саме тут організації громадянського суспільства можуть проявити себе незалежно від кольору та кон'юнктури центральної київської влади. Саме тут, в низах та регіонах громадянське суспільство отримає перший досвід контролю за місцевою владою і здобуде свої перші перемоги у боротьбі за конкретний будинок, парк, дитячий майданчик чи трудовий колектив. І це значно краще і продуктивніше для себе й для людей, ніж підносити агітснаряди «антимови», «трипільсько-атлантичного співтовариства» і «сотонато» до заіржавілих агітгармат кольорових політпроектів, з яких вже не перший рік обстрілюють і руйнують інститути держави, демократії і підвалини здорового глузду. Саме в боротьбі за конкретні права людей, які живуть поруч з нами, громадські організації, їхні лідери та активісти набудуть необхідної компетентності і впливу. Щоби згодом стати контрелітою, яка буде в праві і в змозі спитати владу, жорстко контролювати її дії в інтересах суспільства і, врешті-решт, самим стати владою.

Вибори президента знов будуть змаганням двох або трьох більших та менших лих і ми навряд чи встигнемо щось у цьому змінити. Проте, місцеві вибори 2010 року стануть першим випробуванням міцності підростаючої громадянської контреліти. Щоби здолати цей рубіж, нам треба буде йти на місцеві вибори, створюючи справжні громадські коаліції, місцеві виборчі блоки і висуваючи свої списки до місцевих рад та кандидатів на посади міських голів. І перемагати, використовуючи як юридичні суб'єкти висування громадянських по своїй суті місцевих блоків, маловідомі організації дрібних політичних партій. По тому, на парламентських виборах 2011 року - із мережі місцевих громадянських блоків, на основі ідеологічної єдності та прагнення змін в масштабах країни - має постати загальноукраїнська партія нового покоління - партія середнього класу та всіх, хто готовий ним бути, партія активної, реформістської і водночас патріотичної частини суспільства. Чи, зрештою, декілька партій з ухилами вліво і вправо - у відповідності до ідеологічних запитів суспільства.

Партії майбутнього, які створюватимуться знизу догори, а не так, як зараз, які формуватимуть курс керівництва починаючи з первинних організацій, а не виконуватимуть вказівки центру, які матимуть міцну ідеологічну основу, а не лише ікону лідера, партії майбутнього, які в дійсності відображатимуть інтереси і прагнення певної частини суспільства, а не олігархів чи фаворитів партійного фюрера - такі партії можуть виникнути лише на основі самоорганізації громадянського суспільства. Саме таким є єдино можливий шлях нових ідей та справді нових політиків в українську політику - через контрструктури громадянського суспільства, через бойкот та поборення партійно-блокових мацаків нинішнього політбомонду. Бо нове вино заливають лише у нові міхи. Саме таким є алгоритм очищення суспільства, перезавантаження політикуму та перезаснування держави.

P.S. Коли два з половиною роки тому ми створювали ГРАД, ми сподівалися на сталий розвиток економіки та суспільства і не припускали, що слово криза в Україні зможе зазвучати так само боляче, як і в дев'яності. Ми прагнули зосередитися на вирішенні практичних місцевих проблем і не збиралися, як ми казали, завчасно стрибати у загальноукраїнський космос. Такою нам бачилася ідеальна схема поступового виростання нашої організації. Від цієї позиції нам і досі важко відмовитися. Але фінансово-економічна пошесть, яка вже сьогодні розорила тисячі підприємств, викинула на вулиці сотні тисяч безробітних, поставила на межу зубожіння мільйони позичальників та вкладників, внесла свої перші корективи в наші плани. Бачачи, як в інтересах кількох «експорт-орієнтованих» олігархів штучно занижують курс гривні, як цим знищується малий і середній бізнес, знекровлюється найбільш активна частина суспільства, ми прийняли рішення вийти за межі вже звичних для нас суто місцевих дій. Звернувшись до експертів, ГРАД сформулював чіткі економічні вимоги до органів державної влади, які відповідають інтересам більшості суспільства і розпочав загальноукраїнську за своїм звучанням акцію «Курс на 6.0» з гаслом «Вимагай сильної гривні!». Отже, ми вирушаємо на Київ - щоби зробити свій перший крок для антикризової мобілізації суспільства, для того, щоби показати приклад іншим громадським середовищам. Для того, щоби схитнути інертну масу суспільної байдужості та зневіри, які заважають нам подолати кризу. І не виключено, що ця ж сама криза внесе свої корективи і в запропоновану нами ідеальну схему очищення і оновлення українського політикуму. Втім, справа не в схемах, справа у принципах.

Координатор громадської організації ГРАД Андрій ДЕНИСЕНКО

 

Теги: ГРАД, долар


Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...