App Store Google Play

Олігархи це наше все!

31.01.2009 13:38

Коли говорять про відсутність у наших політиків стратегічного бачення розвитку країни, відсутність певної ідеології, то помиляються. Стратегічне бачення у них є, хоча й своєрідне і ніде офіційно не проголошуване. Є також хоча й не ідеологія, проте ідея, яка полягає в повній корпоратизації української економіки. Стратегія реалізації цієї ідеї полягає в поступовому викоріненні малого та середнього бізнесу і створенні умов для розвитку олігархічних корпорацій. На відміну від Росії, яка будує режим державного корпоративізму, українські політики віддають перевагу олігархічному корпоративізму, не в останню чергу тому, що у нас свавілля олігархічних угрупувань не було придушено на відміну від сусідів.

Чому це вигідно олігархам - зрозуміло, кожен бізнесмен зацікавлений в максимізації своїх прибутків та захисту своєї власності, хоча й про соціальну відповідальність не слід було б їм забувати. Нашим політикам це вигідно з кількох міркувань. По-перше, з багатотисячним  корпусом малого та середнього підприємництва неможливо вступити в корисливу змову, їх надто багато для цього і в них надто різні інтереси. По-друге, на них важко опиратися в політичній боротьбі, адже вони вимагають від політиків небаченого - ефективності, натомість жоден з них не «потягне» самостійно витрати на функціонування партії, та й навіть просто на відпочинок політика. По-третє, у олігархів простіше просити гроші, ті знають що все рівно їх «відіб'ють».

Першим етапом цієї стратегії була корпоратизація медіа-простору, другим - корпоратизація інститутів представництва суспільних інтересів, третім корпоратизація державних структур, наразі починається корпоратизація економіки. Всі приватні телевізійні канали України належать олігархам, на всі політичні партії України виключний вплив справляють олігархи, їхні представники обіймають міністерські посади, прийшла черга впорядкувати у відповідності до цієї логіки й бізнес.

Спочатку олігархи просто відстоювали свої інтереси, нехтуючи при цьому інтересами суспільними. Кроки спрямовані на це ми помічали постійно і повсюдно. Наприклад 17 вересня цього року представники БЮТ I ПР «зарубали» законопроект народного депутата Ігоря Палиці «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що передбачав встановлення рентних платежів за виробництво залізної руди, і був підтриманий Мiнфiном.

Як було сказано в пояснювальній записці до законопроекту, сприятлива кон`юнктура світового ринку залізорудної сировини, дозволяла власникам гірничо-збагачувальних комбінатів України постійно збільшувати ціни. За даними автора законопроекту, рівень рентабельності продукції реалізованого залізорудного концентрату складав 300% і більше. У таких умовах гірничо-збагачувальні підприємства України отримували надприбутки. При цьому були відсутні механізми перерозподілу надприбутків гірничорудних підприємств на користь держави, тоді як в інших країнах передбачено стягнення спеціальних рентних платежів з підприємств, що добувають корисні копалини.

Комітет Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики і підприємництва відхилив законопроект залізняку, а з критикою законопроекту виступили як голова Комітету (член фракції БЮТ) Наталія Королевська, так і голова підкомітету з питань підприємництва Михайло Чечетов (фракція Партії Регіонів). 

Перейти від захисту до нападу, до активізації сценарію переділу вітчизняної економіки змусила світова криза, яка вдарила, зрештою, й по Україні. Слід було, по-перше, потурбуватися про захист та збереження мільярдних надприбутків олігархів, по-друге, кризу можна було використати як засіб для реалізації своїх стратегічних цілей. Криза виявилася вигідною і як прикриття, і як важіль впливу на середній та дрібний бізнес.

Як прикриття вона вигідна тому, що якщо навіть розоряться усі представники малого та середнього бізнесу, то можна буде все «списати» та тяжкі умови кризи. Ну не витримали вони напруження!

Як важіль впливу вона вигідна тому, що малий та середній бізнес дійсно опинилися в складній ситуації, а якщо при цьому ще й підняти їм ставки по кредитам, та обвалити курс гривні, то вони скоро самі все віддадуть.

Відразу після початку кризи всю країну почали мобілізувати на захист олігархів. Експортноорієнтовані галузі України - металургія, хімічна промисловість та ін. почали зазнавати впливу кризи і знижували темпи виробництва. Оскільки належать ці підприємства виключно олігархам, то на їх захист піднялися усі політики й усі ЗМІ. Було знижено ціни на перевезення їх продукції, скасовано 12%-ну надбавку на газ для металургів, провадилися інші заходи. Виглядало це досить дивно, Україна намагалася щосили допомогти фінансово-промисловим структурам які в 2007 рік отримали орієнтовний чистий прибуток в розмірі 19 млрд. грн. (SCM), 8,488 млрд. грн. від виробництва феросплавів та 4,929 млрд. грн. від нафтобізнесу («Приват»), 9,049 млрд. грн. тільки від трубної промисловості («Інтерпайп») та ін., проте чомусь не турбувалися про власну конкурентоздатність. Навіщо про неї турбуватися, знижувати собівартість, якщо її можна різко знизити зробивши курс гривні до долара 8 до 1. Дійсно експортоорієнтовані підприємства вітчизняних олігархів є головними зацікавленими в девальвації вітчизняної валюти. Це дає їм відчутні переваги на зовнішніх ринках.

Натомість держава на протязі останнього місяця постійно підкидає неприємні законодавчі сюрпризи малому та середньому бізнесу. Прийняті, або перебувають на обговоренні цілі низка законодавчих новацій, що значно ускладнюють умови їх діяльності. До їх числа належать Закони «Про збір з реалізації», який є корисним для олігархів та підприємств металургії та гірничопромислової галузі, що працюють на експорт, але шкідливим для малого бізнесу; «Про місцеві податки та збори», який збільшить ринкові збори в 20-200 разів (!!!); «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (№3518) який робить невигідним підприємствам закупівлю товарів, робіт чи послуг у приватних підприємців, що сплачують єдиний податок. 

Напевно найбільш обговорюваною стала постанова Кабміну №1118, згідно з якою усі фізичні особи-підприємці, що були зареєстровані платниками ПДВ, фактично мали сплатити разовий податок на все майно. А надалі - забути про існування такого явища, як податковий кредит.

Постанова Кабміну набрала чинності 30 грудня, а 12 січня Податкова розіслала своїм регіональним відділенням інструкції щодо дій за нових умов. У листі фактично й окреслені основні наслідки урядових новацій для підприємців. Так, згідно з пунктом 9.8 статті 9 закону «Про податок на додану вартість», платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, має визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Іншими словами, підприємець, що має автомобілі, обладнання, оргтехніку, залишки сировини або готової продукції, має це нібито («умовно») продати, відобразити такий продаж у декларації та сплатити відповідну суму ПДВ. Тобто, він повинен терміново виплатити двадцять відсотків вартості всіх активів та пасивів, ПДВ при купівлі яких він відносив до податкового кредиту. Без сумніву, для багатьох підприємців виплата такої суми, та ще й за умов економічної кризи, може означати втрату бізнесу.

Подібні напади на інтереси підприємців відразу викликали їх реакцію та спротив і знайшли розуміння в експертному середовищі і навіть на найвищому політичному рівні, проте яких кроків можна очікувати в подальшому - незрозуміло.



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
В городе появился новый департамент с очень интересным названием - по вопросам энергоэффективных технологий и инициатив Днепровского городского совета.Ознакомиться с его положением можно здесь - http:...
Юрій Фоменко

Знакова зустріч

 Інколи трапляються зустрічі, котрі важко усвідомити і оцінити.  Вони раптові і неочікувані. В житті я мав декілька випадкових зустрічей, котрим не можу дати пояснення. Хто це був, як це ста...
Юрій Фоменко

Щастя

Шлях з Кодака понад Дніпром, повз острова Кодачок до Лоц-Кам’янки.  Назустріч мені рухаються два велосипедиста. Ще  далеко щоб їх детально розгледіти, але в їх рухові є відчуття чогось...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Странная страна

Странная страна... Поколение выросшее в 90-х, по сути своей - ещё дети. Часть этих детей сложила головы на войне, часть - похоронила друзей которые были ещё с песочницы, часть отвоевала и навсегд...
Дніпро. Кам’яний хрест на Соборній площі. Біля нього поховано чотирнадцять січових стрільців.1918-1919 рік. Коли вони гинули за Україну, то хтось ділив владу.  А хтось, щоб урвати влади, до...
Максим Мірошниченко

Історичні міфи

Мало хто знає, що Дніпро/Дніпропетровськ/Катеринослав мав назву Січеслав. Ще меньше людей знають, що це - міф. Ще меньше людей розуміють що міфи - це основне, що доходить до масової свідомості з істор...