App Store Google Play

Перевертні та скоморохи проти нації та її пам’яті

20.01.2009 09:38

Аще кто речет, яко люблю бога, а брата свого ненавидит, лож єсть.

  Соборноє посланіє Іоанна. Глава 4,с.20

Минули сімдесят п'яті роковини страшної трагедії для української нації - Голодомору 1932 - 1933 рр.. Після такої дати не завадило б і підбити підсумки. Чи зроблено щось? Так, начебто чимало, взяти хоча б славнозвісний меморіал. Однак саме його можна сміливо назвати блюзнірством над однією з найболючіших кровоточивих ран нашого народу - над жертвами Голодомору 1932 - 1933 років.

Пам'ятний комплекс на честь сотень тисяч убитих голодом комуністичним режимом на чолі з Троцьким, Сталіним та їхніми посіпаками безпосередньо в Україні (як тут не згадати Григорія Петровського), як пам'ять про пращурів наших, про їхнє виборене право жити у власній, незалежній державі - не відомо з яких міркувань спорудили аж на 9-ому кілометрі Запорізького шосе. Та ще й назвали "Меморіал жертвам політичних репресій та Голодомору" Яка концептуальна ідея меморіалу? Політичні репресії? Які саме? 1921, 1927, 1939 року або 1941-1947 років? Якщо Голодомору - то якого? Адже в Україні було три спланованих штучних голодоморів: відповідно у 1921-1923, у 1932-1933 та 1946-1947 роках. То може розберемося, хто кому поставив меморіал і що ж то за Голодомор?

Наскільки відомо, то на місці зведення меморіалу був розташований спеціальний об'єкт підрозділу НКВС, що приводив у виконання виключну міру покарання (розстріл) політично репресованих, засуджених до так званої "вищої міри". Тільки от проблема - знаходився він там у роки визволення міста та повоєнні. За архівними даними, у цей період радянською владою у Дніпропетровській області загалом було страчено понад 5,2 тисячі осіб. Однак згадані репресії мали зовсім іншу мотивацію, адже, чого душею кривити, було серед страчених чимало і колишніх справжніх ворогів нашого народу.

Виникає логічне запитання, який зв'язок між подіями Голодомору 1932 - 1933 років, коли були виморені майже усі села області, що тепер вже входять до меж міста, та політичними репресіями 1944 - 1947 років? Хіба це одне й те саме? Авжеж ні! Cui bono - спитаєте ви, чи українською, кому це вигідно? Можна припустити, що автор меморіалу - диверсант, навмисно перекрутив матеріал, але ж у нього є замовник - облдержадміністрація, яка чітко окреслила технічне завдання та повинна була здійснювати нагляд, від початку до завершення проекту, тому ця версія відкидається. Де ж були профільні управління облдержадміністрації, коли розроблялась ідея проекту? Адже саме вони, за законом, повинні втілювати у життя програми обласної ради, укази Президента, закони України. Чому не здійснювали належний контроль профільні комісії Дніпропетровської обласної ради, а також голова та заступники, на яких покладено функцію спостереження за виконанням цих програм обласною державною адміністрацією?

Причина, на мій погляд, криється в наступному. Схоже на те, що очільники області не бажають обтяжувати себе вивчанням історії цих трагедій. Вони захопитися лише "ефективним" процесом освоєння бюджетних коштів, які були виділені на зведення меморіалу. Тільки недолугі невігласи можуть плутати жертв репресій та жертв Голодомору. Чомусь у горе-патріотів не виникло бажання зліпити пам'ятник Ульянову, Джугашвилі, Косіору, Петровському в одну кам'яну чи металеву брилу та встановити десь посеред сміттєзвалища.

Звертаю Вашу увагу на той факт, що ганьба пам'яті етносу відбувається у вічному місті, колисці козацтва, джерелі військової доблесті, місті на Дніпрі, а з вуст місцевих керманичів навіть і натяку не пролунало, що з його назви планують вилучити прізвище одного з катів української нації Петровського.

Прямою образою для українців стало зведення меморіалу, місце якому в центрі найбільш велелюдного майдану міста, як нагадування про трагічні сторінки історії української нації, посеред степу, подалі від людських очей. А от пам'ятник приспішнику комуністичного режиму та відповідальному за план деукраїнізації тотальним голодом й досі височить над привокзальним майданом, де багатолюдно і вдень, і вночі, кожного дня зустрічаючи та проводжаючи нащадків закатованих голодом українців.

Відчуття несамовитого щему та люті від цього зухвалого дійства посилює участь у ньому так званих "людей президента". Втрачаючи і без того низький рейтинг, Президент України опікується відродженням національної пам'яті, гідним вшануванням жертв рукотворного Голоду, проте, чомусь не надає значення тому, хто за його дорученням буде встановлювати пам'ятник отим жертвам... на висілку. Хто буде, користуючись нагодою, продовжувати дискредитувати українців в очах самих українців, зіштовхувати росіян з українцями, підсилювати конфронтацію між українським селом та українським містом. Наче це пам'ятник не Українській нації, а якимось незнаним нам селянам, і що в містах голоду не було, тому мешканців міст це не обходить. А те, що в українських містах живуть 85% вихідців із села, саме українців, навмисно замовчується. Факти беззаперечні, бо саме завдяки українським селам живуть і приростають такі потужні мегаполіси як наше місто і йому подібні. Саме завдяки українському селу нація зберегла свою автентичність, завдяки мові - самобутність культури, державний суверенітет.

Українці, отямтеся! Невже ми не здатні збагнути, що нас зумисне не тільки розшаровують, створенням отаких монументів на висілках, а ще й нацьковують одне на одного. Українців із села протиставляють українцям із міста. Мешканці українських міст, пригадайте, з якого це часу ви стали містянами? Запитайте у себе: звідки ваші батьки та як давно вони полишили село? Є відповідь? Так чию історію нищать таким чином?

Міф стосовно ворогування українців та росіян у площині трагедії подій Голодомору 1932-1933 рр. спростовується наступними аргументами. Українці ніколи не були проти росіян, вони виступали проти комуністів і окупантів України, а також тих найманих покидьків та злочинців, які представляли комуністичну владу більшовиків. З 1917 р. до 1932 р. із Росії в Україну їхали наводити лад від радянської влади тільки "швондери", ті у кого на той час не було ні двору, ні тину. Дійсно, ніколи нормальна, влаштована, психічно здорова людина не залишила б у Новосибірську або Свердловську дім, родину та не поїхала б в Україну займатися злочинним мародерством. Це, переважною більшістю, був непотріб, визнаний суспільством непридатним, та викинутий ним же, який, натомість, більшовики якісно закамуфлювали під росіян для з тією ж самою метою - класової та національної ворожнечі. Міф цей комуністи не гребують підживлювати й досі у свідомості політично безграмотних людей.

Існування подібних речей, яскраве свідчення того, на якому місці у керівництва Дніпропетровської обласної ради і обласної держадміністрації, відповідних профільних комісій та управлінь стоїть питання про відновлення історичної правди, дослідження Голодомору 1932 - 1933 рр., національної трагедії, історії крові приблизно 10 000 000 українців! З 2005 до 2008 року навіть цільової програми по дослідженню цієї трагедії не спромоглися написати та затвердити. А 65 000 тисяч, живих свідків злочину, неопитаними відійшли у вічність.

Скоморохи та перевертні продовжують знущатися над українцями, над пам'яттю, історією. Пригадайте, як Вони наввипередки, одне перед одним рапортували нації про те, як вони опікувалися питаннями вшануванням жертв Голодомору, як старанно квапилися вписували свої прізвища до складу редакційних колегій та повставляли свої обличчя у фотозвіти, насправді, цинічно крадучи на трагічній долі української нації, хто гроші, а хто пам'ять. Оцінку їхнім діям фінансовим чи ідеологічним надасть час. Нація не забуде цих прізвищ.

Хто в цьому винен? Ми, українці. Провина лежить на нас самих. Нація мусить визначитися та зняти полуду з очей, шукати і збільшувати лави провідників, здатних об'єднувати націю, а кількість безхребетних холуїв зменшувати. Не варто чекати чарівних перетворень, у результаті яких вороги наці безслідно розтануть, "як роса на сонці", та почнуть піклуватись про українців. Ми мусимо відновити справедливість, віддячити належним чином нашим пращурам. Усунути від влади дітей, невігласів, перевертнів, приходьків. Поки що, на жаль, все відбувається навпаки.

Якщо політик, держслужбовець, викладач будь-якого рівня, незалежно від етнічного походження, політичного забарвлення, не ототожнює себе з нацією, якщо йому соромно, невигідно, огидно ділити з Україною всі негаразди та перемоги - стережіться це перевертень.

Селяни, містяни - ми одна кров! Пам'ять про братів наших, які свого часу померли нескореними від штучного Голоду в 1932 - 1933 рр., влаштованого комуністичним режимом, буде майоріти та возвеличуватися на Привокзальній площі, щоб український народ бачив, на якому місці серед пріоритетів стоїть пам'ять нації!



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...