App Store Google Play

Чи можна розв’язати «газовий вузол»?

20.01.2009 17:04

На протязі попередніх більш ніж двадцяти років традиційним гостем телевізійних екранів українців в новорічну ніч, незамінним талісманом новорічних ефірів був фільм «Іронія долі». Але вже на протязі декількох років під Новий Рік вся Україна спостерігає інший, ще більш захоплюючий російський телевізійний проект, який неодмінно стає найбільш рейтинговою та обговорюваною подією. Його назва - «Припинення «Газпромом» постачання газу Україні». Чи надовго прийшов він на наші екрани? Коли припиняться його повтори? Судячи з особливостей зовнішньої політики України, зовнішньої політики Росії та українсько-російських відносин, то надовго.

Здавалося б, усі розуміють, що потрібно зробити для того, щоб кожного Нового року ми не думали про перекритий вентиль з боку Росії. Головне, слід перейти на довгострокові контракти з Газпромом за існуючою в ЄС моделлю, коли споживач бере на себе ризики, що він закупить якийсь мінімальний обсяг природного газу, а покупець бере на себе відповідальність поставити певний обсяг газу і таким чином досягається баланс інтересів між споживачем і продавцем. При цьому вартість природного газу визначається на основі так званої адаптованої «Гронінгенської концепції», за якою ціна визначається з урахуванням ціни нафтопродуктів на міжнародних біржах, або інших конкурентних видів палива, виражених через відповідну формулу. Таким чином, ціна за цією моделлю, що важливо для нас - не залежить від особистих уподобань чи інтересів будь-якого. Чи досягнемо ми колись такого стану? Слабко віриться, і ось з яких міркувань.

По-перше, невідомо чи прагне взагалі українська влада та її, щоразу інші, представники в переговорному процесі здійснювати подібні кроки, чи вважає за більш вигідне за себе влаштовувати кожного разу кулуарні, непрозорі перемовини і укладати такі ж угоди. По-друге, чи вистачить українській еліті вміння знаходити спільну мову для того, щоб консолідовано сформувати, висловити і відстояти свою позицію в газових перемовинах, адже поки що газова політика України є безсистемною, і такою у якій повністю відсутнє стратегічне бачення. По-третє, чи згодиться з такими пропозиціями Росія?

Необхідність щорічного укладення угоди про постачання газу є для Росії чудовим засобом впливу не тільки на економіку чи політику в Україні, але й на настрої виборців. На сьогоднішній день ціна російського газу, тривалість перемовин, умови постачання - стали чи не головними показниками ефективності роботи прем'єр-міністрів та президентів України. Електоральна привабливість цих політиків найвищого рангу напряму залежить від таких показників. Ну, а якщо не залежить, тобто, якщо хтось з виборців звертає увагу на них, припустимо, не в першу чергу, то необхідно запропонувати газ, припустимо, по 500 $, а потім ще й демонстративно перекрити газогон. Тут вже будь-який виборець відразу ситуацію перегляне і зрозуміє величезну важливість показників пов'язаних з постачанням газу. Визначальний вплив на цей показник справляє Росія, і втрачати такий важіль впливу вона навряд чи захоче. За його допомогою можна дестабілізувати внутрішню ситуацію в Україні, стимулювати появу проросійського політичного проекту.

Вищезазначене не є єдиним чинником, адже «Газпром» має свої власні проблеми. Влітку минулого року йому пророкували велике майбутнє. Вже тоді він був третьою найбільшою компанією у світі за ринковою капіталізацією: його оцінювали у близько $350 млрд. (255 млрд. євро, 230 млрд. фунтів), і цілком серйозно вірили у те, що його капіталізація до 2015 року сягне $1000 млрд.

Алєксєй Міллєр, голова «Газпрому», тоді вважав, що ціна на нафту скоро зросте до $250 за барель. Натомість тепер, коли ціна на нафту впала нижче позначки $50 за барель, Газпром оцінюють лише у $86 млрд., і він перебуває за цим показником у світі на 46-му місці. Упродовж року він деградував від корпорації-героя до лузера, який винен $50 млрд., що майже еквівалентно боргові Індії, Китаю та Бразилії разом узятих. Упродовж періоду буму Кремль використовував енергетичного гіганта як засіб ренаціоналізації, скуповуючи цілі сектори економіки за кошти, позичені від західних банків. Тепер ці кошти потрібно повертати, платити за них відсотки.

Ціна на російський газ на європейських ринках прив'язана до ціни на нафту, із шести-дев'ятимісячним лагом. Отже, стрімке падіння цін на нафту у другій половині минулого року означає, що ціни на російський газ так само значно впадуть.

Ціна російського газу становила більше $530 [для Західної Європи] за 1 тис. кубометрів наприкінці минулого року, але якщо ціна барелю нафти і надалі перебуватиме у діапазоні $40-$50, то наприкінці 2009 року ціна газу впаде до $250-$300.

Як наслідок, доходи «Газпрому» скорочуються саме у той момент, коли в нього виникає потреба у здійсненні масштабних інвестицій, щоб підтримати свою стару інфраструктуру і відкрити нові свердловини для видобутку, зокрема на родовищах Ямальського півострова.

Кріс Віфер з російської фінансової корпорації «Уралсиб» вважає, що «Газпрому» доведеться інвестувати щороку щонайменше 20 млрд. $ впродовж найближчих років. Кредитні кошти на сьогодні практично недоступні. Тому зростання ціни на газ для України є важливим, оскільки може хоча б частково компенсувати «Газпрому» падіння надходжень внаслідок зменшення споживання газу та падіння ціни на газ, що постачається в Західну Європу.

Крім того, може бути досягнуте зниження рентабельності діяльності українських підприємств хімічної та металургійної галузі які є конкурентами аналогічних російських підприємств, їх зупинка через «газовий голод», банкрутство, створення умов для їх придбання російським бізнесом.

Газовий конфлікт може слугувати й відволіканню урядом РФ уваги населення від важкого внутрішньоекономічного становища в країні, бути черговими пошуками «зовнішнього ворога». Національна валюта Росії постійно втрачає вагу і вже сягнула найнижчої за усі часи позначки щодо євро, попри те, що починаючи з середини вересня, Центробанк витратив $161 млрд. на її підтримку. Рубль втратить як мінімум 25-30% своєї вартості; ключовим політичним запитанням є те, чи можна буде забезпечити кероване поступове знецінення, а чи воно перетвориться на панічну втечу від російської грошової одиниці. (У вересні минулого року росіяни уже скинули близько 160 млрд. рублів, щоб придбати $6 мільярдів, - це найвищий попит на долари від часу фінансової кризи 1998 року.). Другий чинник - це ціни на нафту, які роблять бюджет дефіцитним, і не дозволяють збільшувати соціальні витрати.

Попри скорочення рівня бідності упродовж останніх п'яти років від 20% до 14%, десятки мільйонів росіян й далі мешкають на межі стабільності: нещодавнє опитування засвідчило, що 37 % всіх сімей мають гроші тільки на харчування. Російська влада заборонила державним ЗМІ вживати слово «криза», проте 42% росіян все рівно сказали фондові «Общественное мнение», що країна перебуває в обіймах кризи, і вони очікують, що найгірше ще попереду. Подібне опитування, оприлюднене незалежною радіостанцією «Эхо Москвы», продемонструвало, що 39 % росіян незадоволені режимом, причому в деяких індустріальних регіонах ця цифра сягає 54 %. На початку цього місяця в 30 російських містах пройшли демонстрації проти нових тарифів на імпортовані вживані автомобілі. Загони ЗМОП були вислані з Москви на Схід за 3,750 миль до Владивостоку - епіцентру цього руху.

Оскільки держава не в стані толерувати або скерувати публічний гнів на демократичні дебати, невдоволення і ворожість можуть вибухнути з непередбачуваною силою. За цих умов зростає соціальне напруження і вірогідність соціального вибуху, від якого громадян треба чимось відволікати.

Як з'ясувалося з останніх заяв В. Путіна, користаючись ситуацією, Росія поновила просування своєї ідеї про оренду української ГТС чи її приватизацію міжнародним консорціумом та формування пулу газозалежних від РФ країн, перетворення їх на власну виключну зону впливу, задля чого було скликано окремий саміт на який було запрошено усіх «газових васалів Кремля».

За допомогою «газових конфліктів» зручно влаштовувати дискредитацію України як країни - транзитера, вимагати від європейських споживачів оплати за технологічний газ, підштовхувати Європейського Союзу до розуміння необхідності диверсифікації газопостачання з РФ, шляхом будівництва газогонів в обхід України (Північний та Південний потоки).

Останнє питання Росія постійно педалює, хоча, здається сама розуміє малу вірогідність його здійсненності, в першу чергу через потребу багатомільярдних вкладень та сумніви європейських компаньйонів. Це її розуміння спричинило навіть погіршення стосунків з давнім союзником - Сербією, яке свідчить як про нестачу коштів у «Газпрому», так і про особливе його ставлення до домовленостей.

В грудні в Сербії вибухнула урядова криза. Причина - відмова віце-прем'єра, міністра економіки Младжана Дінкича очолювати державну робочу групу на переговорах із Росією про укладення нафтогазової угоди. Останній заявив, що змушений покинути місце шефа робочої групи, бо більше нездатний захищати сербські національні інтереси. За його словами, російська сторона на переговорах не дотримується досягнутої на початку 2008 року домовленості про нафтогазову угоду.

25 січня 2008 року між Сербією та Росією був підписаний документ, в якому передбачалося придбання «Газпромом» монополіста на ринку Сербії, державну нафтогазову компанію НІС. В якості компенсації передбачалося, що через Сербію пройде магістральний газогін «Південний потік». Крім того, Росія мала інвестувати значні кошти в газосховище «Банатскі двор» у Воєводині. Сербський парламент ратифікував цей пакет оборудки восени, проте подальші переговори з «Газпромом» засвідчили, що Москва тепер готова підписати лише контракт про придбання контрольного пакета сербської нафтової компанії, не даючи твердих гарантій на спорудження «Південного потоку» і пропонуючи підписати лише меморандум про наміри щодо інвестицій у газосховище, який не має жодної юридичної сили.

Уряд Сербії опинився в незручному становищі - був змушений запропонувати парламенту переглянути угоду з Росією, яка, по суті, виглядає тепер зовсім інакше. Пропозицію віце-прем'єра Дінкича продати НІС у два етапи - спершу 25% капіталу, а останні 26% після підписання з Росією конкретної угоди про будівництво «Південного потоку», не було прийнято.

Президент Сербії Борис Тадіч зажадав від Росії поміняти свою делегацію на переговорах, стверджуючи, що вона некомпетентна, а неофіційно просочувалася інформація, що російські представники на переговорах в Белграді виступають украй жорстко, незговірливо, іноді з насмішкою, іноді на рівні шантажу.

Переговори були перервані на кілька днів, і Росія змінила кількох членів своєї делегації. Змінився і склад сербської робочої групи, шефом якої замість віце-прем'єра Младжана Дінкича став прем'єр-міністр Мірко Цветкович. 24 грудня 2008 року Сербія та Росія все ж підписали договір про продаж «Газпромові» 51% акцій сербського нафтово-газового концерну NIS за дуже низькою ціною, а також меморандум про порозуміння щодо будівництва газового сховища і документ про співпрацю щодо будівництва газогону South Stream через сербську територію, які втім мало що Сербії гарантують.

Тепер зрозуміло, чому «Газпром» так прагнув дотиснути Сербію. Слід зазначити, що договір було підписано саме вчасно. Сербія одна з країн, що постраждали від припинення постачання російського газу в Європу. Озброєна цим новим досвідом вона можливо вже й не пішла б на такі поступки, оскільки російські прапори, які спалюють на вулицях сербських міст, свідчать про зміни і в суспільних настроях. Але придбавши газотранспортну систему однієї слов'янської країни, можна було з першого січня братися за іншу.



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...