App Store Google Play

Гаряча тема холодних зим

05.01.2009 12:21

Першою гарячою темою 2009 року досить очікувано стала українсько-російська "газова війна". Російський монополіст "Газпром" мало не щодня озвучує свої побажання щодо ціни, яку прагне отримувати за газ від нашої держави, причому апетити наших сусідів щоразу істотно змінюються.
Україна ж наразі тримається - спільну позицію (можливо, навіть несподівано для росіян) зайняли глава держави та прем'єр-міністр, а вже сьогодні наші високопосадовці почали предметну роботу з Європою, аби хоч і з запізненням, але відповісти на інформаційні атаки, до яких протягом останніх місяців вдавався "Газпром".

Про проблеми українсько-російських газових стосунків, політичний аспект газових торгів та перспективи закінчення "газової війни" "Главред" розмовляв з директором енергетичних програм центру "Номос" Михайлом Гончаром.

- Пане Михайле, почнімо здалеку. Проясніть, будь ласка, ситуацію - зараз, на даний час Україна щось винна Росії за газ чи ні?

-(сміється) Це треба у „Нафтогазу" запитати, а не в мене... Але судячи з того, що „Газпром" різко припинив використання боргової тематики у своїй пропаганді, питання заборгованостей, що виникли між „Нафтогазом" і компанією „Росукренерго", таки закрите. Хоча як протягом останніх півтора місяців, так і зараз для широкої громадськості залишається незрозумілим, яким чином виникали, які були реальні, а не декларативні обсяги цих «боргів» і яка доля так званих штрафних санкцій і пені.

Непрозора схема газових відносин між Росією та Україною, що існує і зберігається, дає підстави зі стовідсотковою ймовірністю передбачити, що це питання точно так само раптово, як і попередні чотири рази, буде виникати в подальшому і виникатиме доти, поки зберігатиметься схема торгівлі газом за посередництва компанії „Росукренерго". Тут значною мірою коріняться причини "боргових" суперечок.

Якщо ви поглянете на офіційний сайт компанії „Росукренерго", то ви знайдете там, з-поміж іншого, і те, що вона позиціонує себе як фінансовий гарант перед «Газпромом». А от насправді вона такої ролі не відіграє. Хоча має можливості і потенціал, адже постачає газ не тільки для українського ринку, але і для країн Європейського Союзу, а отже має фінансові можливості виконувати свої зобов'язання перед „Газпромом". Тому не випадково „Газпром" під час боргової суперечки використовував формулу „Україна заборгувала" в той час, як боргові зобов'язання щодо „Газпрому" були передусім у компанії „Росукренерго". Але якби „Газпром" заявив про претензії до „Росукренерго", то розвалювалася б уся конструкція, пов'язана на "українських боргах".

- Чому Україна закрила питання газового боргу аж 30-31 грудня? Чому наша держава дозволила втягнути себе в інформаційну війну, в якій виглядало, що Україна вперто не платить, аж до того часу, поки їй не „припекло" 31 числа?

- Ніхто реально не показує, як сформульовані у чинних контрактах і додаткових угодах статті про порядок оплати газу, що постачається чи постачався. Є, так би мовити, різночитання.

З одного боку, є інформація про звичайну стандартну процедуру, якою супроводжується процес оплати газу, що постачався. Коротко його суть полягає в тому, що після завершення календарного місяця протягом двох тижнів наступного місяця здійснюється підписання комерційних актів здачі-приймання і на основі цих комерційних актів постачальником виставляється платіжка і потім, в третій декаді, по цій платіжці здійснюється оплата об'єму газу, що постачався у попередньому місяці. Це - стандартна процедура.

З іншого боку, фігурує інформація про те, що в чинному на 2008 рік контракті закладена інша процедура, відмінна від названої. Вона передбачає оплату газу, що постачався, в останній день місяця поставки. Загальна непрозора ситуація навколо цих газових контрактів не дозволяє відповісти на питання, чому була закладена саме така процедура, чому відійшли від стандартної процедури. Це теж, до речі, питання для вивчення з боку компетентних органів.

Слід взяти до уваги, що з боку російської сторони здійснювалося свідоме маніпулювання поняттями. Наприклад, місяць грудень ще не закінчився, а сума до сплати вже кваліфікувалася як борг, чого в принципі бути не може.

Надмірна закритість у питаннях, що зачіпають інтереси десятків мільйонів споживачів, породжує спекуляції. І буде породжувати! І тут закидати можна не тільки „Газпрому" і „Росукренерго", а й „Нафтогазу" також. Позиція „Нафтогазу" до 31 грудня була позицією страуса, що заховав свою голову в пісок. Вона базувалася на якомусь такому совковому підході - мовляв, треба поводитися тихо, адже йде переговорний процес... А в той самий час „Газпром" вів масовану інформаційно-пропагандистську кампанію, причому не тільки в Україні, а й у Європейському Союзі, і сформував на свою користь уявлення європейців про проблеми газових відносин між Україною і Росією. Результат - на відміну від зими 2006 року, ЄС зайняв нейтральну, рівновіддалену позицію і вже не ставиться так прихильно до України.

Тепер українська сторона гарячково займається реактивною політикою - реагування на те, що вже створено. Але протягом тривалого часу мовчазна позиція української сторони побічно підтверджувала, що „Газпром" має рацію: раз українці мовчать, значить їм нема чого сказати, відповідно російська позиція є адекватною.

- Чи можна вважати питання українського боргу за газ на сьогоднішній день повністю закритим?

- Проблема "боргів" реально нікуди не поділась. Вона мала би стати предметом серйозного розгляду з боку Верховної Ради. Потрібно сформувати спеціальну парламентську комісію, яка б зайнялась вивченням цієї проблематики, - адже вона зачіпає питання економічної безпеки держави і лихоманить країну вже не перший рік. Мені здається, що була би доцільною відповідна ініціатива комітету з питань національної безпеки.

Якщо в парламенті, виходячи з кон'юнктурних політичних міркувань, була створена абсолютно безглузда комісія з питань постачань зброї до Грузії, по суті, без жодних підстав, то тут всі підстави наявні: за період з 2006 року ми вже мали чотири рецидиви ескалації боргового питання, а парламент - ні пари з вуст.

Не треба чинити за принципом: вирішилось - ну і добре, що вирішилось, забули. Навпаки - видно, що працює система, і питання полягає не в боргах, а в тому, як вони генеруються, і чому це генерування відбувається настільки синхронізовано з певними політичними подіями в Україні.

- Зараз інформаційна війна йде на так званому ціновому фронті. Чим керується „Газпром", протягом кількох днів називаючи для України настільки різні ціни на газ у 2009 році?

- „Газпром" загнав себе в глухий кут своєю нерозважливою ціновою політикою стосовно всіх своїх зовнішніх клієнтів, яких він забезпечує газом, і тих, хто постачає газ для нього самого, - я маю на увазі центральноазіатських виробників.

У „Газпрома" спостерігаються залишкові явища від запаморочення високими цінами на газ 2008 року. Ціни вже півроку мають чіткий тренд на зниження, а „Газпром" все ще мислить інерційними категоріями недалекого минулого. Він має складні фінансові проблеми корпоративного характеру і намагається їх вирішити за рахунок своїх клієнтів.

З країнами ЄС „Газпром" має довгострокові контракти, в яких передбачено відповідні цінові механізми, а крім того, країни ЄС мають можливість диверсифікації постачання газу і використовують це.

Для України ж „Газпром" як був 17 років тому монополістом, так і залишається, тож це дає „Газпрому" можливість використовувати притаманні йому підходи, які він, власне, і демонструє. То ціна 400 доларів, то 250, то 418 - „Газпром" суперечить сам собі.
Якщо ціна має бути прив'язана до динаміки цін на нафту, як це весь час розповідав усім „Газпром", то вона не може для одного окремо взятого клієнта протягом кількох днів змінюватися кілька разів, причому так істотно. Тому тут ми маємо справу з типовими „газпромівськими" маніпуляціями на тему так званих ринкових цін. Тут позиція „Газпрому" виглядає дуже слабкою.

- А які стратегічні цілі переслідує „Газпром" стосовно України?

- Програма-максимум полягає в тому, щоб скористатися складною поточною політичною і економічною ситуацією в Україні, остаточно загнати НАК „Нафтогаз" у боргову петлю і в 2009 році дотиснути його, щоб Україна змушена була в тому чи іншому вигляді передати свою газотранспортну систему під контроль „Газпрому". І тут цінове питання пов'язане з борговим. Не вдалося задавити боргами - значить, зробити це за рахунок нової ціни, адже завищена ціна згенерує нові борги.

Програма-мінімум полягає в тому, щоб зберегти у схемі торгівлі газом, принаймні на 2009 рік, компанію „Росукренерго". Схема може ефективно функціонувати лише тоді, коли є маржа між цінами центральноазійських постачальників і цінами в країнах Європейського Союзу. Зараз ця маржа скорочується. „Газпром" повідомив, що він досяг домовленості з Узбекистаном і Туркменістаном щодо ціни газу. За наявною інформацією, мова може йти про ціну 170 доларів за тисячу кубометрів на туркменському кордоні. Відповідно, „Газпром", виставляючи цінові параметри у 250 чи 418 доларів за тисячу кубометрів для України, забезпечує дуже серйозну маржу для „Росукренерго". Позиція української сторони є в принципі логічною з точки зору названого Президентом цінового параметру 201 долар чи те, що говорив керівник „Нафтогазу", коли мова йшла про 235 доларів за тисячу кубометрів. Це - достатньо обґрунтовані цінові показники, які до того ж ще й залишають маржу для посередника.

Але очевидно, що апетити російської монополії в період існування високих цін на нафту і газ значно зросли. Вони прагнуть забезпечити і в подальшому, в нових умовах приблизно схожі доходи компанії „Росукренерго", які потім непрозорим чином перерозподіляються з урахуванням того, що ця компанія не є резидентом України чи Росії, а зареєстрована в Швейцарії.
Усе це є основними мотивами дій „Газпрому" - вони носять характер відвертого економічного шантажу. Потрібно звернути увагу на висловлювання голови комітету у справах СНД Ради Федерації Росії Вадима Густова під час візиту до Москви Володимира Литвина. Він заявив, що Україна має визначитись, з ким вона, і тоді буде відповідна ціна на газ. От, власне кажучи, пан Густов розшифрував те, що не говорить „Газпром". Це - достатньо системна політична лінія російської сторони. Тому газові питання хотілося б розглядати виключно з точки зору економіки, але, на жаль, реалії показують зовсім інше - домінування політичної складової.

- Ви кажете, що завдання-мінімум „Газпрому" - це збереження посередника. Але в такому разі навіщо було російській стороні укладати меморандум від 2 жовтня, у якому йшлося про те, що сторони прагнуть перейти на прямі поставки, без посередників?

- Ви правильно процитували: сторони будуть прагнути. Крім того, цей меморандум не носить характеру юридично зобов'язуючого документа. Російська сторона зіграла на політично актуальній темі: раз існує певний негатив від діяльності газових посередників і в Україні, і в ЄС, то Росія підіграла цим настроям, чудово розуміючи, що ні до чого себе не зобов'язує. А далі вони чудово розіграли партію з невиконанням положень цього меморандуму, адже чудово розуміли, що завжди є «рояль в кущах» - боргове питання. Вони його витягнули у листопаді 2008-го, рік закінчився - відповідного прямого контракту немає. Значить, зберігається чинна схема постачання.

- У такому разі заяви Президента Ющенка про те, що згідно з положеннями цього Меморандуму ми можемо переглянути ціну за транзит газу українською територією, теж базовані на юридично не зобов'язуючому документі?

- Так. Тим більше, що російська сторона у даному випадку апелює до домовленостей, досягнутих у 2006 році, які є невигідними для України, де тарифна ставка на транзит зафіксована і може бути змінена двічі, що, власне кажучи, уже було зроблено, коли її підняли від 1,09 до 1,6, а потім - до 1,7 долара за тисячу кубометрів...

Тому тут є певна юридична проблема, але вона, знову ж таки, зав'язана на „газпромівських" трактовках. „Газпромівська" логіка говорить, що монополіст має право підвищувати ціни на газ до рівня так званих ринкових, а Україна не має права змінювати транзитний тариф. Це - абсолютно волюнтаристська логіка монополіста.

А є економічні реалії - на сьогодні при такому співвідношенні цін на газ і транзитного тарифу для газотранспортної системи країни в принципі стане нерентабельним виконання функції транспортування газу. Тому юридичні аспекти цієї проблеми повинні бути приведені у відповідність до економічних реалій.

Тож тут у української сторони є достатньо аргументів. Особливо якщо згадати про ще одну корисну для нас позицію - щодо збільшення плати за використання підземних сховищ газу. Сьогодні українські тарифи є на порядок нижчими, ніж у країнах ЄС. Коли Росія говорить про те, що вона низькими цінами субсидує нашу економіку, то при цьому вона „забуває", що такою ж мірою ми субсидуємо її газовий експорт низьким транзитним тарифом і неадекватно низькою ставкою за зберігання газу в підземних сховищах.

- При цьому вигода для сторін виходить співмірною?

- Це - достатньо далекосяжна тема. Кожна сторона показує її як асиметричну, але, в принципі, ми можемо говорити про те, що ці позиції є співвимірними. У цій суперечці бракує своєрідного третейського судді, який міг би верифікувати позиції обох сторін, адже кожна сторона представляє ситуацію на свою користь.

- Ціна для України, озвучена сьогодні „Газпромом", 418 доларів за тисячу кубометрів, очевидно, у півтора рази вища, ніж для тієї ж Німеччини. Звідки вона береться? Як її логічно обґрунтувати?

- Жодного логічного обґрунтування нема. Є псевдологічне обґрунтування. Воно виглядає дуже просто: мовляв, ця ціна на початку року прив'язується до ціни на корзину нафтопродуктів, що прив'язана до ціни на нафту з 6-9-місячним лагом. Себто 6-9 місяців тому ціна на нафту була максимальною, відповідно виходить максимальна ціна і на газ.

Але ж ціна на газ розраховується на весь 2009 рік і відповідно має враховувати ті тенденції, які спостерігалися протягом року, а не тільки тенденції першого півріччя, коли ціни на нафту зростали. З другого півріччя ця тенденція змінилася на протилежну, тому виставлена цифра є просто неадекватною і відбиває радше політичне бажання не стільки „Газпрому", скільки російської сторони зіграти на тих слабкостях і проблемах, які сьогодні має Україна.

Але, я думаю, зараз має місце певна ситуація розгубленості „Газпрому", оскільки вони не очікували наштовхнутися на консолідовану позицію української сторони, що виявилась у вигляді спільної заяви Президента і прем'єра.

- Як би ви оцінили цю заяву? Вона дає Україні певні надії на краще, забирає якісь козирі з рук „Газпрому"?

- У будь-якому випадку, незалежно від мотивів консолідації, це є позитивним чинником, і я думаю, що зараз російська сторона у гарячковому порядку докладає зусиль для того, щоб її порушити. Тому що традиційно вся стратегія і тактика „Газпрому" базується на відомому принципі - „поділяй і володарюй". Це стосується і міжнародних аспектів, де вони віддають перевагу двостороннім форматам ведення переговорів з країнами-споживачами російського газу, і внутрішньодержавних аспектів по тих чи інших країнах.

В принципі, цю карту вдається ефективно розігрувати тільки з Україною, тому що важко собі уявити, що це б вдалося „Газпрому" в Німеччині, в Польщі чи в Білорусі. Тільки в Україні російська сторона має можливість вибирати собі лояльного партнера для переговорів.
На сьогодні ситуація виглядає дещо інакше, і, я думаю, що якщо ця лінія буде витримана з українського боку, то вся ця довготривала переговорна епопея закінчиться з мінімальними втратами для української сторони - і в економічному, і в політичному плані.

- Сьогодні в українсько-російських газових стосунках з'явився ще один чинник - європейський. Українська делегація виїхала до Європи плюс Президент написав листи до європейських лідерів. Навіщо це робиться? Чого Україна прагне таким чином досягти?

- Все повинно робитися вчасно. Хоча, звичайно, у даному випадку краще пізніше, ніж ніколи. Я вже говорив, що півтора місяці „газпромівської" пропаганди в країнах ЄС не минули безслідно. На тлі мовчанки української сторони в Євросоюзі став домінувати той підхід, який пропонувала Росія. Тому зараз має місце спроба безпосередньо донести до Брюсселя, до Чехії, яка зараз перебирає на себе президентство в ЄС, інформацію про реальні причини цих ціново-боргових конфліктів.

В принципі, це - адекватна лінія, це треба було робити з самого початку. Якщо пригадати кінець 2005 - початок 2006 року, то тоді українська сторона теж ішла цим шляхом, і це був її сильний козир.

Інша справа - чого ми не повинні отримати в результаті. Не можна допустити повторення ситуації 4 січня 2006 року, коли ми щось пояснювали Європейському Союзу, запрошували європейців виступити активною стороною, по суті, третейськими суддями... А потім - тишком-нишком попідписували додаткові угоди в Москві, залишивши європейців за дужками: ніхто навіть не удосужився поїхати до Брюсселю пояснити, яким чином, зрештою, врегульовано суперечку. Відповідно, вийшло, як у тому анекдоті: „ложечку-то ми знайшли, але осад залишився".

Історія після 2006 року показує, що той осад залишається й досі. І тому тут дуже важливо, витримати лінію взаємодії з Єврокомісії, а не обмежитись галасливо-інформаційною діяльністю, яка проклюнулася буквально за останні пару днів.
Ще один важливий момент: Європейська комісія хибує на неадекватну оцінку українсько-російських газових суперечок. Вона розглядає їх як суперечку двох комерційних суб'єктів, а це не є так. Комерційний аспект, безперечно, присутній, але він не вичерпує всієї глибини проблематики цих двосторонніх газових відносин, від яких, в принципі, ЄС також потерпає. Тому тут, напевно, Європейський парламент має більше поле для маневру, ніж Європейська комісія, і йому варто було б зайнятися розглядом питання прозорості газової торгівлі на лінії Росія - Україна - ЄС з урахуванням того, що це зачіпає проблеми енергетичної безпеки Євросоюзу.

- А чого Україна конкретно хоче від ЄС? Щоб європейці приїхали і на правах третьої сторони брали участь у переговорах між „Нафтогазом" і „Газпромом"? Щоб вони сказали Росії, аби вона виставила для України ціну у 200 доларів? На яку реакцію Євросоюзу ми розраховуємо?

- Думаю, що розрахунок тут не тільки на якусь позитивну морально-заохочуючу реакцію. Її не буде. Мета полягає в тому, щоб зрештою перевести систему українсько-російської газової торгівлі на нормальні європейські засади, як це, скажімо, відбувається між Росією та Австрією, Францією, „Газпромом" і OMV, «Газпромом» і «Газ де Франс».
Такого роду події, суперечки могли б стимулювати цей перехід. Інша справа, що за поганою традицією української бюрократії, як тільки все скінчилось, тут же зразу про все і забувають. Власне, 2006 рік вже був таким поворотним чи стартовим пунктом, але, на жаль, віз і нині там.

- Зараз „Газпром" не постачає газу в Україну. На скільки часу вистачить газу? Чи не замерзнуть українці у себе в квартирах?

- Я думаю, що достатньо адекватною є оцінка, яка звучала з боку „Нафтогазу". Перший квартал спокійно закривається, звичайно, з поправкою на те, що зима буде звичною, а не аномально холодною, як це було в 2006 році.

- Наостанок хотілося б дізнатися ваш особистий прогноз: чим і коли закінчиться „газова війна"-2009?

- Я б сказав так: закінчиться все так само раптово, як і розпочалось. Коли? Тоді, коли будуть завершені закулісні обговорення і дискусії з приводу тих аспектів урегулювання проблеми, які не отримують свого відображення у публічній площині і не є предметом публічної уваги. Може, до Різдва закінчиться, а може, й ні.

Главред

 



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...