App Store Google Play

Йоуллупуккі, не за столом хай буде сказано

30.12.2008 09:05

Я не знаю, хто про що подумав, але фінською мовою йоуллу - Різдво, пуккі - скажімо, цапок. Колись фінський Дід Мороз, він же Санта-Клаус, носив цапову шкурку і подарунки розвозив верхи на цапку ж. На запрошення київського мера Йоуллупуккі відкрив головну ялинку країни. Нічого смішного. Тепер у країні - Новий рік.

І, як завжди, в останні дні року, що минає, соціологічна служба Центру Разумкова, незважаючи на трохи збуджений настрій громадян, обережно цікавилася їхніми, громадян, святковими планами й заодно оцінками того, що відбувається у країні. Громадяни соціологам відповіли. З'ясувалося, що святкові плани є, святкових оцінок - немає. Докладніше - нижче.

Опитування проведене 17-24 грудня 2008 р., опитано 2017 респондентів віком за 18 років у всіх регіонах України. Теоретична похибка вибірки - 2,3%.

До уваги секретаріату президента країни: поза країною опитування не проводилося, опитано виключно громадян України.

Отже, є дві новини: хороша - святкові плани, погана - не дуже святкові оцінки. З якої розпочати? Розпочнемо з поганої.

Громадянам запропонували провести кастинг українських політичних діячів. Номінацій було дві: Політик 2008 року і Розчарування того ж року. Запитання було відкритим, що давало громадянам можливість проявити максимум самостійності, пам'ят­ливості і злопам'ятності.

Проявивши все це, громадяни в рамках першої номінації згада­ли 31 політика і Савіка Шустера. З при­воду одного згаданого, пана Ба­логи-старшого, виникла дис­кусія: ким його вважати - політиком, сантехніком чи приплюсувати до Віктора Андрійовича? Відкрили офіційний сайт президента України, подивилися на тональність заяв Віктора Івановича - і вирішили вважати політиком.

Політик року

Чарівністю, або Політиком-2008, стала леді Ю, як сказав столичний мер, «ця вродлива нехороша жінка». Хотілося б мені бачити політика - хорошу жінку, то в нас хоч вродлива.

За Юлію Володимирівну віддали голоси майже 18% громадян.

А щоб прем'єр не дуже зачаровувалася, то, по-перше, фактично стільки ж (17%) назвали її Розчаруванням року. А по-друге, Політиком-2007 вона стала, маючи 31%. А якщо згадати 2005 рік...

На другому місці, як і торік, Віктор Федорович, за якого проголосували 11% опитаних. А торік було 15%. А Політиком-2006 він став, маючи 26%...

На третьому - знахідка минулого року Арсеній Яценюк із 9% голосів. Торік він був четвертим, набравши 4%.

До п'ятірки увійшли також потрібний країні Володимир Литвин (8%) і незмінний Петро Симоненко (4%).

Номер шостий - Віктор Андрійович (трохи більш як 2%), а на п'яти йому наступив уже згаданий київський мер Л.Черновецький (трохи менш як 2%). Погана для Віктора Андрійовича прикмета: 2004 р. точно таке ж шосте місце із точно таким же результатом - 2% посів Леонід Данилович. І рік той виявився для нього останнім роком каденції...

Решта 25 політиків і Савік Шустер набрали від 1% до 0,1% голосів.

19% громадян приблизно, як і торік, відповісти не змогли або не захотіли. І, що прикметно: рік тому не бачили достойних політиків - 12%, а тепер - 22%.

Розчарування року

У нас сьогодні питання на порядку денному не стоїть, хто буде президентом у 2010 році.

В. Балога, 16 листопада 2008 р.

У цій номінації згадані були 19 політиків поіменно, а також «усі» й «весь парламент».

Розчаруванням року став Віктор Андрійович. Цю пальму віддали йому 48% громадян країни й не поморщилися. А п'ять же років поспіль (2000-2004 рр.) політиком року називали незмінно його...

Друге місце посіла Юлія Володимирівна із 17% голосів. Третє - «всі» (напевно, 6% голосів тих громадян, котрих «дістали»). У п'ятірці також Віктор Федорович (5%) і Арсеній Петрович (менш як 2%).

Решта розчарували від 1% громадян (Р.Богатирьова) до 0,1% (Р.Зварич, І.Кріль і чомусь Леонід Данилович). Ні в кому не розчарувалися - 1%. Не знають, у кому й розчаруватися, - 14%.

В.Балогу в цій номінації згадали 0,7% опитаних. Решта - чи то й зачаровані не були, чи то справді до Віктора Андрійовича приплюсували...

І хоч сьогодні, як сказано, питання про президента в них не стоїть, але, щоб із політиками завершити, - президентський рейтинг. Якби вибори президента країни відбувалися найближчим часом, то відносну більшість (25%) становили б ті, хто голосував би проти всіх (13%) і хто у виборах не брав би участі (12%).

Проте цілком на формально-юридичних підставах у першому турі перемогли б Віктор Федорович (20%) і Юлія Володимирівна (16%), у другому - сказати важко, але сказати, що третього туру в цьому випадку не буде, можна напевно. Чинний президент набрав би менш як 5% голосів, програвши Арсенію Петровичу (7%), а також лідерам КПУ і Блоку Литвина (по 5%). Але вигравши, наприклад, у київського мера, який має шанс набрати менш як 1% голосів. Київ - не вся Україна, на щастя.

Політична подія року

Понавідбувалося у році, що минає, багато. Однак 35% громадян досі головну подію уважно очима шукають (проти 18% торік), а 9% повідомили, що достойної події в країні не було (проти 4%). Втім, воно й зрозуміло - громадянам хотілося, щоб подія року, хоч і політична, але позитивною була б.

За її відсутності першу позицію посіла економічна криза, що й відзначили 16% громадян. А коли приплюсувати тих, хто назвав штучне зниження/підвищення курсу долара і «аферу з банками», то буде понад 20%, або кожен п'ятий.

По 4% громадян назвали подією року як розвал колишньої демократичної коаліції, так і створення нової. По 3% - неефективну роботу парламенту; політичну кризу; спробу президента оголосити вибори; вшанування пам'яті жертв Голодомору.

Виплати компенсацій втрачених у радянському Ощадбанку вкладів назвав подією року 1% громадян. Святкування 1020-ї річниці Хрещення Русі - назвали 0,2%. Військовий парад на День незалежності - 0,1%

А якщо про події сказати в цілому, то 85% громадян упевнені, що вони в країні розвиваються в неправильному напрямі, - проти 53% акурат у цей час, але торік. Вважають цей напрям правильним тільки 3% (проти 23%). Можна було б згадати розклад голосів навесні 2005 року, але то була весна...

Стосовно політичної події світового масштабу 37% громадян України нічого сказати не змогли, двоє з кожної сотні впевнені, що достойних подій у світі не було.

21% відзначив вибори у США, 20% - світову економічну кризу, кожен десятий - війну між Росією і Грузією.

Вибори в Росії вважали подією менш ніж 2%. Близько 1% голосів набрали захоплення піратами кораблів, кидок взуттям у Дж.Буша-молодшого, його ж відхід від влади й Олімпіаду в Китаї. Хтось із наших громадян пильно спостерігає за особистим життям Ніколя Саркозі: торік як світову подію було зазначено його розлучення, нині, відповідно, - одруження. До чого б це?

Визнання деякими країнами Голодомору в Україні геноцидом зазначили як світову подію 0,1% громадян.

Згадавши, що вшановування жертв Голодомору вважали подією національного масштабу трохи більш ніж 3% опитаних, чи варто дорікати іншим у блюзнірській зневазі пам'яті, історії країни й для дуже багатьох - історії власної родини?

Опитаним було поставлене запитання: «Як ви вважаєте, керівництво держави повинно піклуватися, насамперед, про минуле, нинішній день чи майбутнє країни?» 48% відповіли - про нинішній день; 47% - про майбутнє; 0,2% - про минуле; трохи менш ніж 5% не змогли відповісти на це запитання.

Ми не зневажаємо пам'ять. Ми пам'ятаємо, цей біль з нами, і буде з нашими дітьми й онуками. Та перше: про справжні пам'ять і біль кажуть тільки тоді, коли не можуть мовчати. Друге - справжні пам'ять і біль про минулу трагедію тим більше потребують праці нині в ім'я сьогодення і майбутнього. А якщо про трагедію говорять політики, котрі не завдають собі клопоту навіть об'єднатися зі своїми союзниками заради того, щоб вивести країну з кризи, то це нечесно, це може зашкодити самій пам'яті.

Про політиків поза номінаціями

Як і торік, політикам, навіть лідерам у номінації «Політик року», варто звернути увагу не тільки на зменшення кількості голосів, за них поданих, а й ще на одну обставину.

Баланс цілковитої підтримки/непідтримки громадянами дій усіх до одного номінантів - негативний. Від мінус 37% в А.Яценюка (цілком підтримують його дії 9% громадян, не підтримують - 46%) до мінус 73% у В.Ющенка (3 і 76%, відповідно).

Баланс для Юлії Володимирівни - мінус 52% (11 і 63%), для Віктора Федоровича - мінус 46% (10 і 56%), для лідера Блоку Литвина - мінус 40% (7 і 47% відповідно).

Біда в тому, що ставлення до політиків рано чи пізно переноситься на ставлення до тих дер-
жавних інститутів, які вони очолюють або прагнуть очолити. Результат: цілковита підтримка дій президента країни становить менш ніж 4%, непідтримка - 72%; парламенту - 1%, непідтримка - 69%; суду в країні - менше 3 і 65%; уряду - трохи більш ніж 4 і 69%, відповідно. А Національного банку, що нині зі зрозумілих причин дуже актуально, - менш ніж 2 і 73%.

Примітно, що найменше відмов опитуваних від оцінки - щодо президента (3%), парламенту (5%) й уряду (6%). І тільки дії Національного банку не змогли оцінити 12% респондентів.

Та найгірше те, що й довіряємо ми тепер мало кому і мало яким суспільним інститутам. Профспілкам цілком довіряють нині менш ніж 3% громадян країни (проти 25%, які повністю не довіряють); громадським організаціям - менш ніж 2% (проти 29%); політичним партіям, а заодно Національному й комерційним банкам - менш ніж 1% (проти 43, 53 і 55%, відповідно). Українські засоби масової інформації - на межі: їм цілком довіряють 7% громадян країни, не довіряють - 11%. Позитивний баланс повної довіри зберегла тільки церква (цілковита довіра - 26%, недовіра - 11%).

Будь-який громадянин будь-якої країни так званої старої демократії, поглянувши на наведені цифри, сказав би, що з таким рівнем суспільної підтримки ні політики, ні держава не живуть. А суспільства - довго не живуть... Ми виживемо?

Що в нас було добре?

Запитання необразливе, і його щороку ставлять. Проте цього року стало ясно, що набирати в інтерв'юери треба було б хлопців спортивних. Ті, що в окулярах, і дами - нехай ліпше в офісі сидять, рахують, безпечніше буде. Громадяни під час зачитування запитань про те, що в нас поліпшилося, починали поводитися агресивно.

Врятувало цього разу одне: коли доходили до формулювання «а ставлення громадян до влади - поліпшилося, погіршилося, не змінилося?», опитувані відводили душу й мстиво відповідали...

Далі розмова тривала мирно, та щоб усе не перелічувати - дані в таблиці. І, поглянувши на них, кожен може переконатися: на думку громадян країни, погіршилося все, що могло погіршитися, й навіть те, що три попередні роки трималося в рамках позитивного балансу - рівень свободи слова і рівень демократії. Тепер баланс оцінок негативний - мінус 39% і мінус 49% відповідно. Мабуть, громадяни розуміють демократію й свободу слова трохи інакше, ніж політики, котрі про них твердять щодня. І думають, що демократія містить у собі як мінімум дотримання прав і свобод людини й громадянина і навіть дотримання законності державними службовцями, не кажучи вже про такі речі, як прозорість і відкритість влади й можливість для громадян на неї впливати. А свобода слова - це не свобода перших осіб держави привселюдно обвинувачувати одне одного в гріхах, для яких немає відповідної кари навіть у пеклі, а відповідальність за слово політика й обов'язкова і така ж відповідальна відповідь на вільне критичне слово громадянина, що пропонує або просить допомоги.

До наведеного в таблиці можна додати тільки два моменти. Перший: на запитання респонденти відповіли як ніколи дружно (частка тих, хто затруднявся відповісти, - 2-10%); другий: таких критичних оцінок із 2000 року не було.

Про ієрогліфічне письмо

І що цікаво: вже другий президент країни розповідає громадянам про мудрість і глибину ієрогліфічного письма. Пам'ятається, Леонід Данилович у праці «Україна - не Росія» писав: «Кажуть, що китайці не розрізняють поняття «криза» і «шанс», їх позначають одним ієрогліфом».

Віктор Андрійович днями більш розгорнуто виклав свій погляд на це письмо. «Знаєте, - сказав він, - в ієрогліфі - чи китайському, чи японському, - який обрисовує кризу... Він складається з двох частин. Одна частина - це спад. А друга - це шанс. Отак уже три тисячі років одна з цивілізацій фіксує свій погляд, що таке криза. Отож я хотів сказати... Криза нас назад не поведе. Народ, який 17 років тому пережив унікальний референдум і визначився за 300 років щодо своєї державності, народ, який ковтнув свободи, на коліна назад не стае. Тому що я переконаний, що в кожному з нас працює елементарний, простий людський аналіз. Людина хоче жити як ліпше».

Щодо 300 років сказано вище. Та з останньою фразою не погодитися не можна.

Зважаючи на результати опитування, криза, яку позначає перша частина ієрогліфа, зачепила 74% громадян країни. Поки що ні - 19%. 7% - не зрозуміли. Чи то ні, чи то аж надто зачепила, оговтуються...

У чому це виявилося?

Більшість (64%) відчули зростання цін і тарифів, 37% - зниження доходів. 32% повідомили, що їхня впевненість у завтрашньому дні похитнулася. 31% громадян зазначили зниження якості харчування, яке може дозволити собі їхня сім'я. Тут якось один політик по телевізору виступав, каже: ну її до біса, цю кризу, подумаєш, квартиру чи машину тепер не куплять, але з голоду ж не пухнуть. Ні. Якби політики не брехали, що не знають про існування біологічного голоду і його прямого й тісного зв'язку з туберкульозом...

14% втратили частину своїх заощаджень. 8% не можуть зняти гроші з депозитних рахунків. 12% мають труднощі з виплатою кредиту, при цьому близько 4% мають реальну перспективу втратити майно, придбане в кредит. 7% не можуть узяти кредит.

20%, або кожний п'ятий дорослий житель країни, повідомили про затримки виплат зарплат чи пенсій. 7% - про те, що перебувають у вимушеній неоплачуваній відпустці. Стільки ж не можуть знайти роботу. Втратили роботу 5%.

Другу частину ієрогліфа громадяни поки що не дуже добре можуть розгледіти.

67% громадян вважають, що наслідки світової кризи для України будуть більш тяжкими порівняно з більшістю країн світу; на більш легкі - розраховують тільки 3%. Сподіваються на такі ж, як у всіх, 16%. Не визначилися 14%.

Чого громадяни чекають для себе особисто?

20% бояться втратити частину заощаджень; 8% - неможливості зняти гроші з депозиту; 13% - труднощів із виплатою кредиту; стільки ж - неможливості взяти кредит; 6% - втратити майно, придбане в кредит.

Гірше інше. 19% бояться втратити роботу; 20% - неможливості знайти роботу; 51% - зниження рівня доходів; 47% - невиплат зарплат і пенсій; 14% - вподобаних нашими роботодавцями неоплачуваних відпусток; 82% - подальшого зростання цін і тарифів; 42% - зниження якості харчування сім'ї.

Тільки менш як 3% вважають, що принаймні впродовж найближчих трьох місяців криза їх не торкнеться. І тільки 3% не знайшли, що відповісти.

Якщо говорити про оцінку дій органів влади в контексті кризи, то громадяни здебільшого вважають, що центральна влада займається переважно її поглибленням. Наприклад, думають, що поглиблюють кризу дії: НБУ - 68% (проти 8% тих, хто упевнений, що ці дії сприяють її подоланню); президента В.Ющенка - 57% (проти 14%); парламенту - 56% (проти 13%), уряду - 53% (проти 17%); прем'єр-міністра Ю.Тимошенко - 49% (проти 25%).

Як відомо, у боротьбу з подоланням, вибачте, за подолання наслідків кризи активно включилися парламентські політичні сили. Та от халепа, 28% громадян про ці плани поняття не мають; 23% упевнені, що жодна з зазначених сил не має такого плану; 14% не змогли відповісти.

Деякі більш оптимістично налаштовані громадяни покладаються на партії та блоки, яким, можливо, хотіли б вірити. 13% опитаних вважають, що найбільш обґрунтований план подолання фінансової та економічної кризи має БЮТ. З приводу Партії регіонів так думають 12%; КПУ - 4%; Блоку Литвина - 3%; Блоку «Наша Україна» - 1,2%, «Народної самооборони» - 0,2%.

Певне, подолання кризи, захист від неї країни та захист народу - у надійних руках. Схоже, другу частину ієрогліфа ми розгледимо не скоро...

Про свято...

Тепер - добра новина.

Так-от: криза кризою, а Новий рік - свято. Святкуватимемо ми практично в тій самій кількості, що й колись, і ту саму кількість свят, що й раніше, ставимося до свята, як і завжди.

Тобто абсолютна більшість із нас мають намір відсвяткувати Новий рік (90%), православне Різдво (89%), а майже дві третини (65%) - на біс іще й знаменитий наш загадковий Старий Новий рік. А ще - католицьке Різдво уже відсвяткував, сподіваюся, кожний десятий, що більше, ніж торік, і набагато більше, ніж кількість католиків у країні.

Тільки шестеро із кожних ста (торік - чотири) через різні причини Новий рік не святкуватимуть, хоча й вважають його святом. А не вважає один зі ста, котрий також не святкуватиме, але через переконання.

Новий рік ми, як і раніше, із точністю до відсотка, сприймаємо і любимо передусім як сімейне свято (53%), і значно менше - як усенародне (22%), хоча судячи з народних гулянь новорічної ночі цього не скажеш.

П'ятеро громадян із сотні вважають Новий рік святом для дітей і онуків, у що, знову ж таки, важко повірити, оскільки дорослі теж вірять у Діда Мороза, Санта-Клауса чи Йоуллупуккі, тільки не зізнаються. Але чудес чекають. І подушку вранці піднімають, і в черевик заглядають, і в комин, у кого він є, теж. Не вірять у чудеса хіба що ті двоє із сотні, для яких Новий рік - просто вихідний.

А найбільше вірить, самому собі не зізнаючись, той один із сотні, для котрого, як і торік, святкова ніч - це особливо гостре відчуття самотності на тлі всенародних веселощів...

Кожний дев'ятий із нас переконаний, що Новий рік - це свято сподівань на краще. А кожному двадцятому він нагадує про плин часу, що не надто весело, але мудро.

Святкуватимемо ми вдома, як і раніше, і в тій самій кількості, що й торік, - 76%. Але... Торік 68% громадян залишалися вдома з огляду на високі сімейні цінності (дивися вище про сімейне свято та дітей/онуків), а 8% - тому що грошей на інше не було. Цього року високі чинники утримають удома 62% із нас, а всі інші - 14%.

Зате в гості до друзів підуть, практично, як і в попередні роки, 15% громадян, неповних 2% мають намір веселитися, як і належить, у місцях для розваг. 5% не визначилися.

Троє з тисячі поїдуть за кордон, шестеро - на турбазу в рідній Батьківщині. Дев'ять із тисячі займуться чимось, анкетою не передбаченим, хотілося б думати, не поганим, а сім працюватимуть, щоб інші могли святкувати.

Опівночі

Дві інтриги.

Перша - як визначаємо північ?

До відсотка точно так само, як і торік: 63% громадян визначать її за київським часом, 1% - за московським. А 33% тих, хто найбільше Новий рік любить, піднімуть келихи двічі. Двоє зі ста поки що не визначилися, чи то сили розраховують, чи то запас шампанського. Ще один із тих самих ста визначатиме північ за якимось іншим часом.

Проте так чи інакше північ буде. Усе вже на столі, пакетики-пакуночки під ялинкою, сильна половина міцно схопила пляшки із шипучим, ігристим шампанським, дами прикрилися серветками. І за п'ять хвилин до... на блакитному екрані - перша особа держави...

Друга інтрига: звідки вона з'явиться цього разу? Маріїнський палац був, будинок на Банковій був, Софія була. Для домашнього інтер'єра начебто зарано. Пам'ятаємо, Леонід Данилович у цьому інтер'єрі привітав нас востаннє. Хоча - а раптом?

І на чому? Прохід соло був, із дітьми - було, із дітьми та почесною вартою - було, із прапорами і штандартами - було... На коні?

Дивитися й слухати президента країни мають намір 68% проти 78% торік. А не слухати - 24% (проти 16%). Вісім зі ста поки що визначаються, але якщо вони не дивилися й не слухали останню прес-конференцію Віктора Андрійовича, то в них є ще час подумати, не пошкодують...

З вітаннями президента суміжної країни, хоча тепер він під іншим прізвищем, нічого не сталося. Як і торік, його дивитимуться й слухатимуть - 41% опитаних, не будуть - 47%. У роздумах - 12%.

Подарунки

Найкраще в новорічну ніч, крім, природно, привітань перших осіб, - подарунки. Ніколи ми так не любимо стільки подарунків дарувати й стільки подарунків отримувати, як на Різдво і Новий рік.

І, як завжди, звісно й насамперед - дітям/онукам, але. Нинішнього року цій частині населення країни готують подарунки 67% із нас, що всього на 3% менше, ніж торік. Зате прекрасній/сильній половині - 43%, або на 5% менше, батькам - 33%, або на 6% менше, ніж торік, і на 10% - ніж напередодні 2007 року. Друзям - 16%, а не 24%, як рік тому. Решті родичів пощастило найменше: їм пакують подарунки вдвічі менше громадян, ніж торік, - дев'ять осіб зі ста замість 18.

Четверо з сотні (а було - дев'ятеро) мають намір обдарувати дітей родичів, троє (а було шестеро) - співробітників/однокашників, півтора (проти чотирьох) - сусідів. 12 - чи то не знають, кому дарувати, чи то в анкеті не всі стосунки передбачені.

Так, торік хотіли щось подарувати самотнім, бідним людям троє зі ста, а тепер - двоє. Але ж самотній - тільки один із сотні. Хотілося б вірити, що всі самотні отримають опівночі по два подарунки. І добре слово...

Сумно тільки мені, як багаторічній любительці кішок, що всі попередні роки стабільно троє із сотні громадян країни дарували щось братам своїм меншим, а нинішнього року - тільки один...

Середня сума, запланована на подарунки всім вище переліченим, включно з братами, - 1072 грн., або, за нинішнім курсом, - 140 доларів. Торік було 170 портретів президента нашого стратегічного партнера, які так раптово подорожчали.

Що ми шукатимемо під ялинкою

Кількість фантазії в нас, у розрахунку на квадратний кілометр території країни, - величина, наскільки можна судити, постійна. Щорічно ми в змозі нафантазувати майже однакову кількість подарунків: торік придумали ми їх десь на 132 позиції, нинішнього року - на 130. І так само 18% проти 19% торік із бажаннями визначитися не можуть, а п'ятеро зі ста - нічого не хочуть.

І точно так само перша трійка бажань тих, хто визначився, постійна, як любов пана Черновецького до київських бабусь. Хоч ти що з громадянами роби, а хочуть вони насамперед здоров'я (6%), грошей і автомобіль (по 5%). Тільки нинішнього року до грошей і авто додалося бажання отримати в подарунок «стабільність та поліпшення становища», що мають на увазі - не знаю.

Відступилося з четвертої позиції бажання отримати квартиру, поступившись місцем таким мало схожим на подарунки речам, як робота та виплати зарплат і пенсій (по 3%). Давно ці речі в новорічних подарунках не фігурували...

Про квартиру мріють двоє з кожної сотні громадян країни. Втім, як і про новий комп'ютер, мобільний телефон, телевізор, путівки на відпочинок, одяг та парфумерію. І ще по 2% хочуть отримати щось смачне і вважають, що будь-який подарунок - це добре.

Про що тільки люди не мріють. Їм дуже потрібне підвищення на службі, а також нові вхідні двері. Мир у всьому світі, і окремо - між першими особами держави. Хороша книжка, гарна ялинка, сніг, квіти, просте привітання та «щось миле».

Знову хочуть велосипед, мотоцикл і той-таки скутер, новий дриль, пальто й портмоне, і знову бензопилку, вудку і трактор, окуляри та слуховий апарат, фільтр для води і, нарешті, «всього потрохи». А ще - яхту та діамантову каблучку.

Побільшало тих, хто мислить глобально. Вони хочуть отримати: хороше життя в нашій країні; надію на майбутнє і впевненість у завтрашньому дні; нову владу і президента, щоб був мир, злагода між керівниками держави, високий рівень роботи парламенту, зниження цін, добрі новини; стабільні ціни.

А комусь потрібні лише тепло в домівці, тиша і спокій, апарат для вимірювання тиску і просто «допомога».

Але, як завжди, люди хочуть щастя, радості, любові. Уваги рідних. Хороших стосунків із близькими. Щоб зателефонували (приїхали, написали) діти та внуки. Щоб «уся сім'я у зборі». Хорошого настрою, свята, успіхів онуків у навчанні.

Хтось знову чекає дитину, а хтось - онука і правнука.

Але вже тільки одному з тисячі потрібна собака, а було - двом. І ніхто не хоче кішку. І знову, вже другий рік поспіль, немає домашніх капців, а п'ять же років поспіль громадянам стабільно хотілося капців. Може, це якось із підтримкою влади пов'язано?

Зате з'явився віник для лазні...

А якомусь оригіналу знадобився 1 кг золота. Тут київський мер безпрограшну лотерею влаштував для тих, хто дисципліновано за квартиру платить. Виграш - 2,2 г золота. Тому немає нічого простішого. Платите справно за квартиру - і всього за 455 років отримуєте 1000 і 1 грам золота.

Оптимістичний висновок

Отож повертаючись до запитання, чи виживемо ми. Безперечно і обов'язково. Доки ми хочемо святкувати, дарувати подарунки близьким, співробітникам, сусідам і головне - самотнім нужденним людям, ми разом.

Доки нам потрібні хороша книжка, новий комп'ютер, сніг, квіти і просто добре слово - ми перехворіємо на недовіру й відчуженість і залишимося просто розумними та добрими людьми.

І ще одне. Для захисту своїх прав та інтересів 27% із нас готові взяти участь хоча б в одній із законних форм протесту: санкціонованих мітингах і демонстраціях, страйках, бойкотах. Якщо хтось поки що не знає, що таке бойкот, - то це відмова від виконання рішень адміністрації, органів влади.

18% - готові до участі хоча б в одній із незаконних акцій протесту: несанкціонованих мітингах чи демонстраціях, блокуванні руху на вулицях і залізницях, вуличних сутичках, створенні незалежних від президента й уряду збройних формувань.

11% - готові до участі хоча б в одній із незаконних форм протесту, пов'язаних із силовими діями: блокуванні руху на вулицях та залізницях, вуличних сутичках, створенні незалежних від президента та уряду збройних формувань.

5% - готові взяти участь у створенні незалежних від президента й уряду збройних формувань.

Ми дуже терплячі, ми дуже сьогодні роз'єднані й відчужені одне від одного взаємною недовірою. Але - не доводьте, панове, не доводьте.

Доки ми хочемо щастя, любові, дітей, внуків, правнуків і щоб уся сім'я в зборі - ми житимемо не 300 років тому, а багато сотень років надалі.

За що й пропоную другий після новорічного тост Нового року опівночі. За будь-яким часом, а краще - двічі.

Дзеркало тижня



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...