App Store Google Play

Головне – не помилитися з визначенням світу, який вдосконалюєш

04.12.2008 09:24

- Охарактеризуйте сьогоднішній стан української літератури.

- Українська література сьогодні знаходиться у стадії зростання. Вік приблизно відповідає вікові нових читачів - тобто підлітково-юнацький. Ми вчимося відчувати, вчимося думати, висловлюватися, шукаємо відповіді на базові запитання: життя-смерть, добре-погане і т.ін. Хвороби зростання відповідні - зацикленість на собі, поверхневість, примітив, смиканість, показуха. Йдеться про найбільш помітний потік літератури - той, що викликає резонанс. Звичайно, він не основний за накладами чи попитом, але це те, про що говорять, обличчя сучасної літератури.

Біда в тому, що усі ми - читачі, письменники, журналісти - народилися приблизно одночасно, у 90-ті. Ми фактично не можемо скористатися духовною спадщиною старшого покоління і зростаємо разом, вчимося ходити, писати. Ми не можемо подивитися на себе зверху, ба навіть збоку - бо для цього треба мати досвід життя. У нас дуже низька кваліфікація читачів та письменників - бо де ж її взяти, коли маєш за спиною п'ятнадцять років і чотири прочитані або написані книжки?

- Ваше місце в українському літпроцесі.

- Ми намагаємося бути організаторами цього процесу і водночас як літератори опікуємося тою його ділянкою, яка лежить ближче до власне літератури у її класичному розумінні.

Як організатори ми створили «Гоголівську @кадемію» (gak.com.ua), на яку сьогодні щодня заходить 1200-1700 відвідувачів - читають, пишуть, рецензують одне одного. Це, безперечно, найпотужніший творчий український ресурс, з нього вже вийшли кілька потужних людей у велику літературу: наприклад, Антон Санченко, Олесь Бережний. ГАК - це не тільки робота, але й неймовірна насолода, коли кожен вважає за честь написати рецензію на вірш у віршах, коли читаєш поетичні діалоги, суперечки, продовження, які виникають там, розумієш, що ти живеш в унікальний час в унікальному просторі.

Ну і, звичайно, «Друг читача» - це крок у напрямку створення інформаційного книжкового простору. Ми дійшли висновку, що книжку продає не реклама, а інформація. Людина спочатку має довідатися, що книжка існує, а вже потім вона її купить або не купить. Отже «Друг читача» - це не тільки колективний інформатор, але й колективний організатор :):)

Ну а творчість ми будуємо на продовженні класичної традиції у літературі, шукаємо витоків для майбутнього у ґрунті під ногами і на глибині. Щоб нащадки не думали, що в Україні в наші часи жили тільки прищаві постмодерністи.

- Кумири, авторитети, вчителі у літературі та житті, політичні уподобання.

- Наш кумир - Сонце. У літературі ми в різні часи вчилися у різних письменників - заочно. Очне навчання було коротким, але дуже показовим. Колись у 80-ті, написавши перші фантастичні оповідання, ми подалися на конкурс і потрапити на очі покійному Володимирові Савченку. Він нас викликав на розмову і довго розповідав, що ми стріляємо з гармати по горобцях, що з таким стилем треба братися за великі теми, а не писати всіляку пургу. А потім підвів нас познайомитися до свого вчителя. Це був такий собі Георгій Гуревич, старенький єврей з паличкою у тремтячих руках. Савченко відрекомендував нас, як перспективних молодих. Гуревич подивився: «Ви чекаєте, що я вам щось таке зараз скажу! То я скажу. От часто запитують, чому я пишу не гірше за Гуревича, а друкують Гуревича? А це тому, що я колись вигадав писати про засвоєння нових планет радянськими космонавтами - і якщо ви напишете про те саме, то надрукують все одно мене, бо я перший про це писав і мене вже знають. Отже вигадайте собі нову тему і пишіть, тоді будуть друкувати вас, а не інших». Врешті-решт так ми і зробили. І хоч не стало Гуревича, Союзу, радянської літератури і такого іншого, все одно цей рецепт діє. Отже можна вважати, що ми - учні Гуревича :):)

- Кілька слів про особисте (родина, коханки, -нці, друзі).

- Не будемо повторювати банальностей про дружин-близнючок, спільний дім та таке інше - це пишуть у глянцевих журналах. А правду можна прочитати у наших книжках - там вона без ретуші і глянцю. Філософія нашого особистого життя полягає в тому, що кожен має збудувати його для себе свідомо і на власний смак, інакше доведеться жити на чужий смак - а це дуже незатишно.

- Ваш рецепт вдосконалення цього світу.

- Треба пам'ятати, що чоловік створений за зразком і подобою Господа. А значить він - творець. І має творити світ навколо себе. У кожного свій потенціал і свої можливості - хтось може панувати у родині, хтось береться за місто, хтось за Україну, хтось у світовому масштабі (для цього треба знати мови :) ) Головне - не помилитися з визначенням світу, який вдосконалюєш. Ну а далі вдосконалюй сам і шукай друзів, які вдосконалюють схожі світи для того, щоб приємно було з ними випити чарочку.

Інша література



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...