App Store Google Play

Про місто, що зникає

24.10.2008 15:33

В Художньому музеї проходить виставка пікторіальної фотографії Сергій Селезньова "Місто, якого немає..."

Чи не щодня нам доводиться спостерігати за архітектурною натурою, яка зникає. Однак. Помічаємо ми цей процес лише тоді, коли на місці звичного старого будинку з'являється огорожа. Як правило, стоїть він довго, обростає наліпленими на нього оголошеннями та афішами (що аж ніяк не прикрашає наші вулиці), потім за ним починає рости чергова висотна будівля - або торговий центр ("музей сучасної торгівлі"), або елітний будинок. І все це одноманітне, починаючи з облицювальної цегли, якщо їй знаходиться місце проміж скла та бетону, і аж до тротуарної плитки. І за кілька тижнів практично ніхто не згадає вже, як виглядав колишній, старий будинок. Практично ніхто. Окрім тих, хто розуміє та відчуває гіркоту непоправної втрати - втрати обличчя старого Катеринослава та Дніпропетровська.

Настав час, коли посидіти на лавці можна лише на заповненій автомобілями шумній вулиці посеред купи неприбраного сміття. А от усамітнитися з коханою людиною в якомусь з невеличких затишних дворів неможливо, бо їх просто вже не існує. І це дійсно сумно.

Сергій Селезньов - фотохудожник з величезним професійним стажем, великою кількістю персональних виставок та учнів, працює над темою міста, що зникає, вже на протязі п'яти років. Народилася ця ідея 7 січня 2004 року. У те різдво йшов мокрий сніг і на душе був неспокій через сварку з рідними. Відновити душевну рівновагу художник міг лише у своїй фотостудії. Дорогою митець побачив напівзруйновані будинки на Ломаній та Колодязній (району музичного училища імені Глінки), зробив знімок. Тоді автор був вражений драматизмом і у той самий час особливою красою та суворістю приречених будівель. Це були перші кадри.

Сьогодні архів фотоплівок налічує вже декілька десятків кадрів. Розмістити усе відзняте за цей час в одній виставковій залі - неможливо. Тому автор відібрав лише ті світлини, що були зроблені виключно "дорогою": додому, на роботу, в гостину, тощо.

Арки, колись парадні під'їзди, напівзруйновані будівлі та пам'ятники, фрагменти старих цегляних стін, обгорілі отвори вікон та дерева. Сьогодні багато чого з цього списку вже не існує. Ані журавлів на проспекті імені Газети "Правда", ані арки кінця ХІХ ст. на вулиці Барнаульській, що була зруйнована 23 вересня цього року. А те, що залишилося, безумовно, незабаром зникне з обличчя нашого міста. Можливо, деяким будівлям пощастить стати частиною фасаду сучасних будинків (що трапляється, однак надто рідко!). Втім, це швидше виключення, аніж правило. Вже завтра більшість старих об'єктів залишаться лише на фото. Тема ця сумна, безрадісна, забирає у фотографа чимало душевних та фізичних сил, оскільки він надто близько бере до серця усе те, що відбувається навколо. Бо він є небайдужою та неспокійною людиною.

І зовсім не випадково автор обрав саме пікторіальну (від англ. Picture - картина, малювати), тобто живописну фотографію, що увібрала в себе все найкраще від живопису та традиційної, прикладної фотографії. Сучасний пікторальний світлопис  - жанр фотомистецтва, що не має нічого спільного ані з побутовою, ані з рекламною, ані з репортажною фотографією. Він має право на існування вже хоча б через те, що є найбільш відданим носієм художності та духовності фотографії! Отож, і сприймається він дійсно як витвір мистецтва.

Жодна світлина не має підпису, аби не локалізовувати подію. Адже процес руйнування та нищення, немов епідемія, охопив сьогодні усі без винятку міста. Тому де б не відкрили цю виставку, у кожному місті вона неодмінно знайде відгук. Можливо, знайдуться меценати, які захочуть показати місто, що відходить у забуття, іншим містам.

Сьогодні Сергій Селезньов працює над булгаківською темою, передає знання та майстерність учням (ними, до слова. Можуть стати усі бажаючі), а також замислюється над новим грандіозним фотопроектом.

РІЦ



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Странная страна

Странная страна... Поколение выросшее в 90-х, по сути своей - ещё дети. Часть этих детей сложила головы на войне, часть - похоронила друзей которые были ещё с песочницы, часть отвоевала и навсегд...
Дніпро. Кам’яний хрест на Соборній площі. Біля нього поховано чотирнадцять січових стрільців.1918-1919 рік. Коли вони гинули за Україну, то хтось ділив владу.  А хтось, щоб урвати влади, до...
Максим Мірошниченко

Історичні міфи

Мало хто знає, що Дніпро/Дніпропетровськ/Катеринослав мав назву Січеслав. Ще меньше людей знають, що це - міф. Ще меньше людей розуміють що міфи - це основне, що доходить до масової свідомості з істор...
Максим Мірошниченко

О полиции и провокаторах

Полиция действовала на определенной стороне. Не нашей. Так будет несколько лет. Несколько лет вилкулы будут свозить сюда титушню от Бахмута до Кривого Рога. Проныривать в Днепре и подмучивать электора...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Про деда и победу

Да, кстати, я сама из семьи орденоносных военнослужащих. Не деда, а дедов, прадедов и бабули. Которые прошли Вторую мировую и часть из которых - в братских могилах.Но. Нет никакого праздника. Нет "вра...
Альтернатива парламенту є! Це - Рух "Справедливість"!Альтернатива Порошенку є! Це - Наливайченко!Вдруге ми - Рух "Справедливість" - приймаємо участь у виборах до #ОТГ. Вдруге пишаюся нашою командою!Тр...