App Store Google Play

Про місто, що зникає

24.10.2008 15:33

В Художньому музеї проходить виставка пікторіальної фотографії Сергій Селезньова "Місто, якого немає..."

Чи не щодня нам доводиться спостерігати за архітектурною натурою, яка зникає. Однак. Помічаємо ми цей процес лише тоді, коли на місці звичного старого будинку з'являється огорожа. Як правило, стоїть він довго, обростає наліпленими на нього оголошеннями та афішами (що аж ніяк не прикрашає наші вулиці), потім за ним починає рости чергова висотна будівля - або торговий центр ("музей сучасної торгівлі"), або елітний будинок. І все це одноманітне, починаючи з облицювальної цегли, якщо їй знаходиться місце проміж скла та бетону, і аж до тротуарної плитки. І за кілька тижнів практично ніхто не згадає вже, як виглядав колишній, старий будинок. Практично ніхто. Окрім тих, хто розуміє та відчуває гіркоту непоправної втрати - втрати обличчя старого Катеринослава та Дніпропетровська.

Настав час, коли посидіти на лавці можна лише на заповненій автомобілями шумній вулиці посеред купи неприбраного сміття. А от усамітнитися з коханою людиною в якомусь з невеличких затишних дворів неможливо, бо їх просто вже не існує. І це дійсно сумно.

Сергій Селезньов - фотохудожник з величезним професійним стажем, великою кількістю персональних виставок та учнів, працює над темою міста, що зникає, вже на протязі п'яти років. Народилася ця ідея 7 січня 2004 року. У те різдво йшов мокрий сніг і на душе був неспокій через сварку з рідними. Відновити душевну рівновагу художник міг лише у своїй фотостудії. Дорогою митець побачив напівзруйновані будинки на Ломаній та Колодязній (району музичного училища імені Глінки), зробив знімок. Тоді автор був вражений драматизмом і у той самий час особливою красою та суворістю приречених будівель. Це були перші кадри.

Сьогодні архів фотоплівок налічує вже декілька десятків кадрів. Розмістити усе відзняте за цей час в одній виставковій залі - неможливо. Тому автор відібрав лише ті світлини, що були зроблені виключно "дорогою": додому, на роботу, в гостину, тощо.

Арки, колись парадні під'їзди, напівзруйновані будівлі та пам'ятники, фрагменти старих цегляних стін, обгорілі отвори вікон та дерева. Сьогодні багато чого з цього списку вже не існує. Ані журавлів на проспекті імені Газети "Правда", ані арки кінця ХІХ ст. на вулиці Барнаульській, що була зруйнована 23 вересня цього року. А те, що залишилося, безумовно, незабаром зникне з обличчя нашого міста. Можливо, деяким будівлям пощастить стати частиною фасаду сучасних будинків (що трапляється, однак надто рідко!). Втім, це швидше виключення, аніж правило. Вже завтра більшість старих об'єктів залишаться лише на фото. Тема ця сумна, безрадісна, забирає у фотографа чимало душевних та фізичних сил, оскільки він надто близько бере до серця усе те, що відбувається навколо. Бо він є небайдужою та неспокійною людиною.

І зовсім не випадково автор обрав саме пікторіальну (від англ. Picture - картина, малювати), тобто живописну фотографію, що увібрала в себе все найкраще від живопису та традиційної, прикладної фотографії. Сучасний пікторальний світлопис  - жанр фотомистецтва, що не має нічого спільного ані з побутовою, ані з рекламною, ані з репортажною фотографією. Він має право на існування вже хоча б через те, що є найбільш відданим носієм художності та духовності фотографії! Отож, і сприймається він дійсно як витвір мистецтва.

Жодна світлина не має підпису, аби не локалізовувати подію. Адже процес руйнування та нищення, немов епідемія, охопив сьогодні усі без винятку міста. Тому де б не відкрили цю виставку, у кожному місті вона неодмінно знайде відгук. Можливо, знайдуться меценати, які захочуть показати місто, що відходить у забуття, іншим містам.

Сьогодні Сергій Селезньов працює над булгаківською темою, передає знання та майстерність учням (ними, до слова. Можуть стати усі бажаючі), а також замислюється над новим грандіозним фотопроектом.

РІЦ



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Юрій Фоменко

Пересічень

При впадінні в Дніпро Самара своїми рукавами межує острів. Острів невеличких чистих озер, котрі живляться  джерелами з під скель. Колись коло того острова води Дніпра набирали швидкість і пірнали...
Дмитро Томчук

Так діло не піде

Три года я занимаюсть инфестфондом, финансирующим высокотехнологичные стартапы. Ровно столько же я наблюдаю эту сферу и населяющих ее людей. Мы проводили конкурсы, ездили на конференции, участвовали в...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Про блокаду і деградацію

В перший рік війни ми прагнули визволити свою землю і своїх людей. У другий рік війни - свою землю. На третій рік влаштували блокаду.  Влаштували блокаду переважно ті, хто сидить вдома, а їх роди...
Дніпро. Сьогодні намагався придбати газету "День".1. Центральна крамниця поштампа- Сьогоднішній номер буде в понеділок- Я залишу кошти, а в понеділок заберу 3 примірника...- Всього п'ять примірників і...
Прочитавши новину про отримання громадянства України колишнім депутатом Держдуми Росії від Компартії Денисом Вороненковим, починаєш краще розуміти логіку влади у питаннях надання та позбавлення громад...
Держава не у повній мірі виконує свої обов'язки перед бійцями на передовій.Влада користується тим, що українських захисників майже три роки поспіль на призволяще і в спеку, і в морози не покидають вол...