App Store Google Play

Про місто, що зникає

24.10.2008 15:33

В Художньому музеї проходить виставка пікторіальної фотографії Сергій Селезньова "Місто, якого немає..."

Чи не щодня нам доводиться спостерігати за архітектурною натурою, яка зникає. Однак. Помічаємо ми цей процес лише тоді, коли на місці звичного старого будинку з'являється огорожа. Як правило, стоїть він довго, обростає наліпленими на нього оголошеннями та афішами (що аж ніяк не прикрашає наші вулиці), потім за ним починає рости чергова висотна будівля - або торговий центр ("музей сучасної торгівлі"), або елітний будинок. І все це одноманітне, починаючи з облицювальної цегли, якщо їй знаходиться місце проміж скла та бетону, і аж до тротуарної плитки. І за кілька тижнів практично ніхто не згадає вже, як виглядав колишній, старий будинок. Практично ніхто. Окрім тих, хто розуміє та відчуває гіркоту непоправної втрати - втрати обличчя старого Катеринослава та Дніпропетровська.

Настав час, коли посидіти на лавці можна лише на заповненій автомобілями шумній вулиці посеред купи неприбраного сміття. А от усамітнитися з коханою людиною в якомусь з невеличких затишних дворів неможливо, бо їх просто вже не існує. І це дійсно сумно.

Сергій Селезньов - фотохудожник з величезним професійним стажем, великою кількістю персональних виставок та учнів, працює над темою міста, що зникає, вже на протязі п'яти років. Народилася ця ідея 7 січня 2004 року. У те різдво йшов мокрий сніг і на душе був неспокій через сварку з рідними. Відновити душевну рівновагу художник міг лише у своїй фотостудії. Дорогою митець побачив напівзруйновані будинки на Ломаній та Колодязній (району музичного училища імені Глінки), зробив знімок. Тоді автор був вражений драматизмом і у той самий час особливою красою та суворістю приречених будівель. Це були перші кадри.

Сьогодні архів фотоплівок налічує вже декілька десятків кадрів. Розмістити усе відзняте за цей час в одній виставковій залі - неможливо. Тому автор відібрав лише ті світлини, що були зроблені виключно "дорогою": додому, на роботу, в гостину, тощо.

Арки, колись парадні під'їзди, напівзруйновані будівлі та пам'ятники, фрагменти старих цегляних стін, обгорілі отвори вікон та дерева. Сьогодні багато чого з цього списку вже не існує. Ані журавлів на проспекті імені Газети "Правда", ані арки кінця ХІХ ст. на вулиці Барнаульській, що була зруйнована 23 вересня цього року. А те, що залишилося, безумовно, незабаром зникне з обличчя нашого міста. Можливо, деяким будівлям пощастить стати частиною фасаду сучасних будинків (що трапляється, однак надто рідко!). Втім, це швидше виключення, аніж правило. Вже завтра більшість старих об'єктів залишаться лише на фото. Тема ця сумна, безрадісна, забирає у фотографа чимало душевних та фізичних сил, оскільки він надто близько бере до серця усе те, що відбувається навколо. Бо він є небайдужою та неспокійною людиною.

І зовсім не випадково автор обрав саме пікторіальну (від англ. Picture - картина, малювати), тобто живописну фотографію, що увібрала в себе все найкраще від живопису та традиційної, прикладної фотографії. Сучасний пікторальний світлопис  - жанр фотомистецтва, що не має нічого спільного ані з побутовою, ані з рекламною, ані з репортажною фотографією. Він має право на існування вже хоча б через те, що є найбільш відданим носієм художності та духовності фотографії! Отож, і сприймається він дійсно як витвір мистецтва.

Жодна світлина не має підпису, аби не локалізовувати подію. Адже процес руйнування та нищення, немов епідемія, охопив сьогодні усі без винятку міста. Тому де б не відкрили цю виставку, у кожному місті вона неодмінно знайде відгук. Можливо, знайдуться меценати, які захочуть показати місто, що відходить у забуття, іншим містам.

Сьогодні Сергій Селезньов працює над булгаківською темою, передає знання та майстерність учням (ними, до слова. Можуть стати усі бажаючі), а також замислюється над новим грандіозним фотопроектом.

РІЦ



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
До того, як у мене з'явилася ця фортеця, я орендувала спочатку величезну "сталінку" біля залізничного вокзалу, а потім - однокімнатну кавртирку на проспекті Героїв, у якій не було ані ліжка, ані шафи,...
Максим Мірошниченко

Що Ви знаєте про Лі Кван Ю?

Нещодавно зустрів одного активного блоггера. У 2013-му році він, свята душа, "топив" за Майдан. У 2014-му році "топив" за АТО, добробати, потім ЗСУ. Постійно шось там пише про "зраду", "перемогу", ана...
В принципі реальне відношення до військових і реальне побратимство серед них у Дніпрі ми бачимо на прикладі стрілянини на Гагаріна. Купа орангутанів з бойовими автоматами вбила двох військових. У тих...
Усього півроку існує Царичанська об’єднана територіальна громада, до якої увійшли чотири сільські ради або 23 села району, проте за цей короткий проміжок часу на території, яку вона займає,...
В городе появился новый департамент с очень интересным названием - по вопросам энергоэффективных технологий и инициатив Днепровского городского совета.Ознакомиться с его положением можно здесь - http:...
Юрій Фоменко

Знакова зустріч

 Інколи трапляються зустрічі, котрі важко усвідомити і оцінити.  Вони раптові і неочікувані. В житті я мав декілька випадкових зустрічей, котрим не можу дати пояснення. Хто це був, як це ста...