App Store Google Play

”Українська книжка займає п’ять-шість відсотків ринку”

13.09.2008 16:33

Наскільки великий попит на українську книжку?

- Читацький попит у нас задовольняється російськими видавцями. Українська література існує для якогось прошарку, для таких собі "сектантів". Тому наші видавці партизанять, працюють для "людей з особливими потребами". Тобто тих, які чомусь хочуть читати саме українською.

Отакий "схиблений" попит ми й задовольняємо. Щоправда, 70 відсотків людей відрізані від книжки взагалі. Адже в нас 500 книгарень на 40 мільйонів населення. Виходить, одна на 80 тисяч. Якщо у місті живе менше 100 тисяч людей, там ніде купити книжку. А райцентри, містечка, села - це 70 відсотків. Решту - населення мегаполісів та великих міст, ми задовольняємо повністю. Українська книжка має п'ять-шість відсотків ринку. Причому ця частина ще зменшується, хоча в грошовому вимірі зростає. Тобто ринок загалом росте скоріше, ніж український сектор.

Краща ситуація з дитячою літературою - діти українізованіші за дорослих. Хоча понад 40 відсотків ринку дитяча книжка теж не має.

Як ви оцінюєте читацькі вподобання української аудиторії?

- Найбільша потреба в нехудожній літературі. Побутова книжка, підручники, домашні довідники, порадники, спеціалізовані видання з садівництва, вівчарства, крільництва - це на першому місці. Власне, так в усьому світі. Найбільшим попитом користується книжка, купити яку тебе примушують обставини. А коли вже людина купує для вільного часу, відпочинку - то це художня.

Які художні жанри найпопулярніші?

- Смішно, але найбільшим попитом користується жіночий роман. І в Україні, і в світі. Але якщо говорити саме про україномовну книжку, то тут є своя специфіка. Отим "сектантам" дамські романи купувати соромно. Бо це ж такі гонорові люди з вищою освітою, прогресивних поглядів. У Львові якось провели експеримент. У нас потужна серія дамських романів, і ми помітили, що люди перед нашим стендом цієї серії сахаються. Слинявої, романтичної, із сердечками, у м'якій палітурці. Тоді ми відставили їх окремо, зробили вітрину. Люди стали зупинятися й купувати. Доти боялися, що про них погано подумають. Іще вважається гідним у просунутих читачів скривитися від детективу. Щоправда, якщо детективіст отримує тавро "інтелектуальний", як наш Волков, його починають купувати. Якщо ні, то це вже не для українця, а для москалів чи поляків.

А загалом читацькі потреби українців - як у всіх. Просто їх треба задовольняти українською мовою.

Чи не є для українського споживача проблемою вартість книжки?

- Книжка навряд чи має бути дешевою. Хочемо ж найкращі тексти, ілюстрації, якісний папір.  Але загалом і так дешево - якщо врахувати, що вона має приносити прибуток видавцям, пристойний гонорар автору.

Найперша проблема нині не ціна, а відсутність книжкових прилавків. Людям нема де книжку побачити. Можна рекламувати на всю країну - але її не куплять, бо ніде. У райцентрі на базарі є хіба що лоточок із уціненими в Росії книжками. У них там перевиробництво десь у 300 мільйонів книжок на рік. Наші торговці їздять до Харкова і там дрібним оптом купують цю контрабанду з Росії.

Тому якби були прилавки, то й покупці знайшлися би. Книжка - хитра штука. Не попит породжує пропозицію, а навпаки. Коли людина не бачить книжку, то звикає жити без неї. В Україні 500 книгарень, а в сусідній Польщі - 3,5 тисячі.

Які ж перспективи розширення кількості книгарень в Україні?

- Відкривають насамперед інвестиційні проекти у столиці, а не нові книгарні у районах. Розширюються мережі "Буква", "КС", "Є". Ми схиляємо голови перед їхніми власниками, бо це великий ризик. Вони романтики, нехай і грошовиті. Якщо держава не допоможе галузі стратегічно, всі ці проекти накриються. Ті люди сподіваються на перспективи ринку. А цивілізовано він не розвиватиметься, поки держава не перекриє кордон для імпорту й контрабанди. Без цього жоден із цих проектів не виживе.

Для українського видавця що краще: пільги чи обмеження ввезення іноземної продукції, зокрема й російської?

- Доки не буде обмежено імпорт, пільги залишатимуться засобом виживання. Треба запровадити квотування імпорту й дати українським видавцям заповнити ринок. Коли він зросте разів у десять, тоді нехай знімають пільги. Тоді збільшиться наклад книжок, ми платитимемо більше податків, буде кращою конкуренція. Пільги - це для виживання, як зараз. А обмеження імпорту потрібне для розвитку українського ринку.

Чому ніхто не знає, скільки в Україні продається книжок?

- Бо в нас ринок по землянках ховається й займається виживанням. Видають 17 тисяч нових назв на рік, тоді як мало би бути 100 тисяч. У результаті у видавничій галузі працюють фанатики й аутсайдери. Фанатики - це ті, хто свідомо тримаються у цій малоприбутковій галузі, страждають месіанством. А аутсайдери - це коли його нікуди більше не беруть. Виходить, що ціла інтелектуальна галузь ледь виживає, видавці скніють. Якщо держава хоче залишатися повноцінною, то не повинна такого дозволяти.

Газета по-українськи



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...