App Store Google Play

«La Vie» - давно вже не лише французьке слово

04.08.2008 16:58

Навіть якщо ви не знаєте французької, все одно без помилок перекладете вираз "се ля ві". Ви цілком праві - таке є життя. Саме так говорять французи. Втім, якщо для більшості з нас ця фраза є усього лише звичайною, не значущою фразою, то для деяких "ля ви" стало чимось більшим, аніж просто життя.

Є у Палаці студентів ДНУ театр танцю «La Vie», життя у якому дійсно вирує, кипить та буяє одночасно. А починалося все з танцювального номеру до дня фізичного факультету. Тоді їх, танцюючих фізиків, було усього лише четверо. І народився танець "Пристрасть", який досі є найулюбленішим як для глядачів, так і для його творців. Минув лише рік. Здавалось, пристрасті мали б вгамуватися, адже наближався час замислюватись про дипломування та пошук роботи за спеціальністю. Ба ні, саме танець став для дівчат та хлопців тією необхідною складовою, яка робить життя багатообразною та багатогранною.

Сьогодні колектив налічує майже сорок артистів - майбутні вчених-фізиків, інженерів, конструкторів та інших. А керують ними, а точніше сказати - навчають та прищеплюють смак до життя, молоді педагоги: Наталія Патеюк, Сергій Бормотов та Анастасія Хіря. Сергій та Анастасія танцюють майже усе своє життя. Сергій з дитинства займався бальними танцями, Настя  народними. Відтак сцена та танець - це їх стихія. Наталія рік тому не танцювала взагалі, а сьогодні ставить сюжетні номери та вчить своїх "підопічних" імпровізувати.

От вже дійсно: талановита людина є талановитою в усьому. За словами мами Наталії, дівчина дуже змінилася відтоді, як почала танцювати. І це пов'язане не лише з природнім дорослішанням (це неминучий процес), але також і з захопленням танцями, яке виховало в ній відчуття відповідальності, вміння працювати в команді, слухати та чути інших.

Творчий шлях театру танцю «La Vie» не надто довгий, проте впевнений та, як засвідчує час, перспективний. Після Дня факультету були також Дні першокурсника, на яких театр вже був бажаним гостем, конкурс "Студентська весна", участь у відкритті фестивалю студентських театрів "Рампа", різноманітні міські та обласні заходи, вже не кажучи про університетські свята. Отже, якщо молодих артистів театру запрошують - це означає, що вони роблять дійсно потрібну справу. Красиву та натхненну.

Працюють вони у стилі вільної хореографії та сюжетного танцю. Режисирують театралізовані вистави - "Лялька", "Шахи", "Пристрасть". Самі добирають музику, придумують та шиють костюми. Горять своїм захопленням та запалюють ним усіх навколо себе. Адже як інакше пояснити їх популярність? Тоді, може присвятити подальше життя танцю? Та ні. Вони просто танцюють "про життя". А отже танець назавжди залишиться для них ковтком свіжого повітря, захопленням та у певній мірі втечею від реальності.

На майбутнє вони мають великі плани. Вже сьогодні, поєднуючи танець з пантомімою, хочуть створити номер з живими вокалом та музикою. І не шкодують для здійснення своїх планів ані сил, ані часу. Напередодні концертів репетиції щодня, причому тривають вони іноді аж до пізньої ночі.

От такий він є - театр танцю «La Vie». З французьким шармом, романтикою та вірою в прекрасне. Кажуть, як назвеш човна - так він і попливе. Човен «La Vie» вже більше року курсує хвилями мінливого, непередбачуваного, але такого потрібного артистам моря під назвою Творчість.

Поліна Звонкова, РІЦ

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...