App Store Google Play

Кривда і правда «Єдиного центру»

13.07.2008 01:23

Ось-ось, і з яйця, знесеного півроку тому в Секретаріаті Президента, вилупиться щось так само прекрасне, як Єлена, яка занапастила Іліон.

12 липня у Палаці «Україна», де, окрім концертів, традиційно проводяться ще й урочисто-помпезні збори на підтримку починань та ініціатив влади, а також з'їзди, зазвичай провладних політичних сил, відбудеться перший публічний з'їзд партії «Єдиний центр» - політичної сили, що розтривожила український політикум і громадськість своєю «загадковістю».

«Загадковість» ця полягає в усьому: і в меті її створення - альтернатива «Нашій Україні» як пропрезидентській політичній силі, і в методах побудови - шляхом поглинання партій із сяким-таким іменем і дрібного політичного планктону, і в особливостях залучення більш-менш впливових людей на місцях, і, найголовніше, в особі того, хто все це, судячи з усього, задумав і здійснює - глави Секретаріату Президента Віктора Балоги.

Нова народна опора Президента

Сама ідея створити щось подібне цілком зрозуміла й логічна. Хай там як, але суспільний запит на щось нове, третю, так би мовити, силу, відмінну від наявного нині партійно-блокового асортименту політичних гравців, існує. Частково саме цим пояснюється успіх «Народної самооборони», що зуміла 2007-го розкрутитися з нуля буквально за кілька місяців до прохідного бар'єру, але зваблених доволі вагомими людьми з Банкової на дострокових виборах виступити в блоці з «Нашою Україною». Цим якоюсь мірою можна пояснити і абсолютно нез'ясовний з електорального погляду успіх Блоку Миколи Катеринчука і ГАКу на дострокових виборах у Київраду: обидва політутворення, очолювані красенями, «за яких не соромно», потрапили в міську раду (промовчимо про фінансові «анаболіки», вкачані добрими людьми в «м'язи» цих лідерів і їхніх політсил).

«Єдиний центр», з найперших кроків, ще не будучи політичною партією, а всього лише групою товаришів у парламенті, що вийшли з «Нашої України», спробував позиціонуватися як: а) конструктивне начало, охоче працювати на благо батьківщини, виборця тощо, а не займатися нісенітницею, як усі решта, б) як начало об'єднавче, яке виходить за рамки «колірного» протистояння в парламенті і поза ним, в) як щось новеньке, аж до ідеології, названої неологізмом «єдиноцентризм».

«Ми дійшли висновку, що суспільству слід запропонувати щось нове, хай і не класичне, - пояснив суть «єдиноцентризму» нинішній голова «ЄЦ» Ігор Кріль. - Ми пропонуємо суспільству нову ідеологію - єдиноцентризм, суть якого, на нашу думку, можна викласти в кількох словах: це ідеологія єднання, патріотизму, правди і прагматизму...»

Віктор Балога, який нещодавно вступив у партію, що її незмінно пов'язують з його ім'ям, у «пояснювальній записці» до свого такого очікуваного кроку конкретизував, що мається на увазі під цими безперечними цінностями, і яке, на його думку, місце має посісти політична сила, членом якої він з цієї хвилини є, і, так би мовити, її ідеологічний родовід:

«У мільйонів українців, які пов'язують майбутнє своєї Батьківщини тільки з демократичним вибором, почала розмиватися довіра до «традиційних» демократів, врослих корінням у пізні вісімдесяті і ранні дев'яності. Поки ця довіра не зникла остаточно, активним носіям демократичних переконань украй необхідні нові можливості і ресурси для втілення цінностей демократії. Переконаний, що цим полюсом тяжіння буде саме «Єдиний центр»...»

Іншими словами, отці-засновники «забили» для себе статус «нових» демократів, які є наступниками Руху - втілення боротьби за демократію і державність України. З їхніх висловлювань логічно випливає, що жодна політична сила нині не відповідає заданим параметрам і не містить потенціалу для розвитку в демократичному руслі. Це камінь у город, перш за все, партії «Наша Україна», що створювалася свого часу саме як модерна демократична сила, і однойменному парламентському блоку, за квотою якого пройшли у ВР представники «рухівського» покоління. Наголошування на «ідеології прагматизму», яке пан Кріль розуміє як «вирішення конкретних поточних суспільних проблем без популізму» - важкий камінь у бік соратника по коаліції Юлії Тимошенко, до якого, так вже вийшло, пристало це визначення, і, вочевидь, простягання руки нібито політичним суперникам - Партії регіонів, представники якої споконвіку називають себе розважливими людьми справи.

Чи є унікальним новонароджений «ЄЦ» у такому ось позиціонуванні нової центристської партії, яка відкриє країні, владі і окремим її представникам нові обрії? Звісно, ні. Досить пригадати історію Народно-демократичної партії, куди свого часу також стеклося чимало прагматиків і управлінців, колишніх комсомольців і демократів першої хвилі: за задумом, партія мала стати опорою для президента Кучми, що обіцяв переродитьсь у реформатора, для чого йому був необхідний другий президентський термін, а отже, перемога на виборах 99-го. Або ту саму «Нашу Україну»: з однойменного блоку різноідеологічних партій, який підтримав Віктора Ющенка на президентських виборах 2004-го, вона еволюціонувала в партію Народний Союз «Наша Україна», що стала на певний час партією влади, але згодом так і не перетворилася на єдину партію, що об'єднала б хоч би ті політичні сили, які спочатку входили в «нашоукраїнський» блок (ті самі НРУ, УНП, ХДС, РХП тощо).  

Неунікальний «ЄЦ» і в справжніх, а не загорнутих у ідеологічну обгортку цілях - у створенні партійного плацдарму для підтримки чинної влади, а конкретніше - чинного Президента. Цікаво, що схожі проекти як в Україні, так і, наприклад, у Росії також мають у своїй назві слово «єдиний»: виборчий блок «За єдину Україну!» 2002 року, що став основою для створення пропрезидентської більшості у ВР України; пропутінське «Единство», що переродилося на потужну «Единую Россию», яка має абсолютну більшість у Думі; партія Шарля де Голля «Об'єднання французького народу», яка претендувала в післявоєнні роки на роль «надпартійного» об'єднання всіх французів, незалежно від політичних поглядів, але стала, врешті-решт, партією правобуржуазного спрямування.

«Основна наша мета - стабільний, демократичний розвиток держави: Україна у нас одна, а її сила - в єдності громадян, - говориться в програмних заявах Ігоря Кріля. - «Єдиний центр» має стати Народною Опорою (саме у такій транскрипції! - Ред.), а також надійною підтримкою для Президента України Віктора Ющенка».

За надію і опору для чинного Президента на виборах-2010 «Наша Україна», почесним головою якої є Віктор Ющенко, мабуть, визнана недостатньо неефективною - принаймні провідними «єдиноцентристами». Вони, як видається, мають намір запропонувати Президентові дещо трохи краще. Віктор Андрійович поки що особливо не коментує партбудівничий бум, що витікає з його власного Секретаріату, і продовжує час від часу зустрічатися з депутатами-«нашоукраїнцями» у форматі то партії НСНУ, то фракції НУНС.

Будівництво «ЄЦ»

Враховуючи, що ядро «ЄЦ» утворили саме шестеро вихідців з «Нашої України» на чолі з Віктором Балогою (він відмовився він «нашоукраїнської» партійності раніше, мотивуючи це тим, що главі Секретаріату Президента пристало бути безпартійним), що пройшли за партійними списками у парламент нинішнього скликання, про співпрацю і, так би мовити, консолідовану підтримку Віктора Ющенка цим двом силам - НСНУ і «ЄЦ», що претендує на пропрезидентський статус, домовитися буде непросто. Враховуючи також вельми неоднозначне ставлення, що часом переходить у неприязнь, аж занадто багатьох «нашоукраїнців» до особи Віктора Балоги, який, на їхню думку узурпував доступ до Президента і має на нього величезний вплив, така співпраця видається майже неможливою - втім, з заувагою, що в політиці буває всяке

«Ми не говоримо в тому розумінні, що ми пропрезидентська сила, хочемо отримати якісь певні дивіденди і, якоюсь мірою, навіть експлуатувати ім'я Ющенка. Ми хочемо йому тільки допомагати!..» - «заспокоїв» колишніх соратників з «НУ» Ігор Кріль.

А тим часом «ЄЦ» поволі, але невблаганно і надалі поповнюється колишніми членами «НУ», серед яких і губернатори, призначені Президентом: Іван Гавчук (Хмельниччина), Володимир Хоменко (Чернігівщина), Борис Силенков (Херсонщина), Юрій Забела (Житомирщина), Віктор Бондар (Дніпропетровщина), який буквально напередодні вступу в «ЄЦ» запевняв автора цих рядків, що він таких планів не має і таких переговорів з ним ніхто не веде. Щоправда, на відміну від досвіду НСНУ, губернатори не стали керівниками обласних парторганізацій: щоб уникнути звинувачень у адміністративному тиску тощо, їх очолили або маловідомі широкому загалу люди, який негайно охрестили «зіц-головами Фунтами», або другі-треті колишні й чинні особи в ОДА. У низці тих, що вступили, є також мери міст. Одне з останніх «придбань» «ЄЦ» - екс-голова НДП, голова Севастопольської МДА Сергій Куніцин.

Утім, такою є оригінальна технологія партбудівництва «ЄЦ», про що нижче. Нехитра ідея її така: постаратися, наскільки можливо, відтягти все, більш-менш цінне і податливе, створивши, таким чином, імідж перспективної партії; максимально швидко розгорнути мережу місцевих організацій, використавши можливості орговиків інших партій на кшталт НДП і ПППУ; і, що найголовніше, встановити контроль за адмінресурсом на місцях, уникнувши звинувачень у його використанні.  

Лідери «ЄЦ» постійно підкреслюють, що, оскільки в їхній партії нікого не ділять на своїх і чужих, на Схід і Захід, партійні двері відкриті для всіх, хто має, так би мовити, політичну та іншу потенцію. І, що цікаво, без жодного тиску - тільки вільна воля, тільки «єдиноцентристські» переконання! Рейдерські атаки на чужі «партхазяйства», зманювання людей з ім'ям і вагою із інших партій у «ЄЦ» категорично заперечуються, хоча звинувачення в цьому пролунали - зокрема, з вуст тієї ж «ендепістки» Людмили Супрун, що передумала мати справу з «ЄЦ» після того, як стало зрозуміло, що оргструктури НДП мають перейти в «ЄЦ» беззастережно, і отже, НДП як партія має саморозпуститися.

«Нами взято курс не на об'єднання партій, - заперечує такі інсинуації член президії «ЄЦ» Віктор Тополов. - Для того, щоб об'єднувати партії, на сьогодні не існує нормативної бази. Ми налаштовані на об'єднання індивідуальностей. Ми говоримо «новачкам»: «Хочете стати членом нашої партії, пишіть заяву про вихід зі своєї...»

«У наших лавах вже є керівники великих заводів, крупних підприємств і прості люди, - описує партійні лави ще один член президії Михайло Полянчич. - Багато бізнесменів - і в Хмельницькій області, і в Кіровограді, і в Івано-Франківську. Є керівники будівельних фірм. Якщо чесно, ми всіх їх не встигаємо приймати...»

«Ми забираємо тих, хто хоче міняти суспільство, - спікерствує Кріль. - Понад усе мене вразило, що членства в «Єдиному центрі» шукають представники різних політичних сил: БЮТ, «Нашої України», Партії регіонів, СПУ, ПППУ, НДП, УНП, НРУ і навіть представники КПУ. А що стосується поняття «зрада», то якщо людина входить у політичну силу, яка зраджує своїх виборців, то чи можна вважати зрадою вихід із такої партії?..»

Але все вище сказане стосується швидше рядових членів, а не майбутніх партійних вершків і лідерів. Дивна річ, за останні тиждень-півтора пролунало стільки запевнень, що такий-то не збирається ні в який «ЄЦ», з одного боку, і що з таким-то ніхто ніяких переговорів на цей предмет не вів, з іншого, що закрадається мимовільна підозра, що заявники говорять, скажімо так, не всю правду.

Вельми ухильно коментують у «ЄЦ» тему входження Леоніда Черновецького і його людей у нове партутворення - зокрема розмови щодо того, що київську організацію очолить чи то Денис Басс, чи то Олесь Довгий, закінчилися тим, що на зборах «ЄЦ» у Києві навіть близько не було представників команди мера. Отже, задумане раніше чи то на Банковій, чи то на Хрещатику, 36, перегралося.  

Категорично-гнівне спростування відносно ангажування в «ЄЦ» Віталія Кличка, який, окрім іншого, є радником Президента і тією чи іншою мірою підтримуваний Банковою, що надійло від Блоку Кличка, член президії «ЄЦ» Леся Таран прокоментувала доволі уїдливо - мовляв, ніхто з Кличком ніяких переговорів не вів, а заяви його самого свідчать про те, що він або дуже чекає запрошення в «ЄЦ», або його реакція «вкрай покваплива й незважена».

«Те саме стосується всіх відомих політиків, яких сьогодні засоби масової інформації сватають у нашу партію, - узагальнила ситуацію Таран. - Напередодні з'їзду «Єдиного центру» такої інформації з'являтиметься багато. Вона поширюється як політичними силами, що відчувають появу серйозного конкурента, так і певними політиками. Останні заради можливості з'явитися на газетних шпальтах вигадуватимуть будь-які заяви, зокрема й про зацікавленість «Єдиного центру» в їхніх персонах...»

У пошуках Першого

Сказане, гадаємо, навряд чи стосується, наприклад, голови ВР Арсенія Яценюка, якого від початку готували в лідери «ЄЦ», що він незмінно заперечував, як і наміри вступити в цю партію. Або ж секретаря РНБОУ Раїси Богатирьової, яка, склавши повноваження депутата від ПР, зовсім не поклала на стіл «регіональний» партквиток. До того ж Богатирьова була й залишається символом зв'язку Секретаріату Президента і принаймні однієї з неформальних груп у ПР, чиї лідери день у день покращують і покращують стосунки з Віктором Балогою і Президентом.

Йдеться, зрозуміло, про Ріната Ахметова і Бориса Колєснікова, яких називають навіть частково спонсорами політсили, що створюється главою Секретаріату на благо Президента. Утім, напевно невтомні язики брешуть: навіщо б видним членам такої потужної партії, як ПР, за власного живого лідера і, як запевняють «регіонали», безперечного кандидата від ПР на президентських виборах-2010, турбуватися про чужі проекти і плани? З іншого боку, хто сказав, що великого серця і кишені Ріната Леонідовича не вистачить на всіх? Методика розкладання яєць у якомога більшу кількість кошиків виправдала себе, а зробити приємне Віктору Ющенку, поки він Президент, теж вельми незайве. Утім, питання фінансування «ЄЦ» коментується партійцями в стилі «я готовий віддавати на «ЄЦ» усю свою зарплатню» (Михайло Полянчич і Віктор Тополов).

До того ж давні плани побудови так званої «широкої» коаліції на базі Партії регіонів і частини «Нашої України», які виношуються давно, але так допоки й не здійснилися, ніхто ховати не збирається. Так, переформатувати наявну нині в парламенті коаліцію НУНС і БЮТ поки що не вдалося, так само як і відправити уряд Тимошенко у відставку, ну то й що? Курчат, як мовиться, рахують восени, на сесії, що відкривається у вересні. Якщо нічого не вийде, цілком можуть застосувати термоядерний варіант дострокових парламентських виборів, хоча досвід 2007-го, коли Тимошенко, отримавши несподівано високий результат, «не дала» створити коаліцію з ПР, мав би декого дечому навчити.  

Утім, це теми хоч і не віддаленого майбутнього, та все ж таки вони не стосуються того, що станеться буквально завтра. Завтра ж обіцяє вирішення питання, в якому, слід віддати належне лідерам «ЄЦ», вони зуміли розпалити інтригу і інтерес до краю. На суботньому з'їзді має бути обраний лідер «Єдиного центру» замість «технічного» Ігоря Кріля, що називає себе останнім часом не інакше, як «політичним менеджером».

«Нашу партію має очолити сильна особистість, - говорив Кріль тижні за три до з'їзду в інтерв'ю різним виданням. - У створенні нашої політичної сили ми не йдемо «вождистським» шляхом. Це, як говорив легендарний Валерій Лобановський, буде «команда-зірка», де кожен є особистістю, а не сіра маса на тлі «зоряного» лідера. Голова «Єдиного центру» - перший серед рівних, капітан команди, який очолить процес будівництва партії для реалізації її програмних положень. І ви побачите такого лідера!»

Напередодні заходу Кріль інтригував на тему, що «це буде людина, до якої ні в кого не виникне жодних питань».

У процесі ворожіння на кавовій гущі - що ж це за людина така - зацікавлені спостерігачі, відкинувши запевнення окремих політиків, що, мовляв, ні та й годі, могли б скласти список з десятка прізвищ. У редакції «Главреда» також склали перелік кандидатур, на кожну з яких зроблені більші чи менші ставки: серед інших - Оксана Білозір (як «україночка» і приємна в усіх відношеннях жінка), Юрій Єхануров (хоч він і силовик), якийсь безперечний громадсько-політичний авторитет (на зразок Бориса Патона, Мирослава Поповича або Любомира Гузара), а також Президент Віктор Ющенко (хто сказав, що не можна бути почесним главою не однієї, а, скажімо, двох партій одночасно?)

Утім, після вступу Віктора Балоги в «ЄЦ» його ставки стати її головою, думається, зросли в багатьох політичних «букмекерських конторах». З одного боку, логічно: хто все це придумав і продумав, той і має очолити «ЄЦ» (розмови про бажану позапартійність глави СП час забути). Пікантність ситуації в тому, що Віктор Іванович вже був, хай недовго, партійним фюрером - «Нашої України».

З другого - аж занадто одіозною фігурою є Віктор Іванович на сьогодні: за незрівнянно короткий час він зміг досягти майже такого самого градусу загальної неприязні, як і його попередник у кріслі глави АП Віктор Медведчук, і відштовхнути від «ЄЦ» потенційних прихильників. З третього боку - ну то й що? Які питання можуть бути до Балоги, якщо поставлена мета буде досягнута і партія «ЄЦ» ляже у фундамент майбутніх перемог Президента Ющенка? Щоправда, досвід свідчить, що Віктор Іванович сильний швидше в кризовому менеджменті, прихованому від людського ока, ніж у публічній політиці, що показала виборча кампанія блоку НУНС 2007-го, якою керував Балога.

У питанні головування Балоги в «ЄЦ» поки що цікавий лише нюанс формалізації: зрозуміло, що саме Віктор Іванович буде фактичним його керівником - оберуть його на з'їзді в лідери чи ні. Ймовірно, він був би навіть зацікавлений, щоб публічним лицем партії став хтось інший, хоча напевно з досвіду 2007-го, коли не без впливу Балоги в лідери НСНУ було зведено В'ячеслава Кириленка, а №1 виборчого списку блоку НУНС став Юрій Луценко, які згодом проявили чорну невдячність до благодійника, зроблені відповідні висновки.

Суєта і пильний інтерес до партії «Єдиний центр», яку багато спостерігачів вже встигли охрестити «проектом одноразового використання» під конкретні вибори, видається одним з елементів сценарію, за яким новоутворення буде запущено у відкритий політичний космос. Поки що зарано говорити про «ЄЦ» як про симулякр, вигаданий у стінах Банкової, або ж як про проект, що має більш-менш тривале майбутнє.

«ЄЦ» - поки лише один із явних прикладів того, що в українському політикумі почався якийсь рух у партійних середовищах, тектонічні процеси, що можуть у недалекому майбутньому докорінно змінити партійну карту України. Йдеться не лише про можливе зближення того ж «ЄЦ» зі, скажімо, Партією регіонів: наприклад, Віктор Медведчук, кажуть, окрім іншого, зайнятий розробкою проекту «Лівий центр», який у потрібний момент стане на бік Тимошенко. Осяжна мета цих процесів - безумовно, найближчі президентські вибори, які багато що змінять у житті української політики, ставши для когось тріумфом, а для когось - битвою під Ватерлоо у боротьбі за владу.

Оксана Козак, «Главред»



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...