App Store Google Play

Комунізм в ЖКГ – це нонсенс!

09.07.2008 16:15

Чому так погано функціонує житлово-комунальний комплекс України - одна з найбільш дискусійних тем в суспільстві. На перший погляд, відповідь на це питання знають всі. І одночасно - ніхто: ні двірник, ні начальник ЖЕКу, ні начальник міського управління житлового господарства. Та й на верхніх щаблях цієї піраміди навряд чи сьогодні знайдеться людина, яка здатна не тільки поставити діагноз нашому житлово-господарському комплексу, але і виписати ліки, здатні цей комплекс відразу вилікувати.

Аж надто багато складових увібрала в себе абревіатура ЖКГ: технічних, юридичних, фінансових, міжособових і так далі, і тому подібне.

Сьогодні більшості співгромадян зрозуміли одне: без залучення інвестицій (а їхні обсяги вимірюються десятками мільярдів доларів США) вдихнути нове життя у старі хутра українського житлово-комунального господарства навряд чи вдасться.

Але питання: хто зазіхне на утомлену від бігу по колу стару шкапу, хто поставить на неї - в надії, що ці гроші можна буде (виражаючись "високим складом" нинішніх бізнесменів) за короткий час "відбити"? Поки що охочих щось не густо...

Втім нам, рядовим споживачам тепла і світла, від цього не легше. Чи побачимо ми коли-небудь світло в кінці тунелю? Відповідь на це питання журналісти попросили дати міністра з питань житлово-комунального господарства України Олексія Кучеренка.

- Олексію Юрійовичу, в останні десять років житлово-комунальне господарство України знаходиться у стані перманентного реформування. І продовжує функціонувати. Але функціонує воно, фактично, на тих же принципах, що і в роки СРСР. Скільки ще в такому режимі вдасться протриматися на плаву?

- Негативні тенденції погіршення технічного і фінансово-економічного стану наших підприємств, збільшення втрат енергетичних та інших ресурсів, зниження якості послуг - все це, поза сумнівом, викликає цілком з'ясовну незадоволеність громадян. Іноді воно переходить у стан холодної війни. Війни між споживачами тепла, світла, води і підприємствами сфери житлово-комунальних послуг.
Повірте, мені як міністрові все це дуже добре відомо. Втім, як і мільйону працівників ЖКГ, які реально зацікавлені, щоб в нашому величезному господарстві відбулися зміни на краще. Але реформи, на жаль, буксують на місці.

- А чому так?

- Відбувається це тому, що, на превеликий мій жаль, ряд українських політиків ратують за збільшення обсягів бюджетного фінансування сфери ЖКГ. І саме такий шлях пропонується суспільству як єдино можливий. Ці політики виступають за збереження існуючих тарифів.

Тобто йде спекуляція: "Ми дамо ЖКГ більше грошей з бюджету, але, в той же час, не залишимо шансів комунальникам збільшити тарифи на електроенергію, воду і газ". Така ось установка...

З іншого боку, ми розуміємо, що в умовах постійного зростання цін на енергоносії, в умовах зростання рівня заробітної плати наших співгромадян, в умовах розкручування інфляційних процесів говорити про стабільні тарифи безглуздо.

Існує ще один негативний аспект бюджетного фінансування - коли воно йде на безповоротній основі, за алгоритмом "на душу населення".

Таке рівномірне "розпилювання" цих засобів по Україні не забезпечує стимулів для ефективного використання споживачами енергетичних та інших ресурсів. Раом з тим і підприємства галузі не можуть провести реальну модернізацію і впровадження сучасних енергозбережних технологій.

Але основна проблема - не в цьому. Люди сьогодні не вірять, що підприємства ЖКГ можуть реально управляти якістю послуг, що збільшення тарифів або додаткове бюджетне фінансування може викликати поліпшення якості послуг. Саме це було і залишається величезною соціально-політичною перешкодою на шляху реформ.

- Яка позиція керівництва Вашого міністерства щодо вартості житлово-комунальних послуг?

- Вона проста і зрозуміла. Житлово-комунальні послуги коштуватимуть для суспільства рівно стільки, скільки вони фактично стоять. Чудес не буває. І оплачувати ці послуги при будь-якому підході (чи то через пряме бюджетне фінансування, чи то через впорядкування тарифів відповідно до економічно обгрунтованого рівня) все одно буде населення України. Все останнє - від лукавого.

Просто в першому випадку кожна конкретна людина платитиме за споживані послуги опосередковано. Зокрема за рахунок зниження рівня своїх доходів та інфляції. А в другому - свідомо розуміючи, кому, скільки і за що платяться гроші, і яка відповідальність комунальників за несвоєчасно надану послугу.

На моє глибоке переконання, саме застосування на практиці другого підходу, призведе до зміни ментальності громадян в питанні споживання ресурсів. Громадяни будуть "замотивовані" здійснювати облік ресурсів, економно їх витрачати.

Разом з тим держава матиме можливість підтримувати соціально незахищені верстви населення, забезпечуючи для них можливість споживати енергетичні та інші ресурси в обсягах, достатніх для нормального життєзабезпечення.

Настав час зрозуміти: не можна субсидувати всі верстви населення - і бідних, і багатих, і середній клас одночасно. Адже саме так зараз і відбувається з цією тарифною політикою в державі. Вона стимулює споживчі настрої всіх категорій громадян.

І ще. Принципи формування бюджетних програм, їх цільовий і результативний показники, порядок використання засобів з року в рік змінюються і в значній мірі залежать від погляду чергового уряду на питання підтримки галузі ЖКГ. Що, у свою чергу, тільки ускладнює формування стратегії розвитку регіонів в частині комунальної інфраструктури, гальмує реалізацію довгострокових проектів у сфері житлово-комунального господарства.

Політика зрівнялівки - це дорога в нікуди. Вона не стимулює залучення позабюджетних інвестицій. Більше того, політика зрівнялівки стримує розвиток комунальних підприємств.

Дуже важливо, щоб в державі розуміли: на кожну гривню бюджетних інвестицій ЖКГ повинні бути залучені п'ять-сім гривень приватних інвестицій. На жаль, ситуація в цьому плані до останнього часу була діаметрально протилежною. З однієї гривні інвестицій - вісімдесят копійок бюджетних. Так не годиться.

От чому саме розвиток публічно-приватного партнерства у сфері ЖКГ і формування принципів та критеріїв надання бюджетної підтримки галузі (з урахуванням необхідності заохочення приватного бізнесу у співпраці з державою) був і залишається вкрай актуальним.

Суспільство повинне розуміти: для чого у сферу ЖКГ залучається інвестор, якими можуть бути взагалі наслідки залучення нових інвесторів, що дадуть державі і споживачам комунальних послуг зміни форм власності та форм управління?

- Тільки це гальмує реформування галузі?

- Ні, не тільки. Дихати на повні груди не дає "заполітизованість" галузі в умовах політичної нестабільності України. Щоб досягти відчутних змін, украй важливо максимально деполітизувати реформи в житлово-комунальній сфері. Інакше ми її просто "заговоримо" і нас не сприйматимуть серйозно.

Крім того, у держави немає достатніх важелів впливу на суб'єкти ринку комунальних послуг. Це системна проблема. Починаючи з 1991 року, ми "загралися" в децентралізацію житлово-комунального господарства.

Ще кілька років тому ідеологія розвитку галузі на найвищому політичному рівні зводилася до фрази: "ЖКГ - це проблема органів місцевого самоврядування. Держава тут ні при чому. Хай вони там, на місцях, і розбираються зі своїм майном та зі своїм господарством".

Я вважаю це принциповою помилкою. І саме тому в нашому плані реформ сьогодні передбачені конкретні інституційні заходи - для радикального посилення впливу держави на ці процеси.

Але, хочу підкреслити, міністерство не збирається втручатися в майнові питання органів місцевого самоврядування. Ми робитимемо все можливе для реальної підтримки реформування міжбюджетних відносин.

Поки місцевому самоврядуванню не буде надана чітка і зрозуміла інформація про джерела фінансових надходжень до місцевих бюджетів (а це може бути податок на землю, податок на нерухомість), доти всі ми рухатимемося по замкнутому колу.

- Ви впевнені, що в цьому випадку нарікань громадян у бік комунальників більше не буде?

- На моє глибоке переконання, великою проблемою і помилкою залишається суспільний міф, коли ряд політиків продовжує крутити "стару пластинку": мовляв, давайте для підтримки ЖКГ відшукаємо (в черговий раз!) в державних засіках чергову порцію бюджетних коштів, і тоді все у нас буде добре.
Давайте "загатимо" ці засоби в житлово-комунальну сферу, а через рік подивимося, що у нас із цього вийде? А нічого не вийде: технічний стан підприємств ЖКГ тільки погіршиться, амортизація збільшиться, витрати на зміст комунальної власності зростуть.

Не треба бути Глобою чи Нострадамусом, щоб передбачити проблеми, які можуть виникнути в осінньо-зимовий період. Ми розуміємо, що якщо не провести необхідних робіт з модернізації теплоенергетики, знайти об'ємні інвестиції для модернізації підприємств водопостачання, не зможемо пояснити жителям хрущовок і сучасних багатоповерхових будинків, що їм потрібно утепляти свої будинки, то вже цієї зими вони можуть зіткнутися з великими проблемами.

На жаль, комунальна теплоенергетика не готова до викликів сьогодення. У будинках, побудованих в середині минулого сторіччя, більшості наших співвітчизників жити дуже несолодко. А щоб відбулися зміни на краще, потрібні, як я вже говорив, колосальні витрати.

- Так що ж робити?

- Потрібно міняти сам підхід до реалізації завдань, поставлених перед житлово-комунальним господарством. І депутати, і міністри, і керівники міст повинні нарешті усвідомити: фінансування ЖКГ з бюджету - це фінансове навантаження на когось. І саме цей хтось повинен платити до бюджету. Це потрібно розуміти спочатку.

Давайте задумаємося: хто це робитиме, на чиї плечі звалити цей вантаж? У кого забиратимемо кошти - у медицини, у сфери освіти, у шахтарів? У кого? І хто на це погодиться? Саме тому я вважаю: немає більше негативної політики стосовно галузі, ніж та, яку ми всі разом (я не розділятиму - опозиційний уряд, неопозиційний уряд) проводили до останнього часу. Коли розповідали про те, що чергові сім, тридцять або п'ятдесят мільярдів з бюджету виділимо на безповоротній основі - і все у нас буде добре.

Саме тому керівники підприємств, органи місцевого самоврядування вірили в цю казку (або хотіли вірити?) і нічого не робили для того, щоб галузь ЖКГ дійсно реформувалася, щоб ці підприємства ставали нормальними ринковими, економічними суб'єктами, які могли б працювати в сучасних умовах.

Саме тому повинна бути жорстка послідовна політика влади і уряду, яка зводиться до банальної установки: комунізм, соціалізм в житлово-комунальній сфері вже закінчився. І для цього немає ніяких підстав.

Давайте говорити про інші механізми: нормальні, економічно обгрунтовані механізмі залучення інвестицій, про зміну тарифної політики, соціальний захист.

Головне сьогодні - від гасел взятися до абсолютно конкретних, реалістичних дій, які, до речі, не мають ніяких національних ознак якогось "українського ноу-хау", тому що всі ці механізми вже давно працюють в інших державах. Нам просто необхідно їх вивчити і адаптувати до наших умов.

- Але для того, "щоб казку зробити бувальщиною", необхідно, щоб змінилася свідомість працівників галузі ЖКГ і споживачів послуг комунальної сфери...

- Поза сумнівом! Я переконаний, що наступним кроком повинне стати проведення дуже могутньої кампанії, своєрідного роуд-шоу, демонстрації наших потенційних можливостей із залучення інвесторів. Поза сумнівом, в цій кампанії повинні взяти участь господарі комунальних підприємств і органи місцевого самоврядування.

І я думаю, що тоді вони повірять, що ця політика (з тарифів і регулювання монополій, з відповідальності за якість послуг ЖКГ), яку сьогодні проводить уряд, - це реальний вихід із ситуації, в якій опинилася житлово-комунальна сфера України в останні роки.

Дніпровський юридичний вісник



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...