App Store Google Play

Місцеве самоврядування в Україні: бути чи не бути?

30.01.2008 15:46
Сьогодні все частіше від мешканців міста лунає критика на адресу місцевих рад. Громадяни мають претензії до місцевих депутатів стосовно їх непомірної корумпованості, непрозорої земельної політики, незадовільного забезпечення нормального функціонування ЖКХ, недостатнього фінансування соціальної сфери, та низки інших. Критика лунає і з боку Євросоюзу, представники якого наголошують на неприпустимості існуючого стану речей і наполягають на негайних і серйозних реформах, зволікання з проведенням яких може призвести до глибокої кризи місцевого самоврядування. Зрозуміло, що така криза на користь країні не піде, отже про зростання благополуччя українців та про приєдання до ЄС не може бути й мови. Безумовно, ці претензії є цілком обґрунтованими і доречними, але причини проблеми є набагато глибшими, ніж просто непрофесіоналізм і забізнесованість місцевих рад.

Не дивлячись на те, що в українській Конституції місцеве самоврядування визнається правом територіальних громад, воно, тим не менш, сьогодні практично не реалізоване в будь-яких підзаконних актах. Фактично, задекларована європейська система місцевого самоврядування насправді є такою лише на папері, адже для її розвитку не було зроблено нічого. Ані бюджет, ані податки, ані система управління не формуються на сьогодні згідно з Конституцією і нагадують радше класичну радянську систему максимальної централізації влади. Чітко не виписані і не розмежовані повноваження двох центрів влади - місцевої державної адміністрації і місцевих рад, що нерідко передбачає дублювання цих повноважень, або навіть і протиріччя. Замість вирішення актуальних і нагальних проблем життєдіяльності певної громади, місцеві ради змушені доводити і реалізовувати центральну, або в кращому випадку регіональну політику. Додайте до цього неможливість самостійно формувати бюджет, відсутність достатньої матеріально-технічної бази - і формальність місцевого самоврядування стає очевидною.

На жаль сьогоднішня політична система України мінімально сприяє розвитку місцевої демократії і самоуправління. В першу чергу це пов'язано з виборами до місцевих органів самоврядування за закритими партійними  списками, відтак маємо як проблему некомпетентності місцевих рад, адже в списки потрапило багато людей, які просто "купили" місця в списках, так і домінування політики над місцевим інтересом. Ради здебільшого розглядають питання стосовно розподілу землі, надр, щоб мати щось від цього для власного бізнесу. Непрофесійність і політична за ангажованість депутатів місцевих рад призводить до появи рішень, які виходять за межі повноважень цих депутатів: починаючи від регіональних мов і закінчуючи створенням автономій, або "територій без НАТО". Насправді ж на місцях мають обговорюватися не стільки політичні принципи (їх варто залишити раді Верховній), скільки питання, які потребують рішень щодо нормального функціонування місцевої громади з урахуванням її особливостей і потреб.

На думку іноземних експертів, помилка впровадження регіональної політики в Україні полягає в  тому, що наші законотворці в чергове намагаються "винайти велосипед" замість проаналізувати досвід країн Європи, які у різні часи провели аналогічну реформу. В економічно успішних країнах регіоналізм реалізовується як правило знизу, а не зверху і ідея полягає у тому, щоб віднайти оптимальний механізм участі того чи іншого регіону в загальнодержавних процесах та максимально адаптувати модель влади для кожного окремого регіону, враховуючи його особливості. Це забезпечує необхідну гнучкість і оперативність реагування на реальні потреби громади. В країнах з розвинутою демократією для кожної громади, в залежності від її можливостей і потреб, передбачені різні ступені управлінських та адміністративних повноважень. Зрозуміло, що така ідеологія вимагає від державних чиновників гнучкості мислення, високого професіоналізму і розуміння демократичних практик. Завдання держави - зафіксувати в Конституції та на законодавчому рівні права місцевого самоврядування і надалі контролювати дотримання цих законів.

У сусідній з нами Польщі завдяки адміністративно-територіальній реформі нині існує повне розмежування повноважень. Губернатор не займається дорогами або станом лікарень чи шкіл. Це функції мера і кожен мер чітко знає і дотримується їх. Міська влада не нарікає на Уряд за те, що він не додав їй грошей, адже саме вона є найважливішим органом на певній території і відповідає перед громадою за тепло в будинках, за якість наданих послуг, за недопущення незаконного будівництва. Контроль же за відповідністю рішень місцевої ради конституції та законам покладено на представника центральної влади - воєводу.

Сам розподіл повноважень в європейській практиці відбувається за принципом субсидіарності. У відповідності до цього принципу найнижчі за рівнем органи влади повинні виконувати всі функції, з якими вони можуть впоратись, якщо ж з якимись функціями вони впоратися не можуть - тоді ці функції передаються на наступний рівень. Сільська рада виконує свої функції, але ті повноваження, з якими вона не може впоратися (наприклад питання охорони здоров'я, чи освіти) передаються на вищий рівень, скажімо на рівень району. В свою чергу функції, з якими і район впоратися не здатен, передаються на рівень області. Як правило, у великих європейських країнах існують дво-, або трирівневі системи місцевого самоврядування, тобто не менше і не більше, ніж необхідно для нормальної роботи.

Важливою умовою переходу на європейську систему самоврядування є територіальна реформа, оскільки сформований в 30 роках ХХ століття адміністративно-територіальний устрій України не дозволяє сформувати такі територіальні спільноти, які б володіли достатніми матеріальними ресурсами, територією і об'єктами соціальної інфраструктури, тобто були економічно самодостатніми для ефективного виконання завдань і повноважень місцевого самоуправління. В Україні поки що немає визначення "регіону", досі ми цим терміном називали область, адміністративно-територіальну одиницю, однак міжнародний досвід доводить необхідність відходу від розуміння регіону як одиниці виключно територіальної і запровадження практики економічної одиниці.  А на допомогу так званим "депресивним" регіонам створюється міністерство регіонального розвитку, яке проводить моніторинг територій і спільно з вченими, банкірами і інвесторами виробляється план дій, завдяки якому вони поступово "піднімаються".

Отже, спробуємо уявити собі Україну після проведення масштабної реформи системи місцевого самоврядування.

 На думку експертів з Інституту Трансформації суспільства, модель другого етапу політичної реформи для України може бути наступною:

Для спрощення системи управління ліквідуються такі проміжні ланки як район, районна рада, районна адміністрація і здійснюється перехід на дворівневу систему влади. Первинний рівень - громади і вторинний,  по аналогії з адміністративно-територіальними одиницями Запорізької січі - паланки. Невеличкі села створивши громади для зручності об'єднаються у волості і або оберуть єдину раду, або ж за наслідками місцевого референдуму увійдуть до складу міст. 25 сучасних областей розділяться на 42 економічно-самодостатніх паланки, цим самим ліквідовується і республіка Крим, яка буде розділена на 6-7 паланок. Такий варіант, на думку експертів, раз і назавжди зніме питання сепаратизму в Україні. Плюс до цього створюються 33 великих міста-агломерації, які одночасно є і паланками і громадами. В основу податкової системи покладена справедлива, раціональна та прозора методологія розщеплення зібраних податків: 60% усіх податкових надходжень повинно залишатися на рівні громади, 20% перераховуватися в бюджет паланки, решта - у державний бюджет. За такого територіального устрою і сільські і міські громади матимуть єдиний статус, що зупинить перетікання людей з сільської місцевості в мегаполіси. Вибори проводяться на пропорційній основі, але з відкритими списками, міським головою стає голова міської ради, а виконавча влада формується як додаткова дирекція, на конкурсній основі. Саме ця схема, реалізована в багатьох країнах, як запевняють в Інституті Трансформації суспільства, дозволить побороти корупцію. Отже, в перспективі Україна стає потужньою унітарною державою з сильними і самодостатніми регіонами, кожен з яких здатен регулювати вирішення власних питань, не озираючись на Київ.

Не вірите в те, що це можливо?

Я теж.

Ірина Желдак для Дніпроград.org



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...