App Store Google Play

Дніпропетровськ - інтелектуальна столиця, чи культурне узбіччя?

18.01.2008 15:02

Я пам'ятаю часи, коли придбати книжки окрім "обов'язкових" пропагандистських про Зою Космодем'янську та Володю Дубініна було майже нереально: і навіть не тому, що не було за що купити, а насамперед тому, що купити не було де.

Пам'ятаю, що треба було ставати в чергу на рідкісні видання (а тоді вони були рідкісними майже усі), здавати макулатуру, викупати у перекупщиків...Я не знаю чи пам'ятає це мій тато, але я досі пам'ятаю те захоплення і ті особливі відчуття, які виникали, коли він приносив мені чергову дефіцитну книгу. Не маю уяви де він їх діставав, адже то були чудові видання, яких не побачиш на полицях магазинів.

В будь-якому випадку, я дуже вдячна своїм батькам за те, що вони дали мені можливість читати. Хоча розумію, що давалося їм те нелегко. Я читала все, що потрапляло до рук, я віддавала перевагу книжці замість побігати з рештою дітей на вулиці, мої батьки могли спокійно брати мене з собою в гостину до друзів - варто було мені показати, де знаходиться книжкова шафа - і про мене можна було забути і веселитись скільки завгодно: я вмощувалася у кріслі і читала.

 Сьогодні я маю власну квартиру і власні книжкові шафи. Сьогодні я маю можливість купувати кілька книжок на місяць.

Я маю семирічну доньку, яка вже "скуштувала" це відчуття, коли до кінця роману залишається кілька сторінок і ти не можеш відірватися, ти мусиш дочитати, не дивлячись на те, що на годиннику - чверть на одинадцяту, і час спати.

Сьогодні в нашому місті не один десяток книжкових магазинів, в яких можна придбати будь яку книгу: на будь-який смак, на будь-яку тему, на будь-який гаманець.

Сьогодні є всі умови для втамування духовного голоду. Але парадокс: у ті часи читали багато, хоча з асортиментом і доступністю книжок були проблеми, а сьогодні, в наш час інформаційних технологій, коли левову частину роботи за нас виконують машини, ситуація стає просто критичною: українці не читають книжок! Звісно, можна заперечити авторові, що в часи її дитинства "дерева були вищими і трава зеленішою", але звернімося до офіційної статистики: виявляється, що понад 40% українців взагалі(!) не купує книжок. Третина витрачає на книжки до 50 грн на місяць, близько 16% виділяють зі свого бюджету до 100 грн і лише 7,5% щомісяця витрачають на книжки більше, ніж 100 гривень. Цей "середній читацький клас"  мешкає переважно в Харкові, слідом йдуть Львів та Київ.

Дніпропетровську в цьому рейтингу гідного місця не знайшлося. Точніше місце знайшлося, але не гідне, а ганебне:  за цим опитуванням, яке проводив журнал "Профіль", ми визнані "самыми нечитающими"! 57 відсотків Дніпропетровців зізналися, що взагалі не купують книг!  

А знаєте хто виявився "самым читающим"? Ні за що не здогадаєтеся! Усього 39,9% громадян не читають на Донеччині, на батьківщині героя анекдотів, там, де більшість населення стереотипні "неграмотні шахтарі".

Ми можемо скільки завгодно себе заспокоювати, пишаючись колишньою славою "інтелектуальної столиці країни", але ця слава ризикує назавжди залишитися лише в пам'яті тих, кому зараз за 50. 

Ми звикли пояснювати своє Нечитання тим, що мовляв, "зараз не до книжок, треба працювати, щоб не вмерти з голоду". Нестачею часу пояснюється і інтерес виключно до професійної літератури, або до отримання інформації в Інтернеті.  

Але знов таки, звертаємося до статистики: Дніпропетровці, за їх власним зізнанням, живуть в півтори рази краще, ніж решта українців і так званим "середнім класом" сьогодні себе вважає чверть мешканців міста! Чверть міста не має проблем з придбанням їжі, одягу, необхідних побутових речей, і навіть придбанням автомобіля! Чверть міста витрачає гроші на боулінг, більярд і кіно, відпочиває на курортах і не має з цим проблем, але має проблеми з купівлею книжок!

Проблема дійсно є і вона полягає в тому, що цей "середній клас по-дніпропетровськи" свого роду унікальний, адже зазвичай до цієї категорії прийнято відносити в першу чергу успішну інтелігенцію, яка крім матеріального володіє і духовним багатством, ми ж, насамперед, зосередилися на зовнішніх атрибутах успішності. І це може вилитися в неабияку проблему, адже прийде час і за черговим опитуванням ми зі своєю чвертю населення середнього класу можемо залишитися далеко позаду інших регіонів, де ця частка складатиме 50 і вище відсотків!

 Відтак замість назви "інтелектуальна столиця", матимемо славу "культурного узбіччя". Чи можемо ми це собі дозволити?

версія російською



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Наше суспільство ще не готове для дозволу на вільне володіння автомобілем.Між тим, на руках у людей накопичилася значна кількість автомобілів - як легальних, так і ні (у тому рахунку, завезених із зон...
Історія індустріальних парків в Європі налічує більше ста років. Їх початкова концепція - створення оптимальних умов для роботи промислових підприємств - актуальна до сих пір. В Європі індустріал...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...
Кривий Ріг найбільше з міст України, котре не є обласним центром. Населення міста - 637 550 мешканців, а бюджет понад 5 мільярдів гривень. Однак у виконавчому комітеті Кривого Рогу немає жодного...