App Store Google Play

Критик - це як стиль або ГОСТ!

28.11.2007 01:22

Ви директор мистецької агенції Арт-Вертеп і головний редактор однойменного сайту, як це все починалося? Чому ви захотіли цим зайнятися, що вас спонукало, які ви ставили перед собою цілі?

Точніше назвати мене автором та керівником, хоча офіційно - я директор та головний редактор. А в справі виконую функції менеджера, куратора, продюсера.

Ідея створення сайту, як можливість об'єднати всі напрямки сучасного мистецтва, виникла після проведення в 2001 році фестивалю «Вертеп на Вертепі», першого фестивалю, що був організований іще тоді не існуючою Мистецькою Агенцією «Арт-Вертеп».

По-перше, «Арт-Вертеп» був створений як необхідність показати комусь творчість своїх друзів: музикантів - mp3, поетів - тексти, художників - галереї.

По-друге, як певний інформаційний канал з інформацією про те, «що, де і коли»!

Зі своїм першим дизайном, з простеньким адмініструванням, сайт побачили в 2002 році. Тому святкування п'ятиріччя сайту (на даний момент загальноукраїнського громадського арт-порталу) пройдуть цього року в рідному місті. Андрій Жуковицький (зараз мешканець Москви), а в той момент один із найцікавіших дизайнерів міста, намалював перше обличчя сайту. Життя в картинку вдихнув інший приятель - і тоді, і зараз, один із найцікавіших програмістів міста Олексій Іванкін. Він продовжує його модернізувати, і він дав сайту назву. При придбанні домену виявилось, що задумана назва, а саме вертеп.dp.ua, вже зайнята, і пропозиція додати до нього приставочку «арт» (тоді ще не таку заїжджену) була моментально прийнята (по телефону). Назва сайту через кілька місяців дала ім'я Мистецькій Агенції:) Пізніше з'явився арт-Інтернет-магазин, всеукраїнська афіша, тисячі галерей, журналісти в різних містах країни, щоденні новини, партнерство в найбільш крупних культурних подіях України, декілька десятків тисяч зареєстрованих користувачів і відповідна по кількості розсилка новин. Концептуальною і, на мій погляд, дуже важливою, залишається можливість безкоштовного розміщення своїх робіт на сайті, можливість показати себе величезній аудиторії, розмістити вчасно цікаву інформацію.

Чим є Арт-Вертеп поза сайтом? Чим ви займаєтеся?

«Арт-Вертеп»: Громадська організація, ряд приватних підприємств, музичне видавництво та промоційна студія «Lift», гурт «Вертеп», віртугалерея «Барзо», Книжковий клуб «Білокнижник», справа яка має безкінечне продовження, тощо...

Скільки людей зараз працює над Артвертепом-аґенцією і Артвертепом-сайтом? Хто ці люди, як вони приходили?

В офісі, він же Книжковий клуб «Білокнижник», що знаходиться за адресою вулиця Червона Площа, 3, в центральному історичному районі міста, біля Троїцького собору, з 10-ї ранку до 10-ї вечора працює 7 людей. Час від часу на 40-ка квадратах, до яких входять зала з книжками/дисками/сувеніркою, офісне приміщення, директорська кабінка, кухня та туалет, розміщається до кількох десятків людей. Тут, бува, працюють монстри сучукрліту, відеоператори переганяють якісь файли, фотографи редагують свої візії тощо. Так чи інакше, в той чи інший час, над тим, і тим, і ще багато над чим іншим працюють десятки людей, в офісі чи за його межами!

Якщо про персоналії: Віталій Кучеренко - керівник проекту «Білокнижник», людина що перша почала просувати на дніпропетровський ринок українську книжку та музику; Ігор Волошин - керівник ПС «Lіft», арт-директор та керманич першого на Дніпропетровщині арт-клубу «Торба» (м. Дніпродзержинськ), який довгий час був центром та певною школою для багатьох музикантів та ін. митців в регіоні та за його межами, він же лідер гурту «Ступені».

Тетяна Гуревич (художник та дизайнер, довгий час контент-менеджер сайту) та Олександр Чиж (перший редактор сайту) - наразі живуть далеко від Дніпра, у Києві та Львові відповідно.

Про багатьох з нас можна довго розповідати - про митців, менеджерів, інвесторів, журналістів, людей багатьох професій, що так чи інакше творять культуру.

Вони всі значно більше, ніж працівники «Арт-Вертепу», вони партнери і творці СучАрту, як і багато інших, невидимих широкому загалу, або знаних професіоналів в інших галузях! Так, Вікторія Наріжна, письменниця, перекладач, поетка, зайнята публічна молода жінка накреативила разом зі своїм чоловіком Ігорем Петровським мішок з гаком і щиро продовжує це робити! Олександр (Пушкін) Кузьмюк - в першу чергу знаний як фотограф, його фотогалереї вже зараз є історією!

Як відбувалося Ваше формування як журналіста? Коли і як Ви зрозуміли, що мусите комусь про щось розповідати?

Формування відбулось тоді, коли не втрапив на щойно відкритий в Нац. Університеті факультет журналістики і встиг вступити до істфаку. А розуміння настало десь років у шість!

Нещодавно Арт-Вертеп змінив адресу і дизайн сайту згідно зі світовими тенденціями перетворення порталів у соціальні спільноти... Розкажіть трохи більше про веб 2.0 можливості нового артвертепу? Що вже працює і що нас чекає в майбутньому?

Все, що є доброго від соціальних спільнот, Арт-Вертеп буде у себе розміщувати поступово.

Наразі є вираження свого ставлення до автора (подобається / не подобається), можливість ведення власної стрічки на сайті, де постяться події, новини тих авторів, котрі йому симпатичні, а також можливість публікації своїх творів, фотозвітів та мп3 чи матеріалів про авторів.

Що особисто Вам подобається з того, що зараз робиться в Україні? Ваші останні враження?

Направду, те, що відбувається в Україні, більше непокоїть, ніж подобається. І так багато років, чим далі, тим гірше! Про це йдеться в Маніфесті «Україна - зона культурного лиха!», ініційованого братами Капрановими.

Що стосується: візуальне мистецтво - ок, література - ок, музика - ок. Кіно - не подобається, бо його не знімають! Театр - несформований, та в стадії експерименту, що вже краще, ніж нічого!

Які зараз тенденції в культурі та мистецтві? В середовищі митців і «споживачів мистецтва». Чи можемо ми говорити про «моду на мистецтво»? Чи втрачає мистецтво від своєї популяризації?

Мистецтво не може втрачати від популяризації! Може модернізуватись, можуть втрачати митці, а скоріше та частіше вони все ж отримують. Все більше відчувається брак фахових менеджерів в галузі арт-бізнесу! Все частіше з'являються дилетанти, які себе вважають фахівцями. Та сам процес активний, і не без розвитку. Щодо моди, то говорити напевно про це зарано, та якісний продукт і адекватний споживач, тобто товар та покупець, все частіше знаходять себе. Замовник стає все вибагливішим (і, часто, приємно обізнаним), а саме мистецтво все більше розгалужується. Наша основна мета - створити прецедент, за кількістю проведених акцій з'явилась якість, і сьогодні все менше людей, яких дивує, що є сучасне (читай якісне) в культурі та мистецтві.

Якби Вам довелося вибирати між формою і змістом, що би Ви вибрали?

Не залишаюсь прихильником чогось одного, через це і форма, і зміст часто міняються. І вибір робиться часто сам! Мене важко назвати споживачем, я відразу дивлюсь на більшість проявів арту, як менеджер. Тільки тоді, коли забуваєш про свою професію, при знайомстві з чимось новим, тоді розумієш що це САМЕ ТЕ! І тоді, напевно, знаєш, що форма та зміст не грають ніякої ролі! А найцінніше ти піймав, і за це треба не забути подякувати Творцю!

З розповсюдженням інтернету, виникненням блоґів, загальним технічним прогресом, які нові можливості з'являються у мистецтва, перед якими викликами воно може постати? Як ви прогнозуєте подальший його розвиток, зокрема в Україні. Здавалося б, це дуже сприятливе середовище...

Була і є величезна медійна проблема! Друковані ЗМІ, які б приділяли увагу сучасному мистецтву, можна перерахувати на пальцях однієї руки. ТБ та радіо віддають культурі чи цікавинкам мистецтва соту частину свого ефіру. Тому Інтернет лишається найдемократичнішим провідником арту в Україні. Кількість користувачів - збільшується щоденно!

Ці люди не складуть попиту на сучасний арт, вони не наводнять навіть тих нечисленних галерей, артових фестивалів чи клубів з живою музикою, які ми наразі маємо. Тому без масовості, популярних ТБ та радіо, друкованих ЗМІ, ми приречені продовжуватись як малокультурна нація!

Поява блоґів - ще одна видима можливість бути почутим. І формування хай і віртуального, та все ж власного середовища, тягне за собою ще один пласт культури! Тепер справа за швидшим поширенням Інтернету, його якістю та ціною.

Як відрізнити мистецтво від немистецтва? Де межа між сучасним мистецтвом і порожнім епатажем?

Дуже часто ці речі зливаються в єдине ціле! А взагалі достатньо послухати себе: або тебе «торкає», або лишає байдужим.

Яка роль критиків у формуванні мистецтва і всього творчого процесу?

Критик - це як смак або ГОСТ!

Життя - це сон чи гра?

Гра!

Ярослав Ажнюк, ЛАМП!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...